Рішення

від 17.02.2025 по справі 360/5/25

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/5/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:

скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №123950003266 від 27.12.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 19.03.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком.

В обґрунтування позовної заяви, позивач посилається на те, що 24.12.2024 подав заяву про призначення пенсії за віком до Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Його заяву було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №123950003266 від 27.12.2024 ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії за віком.

Підставою у відмові у призначенні пенсії слугувало неприйняття заяви позивача про призначення пенсії з 60 років та неврахування стажу роботи позивача більше 33 років.

На думку позивача, згідно його стажу він має право на пенсію при досягненні 60 років, у зв`язку з чим відповідач повинен був призначити пенсію відповідно Закону України від 20.03.2023 № 2981-ІХ Про внесення зміни до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії, тобто з 19.03.2022.

Рішення про відмову у призначенні пенсії позивач вважає протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

14.01.2025 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

Відповідно до п. 4.10 Порядку 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. У відповідності зі ст.47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Оскільки відповідач був уповноважений на розгляд конкретної заяви позивача від 24.12.2024, то територіальний орган Пенсійного фонду України уповноважений по розгляду питання щодо перерахунку і виплати пенсії в даному випадку може бути визначено лише Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Щодо дати призначення пенсії - Можливість застосування підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пов`язується не лише з фактом проживання осіб на окупованій території або в зонах ведення бойових дій, а й з неможливістю особи безпосередньо звернутися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. В даному випадку відповідач зазначає, що позивач не був позбавлений можливості звернутися за призначенням пенсії через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, відповідач не володіє інформацією, чи є позивач внутрішньо переміщеною особою, та не має належних повноважень для витребування даної інформації.

Таким чином, відповідач вважає, що у разі задоволення позовних вимог та виконання необхідних умов для призначення пенсії, пенсія позивачу може бути призначена лише з 24.12.2024, тобто з дня звернення за пенсією.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі Закон № 1058) право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Необхідний страховий стаж становить 29 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

За ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком від 24.12.2024. Вік позивача становить 62 роки 09 місяців 07 днів. Страховий стаж складає 28 років 01 місяць 25 днів. За доданими позивачем документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Періоди роботи можуть бути зараховані до страхового стажу виключно за умови сплати страхових внесків. Дані про сплату страхових внесків позивача починаючи з 1999р. містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Довідка ОК-5). Зараховані періоди страхового стажу відображені у Формі РС-Право.

Відповідно до частини першої статті 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Таким чином, законодавством передбачено зарахування періоду роботи в колгоспі, у разі виконанні трудового мінімуму за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 1 «Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників», затвердженого постановою Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Порядок № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Відповідно до п. 5 Порядку № 310, в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про членство в колгоспі: - прийняття у члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; - відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; - відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в колективному господарстві, його виконання.

Пунктом 6 Порядку № 310 передбачено, що всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою. Вимоги до заповнення трудових книжок також викладені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20.06.1974 р. № 162. Пунктом 2.3 Інструкції №162, який відповідає змісту п. 2.4 Інструкції №58 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше за тижневий строк, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При розгляді наданих позивачем документів виявлено суттєві недоліки в заповненні трудової книжки колгоспника. Так, в трудовій книжці позивача наявний лише запис №1 від 19.03.2021 про прийняття позивача на роботу в колгосп ім. 50-річчя Жовтня, однак відсутні інші відомості про трудову діяльність позивача. Наступними записами без номеру зазначено про: - КСП ім. 50-річчя Жовтня реорганізовано в ТОВ «Відродження» - Звільнений з ТОВ «Відродження» за згодою сторін 19.02.08, при цьому відсутня підстава звільнення номер та дата наказу про звільнення позивача.

Тобто, відсутня будь-яка інформація про реорганізацію Колгоспу ім. 50- річчя Жовтня в КСП ім. 50-річчя Жовтня, а також про зміни в членстві позивача при реорганізації колгоспів (виведення з членів колгоспу, прийняття до членів колгоспу, переведення на іншу роботу).

Надані позивачем довідки свідчать лише про перейменування колгоспу, однак не підтверджують його періоди роботи за 1994-1998 рік після реорганізації колгоспу відповідно до Порядку №637 з посиланням на первинні документи.

Стаж зараховано відповідно до наданих документів та згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб (СПОВ).

Також відповідач зазначив, що в позовній заяві позивач не оскаржує результати розгляду його заяви в частині зарахування стажу роботи, не наводить оспорювані періоди, а лише в цілому вимагає скасувати оскаржуване рішення та наводить загальні правові норми. Отже, позивач погоджується з результатами зарахування періодів роботи до страхового стажу. Рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність страхового стажу було прийнято правомірно.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади у тому числі щодо призначення та виплати пенсії позивачу. Отже, згідно чинного законодавства функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені саме на Пенсійний Фонд України, який здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , картки фізичної особи платника податків.

24.12.2024 ОСОБА_1 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, в якій просив призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 60 років), до якої додав, зокрема, належним чином засвідчені сканкопії трудової книжки НОМЕР_3 , трудової книжки колгоспника НОМЕР_4 , архівних довідок від 15.09.2021 № 02-15/473, від 15.09.2021 № 02-15/474, від 15.09.2021 № 02-15/476 Комунальної установи «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району».

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що визнається сторонами.

Рішенням ГУПФУ в Запорізькій області від 27.12.2024 № 123950003266 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з таким обґрунтуванням.

«..Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.12.2024 року.

Вік заявника 62 роки 9 місяців 7 днів.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону становить 29 років.

Право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2025 р. по 31.12.2025 р. від 22 років.

Згідно п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005 р. звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно наданих документів страховий стаж складає 28 років 1 місяць 25 днів.

За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Особа матиме право на пенсійну виплату 18.03.2025…».

Згідно із формою РС-право «Стаж для розрахунку права: ОСОБА_1 », «Алгоритм розрахунку: пенсія за віком (ЗУ № 1058)» від 24.12.2024 страховий стаж позивача становить 28 років 1 місяць 25 днів, в тому числі робота в колгоспі з 1966 р. 8 років 8 місяців 22 дні, а саме:

01.09.1977 01.07.1980 навчання у вищих/середн. НЗ 2 роки 10 місяців 1 день;

21.08.1980 11.11.1980 0 років 2 місяці 21 день;

14.11.1980 03.12.1982 військова служба строкова 2 роки 0 місяців 20 днів;

28.12.1982 15.03.1985 2 роки 2 місяці 18 днів;

19.03.1985 31.12.1985 робота в колгоспі з 1966 р 0 років 9 місяців 13 днів;

01.01.1986 31.12.1989 робота в колгоспі з 1966 р- 4 роки 0 місяців 0 днів;

01.01.1990 31.12.1990 робота в колгоспі з 1966 р 0 років 11 місяців 22 дні;

01.01.1991 31.12.1992 робота в колгоспі з 1996 р. 2 роки 0 місяців 0 днів;

01.01.1993 31.12.1993 робота в колгоспі з 1996 р. 0 років 11 місяців 17 днів;

01.02.1999 31.12.1999 0 років 11 місяців 0 днів;

01.02.2000 31.12.2000 0 років 11 місяців 0 днів;

01.02.2001 31.12.2003 2 роки 11 місяців 0 днів;

01.01.2004 31.12.2007 2 роки 10 місяців 26 днів;

03.09.2012 30.06.2013 0 років 10 місяців 0 днів;

13.02.2017 31.03.2018 - 1 рік 1 місяць 16 днів;

13.06.2018 09.03.2019 безробіття 0 років 8 місяців 27 днів;

01.10.2020 19.10.2020 0 років 0 місяців 3 дні;

23.12.2020 23.12.2020 безробіття 0 років 0 місяців 9 днів;

24.12.2020 28.02.2022 1 рік 2 місяці 9 днів;

07.03.2022 31.03.2022 0 років 0 місяців 27 днів;

05.04.2022 15.09.2022 0 років 5 місяців 15 днів.

Трудова книжка колгоспника НОМЕР_4 , видана 19.03.1985 ОСОБА_1 , містить такі записи щодо незарахованого до стажу періоду роботи з 01.01.1994 по 31.01.1999:

К-п ім. 50-річчя Жовтня:

1.19.03.1985 прийнятий на роботу водієм, наказ № 3 від 20.03.1985;

КСП ім. 50 річчя Жовтня реорганізовано в ТОВ «Відродження», наказ № 2 від 08.02.2000;

Звільнений з ТОВ «Відродження» за ст. 36 п.1 за згодою сторін 19.02.2008, не зазначено номер та дату наказу.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.1999 по грудень 2007 року страхувальником ОСОБА_1 було "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"ВІДРОДЖЕННЯ", ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"ВІДРОДЖЕННЯ" (код ЄДРПОУ 03738166).

Відповідно до архівної довідки від 15.09.2021 № 02-15/473, виданої Комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району», «Колгосп імені 50-річчя Жовтня» «так у документах» реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «КСП імені 50-річчя Жовтня»» «так у документах» у1993 році (протокол № 1 від 06.02.1993 року) «так у документах». «КСП імені 50-річчя Жовтня» реорганізовано у СТОВ «Відродження» «так у документах» у 2000 році (протокол № 2 від 08.02.2000 року) «так у документах». Підстава: Фонд № 20, історична довідка.

Згідно із архівною довідкою від 15.09.2021 № 02-15/474, виданою Комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району», у відомостях нарахування заробітної плати працівникам «колгоспу імені 50-річчя Жовтня» «так у документах» Біловодського району Луганської області є такі відомості про роботу « ОСОБА_1 » «так у документах» та його відпрацьовані дні по колгоспу становили: 1985 кількість днів 273; 1986 кількість днів 365; 1987 кількість днів 365; 1988 кількість днів 345; 1989 кількість днів 319; 1990 кількість днів 301; 1991 кількість днів 306; 1992 кількість днів 307; 1993 кількість днів 292. Підстава: Фонд № 112, опис 1, спр. 4, арк. 38-49, спр. 15, арк. 35-44.

Відповідно до архівної довідки від 15.09.2021 № 02-15/476, виданої Комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району», в наказах та відомостях нарахування заробітної плати працівникам сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» Біловодського району Луганської області є такі відомості про роботу « ОСОБА_1 » «так у документах»: з лютого 2000 року (відомість нарахування зарплати за 2000 р.), «Звільнити ОСОБА_1 по ст. 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін 19.02.2008 (наказ № 28 від 19.02.2008) «так у документах». Підстава: Фонд № 115, опис 1, спр.1, арк. 38-49, спр.6, арк. 58.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).

16.03.2021 за № 339/35961 в Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, якою затверджено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).

Зазначеною постановою правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, зокрема, передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Згідно із розділом IV п. 4.2 Порядку 22-1 із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Заява позивача щодо призначення пенсії за віком розглянута ГУПФУ в Запорізькій області з урахуванням принципу екстериторіальності, що не є спірним питанням у цій справі та визнається сторонами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі Закон № 1058), який набув чинності з 1 січня 2004 року.

У відповідності до частини першої статті 26 Закону № 1058особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 20 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Підпунктом 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV врегульовано, що:

тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; по інвалідності - з дня встановлення інвалідності; у зв`язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника; за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року;

заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії особам, зазначеним в абзаці першому цього підпункту, визначається з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, з якого призначено пенсію;

перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

термін тимчасово окупована Російською Федерацією територія України для цілей цього підпункту вживається у значенні, наведеному в Законі України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії 24.12.2024, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вік позивача склав повних 60 років, і відповідно він досяг віку, що дає йому право на призначення пенсії за статтею 26 Закону № 1058.

Разом з тим, за твердженням відповідача, позивач не набув страхового стажу у кількості 31 рік, що унеможливлює призначення пенсії за віком.

Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість врахування періоду роботи в колгоспі з 1994 по 1998 страхового стажу за даними трудової книжки колгоспника, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом дев`ятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV регламентовано, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 1788-XII при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Пунктом а частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац перший частини другої статті 27 Закону № 1058-IV).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац четвертий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV:

призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом;

звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи;

порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (абзац перший частини другої, абзац перший частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637 (тут і надалі посилання на норми Поряду № 637 наводяться в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії)), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.

При цьому, страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком № 637, а страховий стаж, набутий після 01 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

20 червня 1974 року постановою Держкомпраці СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).

Відповідно до абзацу першого пункту 4.1. Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Так, згідно з пунктами 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення пунктів 2.3 та 2.4 Інструкції № 58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Згідно з пунктами 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Трудова книжка колгоспника НОМЕР_4 , видана 19.03.1985 ОСОБА_1 , містить такі записи щодо незарахованого до стажу періоду роботи з 01.01.1994 по 31.01.1999:

К-п ім. 50-річчя Жовтня:

1.19.03.1985 прийнятий на роботу водієм, наказ № 3 від 20.03.1985;

КСП ім. 50 річчя Жовтня реорганізовано в ТОВ «Відродження», наказ № 2 від 08.02.2000;

Звільнений з ТОВ «Відродження» за ст. 36 п.1 за згодою сторін 19.02.2008, не зазначено номер та дату наказу.

Також у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_4 наявні такі записи щодо трудової участі позивача у громадському господарстві (сторінки 19-20):

1985 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 260, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 273, підстава внесення відомостей книга обліку праці (робота з березня 1985);

1986 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 365; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1987 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 365, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 1980-97; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1988 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 345; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1989 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 319, підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1990 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 301, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 2764-88; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1991 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 306, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 5450-42; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1992 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 307, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 78354-29; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1993 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 280, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 292, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 2135354; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1994 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 270, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 321, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 11299291; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1995 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 270, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 307, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 54396000; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1996 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 270, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 304, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 941; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1997 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 270, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 304, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 1347-08; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1998 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 270, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 292, причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 1159-02; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

1999 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві 270, виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 276; причина невиконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві 911-48; підстава внесення відомостей книга обліку праці;

Тобто, у трудовій книжці колгоспника, виданій на ім`я позивача, наявна інформація щодо виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві у 1994 1999 роках, та підстава внесення відомостей книга обліку праці, без реквізитів.

Відповідач у відзиві зазначив, що при розгляді наданих позивачем документів виявлено суттєві недоліки в заповненні трудової книжки колгоспника. Так, в трудовій книжці позивача наявний лише запис №1 від 19.03.2021 про прийняття позивача на роботу в колгосп ім. 50-річчя Жовтня, однак відсутні інші відомості про трудову діяльність позивача. Наступними записами без номеру зазначено про: - КСП ім. 50-річчя Жовтня реорганізовано в ТОВ «Відродження» - Звільнений з ТОВ «Відродження» за згодою сторін 19.02.08, при цьому відсутня підстава звільнення номер та дата наказу про звільнення позивача. Тобто, відсутня будь-яка інформація про реорганізацію Колгоспу ім. 50- річчя Жовтня в КСП ім. 50-річчя Жовтня, а також про зміни в членстві позивача при реорганізації колгоспів (виведення з членів колгоспу, прийняття до членів колгоспу, переведення на іншу роботу). Надані позивачем довідки свідчать лише про перейменування колгоспу, однак не підтверджують його періоди роботи за 1994-1998 рік після реорганізації колгоспу відповідно до Порядку №637 з посиланням на первинні документи.

Суд зауважує, що запис про прийняття на роботу позивача датовано 19.03.1985, а не 19.03.2021, як зазначає відповідач.

Щодо доводів про відсутність інших відомостей про трудову діяльність позивача суд зазначає, що згідно із записом №1 ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм, законодавством, чинним на дату внесення записів до трудової книжки, не було передбачено внесення якихось інших записів щодо трудової діяльності у разі роботи у період з 1985 по 2008 без переведень на інші посади. Доказів того, що у спірний період позивач обіймав якісь інші посади, відповідачем не надано.

Дійсно у трудовій книжці відсутня підстава звільнення позивача 19.02.2008 номер та дата наказу про звільнення; зміни в членстві позивача при реорганізації колгоспу також не відображені.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Станом на час внесення спірних записів діяли Інструкція № 162, Інструкція № 58.

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 у справі № 683/737/17.

Отже, з урахуванням наведеного, суд не приймає вищевказані посилання відповідачів на недоліки заповнення трудової книжки як на підставу для неврахування відомостей, що зазначені у такій трудовій книжці, оскільки суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

При цьому, суд зазначає, що дата та номер наказу про звільнення позивача міститься у архівній довідці від 15.09.2021 № 02-15/476, виданій Комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району»; відомості про реорганізацію Колгоспу імені 50-річчя Жовтня у КСП імені 50-річчя Жовтня, і в подальшому у СТОВ «Відродження» містяться у архівній довідці від 15.09.2021 № 02-15/473, виданій Комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району».

Трудова діяльність ОСОБА_2 у СТОВ «Відродження» з 1999 року підтверджена також індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно із якими з 01.01.1999 по грудень 2007 року страхувальником ОСОБА_1 було "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"ВІДРОДЖЕННЯ", ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"ВІДРОДЖЕННЯ" (код ЄДРПОУ 03738166).

Періоди роботи позивача з 01.02.1999 по 31.12.2007 у СТОВ «Відродження» та ТОВ «Відродження» зараховані відповідачем до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; а періоди роботи на посаді водія у колгоспі імені 50-річчя Жовтня з 19.03.1985 по 31.12.1993 на підставі трудової книжки колгоспника, в той час як трудова книжка містить записи про виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві у 1994 1998 роках, але цей період не був врахований у страховий стаж.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність врахування трудової книжки колгоспника при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком, і відповідно до протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Таким чином, разом незарахований страховий стаж за періоди роботи з 1994 року по 1998 рік включно становить 4 роки, що разом з зарахованим відповідачем стажем (28 років 1 місяць 25 днів) становить більше 31 року, і дає право на призначення пенсії за віком.

Оскільки на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком позивач досяг віку 60 років, на час досягнення віку 60 років мав страховий стаж понад 31 рік, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV позивач має право на призначення пенсії за віком.

У зв`язку з цим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.12.2024 № 123950003266 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо дати, з якої має бути призначена пенсія, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до пункту 14-6.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/ проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається, зокрема, за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Згідно з паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 12.06.1999 Біловодським РВ УМВС України в Луганській області, дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 (тимчасово окупована РФ територія України), тобто 17.03.2022 позивачеві виповнилося 60 років, набутий страховий стаж станом на 17.03.2022 згідно із трудовою книжкою колгоспника, відомостями ОК-5 та розрахунком стажу «РС-право» становив більше 31 року, пенсія позивачеві має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 18.03.2022.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Суд зазначає, що згідно з визначеннями, наведеними у пунктах 1, 7 частини першої статті 2 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності 15 грудня 2023 року, адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом № 1058-IV.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині дати призначення пенсії, а саме:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.12.2024 №123950003266 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст.26 Закону України №1207-VII «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 за його заявою від 24.12.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.03.2022.

Щодо доводів відповідача про те, що він не має повноважень на здійснення будь - яких інших перерахунків позивачу, у тому числі за рішенням суду, оскільки позивач зареєстрований за адресою, яка перебуває на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Луганській області, і оскільки відповідач був уповноважений на розгляд конкретної заяви позивача від 24.12.2024, то територіальний орган Пенсійного фонду України уповноважений по розгляду питання щодо перерахунку і виплати пенсії в даному випадку може бути визначено лише Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, суд зазначає таке.

На виконання вимог ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22).

У подальшому, постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 до Порядку №22-1 внесено зміни (зазначені зміни набрали чинності 30.03.2021).

Відповідно до п. 1.1 розд. 1 «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку 22-1 (у вказаній редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з п. 4.1 розд. IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Положеннями абз. 2 - 3 п. 4.3 розд. IV Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 розд. IV Порядку № 22-1 після призначення/перерахунку пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, починаючи з 01.04.2021 на законодавчому рівні закріплено, що органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

Зважаючи на вищенаведене, суд звертає увагу, що питання щодо відповідності визначеної Порядком № 22-1 (у редакції Постанови Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1) процедури розгляду заяв про призначення/перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили було предметом дослідження Верховного Суду під час перегляду в порядку касаційного оскарження судових рішень у справі № 640/1873/22.

Так, у постанові від 25.07.2023 суд касаційної інстанції зауважив, що:

« положення абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 мають легітимну мету (гарантують централізовану та прозору систему контролю за процесами призначення та перерахунку пенсій, мінімізують корупційні ризики, зумовлені особистими контактами з громадянами, попереджають можливі випадки зволікань у прийнятті рішення, оптимізують навантаження на працівників, розширюють способи звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України) та відповідають критерію «якості закону» (зокрема, відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) та не передбачають можливість різного тлумачення чи правозастосування).

Тому, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача про невідповідність абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 актам вищої юридичної сили, зокрема статті 40 Конституції України та Закону № 393/96-ВР.».

У цьому випадку, як було встановлено судом, опрацювання заяви позивача з питання перерахунку пенсії здійснено за принципом екстериторіальності, що відповідало діючому на той час порядку приймання та розгляду таких заяв органами Пенсійного фонду України. Органом, відповідальним за розгляд по суті вказаної заяви та прийняття рішення за нею, був визначений ГУ ПФ України в м. Києві.

З огляду на це суд вважає правильним висновок апеляційного суду, що належним відповідачем за позовом є саме ГУ ПФ України в м. Києві».

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі № 320/10744/21.

Підсумовуючи зазначене вище, суд робить висновок, що відповідно до законодавчо закріпленого принципу екстериторіальності, заяви про призначення/перерахунок пенсій опрацьовуються тим територіальним органом Пенсійного фонду, який отримав відповідне звернення, незалежно від місця проживання заявника. У цьому випадку опрацювання заяви позивача та ухвалення рішення про відмову в призначенні пенсії було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що відповідає діючим нормам та Порядку № 22-1.

Верховний Суд у постановах від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22 та від 28.11.2025 у справі № 320/10744/21 підтвердив правомірність застосування принципу екстериторіальності та визначив, що належним відповідачем у таких справах є той орган Пенсійного фонду, який фактично розглянув заяву та ухвалив відповідне рішення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір у розмірі 968,96 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, 69005; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.12.2024 №123950003266 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно ст.26 Закону України №1207-VII «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 за його заявою від 24.12.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.03.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська