Рішення від 17.02.2025 по справі 160/31551/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Справа № 160/31551/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДубина Ю.О. за участі: представника позивача представника відповідача Міронова В.М. Бакаєва М.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Альфабуд" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 560 000 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/27123/0184/ТД-ФС від 25.09.2024 року.

Позовні вимоги обгрунтовані наступним:

ані зазначені в акті перевірки від 27.06.2024 року № ПС/ДН/20926/0184 розпорядчі документи, ані копія погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), що передбачені нормами абз. 5 та 6 ч.1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877) не пред`являлись позивачу;

а тому названі відповідачем позапланові заходи державного нагляду (контролю), які засвідчені Актом перевірки від 27.06.2024 року № ПС/ДН/20926/0184 та від 27.08.2024 року № ПС/ДН/27123/0184 не мають підстав вважатися проведеними відповідно до Закону № 877;

позивач наголошує на тому, що податковий орган під час проведення перевірки за період з 27.11.2019 року по 30.09.2023 року з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на органу ДПС , не встановив порушення з питань укладення з найманими працівниками трудових договорів, використання праці без належного оформлення трудових відносин;

відповідач під час проведення державного нагляду (контролю) не встановив, не ідентифікував належним чином зазначених у акті від 27.08.2024 року № ПС/ДН/27123/0184 осіб; прізвища осіб вказані у акті лише зі слів опитаних осіб; матеріали перевірки не містять доказів того, що позивач допустив вказаних у акті від 27.08.2024 року № ПС/ДН/27123/0184

осіб до роботи;

відповідач порушив принцип «належного урядування».

Ухвалою суду від 28.11.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

27.06.2024 року відповідачем здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці, на підставі якого складено Акт від 27.06.2024 року № ПС/ДН/20926/0184 та припис від 27.06.2024 року № ПС/ДН/20926/0184/П, яким зобов`язано позивача працевлаштувати трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з наданням підтверджуючих документів;

з метою перевірки виконання позивачем припису відповідачем проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства про працю;

під час перевірки працівниками відповідача за адресою здійснення господарської діяльності позивача: м. Кривий Ріг, вул. Мальовнича,1 А (Криворізька гімназія № 89 «Потенціал», знаходились четверо працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 та ще один, який відмовився назватися, та сказав, що прийшов до дядька; хлопці були одягнуті у робочу одежу та в рукавиці; після спілкування з посадовими особами відповідача зазначені чотири особи покинули територію будівництва; на порозі гімназії знаходився охоронник ОСОБА_7 , який повідомив, що працює у позивача охоронником; у приміщенні гімназії знаходилися ще двоє чоловіків: ОСОБА_8 , який повідомив, що працює сантехніком у позивача, та ОСОБА_9 , який прийшов влаштовуватися на роботу; також у підвальному приміщенні знаходився чоловік, який представився Вадимом, який працює на посаді будівельника; та ОСОБА_3 , який повідомив, що працює у позивача охоронником;

позивач належним чином повідомлявся про час та місце державного нагляду (контролю) шляхом направлення засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації вимоги про надання документів та направлення на проведення позапланового заходу;

позивач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи про накладення штрафу;

працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, наказу роботодавця та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування ЄСВ про прийняття працівника на роботу;

у разі якщо робота виконана особою на користь суб`єкта господарювання збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота повинна виконуватися саме на умовах трудового договору;

за вказаних обставин позивач допустив до роботи 7 осіб без укладення з ними трудового договору;

ані наказ відповідача від 24.06.2024 року, а ні припис від 27.06.2024 року не оскаржувалися позивач у судовому порядку;

перевірки провадилась відповідачем у серпні 2024 року, а податковим органом у березні 2024 року;

відповідач вправі безперешкодно, без попереднього повідомлення і будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується, наодинці або у присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову,

Суд, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

27.06.2024 року відповідачем складено Акт №ПС/ДН/20926/00184 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці.

Підставою для перевірки було звернення фізичної особи про порушення, що спричинили шкоду її правам, від 03.06.2024 (вхідний № К-868/ПС-24 від 03.06.2024 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці).

Перевірку проведено з питань оплати праці в частині нарахування та виплати заробітної плати на умовах, визначених трудовим договором, та з питань виявлення неоформлених трудових відносин у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельна Група «Альфабуд» (далі - ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД», позивач) (код ЄДРПОУ 43370616, юридична адреса: 49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 36А, офіс 8) за адресою здійснення господарської діяльності: 50054, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Мальовнича, 1А (Криворізька гімназія №89 «Потенціал»), 50037, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Таїсії Буряченко, 17 (Криворізька гімназія №37 Криворізької міської ради), 50056, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мікрорайон Сонячний 3-Б (КЗДО КТ №295 КМР).

За результатами проведеної перевірки було винесено Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 27.06.2024 №ПС/ДН/20926/0184/П, яким зобов`язано Позивача працевлаштувати трьох осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), з наданням підтверджуючих документів завірених в установленому порядку згідно чинного законодавства та в подальшому забезпечити додержання норм законодавства про працю, а саме статті 21, 24 КЗпП України. Строк виконання припису встановлювався до 26.07.2024.

У матеріалах справи містяться докази направлення вказаного припису на адресу позивача листом з описом вкладення.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 6 Закону №877-V, наказу Міжрегіонального управління від 22.08.2024 № 528/ПС-ЗК, направлення від 22.08.2024 № ПС/1/15062-24 у період з 26.08.2024 по 27.08.2024 з метою перевірки виконання Позивачем раніше виданого Припису від 27.06.2024 №ПС/ДН/20926/0184/П Відповідачем проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці.

Під час перевірки посадовими особами Міжрегіонального управління, 26.08.2024, встановлено, що за адресою знаходження ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД», а саме: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 36А, офіс 8, приміщення було зачинено, за адресою здійснення господарської діяльності: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Таїсії Буряченко, 17 (Криворізька гімназія №37 Криворізької міської ради), 50056, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мікрорайон Сонячний 3-Б (КЗДО КТ №295 КМР) роботи не виконувались, будівництво не велося. За адресою здійснення господарської діяльності: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Мальовнича, 1А (Криворізька гімназія №89 «Потенціал») біля гімназії знаходилося четверо працівників: ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та один відмовився називатися сказав, що прийшов до дядька, хлопці були одягнені у робочу одежу та в рукавицях. Після спілкування з посадовими особами Міжрегіонального управління швидко покинули територію будівництва, що зафіксовано засобами відеофіксації. На порозі гімназії знаходився охоронник ОСОБА_20, який повідомив, що працює охоронником на ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» та наразі керівництва на місці не має, надав номер телефону представника ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» ОСОБА_21.

У приміщенні гімназії посадовими особами Міжрегіонального управління також було зафіксовано ще двох чоловіків, один із них повідомив, що він ОСОБА_8 працює сантехніком на ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» два тижні, а чоловік який був разом з ним ОСОБА_9 прийшов влаштовуватися на роботу. Також засобами відеофіксації було зафіксовано працівника, який знаходився у підвальному приміщенні, повідомляти своє прізвище відмовився, назвався Вадимом працює на посаді будівельника та охоронника ОСОБА_3 , який повідомив, що працює на ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД».

З метою повного та всебічного проведення заходу державного нагляду (контролю), 26.08.2024, поштовим відправленням №5000200003843 із повідомленням про вручення Позивачу на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: проспект Пушкіна, буд. 36А, офіс 8, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., було направлено Вимогу про надання документів від 26.08.2024 №ПС/ДН/27123/0184/НД та направлення про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) від 22.08.2024 №ПС/1/15062-24, Також, вищевказані документи були продубльовані та направлені на електронну пошту Позивача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: bd.alfabuild@gmail.com.

Вимогою зобов`язано Позивача надати до 11 год. 00 хв. 27.08.2024 наступні документи: інформацію стосовно виконання Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 27.06.2024 №ПС/ДН/20926/0184/П (з наданням підтверджуючих документів); штатний розпис за 2024 рік (засвідчені копії); реєстраційні документи, виписка з ЄДР, дані щодо системи оподаткування; накази та заяви на прийом на роботу гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , інформацію про випробування обумовлене угодою сторін при укладенні трудового договору, повідомлення до територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу та квитанція № 1 та №2 до повідомлень, особові картки форми П2 (копії, належним чином завірені); контракти (трудові, цивільно-правові договори) з працівниками (копії, належним чином завірені); списковий склад працівників станом на час перевірки; колективний договір, положення про оплату праці та інші документи на підставі яких регулюється нарахування заробітної плати; розрахунково-платіжні відомості, платіжні доручення, табелі обліку робочого часу, реєстри щодо виплати заробітної плати та відповідно сплати ЄСВ помісячно з наведенням суми виплати та дати (з додаванням платіжних документів, що підтверджують виплату заробітної плати та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: платіжні доручення, відомості на виплату, касова книга, видаткові касові ордери та ін.), за період січень-липень 2024 р., у тому числі на гр. ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (копії, належним чином завірені).; інформацію стосовно строків виплати заробітної плати за першу та другу половину місяця (з наданням підтверджуючих документів); інформацію щодо заборгованості по заробітній платі (за наявності); інформацію про звільнених працівників з зазначенням наказів про звільнення працівників, прізвища, ім`я, по-батькові, дати остаточного розрахунку, платіжні доручення (копії1); забезпечити надання доступу інспекторам праці до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта перевірки, в яких використовується наймана праця ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД»; забезпечити надання інспекторам праці Журналу реєстрації перевірок для внесення запису про проведення заходу державного нагляду (контролю); інші документи на вимогу інспектора з праці.

Документи надані не були.

За результатами проведення позапланової перевірки складено Акт від 27.08.2024 №ПС/ДН/27123/0184, де зазначено, що посадовими особами засобами відсофіксації було зафіксовано наступне: - на порозі гімназії охоронника ОСОБА_7 , який повідомив, що працює охоронником на ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД», заробітну плату отримує не в повному обсязі. Підтверджуючих документів укладення трудових відносин з працівником ОСОБА_10 керівництвом ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» не надано: охоронника ОСОБА_3 , який знаходився в приміщенні гімназії та повідомив, що працює па ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД». Підтверджуючих документів укладення трудових відносин з працівником ОСОБА_3 керівництвом ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» не надано; сантехніка ОСОБА_8 та працівника, який знаходився у підвальному приміщенні, повідомляти своє прізвище відмовився, назвався ОСОБА_11 працює на посаді будівельника. Підтверджуючих документів укладення трудових відносин з працівником ОСОБА_8 та будівельником Вадимом керівництвом ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» не надано; та троє працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , які були одягнені у робочий одяг та рукавиці, повідомили що прибирають сміття на будівництві та працюють на ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД». Підтверджуючих документів укладення трудових відносин з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_13 керівництвом ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» не надано. Відповідно до даних запиту Пенсійного фонду України станом на 27.08.2024 «Останній актуальний звіз по ЄСВ за формою Додаток 4 поданий страхувальником за 06.2024» з вказаними працівниками не зафіксовано укладення трудових відносин. Таким чином, керівництвом ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» фактично допущено до виконання робіт 7 осіб, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника па роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частини першої статті 21 КЗпП України та частини четвертої статті 24 КЗпП України Отже, вимоги раніше виданого Припису від 27.06.2024 № ПС/ДІ1/20926/0184/11 не виконані.

Акт від 27.08.2024 №ПС/ДН/27123/0184 направлено Позивачу 27.08.2024 поштовим відправленням, копія якого міститься у матеріалах справи.

06.09.2024 Міжрегіональним управління направлено Позивачу лист за №ПС/1/1589224 про отримання Акту, складеного за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, від 27.08.2024 №ПС/ДН/27123/0184 та повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу згідно забзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України о 13 год. 30 хв. 25.09.2024 (Список 06.09.2024 рекомендованих листів за формою 103).

25.09.2024 за результатами розгляду справи заступником начальника Міжрегіонального управління Бланком С.В. складена постанова №ПС/ДН/27123/0184/ ТД-ФС про накладення на Позивача штрафу у розмірі 560000,00 грн на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Вищевказану постанову 26.09.2024 направлено рекомендованим поштовим відправленням ТОВ «БГ «АЛЬФАБУД» (проспект Пушкіна, 36А, офіс 8, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49006) (Список №26.09.2024 рекомендованих листів за формою 103).

Предметом позову є саме правомірність саме постано відповідача № ПС/ДН/27123/0184/ТД-ФС від 25.09.2024 року.

Позивачем не заявлено вимог стосовно правомірності припису відповідача від 27.06.2024 року № ПС/ДН/20926/0184/П; позивач також не надав суду доказів його оскарження в адміністративному та/або судовому порядку, а тому припис породжує правові наслідки для позивача.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від17 липня 2013 р. № 509 (далі - Порядок 509).

Згідно п.3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Отже, відповідач повинен повідомити позивача про одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку № 509.

Судом встановлено, що відповідач направив на адресу позивача рішення щодо розгляду справ про накладення штрафу, копія якого містяться у матеріалах справи; докази направлення вказаного рішення засобами поштового зв`язку на адресу позивача також містяться у матеріалах справи.

За вказаних обставин, позивач був обізнаний про розгляд справи відповідачем, а тому право позивача на участь у процесі прийняття рішення не було порушено відповідачем.

Також суд зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 14.09.2021 року у справі № 640/17424/19 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року «Про деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».

Оскільки у відповідності до вимог ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду; враховуючи те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили лише 14.09.2021 року, то саме з 14.09.2021 року вказана вище постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність; на момент винесення відповідачем оскаржуваних постанов вказана вище постанова Кабінету Міністрів України була нечинною та не породжувала правових наслідків.

Суд звертає на те, що підзаконні нормативно - правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Тому закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й Держпраці України (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення їх суті та характеру, порядку застосування продемонстровано у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/12323/18 та від 02 березня 2021 року у справі № 640/1171/19).

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач прийняв рішення про проведення позапланового заходу із здійснення державного нагляду (контролю) саме на підставі абз.4 ч.1 ст. 6 Закону № 877, а не на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року «Про деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».

За приписами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Правова позиція такого змісту наведена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17.

За вказаних обставин, суд не погоджується з доводами позивача про те, відповідач не мав правових підстав для проведення державного нагляду (контролю).

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 та Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 160/7797/23.

Судом під час розгляду справи не встановлено порушень, допущених відповідачем під час призначення та здійснення державного нагляду (контролю), що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Стосовно суті виявлених відповідачем порушень, суд зазначає наступне.

В оскаржуваній постанові вказано, що позивач допустив до роботи наступних фізичних осіб без укладення трудового договору сім осіб:

ОСОБА_7 , охоронника;

ОСОБА_3 , охоронника;

ОСОБА_14 , сантехніка;

працівника, який назвався ОСОБА_11 ;

працівника ОСОБА_15 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача;

працівника ОСОБА_16 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача;

працівника ОСОБА_17 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача.

Судом також встановлено, що позивач з ОСОБА_7 уклав цивільно-правовий договір від 01.07.2024 року № 01/07-3, копія якого міститься у матеріалах справи, за умовами якого ОСОБА_7 зобов`язався виконувати підсобні роботи (некваліфіковані роботи по будівництву, переміщення обладнання та матеріалів, навантаження, вивантаження, переміщення вручну і укладення різних видів вантажів, земляні роботи, забезпечення порядку на робочому майданчику позивача.

Також позивачем з ОСОБА_18 укладено цивільно-правовий договір від 01.07.2024 року № 01/07-2, копія якого міститься у матеріалах справи, за умовами якого ОСОБА_18 зобов`язався виконувати сантехнічні роботи на об`єкті позивача.

Позивач з ОСОБА_3 уклав цивільно-правовий договір від 01.07.2024 року № 01/07-1, копія якого міститься у матеріалах справи, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язався виконувати підсобні роботи (некваліфіковані роботи по будівництву, переміщення обладнання та матеріалів, навантаження, вивантаження, переміщення вручну і укладення різних видів вантажів, земляні роботи, забезпечення порядку на робочому майданчику позивача.

Щодо інших осіб, які зазначені в акті від 27.08.2024 №ПС/ДН/27123/0184 та оскаржуваній постанові позивач зазначив про те, що жодних договорів не укладав та до роботи не допускав.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно пункту 7 постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII "Про охорону праці" (далі - Закон № 2694-XII) працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно частин першої та другої статті 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на викладене, такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Суд зазначає, що з аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 09.06.2021 року у справі № 420/2174/19.

Судом на підставі аналізу договорів, які укладено з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 та ОСОБА_3 встановлено, що їх предметом був процес праці, а не її кінцевий результат, ними систематично виконувались певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи. При цьому, в укладених договорах не визначено обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи.

Також судом встановлено, що робота виконана ОСОБА_7 , ОСОБА_18 та ОСОБА_3 на користь позивача збігається з видами діяльності позивача, що вказані у ЄДРПОУ або є роботою з обслуговування його діяльності.

У матеріалах справи містяться копії письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , у яких останні повідомими про те, що добровільно та чесно виконували роботу, яка вказана у договорах.

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду з питань розмежування трудового і цивільно-правового договору наявність укладених цивільно-правових угод не можна визнати обґрунтованим, оскільки сама по собі їх наявність не спростовує наявності фактичних трудових відносин виходячи з тих обставин, які були зафіксовані станом на час проведення перевірки.

Аналогічну за своїм змістом позицію займає Верховний Суду у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 804/7711/17.

За вказаних обставин, під час розгляду справи знайшов підтвердження факт допуску позивачем трьох працівників до роботи без оформлення трудових договорів, що свідчить про недотримання вимог статті 24 КЗпП України та є підставою для відповідальності відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідач не надав суду доказів того, що працівник, який назвався ОСОБА_11 ; працівник ОСОБА_4 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача; працівник ОСОБА_19 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача; працівника ОСОБА_6 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача, та які відображені у акті перевірки та у оскаржуваній постанові, здійснювали трудову діяльність у позивача та/або здійснювали якусь трудову діяльність на території позивача.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

У матеріалах справи відсутні пояснення вказаних вище чотирьох осіб; відсутні відомості про їх ідентифікацію (ПІБ, адресу місця проживання та засоби зв`язку тощо); вказані документи та інформація не надані відповідачем.

Вказані обставини позбавляють суд можливості реалізувати свої повноваження, передбачені ч.4 ст. 9 КАС України (принцип офіційності з`ясування всіх обставин у справі), а також позбавляють позивача можливості заявити клопотання про виклик вказаних осіб в якості свідків для надання пояснень під присягою.

У пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.02.2008 року по справі «Кобець проти України» (№ заява 16437/04) вказано, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати.

Усталена судова практика Суду виділяє три критерії широко відомі як "Критерії Енгеля" (див. "Енгель та інші проти Нідерландів" від 8 червня 1976, Серія А № 22), які використовуються для визнання або невизнання обвинувачення кримінальним. Перший критерій: правова класифікація правопорушення відповідно до національного законодавства. Другий - сама суть правопорушення, та третій - ступінь тяжкості покарання, що може бути застосоване до особи. Другий та третій критерії є альтернативними, а не обов`язково кумулятивними. Однак це не виключає кумулятивний підхід в ситуації, коли окремий аналіз кожного критерію не дозволяє досягнути остаточного висновку щодо існування кримінального правопорушення (див. "Джуссіла проти Фінляндії [GC]" 39665/98 та 40086/98, §§ 82-86, ЄСПЛ 2003-X).

Критерії Енгеля для визначення обвинувачення кримінальним застосовано ЄСПЛ і в інших справах, зокрема, "Юссіла проти Фінляндії", "Озтюрк проти Німеччини", "Сергій Золотухін проти Росії", "Лутц проти Німеччини" та ін.

Таким чином практика ЄСПЛ свідчить, що поняття "кримінального обвинувачення" в контексті статті 4 Протоколу № 7, як і ч. 1 ст. 6 Конвенції, має "автономне" значення, тому національне законодавство не є вирішальним при визначенні того, чи пов`язано обвинувачення з "кримінальним правопорушенням».

Враховуючи практику ЄСПЛ щодо оцінки правопорушення як кримінального із використанням "критеріїв Енгеля", суд зазначає, що норми абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, якими передбачено накладення на юридичну особу штрафу за фактичний допуск працівника без оформлення трудового договору (контракту), відповідно до національного законодавства не відносяться до кримінального переслідування, однак це не має вирішального значення, оскільки важливішими за "тестом Енгеля" є другий та третій критерій.

Суд зауважує, що норми абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України є нормами загального характеру, які поширюються на невизначене коло осіб, та які не спрямовані на грошову компенсацію шкоди, натомість застосовуються з метою покарання та попередження нових порушень, при цьому передбачають покарання особи у вигляді штрафу у досить значному розмірі для фізичної особи, тому їх можливо розглядати як кримінальне переслідування у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.06.2019 року по справі №813/3415/18 «п.33 Насамперед, Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу».

У даній справі розмір штрафу становить 560 000 грн., тобто така санкція співмірна з покаранням за злочин, а тому особа, яку притягають до відповідальності, повинна отримати можливість скористатися всіма правами, які передбачені ч.2 та 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

У відповідності до вимог частин 2 та 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2020 року у справі «Черніка проти України» (Заява № 53791/11), яке набуло статусу остаточного 12.07.2020 року, вказує наступне:

«47. Суд встановив, що важливим елементом справедливого кримінального провадження є наявність в обвинуваченого можливості допитати свідка у присутності судді, який ухвалює остаточне рішення у справі. Цей принцип безпосередності є важливою гарантією у кримінальному провадженні, в якому зауваження, зроблені судом щодо поведінки та надійності свідка, можуть серйозно вплинути на обвинуваченого.

51. Суд послідовно повторював, що основним його завданням за статтею 6 Конвенції є оцінка загальної справедливості кримінального провадження (див. згадане рішення у справі «Шачашвілі проти Німеччини» (Schatschaschwili v. Germany), пункт 101). Це є кінцевою метою різних критеріїв, розроблених для вивчення розмаїття питань, пов`язаних з конкретними правами, гарантованими пунктом 3 статті 6 Конвенції (див., наприклад, згадане рішення у справі «Шачашвілі проти Німеччини» (Schatschaschwili v. Germany), пункти 116 і 118, рішення у справах «Корреа де Матос проти Португалії» [ВП] (Correia de Matos v. Portugal) [GC], заява № 56402/12, пункт 126, від 04 квітня 2018 року, «Бьоз проти Бельгії» [ВП] (Beuze v. Belgium) [GC], заява № 71409/10, пункти 147-149, від 09 листопада 2018 року, та «Муртазалієва проти Росії» [ВП] (Murtazaliyeva v. Russia) [GC], заява № 36658/05, пункти 167 і 168, від 18 грудня 2018 року).

52. Ці мінімальні права самі собою не є цілями: їхньою справжньою метою є постійне сприяння забезпеченню справедливості кримінального провадження в цілому (див. згадане рішення у справі «Корреа де Матос проти Португалії» (Correia de Matos v. Portugal), пункти 119 і 120). Відповідність вимогам справедливого суду має розглядатися у кожній справі з огляду на хід провадження в цілому, а не на підставі окремого розгляду одного конкретного аспекту або одного конкретного випадку (див. рішення у справі «Ібрагім та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Ibrahim and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 50541/08 та 3 інші заяви, пункт 251, від 13 вересня 2016 року).

54. Перше важливе питання як за принципом безпосередності, так і за практикою щодо відсутніх свідків полягає в тому, яку роль відіграли показання цих відсутніх свідків у засудженні заявника, а саме: чи були вони «єдиними», «вирішальними» або «достатньо вагомими, щоб їхнє визнання допустимим доказом могло створити перешкоди для сторони захисту», відповідно до тлумачення цих термінів у згаданому рішенні у справі «Шачашвілі проти Німеччини» (Schatschaschwili v. Germany), пункти 116, 119, 123 та 124. Друге важливе питання - склад суду, який визнав заявника винним, змінився повністю чи лише частково.

66. У цьому контексті Суд повторює, що обсяг урівноважуючих факторів, необхідних для того, щоб судовий розгляд вважався справедливим, буде залежати від вагомості показань відсутнього свідка. Чим важливішими є ці показання, тим вагомішими мають бути урівноважуючі фактори, щоб провадження в цілому могло вважатися справедливим (див. згадане рішення у справі «Шачашвілі проти Німеччини» (Schatschaschwili v. Germany), пункт 116). З огляду на визначальне значення у цій справі показань відсутніх свідків, особливо Н.Ш., для забезпечення справедливості провадження необхідні були вагомі врівноважуючі фактори.

67. Суд вбачає три потенційні альтернативні врівноважуючі фактори у провадженні (див. згадане рішення у справі «Шачашвілі проти Німеччини» (Schatschaschwili v. Germany), пункти 126-130 щодо можливих урівноважуючих факторів):

(i) можливість, якою заявник скористався під час провадження на національному рівні, викласти власну версію подій, поставити під сумнів достовірність показань відсутніх свідків і вказати на будь-які неузгодженості в їхніх показаннях;

(ii) наявність додаткових підтверджуючих доказів;

(iii) участь заявника в очних ставках з усіма трьома свідками під час досудового слідства і можливість перехресного допиту під час судового розгляду».

Застосовуючи вказав вище критерії Європейського Суду з прав людини у даній справі суд зазначає наступне.

Показання чотирьох осіб: працівник, який назвався Вадимом; працівник ОСОБА_4 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача; працівник ОСОБА_19 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача; працівника ОСОБА_6 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача, у версії відповідача були головними, оскільки вони були єдиними безпосередніми учасниками протиправної діяльності, у вчиненні якої обвинувачувався заявник.

Суд зазначає, що під час провадження позивач дійсно міг викласти власну версію подій та поставити під сумнів достовірність показань відсутніх свідків.

Однак Суд зазначає, що така можливість оскаржити та спростувати показання відсутніх свідків сама собою не може вважатися достатнім урівноважуючим фактором, здатним компенсувати перешкоди, з якими зіткнулася сторона захисту у зв`язку з їхньою неявкою (див. рішення у справах «Трампевскі проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (Trampevski v. the former Yugoslav Republic of Macedonia), заява № 4570/07, пункт 49, від 10 липня 2012 року, та «Ріагі проти Бельгії» (Riahi v. Belgium), заява № 65400/10, пункт 41, від 14 червня 2016 року).

Також судом наголошує на тому, що позивач на стадії розгляду справи у суді не мав можливості допитати вказаних вище чотирьох осіб.

За вказаних обставин судом встановлено під час розгляду справи порушення елементу справедливого провадження, а саме: відсутність у позивача можливості допитати свідків у присутності судді, який ухвалює остаточне рішення у справі, тобто порушення принципу безпосередності.

Як вже було зазначено вище суд позбавлений можливості викликати наступних осіб в якості свідків: працівник, який назвався ОСОБА_11 ; працівник ОСОБА_4 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача; працівник ОСОБА_19 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача; працівника ОСОБА_6 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача, оскільки відсутні жодні засоби комунікації з ними; відповідач не може надати суду інформацію про засоби зв`язку з вказаними вище особами.

Відеозаписи та фотографії надані відповідачем не підтверджують однозначно та неспростовно факт роботи вказаних вище чотирьох осіб на території виробництва позивача, оскільки більшість осіб відмовилась від спілкування з представниками відповідача; під час спілкування представника відповідача з вказаними особами на відеозаписі присутні сильні сторонні шуми, що не дозволяють чітко почути відповіді вказаних чотирьох осіб.

Відповідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, контролюючий орган має доказати правомірність свого рішення.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2016 року у справі №810/7161/14 зазначено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності у адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів фактичного працевлаштування у позивача фізичних осіб: працівник, який назвався Вадимом; працівник ОСОБА_4 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача; працівник ОСОБА_19 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача; працівника ОСОБА_6 , який знаходився на території будівництва, одягнений у робочий одяг та рукавиці, який повідомив, що прибирає сміття на будівництві та працює у позивача.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що податковий орган під час перевірки не встаноив порушення позивач вимог трудового законодавства, оскільки перевірка провадилась відповідачем у серпні 2024 року, а податковим органом у березні 2024 року, тобто раніше; цивільно-правові договори підписано позивачем 01.07.2024 року, тобто вже після перевірки, яка проведена податковим органом.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є частково протиправною та підлягає скасуванню у сумі штрафу 320 000 грн.; в іншій частині оскаржувана постанова є правомірною, оскільки під час розгляду справи знайшов підтвердження факт допуску позивачем трьох працівників до роботи без оформлення трудових договорів, що свідчить про недотримання вимог статті 24 КЗпП України та є підставою для відповідальності відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Група «Альфабуд» (49006, м. Дніпро, пр-т. Пушкіна, 36А, код ЄДРПОУ 43370616) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати частково протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ПС/ДН/27123/0184/ТД-ФС від 25.09.2024 року у розмірі штрафу 320 000 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Група «Альфабуд» сплачену суму судового збору у розмірі 4800 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 лютого 2025 року.

Суддя С.В. Златін