Рішення

від 05.02.2025 по справі 260/4908/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/4908/24 10:25 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Симканич Ю.В.,

учасники справи:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області представник Кизименко Катерина Олегівна;

позивач: Державна екологічна інспекція у Закарпатській області - представник Данч Наталія Орестівна,

відповідач: Державне лісогосподарське спеціалізоване підприємство Ліси України, в особі: Філії Ужгородське лісове господарство ДСГП Ліси України - представник Никитюк Наталія Олександрівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації - представник у підготовче судове засідання не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6, код ЄДРПОУ 02909967), в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (80008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, код ЄДРПОУ 38015668) до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9а, код ЄДРПОУ 44768034), в особі: Філії Ужгородське лісове господарство ДСГП Ліси України (89411, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, вул. Першотравнева, 42, код ЄДРПОУ 44943599), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (88000, Закарпатська область, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 38766364) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 06 лютого 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 17 лютого 2025 року.

31 липня 2024 року Керівник Ужгородської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернувся до суду з позовною заявою до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства Ліси України, в особі: Філії Ужгородське лісове господарство ДСГП Ліси України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення Лилики загальною площею 1,0 га; 2) зобов`язати останнього відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення Лилики шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості).

23 серпня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.

16 жовтня 2024 року прокурором подано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просять суд уточнити позовні вимоги шляхом викладення п. 3 прохальної частини в такій редакції: Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ужгородське лісове господарство» щодо невжиття заходів з встановлення в натурі (на місцевості) меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» загальною площею 1,0 га шляхом замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та зобов`язати останнього забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики», його погодження та затвердження.

16 жовтня 2024 року ухвалою суду заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури про зміну предмета позову шляхом його уточнення від 16.10.2024 року повернуто заявнику без розгляду.

24 жовтня 2024 року прокурором подано до суду заяву про зміну предмету позову шляхом його уточнення (вх. № 27638/24), відповідно до якої просять суд визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ужгородське лісове господарство» щодо невжиття заходів з встановлення в натурі (на місцевості) меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» загальною площею 1,0 га шляхом замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно заповідного фонду та зобов`язати останнього забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики», його погодження та затвердження.

29 жовтня 2024 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури про зміну предмета позову шляхом його уточнення від 24.10.2024 року (вх. № 27638/24).

26 листопада 2024 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Прокуратура свої позовні вимоги аргументували тим, що обов`язки щодо збереження об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - зоологічної пам`ятки природи «Лилики» загальною площею 1,0 га, зокрема забезпечення режиму території у межах пам`ятки, збереження межових знаків, винесення меж об`єкту у натурі та на планово-картографічному матеріалі та охорони встановлених інформаційних щитів і знаків перейшли від ДП «Ужгородське лісове господарство до філії «Ужгородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Водночас встановлено, що обов`язки землекористувача земельної ділянки об`єктів природно-заповідного фонду щодо забезпечення охорони та збереження таких територій, в тому числі щодо винесення меж природно-заповідного фонду ні ДП «Ужгородське лісове господарство, ні його правонаступником - філією «Ужгородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не виконано, організацію проведення робіт щодо винесення меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» та закріплення їх меж в натурі (на місцевості) не забезпечено. Зокрема, на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру листом № 10-7-0.31-2574/2-24 від 21.05.2024 повідомило про те, що в управлінні відсутня інформація щодо розроблення будь-якої документації щодо встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - зоологічної пам`ятки природи «Лилики» загальною площею 1,0 га.

04 вересня 2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволені позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що на підставі розробленої за замовленням ДП «Ужгородське лісове господарство» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в Державному земельному кадастрі 28.03.2023 р. проведено реєстрацію земельної ділянки з місцезнаходженням Закарпатська область Ужгородський район за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради (Ужгородське лісництво) квартали 23-32, 33 (крім виділу 13), 34-40, 41 (крім виділів 6-11) загальною площею 1 830.1173 га. та присвоєно кадастровий номер 2124881200:10:020:0014 (копія витягу №НВ-7100242872023 від 28.03.2023р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку додається). Разом з тим, до Державного земельного кадастру внесено інформацію про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером номер 2124881200:10:020:0014 площею 1 830.1173 га., а саме про зоологічну пам`ятку природи місцевого значення «Лилики», оголошену рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 07.03.1990 р. №55 на площі 1.0 га., що також підтверджується витягом №НВ-7100242872023 від 28.03.2023р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2124881200:10:020:0014 площею 1 830.1173 га., а саме права постійного користування ДП «Ліси України», проведена 19.04.2023 р.. Отже, земельна ділянка лісогосподарського призначення загальною площею 1 830.1173 га, в межах якої знаходиться територія зоологічну пам`ятку природи місцевого значення «Лилики» площею 1.0 га, зареєстрована в Державному земельному кадастрі, право користування на неї зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, а її межі встановлені в натурі (на місцевості) у відповідності до технічної документації із землеустрою. У свою чергу межі об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - зоологічної пам`ятки природи «Лилики» площею 1.0 га винесені в натуру (на місцевості) згідно акту винесення меж в натуру і погодження земельної ділянки під об`єктом природно-заповідного фонду від 17.04.2007 р., нанесені на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а інформація про цей об`єкт природно-заповідного фонду внесена до таксаційного опису Ужгородського лісництва ДП «Ужгородське лісове господарство».

10 вересня 2024 року прокурором подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що згідно відповідей Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації від 14.05.2024 № 901/02-01, від 11.07.2024 № 1151-02-01 проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» площею 1,0 га на погодження, в порядку визначеному статтею 186 Земельного кодексу України, до Департаменту не надходив. Вказане свідчить про те, що винесення меж території природно-заповідного фонду зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» не погоджувалося Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації. За таких обставин землевпорядна документація щодо земельної ділянки загальною площею 1 830.1173 га за кадастровим номером 2124881200:10:020:0014 не може вважатись проектом встановлення меж території, оскільки не погоджена у встановленому законом порядку відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України. Надані відповідачем акт винесення меж в натуру та викопіровка із планшету Ужгородського лісництва ДП «Ужгородський лісгосп», в свою чергу, також не відповідають встановленим статтями 29, 30 Закону України «Про землеустрій», ст. 186 Земельного кодексу України вимогам до документації із землеустрою, а тому не можуть слугувати належними доказами виконання робіт із винесення меж винесення зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» шляхом закріплення їх в натурі.

14 листопада 2024 року відповідачем подано до суду відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому просять у задоволені позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що діюче законодавство передбачає можливість внесення до Державного земельного кадастру обмежень у використанні земельної ділянки на підставі проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (підпункт 2 пункту 102 Порядку ведення Державного земельного кадастру) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (підпункт 5 пункту 102 Порядку ведення Державного земельного кадастру). Оскільки у Відповідача наявний державний акт на право постійного користування землею, у склад якої входить територія об`єкту природно-заповідного фонду зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики», до Державного земельного кадастру внесено обмеження у використанні цієї земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Більше того, зобов`язання Відповідача розробити окремий проект землеустрою призведе до понесення Відповідачем додаткових витрат на оплату робіт з виготовлення проекту землеустрою, оплату робіт з внесення змін до технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 1 830.1173 га, у склад якої входить об`єкт природнозаповідного фонду, як передумови для внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру.

Третьою особою письмових пояснень щодо позову, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року, не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача та Ужгородської окружної прокуратури позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені. Прокурор заперечила доводи представника відповідача, з тих підстав, що мова не йде про обмеження, а про межі, як того вимагають за своїми позовними вимогами із посиланням на статтю 47 Закону «Про землеустрій».

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Пояснила, що вони на підставі статті 7 Закону «Про природно-заповідний фонд» та статті 25 Закону України «Про землеустрій» розробили технічну документацію. Крім того, мають охоронне зобов`язання яким встановлено межі, потім замовили техдокументацію, є кадастровий номер, оформили право користування та внесли обмеження до виділу 10. Крім того, оформили речові права.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом установлено, що 23 вересня 2020 року Закарпатською обласною державною адміністрацією оформлено, відповідно до статті 53 Закону України «Про природно заповідний фонд України та рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 07 березня 1990 року № 55, охоронне зобов`язання № 06-24/2483/3, яким ДП «Ужгородське лісове господарство» передається під охорону та дотримання встановлено режиму об`єкт природно заповідного фонду місцевого значення зоологічна пам`ятка природи «Лилики» загальною площею 1,0 га у межах кварталу 34 (виділ 10) Ужгородського лісництва, (т.1, а.с. 137-138).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.6-1.7 Положення про зоологічну пам`ятку природи місцевого значення «Лилики» (т.1. а.с. 26) пам`ятка природи загальною площею 1.0 га розташована у кварталі 34 (виділ 10) Ужгородського лісництва державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» (далі - Землекористувач) Ужгородського району Закарпатської області.

Межі пам`ятки природи встановлюються у натурі відповідно до законодавства. До встановлених меж Пам`ятки природи у натурі її межі визначаються відповідно до проєкту її створення.

Адреса Землекористувача (держане підприємство «Ужгородське лісове господарство») вул. Першотравнева, 42, с. Кам`яниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89411.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» погоджено з пропозицією Державного агентства лісових ресурсів щодо: утворення державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, з урахуванням особливостей, визначених законом; залишення у державній власності державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та акціонерного товариства, яке утвориться після перетворення державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.01.2024 до Реєстру внесено запис про припинення юридичної особи ДП «Ужгородське ЛГ», підстава - рішення щодо реорганізації, правонаступник - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», (т.1, а.с. 80).

30 квітня 2024 року Закарпатська обласна прокуратура звернулася з листом до філії «Ужгородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в якому просять, керуючись статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», надати інформацію чи розроблено землевпорядну документацію, чи внесено до відомості до Державного земельного кадастру, чи винесено та закріплено межі в натурі (на місцевості) об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» загальною площею 1,0 га. Разом з цим, в той самий строк, просять направити до окружної прокуратури копію положення про філію «Ужгородське лісове господарство» ДП «Ліси України» та документи, що підтверджують, що філія є правонаступником ДП «Ужгородське лісове господарство». З огляду на приписи статті 131-1 Конституції України, частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» указані відомості та документи витребовуються виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, (т.1, а.с. 45-46).

13 травня 2024 року розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації № 534 затверджено положення про об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення у новій редакції, (т.1, а.с. 24).

Відповідно до пункту 3 розпорядження Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації обласної військової адміністрації здійснити оформлення охоронних зобов`язань.

21 травня 2024 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом № 10-7-0.31-2574/2-24 повідомило Ужгородську окружну прокуратуру про те, що в Головному управлінні відсутня інформація щодо розроблення будь якої документації щодо встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - зоологічної пам`ятки природи «Лилики» загальною площею 1,0 га, розташованої в межах кварталу 34 (виділ 10) Кам`яницького лісництва Ужгородського району в натурі ( на місцевості), (т.1, а.с. 33).

11 липня 2024 року Департамент екології та природних ресурсів повідомив Ужгородську окружну прокуратуру про те, що станом на 12.07.2024 на адресу департаменту на розгляд та погодження не надходили проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж території геологічних пам`яток природи місцевого значення «Стовп з вулканічного туфу 10 м», «Ворочівські скелі» та зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» розроблених на виконання вимог статті 186 Земельного кодексу України, (т.1, а.с. 43).

19 липня 2024 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом № 10-7-0.31-3623/2-24 повідомило Ужгородську окружну прокуратуру про те, що визначити орієнтовне місце розташування об`єкту природно- заповідного фонду місцевого значення - зоологічної пам`ятки природи «Лилики» загальною площею 1,0 га шляхом візуального моніторингу просторових даних Державного земельного кадастру в даному випадку є неможливим, (т.1, а.с. 36-37).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (далі по тексту Закон №2456-XII).

Відповідно до статті 3 Закону №2456-XIIдо природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону №2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з статтею 11 Закону №2456-XII уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим (стаття 12 Закону №2456-XII).

Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення.

З метою визначення та обґрунтування заходів щодо здійснення природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської та інших видів діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду відповідно до законодавства та з дотриманням вимог міжнародних договорів ( стаття 14 Закону №2456-XII).

Відповідно до статті 46 Закону №2456-XII витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання ( стаття 53 Закону №2456-XII).

Згідно з статтею 62 Закону №2456-XII державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 43 Земельного кодексу України та частини 1 статті 7 Закону №2456-XII передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Фізичні та юридичні особи мають право на віднесення до земель лісогосподарського призначення земельних ділянок (у тому числі самозалісених), що перебувають у їх власності і належать до усіх категорій земель (крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), а також на ведення на них лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (стаття 57 Земельного кодексу України).

Згідно з статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Закон України «Про землеустрій» (далі по тексту Закон №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до статті 25 Закону №858-IV видами документації із землеустрою, серед іншого, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

У відповідності до статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Стаття 47 цього Закону визначає форму і зміст проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Цією ж нормою визначено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;

д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості);

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з абзацом 2 пункту 3 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно - заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Отже, відповідачем на виконання природоохоронного зобов`язання повинен був бути розроблений окремий проект землеустрою щодо організації і встановлення меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики».

За інформацією Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 21 травня 2024 року № 10-7-0.31-2574/2-24 в Головному управлінні відсутня інформація щодо розроблення будь-якої документації щодо встановлення меж об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - зоологічної пам`ятки природи «Лилики» загальною площею 1,0 га, розташованої в межах кварталу 34 (виділ 10) Кам`яницького лісництва Ужгородського району в натурі ( на місцевості), (т.1, а.с. 33).

Окрім того, відповідно до відповіді Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної військової адміністрації від 31 травня 2024 року № 5660-24 станом на 14.05.2024 на адресу департаменту на розгляд та погодження не надходив проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» площею 1,0 га розроблений на виконання вимог статті 186 Земельного кодексу України, (т.1, а.с. 40).

Відповідно до положень статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово- паркового мистецтва) (статті 44 Земельного кодексу України).

Згідно з статтею 7 Закону № 2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Частиною п`ятою статті 53 Закону визначено, що території та об`єкти природно- заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження (частина 3 статті 26 Закону № 2456-XII).

Окрім того, відповідно до положень частини 2 статті 60 вказаного Закону охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Відповідно до статті 2 Закону № 858-ІV? землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

У статті 20 Закону № 858-ІV визначено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (у тому числі при розробленні містобудівної документації); б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (стаття 22 Закону № 858-ІV).

Таким чином, законодавчими нормами, в тому числі ст. 47 Закону № 858-ІV на землекористувачів земельних ділянок об`єктів природно-заповідного фонду покладено обов`язок забезпечувати охорону та збереження таких територій, в тому числі щодо винесення меж природно-заповідного фонду.

Доказів дотримання статті 47 Закону №858 та винесення меж зоологічної пам`ятки природи "Лилики" відповідачем не надано, тобто обов`язок відповідача щодо проведення відповідних робіт залишається невиконаним.

Відповідач зазначає, що межі об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - зоологічної пам`ятки природи «Лилики» площею 1.0 га. винесені в натуру (на місцевості) згідно акту винесення меж в натуру і погодження земельної ділянки під об`єктом природно-заповідного фонду від 17.04.2007 р., нанесені на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а інформація про цей об`єкт природно-заповідного фонду внесена до таксаційного опису Ужгородського лісництва ДП «Ужгородське лісове господарство».

Проте, на час складання вказаного Акту діяв Порядок розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення , затверджений Постановою від 25 серпня 2004 р. № 1094, який визначав механізм розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (далі - проект землеустрою).

Суд зауважує, що Порядок № 1094 встановлював, що проект землеустрою складається з: 1) завдання на виконання робіт; 2) пояснювальної записки, в якій зазначається: коротка характеристика території; режим використання земель у межах території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в тому числі земельних ділянок, щодо використання яких встановлено обмеження (обтяження); погодження меж із власниками і користувачами суміжних земельних ділянок; короткий опис виконаних робіт; склад земель за угіддями, власниками і користувачами земельних ділянок; 3) графічних матеріалів: план території у масштабі, який дає змогу відобразити усі елементи проекту - зовнішню межу, номери межових знаків, міри ліній, назви власників і користувачів суміжних земельних ділянок; межі та площі земель, які включаються до території без їх вилучення; креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та межі земельних ділянок, щодо використання яких встановлено обмеження (обтяження); 4) матеріалів погодження та затвердження проекту: акт польового обстеження і погодження меж; висновки про погодження проекту; рішення про затвердження проекту землеустрою та встановлення обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок.

Погоджений проект землеустрою підлягав державній експертизі відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект землеустрою розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок

Вищевказаний Порядок втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 668 (668-2016-п ) від 22.09.2016 .

Отже, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками - це одна із складових комплексу проекту землеустрою, а без всіх вищевказаних складових вказаний акт не може братися до уваги, як виконання зобов`язання відповідачем щодо проведення робіт по винесенню меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики».

Таким чином, законодавчими нормами на землекористувачів земельних ділянок об`єктів природно-заповідного фонду покладено обов`язок забезпечувати охорону та збереження таких територій, в тому числі щодо винесення меж природно-заповідного фонду.

Пунктом з статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Постановою КМУ від 19 квітня 2017 року № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, де зазначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі, звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Оскільки органи уповноважені здійснювати контроль та нагляд за виконанням відповідачем охоронного зобов`язання та забезпечення режиму охорони заказника, а саме Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, Державна екологічна інспекція в Закарпатській області у відповідності до своїх повноважень зазначених у Положеннях про органи не здійснювали ніяких заходів, чим допустили бездіяльність, повноваження щодо подання даного позову у них відсутні, то прокурор в інтересах держави у відповідності до підстав статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вжив заходи представницького характеру і звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області як спеціально уповноваженим органом у сфері контролю за дотриманням вимог законодавства про природно-заповідний фонд не вжито заходів, спрямованих на зобов`язання Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства «Ліси України» в особі: Філії «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» щодо вжиття заходів з встановлення в натурі (на місцевості) меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» загальною площею 1,0 га шляхом замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та зобов`язання вчинити такі дії, а ДСГП «Ліси України» в особі філії Ужгородське лісове господарство не встановлено відповідно до законодавства України межі зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики».

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 частини 2 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.10.2024 року Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства Ліси України в особі: Філії Ужгородське лісове господарство ДСГП Ліси України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ужгородське лісове господарство» щодо невжиття заходів з встановлення в натурі (на місцевості) меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики» загальною площею 1,0 га шляхом замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та зобов`язати розробити проект землеустрою щодо організації і встановлення меж зоологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лилики».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль