Рішення

від 17.02.2025 по справі 120/11754/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 лютого 2025 р. Справа № 120/11754/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що його довірителя постаючи з 10.11.2022 прийнято до НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 за місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою №635 від 16.02.2024 виданою Державною прикордонною службою України .

Виконуючи бойовий наказ з відсічі та стримування агресії збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань проти України обороняв м. Маріуполь, а саме 20.03.2022-21.03.2022 під час виконання бойового завдання у секторі "Д" м. Маріуполь Донецької області, внаслідок мінометного та танкового обстрілів старший групи підполковник ОСОБА_1 отримав вибухову травму та неодноразово втрачав свідомість. Під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, каска кевларова) та в тверезому стані.

З 17.05.2022 по 31.01.2024 перебував в полоні у ВК №120 "Оленівка" де утримувався в поганих умовах, піддавався морально-психологічному тиску, знущанням, побиттям, катуванням з використанням електроструму. Протягом перебування в полоні було неналежне харчування, їжа була неякісна, некалорійна, не свіжа. Як наслідок позивач хронічні захворювання, якими до полону не хворів, що підтверджується актом №17/1-2024 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби.

30.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 №2 позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25%, згідно наказу МОУУ №420 від 2012 року, таблиця 1, пункт 1.1, підпункт б. На підставі цього йому видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №119270 від 30.05.2024.

Представник позивача не погоджується з такими діями відповідача, адже вважає, що на підставі хвороб, які діагностовано у позивача, його слід було визначити відсоток втрати працездатності - 55%. Даний факт також вказаний у довідці №2033 гарнізонної військово-лікарської комісії від 10.04.2024.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Водночас відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслано до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Проте у встановлений судом строк цей відповідач не подав відзив на позовну заяву.

А тому на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку справу вирішувати за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки постаючи з 10.11.2022 позивач проходив службу у складі НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 за місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою №635 від 16.02.2024 виданою Державною прикордонною службою України .

З 17.05.2022 по 31.01.2024 перебував в полоні у ВК №120 "Оленівка" де утримувався в поганих умовах, піддавався морально-психологічному тиску, знущанням, побиттям, катуванням з використанням електроструму. Протягом перебування в полоні було неналежне харчування, їжа була неякісна, некалорійна, не свіжа. Як наслідок позивач хронічні захворювання, якими до полону не хворів, що підтверджується актом №17/1-2024 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби.

30.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 №2 позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25%, згідно наказу МОУУ №420 від 2012 року, таблиця 1, пункт 1.1, підпункт б. На підставі цього йому видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №119270 від 30.05.2024.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" Кабінетом Міністрів України 03 грудня 2009 року затверджено Положення про медико-соціальну експертизу № 1317, яким врегульовано процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого - педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації (далі - Положення про медико-соціальну експертизу; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з які утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар - психолог або психолог.

Згідно з пунктами 11, 12, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (пункт 19 Положення про медико-соціальну експертизу).

Разом із тим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько - консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 липня 2012 року № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про медико - соціальну експертизу).

Так, згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 (далі -Інструкція; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Отже, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Водночас механізм встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, що здійснюється в закладах охорони здоров`я експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Порядок встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України 05 червня 2012 року № 420 (далі - Порядок № 420; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 420 ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється у відсотках.

За приписами пункту 4 розділу І Порядку № 420 оцінювання проводиться експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 (далі Порядок оцінювання функціонування).

Як унормовано пунктом 5 розділу І Порядку № 420, визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності здійснюється відповідно до Порядку оцінювання функціонування та за наявності доданих до електронного направлення сканованих копій таких документів:

1) для осіб з числа військовослужбовців або військовозобов`язаних, яким часткова втрата працездатності встановлюється без встановлення інвалідності:

постанови військово-лікарської комісії, оформленої як довідка військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії за формою, затвердженою Міноборони;

направлення командира військової частини чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки на встановлення ступеня стійкої втрати працездатності;

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 420 основним принципом встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності особа є сукупний аналіз таких критеріїв:

1) клініко-функціональних критеріїв;

2) характеру професійної діяльності (кваліфікації, якості і обсягу праці, здатності до його виконання);

3) виду і ступеня обмеження життєдіяльності.

Клініко-функціональні критерії включають:

характер і важкість травми, професійного захворювання;

особливості перебігу патологічного процесу, зумовленого травмою або професійним захворюванням (регресуючий, прогресуючий, стабільний);

характер (вид) порушень функцій організму; ступінь порушень функцій організму (значно виражений, виражений, помірний, легкий);

клінічний і реабілітаційний прогнози;

професійні здібності;

клініко-трудовий прогноз.

Як визначено пунктом 12 Порядку № 420, встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках здійснюється відповідно до принципів, наведених у пункті 2 цього розділу.

При повній втраті здатності особи до самообслуговування та потреби у постійному догляді чи допомозі (I група інвалідності) встановлюються 85 100 відсотків втрати професійної працездатності.

При виражених порушеннях функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності за умови збереження здатності до самообслуговування, та відсутності потреби в постійному догляді чи допомозі (II група інвалідності) і можливості виконання професійної діяльності лише у спеціально створених виробничих умовах ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється в межах 65 80 відсотків.

При помірно виражених порушеннях функцій організму (III група інвалідності), якщо особа може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30 60 відсотків.

У разі невстановлення інвалідності особі, якщо вона може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи, або при зміні умов праці, що призводять до зниження заробітку, або якщо виконання її професійної діяльності вимагає більшого навантаження, ніж раніше, відсотки втрати професійної працездатності не повинні перевищувати 25 відсотків, а при поєднанні декількох випадків 40 відсотків.

Відтак для встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності особи є проведення відповідною медико-соціальною експертною комісією сукупного аналізу згадуваних вище критеріїв. При цьому встановлення особі інвалідності перебуває у взаємозв`язку із визначеним комісією відсотка втрати працездатності.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що під час обстеження позивача в розпорядженні відповідача була наявна вся медична документація, якою діагностовано ряд хвороб ОСОБА_1 .

За результатами огляду позивача Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у 25%.

При цьому, як стверджує представник позивача, Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи при огляді позивача необ`єктивно враховані медичні документи.

Надаючи оцінку таким доводам, суд враховує висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 29 грудня 2021 року у справі № 638/2723/16-а та від 12 жовтня 2021 року у справі № 280/4820/19, в яких спір виник у зв`язку з незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення групи інвалідності. Так, суд касаційної інстанції вказав на те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У вказаних постановах Верховний Суд виснував, що при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Тобто суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь - якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах № 560/17004/21 від 14 липня 2022 року, № 560/4782/22 від 05 вересня 2022 року, № 120/674/22-а від 05 вересня 2022 року.

Водночас суд установив, що позовні вимоги не обґрунтовуються недотримання (порушенням) процедури формування висновку про встановлення/невстановлення групи інвалідності. Зміст позовних вимог свідчить про те, що фактично позивач не погоджується з рішенням МСЕК щодо визначення ступеня втрати працездатності у 25%, вказуючи на необ`єктивне дослідження медичної документації, що виходить за межі питань права і не може оцінюватись судом.

Інших будь-яких доводів, які б свідчили про незаконність рішення або дій (бездіяльності) відповідача у спірних правовідносинах, які б могли бути оцінені судом, представником позивача не наведено.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відсутністю доказів понесення позивачем судових витрат питання про відшкодування таких судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи (вул. Хмельницьке шосе, 92, м. Вінниця, Вінницька обл., 21029, код ЄДРПОУ 20097160)

СуддяКомар Павло Анатолійович