Рішення

від 06.02.2025 по справі 708/1275/24

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/1275/24

Провадження № 2/708/40/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А.О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

представника позивачки адвоката Федака М. Л.

(в режимі відеоконференції),

представника відповідача адвоката Шевченка О. А.

(в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства і стягнення аліментів та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Федака М. Л. звернулася досуду ізпозовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування поданого позову зазначила, що сторони справи проживали разом однією сім`єю без укладення шлюбу та вели спільне господарство з березня 2011 року до грудня 2012 року.

За час проживання із відповідачем без укладення шлюбу позивачка народила дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через відмову відповідача подавати заяву про визнання батьківства до органів РАЦСу запис у актовому записі про народження дитини вчинено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за вказівкою матері.

Станом на момент звернення до суду відповідач ОСОБА_2 також відмовляється подавати заву до органів РАЦСу про реєстрацію батьком дитини, крім того, не надає матеріальної допомоги на утримання їх спільної дитини, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.11.2024 позовна заява залишена без руху із наданням позивачеві часу на усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, які були усунені у визначений судом строк.

Ухвалою суду від 28.11.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2024 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду 23.01.2025 судом оголошена перерва для надання представникові відповідача часу на ознайомлення із наданими представником позивача доказами витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Федак М. Л. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Під час розгляду питання про розподіл судових витрат просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7900,00 грн.

Представник відповідача адвокат Шевченко О. А. позов визнав та проти його задоволення не заперечував. Зокрема суду підтвердив, що його довіритель беззаперечно визнає факт батьківства щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не заперечує проти стягнення із нього аліментів на утримання їх спільної із позивачкою дитини. Сумніви щодо його батьківства у ОСОБА_2 відсутні, тому він не має наміру ініціювати проведення судової генетичної експертизи. Натомість представник відповідача не визнав заявлені до відшкодування судові витрати, на обґрунтування чого зазначив, що частина коштів, а саме 3000,00 грн, була сплачена ОСОБА_4 , який не є учасником даної цивільної справи і на якій правовій підставі вказана особа здійснила платіж представником позивачки не доведено.

Заслухавши присутніх учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Наявний між сторонами спір стосується прав та обов`язків матері, батька і дитини, визначення походження дитини, а також питань виконання батьками обов`язку утримувати дитину та способів виконання цього обов`язку, у зв`язку із чим до їх правового регулювання підлягають застосуванню відповідні норми Сімейного кодексу України.

Статтею 15 Конституції України гарантовано, що сім`я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 7 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20.11.1989 дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків і мати право на їх піклування за нею.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Порядок визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, регламентований статтею 125 СК України, відповідно до якої якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

3) за рішенням суду.

Визнання батьківства за рішенням суду регламентовано статтею 128 СК України, з положень якої вбачається, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У абзаці 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (надалі-Постанова) вказано, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК (1618-15), згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Підставою для категоричного висновку для встановлення батьківства в судовому порядку може бути результат судової молекулярно-генетичної експертизи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство з березня 2011 року до грудня 2012 року.

Від спільного проживання сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підтвердження наведеного суду надана копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 03 (а. с. 3).

З наданого суду повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047896652 від 09.11.2024 встановлено, що реєстрація актового запису за номером 03, який був складений 22.02.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чигиринського районного управління юстиції у Черкаській області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була проведена на підставі наданого медичного свідоцтва про народження № 72 від 13.02.2013. Відомості про батька внесені до вказаного актового запису про народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері), під час чого було зазначено, що бутьком є ОСОБА_5 (а. с. 22 24).

До основних принципів цивільного судочинства законодавцем віднесений принцип змагальності.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Підстави звільнення від доказування регламентовані законодавцем у статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Ураховуючи наведене, а також відсутність у суду обґрунтованих сумнівів щодо достовірності визнаних сторонами обставин та добровільності їх визнання, суд оцінює встановленим та доведеним факт батьківства відповідача ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких обставин заявлені позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Під час розгляду заявлених позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дитини суд керується таким.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

На підставі ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У свою чергу мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, що регламентовано частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України.

Також законодавець у частині п`ятій вказаної статті визначив, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього таких витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Ураховуючи, що за наслідками розгляду цивільної справи суд дійшов висновку про підтвердження факту батьківства відповідача щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ураховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог у частині стягнення з нього аліментів, суд дійшов висновку, що вони також підлягають до задоволення у заявленому позивачкою розмірі.

Згідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 вказаної статті).

За таких обставин, оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позову, наявні підстави для допущення негайного виконання рішення.

Порядок розподіл судових витрат регламентовано статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Аналізуючи заявлені до відшкодування представником позивача судові витрати та наявні у матеріалах справи докази на їх підтвердження суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн.

Також суд ураховує, що при зверненні до суду позивачкою були заявлені одночасно дві позовні вимоги, а саме про визнання батьківства та стягнення аліментів.

Оскільки за позовною вимоги про стягнення аліментів позивачка була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», розмір такого платежу мав би становити 1211,20 грн, оскільки заявлена вимога є позовною вимогою майнового характеру (п. 1.1.2 ч. 2 ст. 4), відповідно наведена сума судового збору підлягає стягненню із відповідача у дохід Державного бюджету України.

Щодо витрат на надання професійної правничої допомоги судом встановлено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підставі ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу та його розміру суду надані договір про надання правничої допомоги від 14.10.2024, укладений між адвокатом Федаком М. Л. та ОСОБА_1 , акт прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 19.01.2025, яким сторони підтвердили факт належного надання послуг на загальну суму 7900,00 грн, а також квитанцію від 15.11.2024 на суму 4900,00 грн і платіжну інструкцію від 24.12.2024 на суму 3000,00 грн.

Аналізуючи надані суду докази на підтвердження наявності та реальності витрат на правничу допомогу суд ураховує, що відповідно до платіжної інструкції від 24.12.2024 на суму 3000,00 грн з призначенням «Переказ власних коштів» платником є ОСОБА_4 , який не є учасником даної цивільної справи, у свою чергу наявність у нього повноважень на вчинення дій у інтересах ОСОБА_1 суду не підтверджено. Відповідно такий доказ суд не приймає до уваги під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

У свою чергу аналізуючи акт № 1 прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 19.01.2025 суд не може у повній мірі погодитися із визначеним сторонами такого акту об`ємом правової допомоги. Вказане обґрунтовується тим, що серед наданих послуг зазначено представництво інтересів клієнта в Чигиринському районному суді Черкаської області у цивільній справі № 708/1275/24 у судових засіданнях 24.10.2024 та 23.01.2025.

Натомість у жовтні 2024 року судові засідання у даній справі судом не проводилися, оскільки питання про відкриття провадження у справі було вирішено судом лише 28.11.2024. У свою чергу станом на момент затвердження такого акту, тобто 19.01.2025, його сторони не могли узгоджувати належну якість та повноту наданих послуг у засіданні 23.01.2025, оскільки на момент затвердження акту воно ще не було проведено судом. Відповідно вказані послуги суд не ураховує під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доведеними та фактично підтвердженими є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3900,00 грн, які підлягають відшкодуванню на користь позивачки.

На підставі наведеного, керуючись п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 122, 126, 129, 136, 180-185 СК України, ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-80, 109, 141, 258-259, 263-265, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства і стягнення аліментів.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 22жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 3900,00 грн, а всього 5111,20 грн (п`ять тисяч сто одинадцять гривень 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );

Представник позивача: адвокат Федак Максим Леонідович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 10713/10, видане Радою адвокатів Київської області 22.07.2022, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: суду не наданий, зареєстр.: АДРЕСА_3 );

Представник відповідача: адвокат Шевченко Олег Анатолійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000221, видане Радою адвокатів Херсонської області 15.05.2019, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_4 ).

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені судом 06.02.2025, повне рішення складено та підписано 17.02.2025.

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ