Рішення

від 17.02.2025 по справі 640/18010/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року справа №640/18010/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 №0023131412 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1145973,00 грн., з яких: 763982,300 грн. за податковим зобов`язанням та 381991,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2019 №0023121412.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом за результатом проведеної перевірки, в ході якої був зроблений висновок про нереальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ "Лемеція ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Кемпторг ЛТД", внаслідок чого ним завищено суму від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, за грудень 2018 року на суму 320741,00 грн. та занижено податок на додану вартість за грудень 2018 року на суму 763982,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що до перевірки ним були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції з надання йому вказаними контрагентами відповідних товарів, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

У зв`язку з цим позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідно до довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2020 судом вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

16.04.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О., розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено судове засідання.

Замінено відповідача, Головне управління ДФС у Київській області, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки було встановлено, що надані позивачем до перевірки документи не підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ "Лемеція ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Кемпторг ЛТД".

Відповідач наголосив на тому, що вказані контрагенти позивача не мали необхідного виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо виробництва, переробки, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач зазначив, що ТОВ "Кемторг ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Ламеція ЛТД" займались документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення від оподаткування.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а підстави для задоволення позову відсутні.

Усною ухвалою суду від 01.10.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання, призначене на 03.12.2024, з`явився представник відповідача.

Позивач у судове засідання, призначене на 03.12.2024, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

03.12.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. На вказаному клопотанні представник відповідача зробив помітку про вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з наведеним подальший розгляд справи було вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (ідентифікаційний код 39810010, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, 2/1) зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області у період з 08.07.2019 по 12.07.2019 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємствами - постачальниками ТОВ "Праймстрім Ойл" (код ЄДРПОУ 42176702) за період з 01.10.2018 по 31.10.2018, ТОВ "Лемеція ЛТД" (код ЄДРПОУ 42448204) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018, ТОВ "Фторкомпонент" (код ЄДРПОУ 42529199) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018, ТОВ "Горізонталь Груп" (код ЄДРПОУ 38603428) за період з 01.11.2018 по 30.11.2018, ТОВ "Горизонт трейд" (код ЄДРПОУ 42087382) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, ТОВ "Гермес Груп" (код ЄДРПОУ 42228797) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, ТОВ "Кемпторг ЛТД" (код ЄДРПОУ 42362175) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, ТОВ "Фторкомпонент" (код ЄДРПОУ42529199) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018, за результатами якої було складено акт від 19.07.2019 №652/10-36-14-12/39810010.

В акті перевірки відповідач зазначив, що згідно ІС Податковий Блок встановлено, що у ТОВ "Ламеція ЛТД": чисельність працюючих - 1 особа; інформація про власні і орендовані складські та офісні приміщення, основні засоби: вартість основних засобів 0 тис. грн.

Аналізом Єдиного державного реєстру податкових накладних не встановлено додаткової оренди основних та транспортних засобів.

Крім цього, встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності, виробництва, переробки, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності.

В акті вказано, що в ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що протягом 2018 року ТОВ "Ламеція ЛТД" придбало у постачальників ряд товарів з номенклатурою квіти, тканина, морепродукти та інше. Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у відповідний період ТОВ "Ламеція ЛТД" реалізовано бітум дорожній, труби, виконання інженерних робіт та інше.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Фторкомпонент" відповідач зазначив, що згідно ІС Податковий Блок у ТОВ "Фторкомпонент": чисельність працюючих - 5 осіб. Інформація про власні і орендовані складські та офісні приміщення, основні засоби: вартість основних засобів 1,4 млн. грн.

Аналізом Єдиного державного реєстру податкових накладних не встановлено додаткової оренди основних та транспортних засобів.

Крім цього, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності, виробництва, переробки, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності товариством.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Кемторг ЛТД" відповідач зазначив, що згідно ІС Податковий блок у ТОВ "Кемторг ЛТД": чисельність працюючих - 1 особа. Інформація про власні і орендовані складські та офісні приміщення, основні засоби: вартість основних засобів 0 тис. грн.

Аналізом Єдиного державного реєстру податкових накладних не встановлено додаткової оренди основних та транспортних засобів.

Крім цього відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності, виробництва, переробки, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності.

В ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що протягом в 2018 - 2019 роках ТОВ "Кемторг ЛТД" придбало у постачальників ряд товарів з номенклатурою (взуття, одежа, туалетна вода, іграшки та інше).

Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у відповідний період ТОВ "Кемторг ЛТД" реалізовано бітум дорожній, щебінь, електротовари та інше.

Також Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 17.03.2017 №42017111200000142 за ознаками ч.1, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.3 ст.222-1, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, відповідно до якого ТОВ "Кемторг ЛТД" належить до конвертаційної групи.

Відповідач зазначив, що ТОВ "Кемторг ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Ламеція ЛТД" займались документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів-покупців з метою ухилення від оподаткування.

Вказані факти позиціонують ТОВ "Кемторг ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Ламеція ЛТД" як учасників тіньового сектору економіки, що вчинили дії, спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевими отримувачами. Дані факти підтверджують, що дане підприємство фактично не придбавало товарів та послуг у контрагентів-постачальників, а відтак задекларовані операції з їх придбання не можуть вважатися операціями, що дають право на податковий кредит згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, а задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ на контрагентів-покупців не відповідають критеріям, визначеним пунктом 185.1 ст.1985 ПК України та відповідно не можуть бути підставою для віднесення їх до складу податкового кредиту даними підприємствами.

Таким чином, враховуючи проведений аналіз фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" із ТОВ "Кемторг ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Ламеція ЛТД", не підлягають відображенню у податковому обліку здійснення господарських операцій ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" з придбання товарів від ТОВ "Кемторг ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Ламеція ЛТД" за період жовтень-грудень 2018 року.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" безпідставно врахувало до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, за рахунок по податкових накладних, виписаних від ТОВ "Кемторг ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Ламеція ЛТД" за період жовтень-грудень 2018 року на загальну суму 1084723,00 грн., а саме: за листопад 2018 року на суму 607493,00 грн. та за грудень 2018 року на суму 477230,00 грн.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. 198.1 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2018 року на суму 320741,00 грн. та заниження податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 763982,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 09.08.2019 №0023131412, яким позивачу нараховане грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1145973,00 грн., з яких: 763982,00 грн. - податкове зобов`язання та 381991,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 09.08.2019 №0023121412, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 320741,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламеція ЛТД" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Покупець) було укладено договір поставки №01/11-18, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцеві товар (бітум дорожній марки БНД 60/90 у кількості відповідно до заявок покупця, які складаються відповідно до Додатку №1 до цього договору), а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає технічним характеристикам, та супроводжується належними документами (сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, технічним паспортом тощо).

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість цього договору становить суму всіх поставок, здійснених постачальником відповідно до заявок покупця, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі.

Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставленого рахунку на оплату та на умовах відстрочення платежу на строк один рік (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору покупець має право оплатити поставлений товар у коротші терміни, скорочення строку оплати оформлюється додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар відповідно до заявок покупця, що складається відповідно до Додатку №1 до цього договору. Строк поставки зазначається у заявці покупця, що складається відповідно до Додатку №1 до цього договору.

За умовами пункту 5.7 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.11.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Між сторонами були підписані Заявка покупця (Додаток №1) та Повідомлення про готовність товару (Додаток №2).

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ "Лемеція ЛТД" було поставлено, а позивачем було прийнято товар (бітум дорожній марки БНД 60/90) на загальну суму 2644950,00 грн., про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 01.11.2018 №421 на суму 379500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 63250,00 грн.), від 02.11.2018 №425 на суму 376200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 62700,00 грн.), від 05.11.2018 №430 на суму 377850,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 62975,00 грн.), від 06.11.2018 №433 на суму 379500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 63250,00 грн.), від 07.11.2018 №441 на суму 377850,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 62975,00 грн.), від 08.11.2018 №444 на суму 374550,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 62425,00 грн.), від 16.11.2018 №463 на суму 379500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 63250,00 грн.).

Перевезення товару від ТОВ "Лемеція ЛТД" до ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" здійснював безпосередньо сам позивач, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 01.11.2018 №28454542, від 02.11.2018 №28454556, від 05.11.2018 №28454565, від 06.11.2018 №28454573, від 07.11.2018 №28454577, від 08.11.2018 №454584, від 16.11.2018 №28454595.

З матеріалів справи вбачається, що позивач частково розрахувався за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 12.12.2018 №3907 на суму 100000,00 грн., від 17.12.2018 №3932 на суму 258807,00 грн., від 18.12.2018 №3949 на суму 270000,00 грн. та банківська виписка від 23.08.2019 на суму 200000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Лемеція ЛТД" були виписані позивачу податкові накладні від 01.11.2018 №29 на суму 379500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 63250,00 грн.), від 02.11.2018 №31 на суму 376200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 62700,00 грн.), від 05.11.2018 №34 на суму 377850,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 62975,00 грн.), від 06.11.2018 №35 на суму 379500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 63250,00 грн.), від 08.11.2018 №41 на суму 374550,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 62425,00 грн.), від 16.11.2018 №44 на суму 379500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 63250,00 грн.), сума ПДВ за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2018 року (Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунку коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням коригування (Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року від 20.12.2018).

02.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фторкомпонент" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Покупець) було укладено договір поставки №02/11, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцеві товар (бітум дорожній марки БНД 60/90 у кількості відповідно до заявок покупця, які складаються відповідно до Додатку №1 до цього договору), а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає технічним характеристика, та супроводжується належними документами (сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, технічним паспортом тощо).

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість цього договору становить суму всіх поставок здійснених постачальником відповідно до заявок покупця, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі.

Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставленого рахунку на оплату та на умовах відстрочення платежу на строк один рік (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору покупець має право оплатити поставлений товар у коротші терміни, скорочення строку оплати оформлюється додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар відповідно до заявок покупця, що складається відповідно до Додатку №1 до цього договору. Строк поставки зазначається у заявці покупця, що складається відповідно до Додатку №1 до цього договору.

За умовами пункту 5.7 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.11.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Між сторонами були підписані Заявка покупця (Додаток №1) та Повідомлення про готовність товару (Додаток №2).

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ "Фторкомпонент" було поставлено, а позивачем було прийнято товар (бітум дорожній марки БНД 60/90) на загальну суму 2203655,00 грн., про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 16.11.2018 №49 на суму 332520,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 55420,00 грн.), від 19.11.2018 №53 на суму 334150,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 55691,67 грн.), від 20.11.2018 №55 на суму 333335,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 55555,83 грн.), від 06.12.2018 №83 на суму 305900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 50983,33 грн.), від 07.12.2018 №87 на суму 304570,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 50761,67 грн.), від 10.12.2018 №99 на суму 299250,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 49875,00 грн.) та від 11.12.2018 №104 на суму 293930,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 48988,33 грн.).

Перевезення товару від ТОВ "Фторкомпонент" до ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" здійснював безпосередньо сам позивач, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 16.11.2018 №3402348, від 19.11.2018 №3402361, від 20.11.2018 №3402365, від 06.12.2018 №3402392, від 07.12.2018 №3402396, від 10.12.2018 №3402407 та від 11.12.2018 №3402412.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 05.12.2018 №3811 на суму 1000005,00 грн. та від 27.12.2018 №388 на суму 1203650,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Фторкомпонент" були виписані позивачу податкові накладні від 06.12.2018 №60 на суму 305900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 50983,33 грн.), від 10.12.2018 №62 на суму 299250,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 49875,00 грн.), від 11.11.2018 №63 на суму 293930,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 48988,33 грн.), від 16.11.2018 №95 на суму 332520,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 55420,00 грн.), від 19.11.2018 №96 на суму 334150,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 55691,67 грн.), від 20.11.2018 №97 на суму 333335,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 55555,83 грн.), від 07.12.2018 №61 на суму 304570,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 50761,67 грн.), сума ПДВ за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад та грудень 2018 року (Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунку коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням коригування (Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року від 20.12.2018 та за грудень 2018 року від 21.01.2019).

26.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемторг ЛТД" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Покупець) було укладено договір поставки №26/11Б, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцеві товар (бітум дорожній марки БНД 60/90 у кількості відповідно до заявок покупця, які складаються відповідно до Додатку №1 до цього договору), а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає технічним характеристика, та супроводжується належними документами (сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, технічним паспортом тощо).

Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість цього договору становить суму всіх поставок здійснених постачальником відповідно до заявок покупця, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі.

Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставленого рахунку на оплату та на умовах відстрочення платежу на строк один рік (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору покупець має право оплатити поставлений товар у коротші терміни, скорочення строку оплати оформлюється додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар відповідно до заявок покупця, що складається відповідно до Додатку №1 до цього договору. Строк поставки зазначається у заявці покупця, що складається відповідно до Додатку №1 до цього договору.

За умовами пункту 5.7 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.11.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Між сторонами були підписані Заявка покупця (Додаток №1) та Повідомлення про готовність товару (Додаток №2).

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ "Кемторг ЛТД" було поставлено, а позивачем було прийнято товар на загальну суму 1659732,70 грн., про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 03.12.2018 №441 на суму 320600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53433,33 грн.), від 05.12.2018 №463 на суму 306600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51100,00 грн.), від 06.12.2018 №471 на суму 322000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53666,67 грн.), від 10.12.2018 №491 на суму 73532,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 12255,45 грн.), від 13.12.2018 №507 на суму 322000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53666,66 грн.) та від 14.12.2018 №514 на суму 315000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 52500,00 грн.).

Перевезення товару від ТОВ "Кемторг ЛТД" до ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" здійснював безпосередньо сам позивач, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 03.12.2018 №553294, від 05.12.2018 №553299, від 06.12.2018 №553304, від 10.12.2018 №П1294871, від 10.12.2019 №П1294872, від 13.12.2018 №553323 та 14.12.2018 №553326.

12.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемторг ЛТД" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Стімбес" (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги №12-06/19, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався відступити новому кредитору право вимоги, що йому належить за договором №26/11Б від 26.11.2018, укладеним між первісним кредитором та боржником.

Пунктом 4.1 договору визначено, що сума відступлених прав становить 1659732,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач частково розрахувався перед ТОВ "Стімбес" за поставлений ТОВ "Кемторг ЛТД" товар на суму 500000,00 грн., про що свідчить банківська виписка.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Кремторг ЛТД" були виписані позивачу податкові накладні від 06.12.2018 №22 на суму 322000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53666,67 грн.), від 13.12.2018 №36 на суму 322000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53666,67 грн.), від 10.12.2018 №25 на суму 73532,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 12255,45 грн.), від 03.12.2018 №6 на суму 320600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 53433,33 грн.), від 14.12.2018 №33 на суму 315000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 52500,00 грн.), від 05.12.2018 №17 на суму 306600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 51100,00 грн.), сума ПДВ за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2018 року (Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунку коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням коригування (Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року від 21.01.2019).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646) зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Ламеція ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Кемторг ЛТД" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, а податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, містять всі реквізити, визначені в якості необхідних статтею 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Ламеція ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Кемторг ЛТД", а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на твердженнях про те, що господарські операцій позивача з вказаними контрагентами носять фіктивний характер, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 статті першої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 102080072).

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом під час дослідження господарської мети при укладенні позивачем договорів з вищевказаними контрагентами було встановлено наступне.

22.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдорінвест-Сервіс" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Субпідрядник) було укладено договір підряду №019 УС/1018/БД, за умовами якого субпідрядник зобов`язався виконати будівельні роботи з влаштування заїзду-виїзду та місцевого проїзду до об`єкту дорожнього сервісу вздовж автомобільної дороги М-03 Київ-Харків - Довжанський, км 32-400 - 32-543, праворуч, за рахунок коштів замовника в обумовлений цим договором строк.

Згідно з пунктом 3.2 договору субпідрядник розпочинає виконання робіт з моменту підписання договору та отримання попередньої оплати від замовника згідно з п.4.3.1 цього договору, які зобов`язаний завершити протягом 60 робочих днів. Допускається затримка у строках виконання робіт за наявності на те попередньої письмової згоди замовника, також у разі неможливості якісного їх виконання субпідрядником за несприятливих погодних умов (дощ, буревій, сніг, низький температурний режим, при якому виконання робіт буде негативно впливати на якість робіт).

Пунктом 3.3 договору визначено, що договір вважається виконаним після виконання усіх будівельних робіт згідно узгодженого об`єму робіт в договірній ціні (Додаток №1 до договору) та підписання обома сторонами акту виконаних робіт по об`єкту будівництва.

Відповідно до пункту 4.1 договору загальна договірна ціна послуг та робіт, виконання яких доручається підряднику по всьому об`єкту будівництва, складає 4719509,71 грн., в тому числі ПДВ 786584,95 грн.

Згідно з пунктом 7.1 договору закупівлю, одержання, складування, збереження необхідних для виконання робіт матеріалів, устаткування і інших ресурсів (крім ґрунту та піску та родючого ґрунту на газон та узбіччя) здійснює субпідрядник. Він відповідальний за кількість, якість і комплектність постачання цих ресурсів, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати та пошкодження, і до моменту відшкодування їх вартості замовником вони залишаються власністю субпідрядника.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" було надано, а ТОВ "Укрдорінвест-Сервіс" прийнято будівельні роботи на суму 338562722,00 грн., про що між сторонами були складені та підписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року від 20.12.2018 (форми КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (форми КБ-2в).

06.11.2018 між Службою автомобільних доріг у Київській області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Виконавець) було укладено договір №417Д-18 ГБН Г.1-218-182:2011. Послуги з влаштування розв`язки кільцевого типу на км 44 +570 автомобільної дороги М-03 Київ - Харків - Довжанський (на Ростов-на-Дону) (залишки та додаткові роботи) (45233142-6 Ремонт доріг), за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги (ГБН Г.1-218-182:2011. Послуги з влаштування розв`язки кільцевого типу на км 44 +570 автомобільної дороги М-03 Київ - Харків - Довжанський (на Ростов-на-Дону) (залишки та додаткові роботи) (45233142-6 Ремонт доріг), відповідно до чинних нормативних документів в межах виділених фінансових ресурсів.

Згідно з пунктом 1.4 договору місце надання послуг: автомобільна дорога М-03 Київ-Харків-Довжанський (на Ростов-на-Дону) на км 44-570.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що виконавець забезпечує відповідність якості будівельних матеріалів, конструкцій, устаткування, що постачається ним, шляхом оперативного лабораторного, операційного, вхідного контролю на відповідність специфікаціям, державним стандартам, технічним умовах, а також наявність самих сертифікатів, технічних паспортів, інших документів, що засвідчують характеристики і якість, та лабораторних підборів асфальтобетонних, щебеневих та інших сумішей.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна цього договору визначена за результатами електронного аукціону, становить 53950000,00 грн., у тому числі ПДВ:8991666,67 грн.

Строк надання послуг: по 31 грудня 2019 року (пункт 5.1 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" було надано, а Службою автомобільних доріг у Київській області прийнято будівельні роботи на суму 14644156,49 грн., про що між сторонами були складені та підписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року від 18.12.2018 (форми КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року від 18.12.2018 (форми КБ-2в).

З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) було укладено договір оренди транспортних засобів №12/07/18, за умовами якого орендар зобов`язався надати орендарю у тимчасове володіння та користування за плату транспорт згідно з переліком (Додаток №1 до договору).

Пунктом 1.2 договору визначено, що транспорт передається орендодавцем орендарю за актом прийому-передачі транспорту, що підписується обома сторонами (Додаток №2 до Договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору транспорт передається в оренду орендареві для використання в господарських цілях.

Відповідно до пункту 2.6 договору паливо, запасні частини та розхідні матеріали орендар купує за власний рахунок.

Пунктом 3.1 договору визначено, що сторони попередньо погодили, що на строк оренди згідно умов даного договору розмір орендної плати за (один автомобіль з причіпом) становить 25000,00 грн. з ПДВ за 1 місяць оренди. Підписання акта прийому-передачі свідчить про те, що орендар отримав транспорт у володіння та користування відповідно до умов цього договору.

За умовами пункту 6.1 договору цей договір вступає в сил з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного і належного виконання.

Також між сторонами був підписаний Додаток №1 (Переліку транспортних засобів, що передаються в оренду).

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_1 були передані, а ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" прийняту у тимчасове платне користування транспорті засоби, про що свідчить акт приймання-передачі.

31.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Стрім Оіл" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №П31/10/18, за умовами якого постачальник зобов`язався передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до "31" грудня 2019 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Прайм Стрім Оіл" було поставлено, а позивачем прийнято товар (дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО) на суму 1331986,16 грн., про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 31.10.2018 №305 та від 31.10.2018 №326.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем для виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ "Укрдорінвест-Сервіс" та Службою автомобільних доріг у Київській області за договорами підряду було придбано будівельні матеріали (бітум дорожній БНД 60/90) у ТОВ "Ламеція ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Кемторг ЛТД".

При цьому, перевезення вказаного товару від постачальників до ТОВ "ДС ПРОМ ГРУП" було здійснено позивачем самостійно із залученням транспортних засобів, які були ним орендовані у ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди транспортних засобів №12/07/18 від 12.07.2018.

Вказане свідчить про те, що позивач використав у власній господарській діяльності придбані ним у ТОВ "Ламеція ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Кемторг ЛТД" товари.

Таким чином, з урахуванням руху активів позивача, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "Ламеція ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Кемторг ЛТД", а їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про порушення позивачем податкової дисципліни неможливо, з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Як зазначено вище, в акті перевірки від 19.07.2019 №652/10-36-14-12/39810010 відповідач зазначив, що згідно ІС Податковий Блок: у ТОВ "Ламеція ЛТД": чисельність працюючих - 1 особа; вартість основних засобів 0 тис. грн.; у ТОВ "Фторкомпонент": чисельність працюючих - 5 осіб; вартість основних засобів 1,4 млн. грн.; у ТОВ "Кемторг ЛТД": чисельність працюючих - 1 особа; вартість основних засобів 0 тис. грн.

Контролюючий орган зазначив про відсутність у вказаних контрагентів позивача виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо виробництва, переробки, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Проте, суд наголошує на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.11.2020 року №320/1147/19, від 24.11.2020 року №813/3034/15, від 14.12.2021 року у справі № 280/3376/19.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89675141) зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем у даній справі не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Також в акті перевірки відповідач зазначив, що Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 17.03.2017 №42017111200000142 за ознаками ч.1, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.3 ст.222-1, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, відповідно до якого ТОВ "Кемторг ЛТД" належить до конвертаційної групи.

Проте, суд зазначає, що статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з частиною другою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Частиною першою статті 369 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано суду доказів наявності вироку відносно посадових осіб ТОВ "Кемторг ЛТД", який би свідчив про фіктивний характер діяльності підприємства, у зв`язку з чим суд критично ставиться до відповідних посилань, викладених контролюючим органом в акті перевірки.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у справі №280/3836/22 зазначив, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, з ТОВ "Ламеція ЛТД", ТОВ "Фторкомпонент" та ТОВ "Кемторг ЛТД" не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних товарів та послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "ДОР Сервіс", ТОВ "РВ-18", ТОВ "Стімсервіс Плюс" та ТОВ "Белтрейд".

Отже, враховуючи те, що матеріали справи спростовують висновки податкового органу щодо завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на додану вартість за вересень 2020 року в сумі 612152,00 грн., суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та безпідставно.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження висновків, які зазначені в акті перевірки.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08ю2019 №0023131412 та від 09.08.2019 №0023121412.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення правничої допомоги, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1ст.1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 16.01.2019 між адвокатом Петренком Павлом Івановичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №02/19, за умовами якої адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до пункту 1.2 на виконання п.1.1 даного договору клієнт уповноважує адвоката при здійсненні своїх повноважень, зокрема, представляти клієнта в судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (адміністративних).

Пунктом 5.1 договору визначено, що детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою угодою до цього договору.

09.09.2019 між сторонами було підписано Додаткову угоду №4 до договору, в якій сторони визначити загальну вартість наданої позивачу правової допомоги у розмірі 10000,00 грн., з яких:

- аналіз документів наданих клієнтом для підготування позовної заяви на предмет достатності для обґрунтування позовних вимог (2 години 30 хвилин) - 2500,00 грн.;

- аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань оскарження податкових повідомлень-рішень (2 години 30 хвилин) - 2500,00 грн.;

- роз`яснення (здійснюється після проведення аналізу документів, наданих клієнтом та нормативно-правових актів та судової практики) клієнту судової перспективи оскарження податкових повідомлень-рішень №0023131412, №0023121412 від 09.08.2019; наслідки оскарження податкових повідомлень-рішень (1 година) - 1000,00 грн.;

- підготування та надіслання (подання) до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0023131412, №0023121412 від 09.08.2019 (4 години) - 4000,00 грн.

До позовної заяви позивач долучив акт приймання-передачі від 13.09.2019, в якому визначено вартість послуг правової допомоги у розмірі 10000,00 грн.

В якості доказів сплати витрат на правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи квитанцію від 10.09.2019 на суму 10000,00 грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав заперечень проти клопотання позивача про стягнення судових витрат.

У той же час, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 15.07.2020 у справі №640/10548/19, від 18.05.2022 у справі №640/4035/20, від 16.06.2022 у справі №380/4759/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який полягає в наступному:

"Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України".

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 28.10.2021 у справі №160/15983/20.

Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така ж правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2024 року у справі № 580/7963/21.

За таких обставин, враховуючи сталу практику Верховного Суду та її Великої Палати щодо відсутності у суду повноважень на здійснення за власною ініціативою оцінки співмірності заявлених до відшкодування сум витрат на професійну правничу допомогу без наявності відповідного клопотання сторони про це; приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат через їх неспівмірність, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 10.09.2019 №2721 на суму 17190,00 грн. та від 02.10.2019 №3086 на суму 2020,00 грн.. Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 29210,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.08.2019 №0023131412 та №0023121412.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ПРОМ ГРУП" (ідентифікаційний код 39810010, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, 2/1) судові витрати у розмірі 29210,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.