Рішення

від 17.02.2025 по справі 380/22559/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 рокусправа № 380/22559/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо вилучення у ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 , виданого 18.10.2021 на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради продовжити на період встановлення інвалідності ОСОБА_1 та повернути йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 видане 18.10.2021 на підставі пункту 2 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування позову зазначив, що позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України по лінії Національної поліції, перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримую пенсію у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Повідомив, що позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та є учасником бойових дій. Зазначив, що перебуваючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області отримав тілесні ушкодження при виконанні службових обов`язків. Крім того за результатами розслідування нещасного випадку (аварії) складено акт від 04.01.2019 форми Н-5*, за висновками якого нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. На підставі даного акту складено акт від 10.01.2019 форми Н-1* про нещасний випадок (в тому числі поранення), за висновками якого тілесні ушкодження, отримані позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Повідомив, що позивачу встановлено третю групу інвалідності на дванадцять місяців до 01.11.2019, причиною інвалідності визначено травму, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків, яку в подальшому продовжено до 01.10.2027. Вказав, що 03.10.2024 він звернувся до відповідача із проханням продовжити йому строк дії посвідчення серії НОМЕР_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю, внаслідок війни, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Повідомив, що позивачу надано для заповнення бланк заяви про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та зареєстровано подане позивачем звернення. Стверджує, що 08.10.2024 відповідач листом № 260310-вих-143390 відмовив позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення «особи з інвалідністю війни» відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з тим, що законодавством не передбачено встановлення такого статусу особам, які проходять службу в поліції, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. Позивач вважає відмову Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 06.11.2024 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позову заяву (вх. № 85250 від 15.11.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що 10 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського відділу соціального захисту із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. До заяви позивач долучив довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, виданої Обласною МСЕК № 3 від 03.10.2024 серія 12ААГ № 605958, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, травма пов`язана з виконанням службових обов`язків. Вказав, що 08 жовтня 2024 року Шевченківським відділом соціального захисту листом № 260310- вих-143390 повідомлено позивача про те, що згідно з свідоцтвом про хворобу № 264 від 17.08.2018 та довідкою до акта огляду медико-соціальної експертною комісією (серія 12ААГ № 605958) позивач є майором Національної поліції та йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Зазначив, що відповідно до п. 2 частини 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. А отже, підстави для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та продовження посвідчення відповідно до п. 2 частини 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Мотивами відмови відповідача було те, що ОСОБА_1 став особою з інвалідністю внаслідок травми, одержаної у 2018 році під час проходження виконання службових обов`язків у Національній поліції України, а у п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що осіб з інвалідністю внаслідок війни належать виключено особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань. Вказав, що ОСОБА_1 у період із 13.08.2001 по 07.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ; з 07.11.2015 по 03.09.2018 позивач проходив службу в Національній поліції України. Зазначив, що Національна поліція України не входить до структури органів Міністерства внутрішніх справ України, а також не є іншим військовим формуванням. Крім того відповідач вважає, що позивач отримав травму 26 серпня 2016 року, про що свідчить копія висновку службового розслідування за фактом травмування інспектора СРПП № 3 Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 , затвердженого т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області полковником поліції Загарією Д. Крім того вказав, що згідно з пунктом 2 частини 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» не поширюється на працівників поліції, оскільки відповідно до чинного законодавства Національна поліції не входить у структуру Міністерства внутрішніх справ України чи інших військових формувань підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вищезазначеного пункту статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» відсутні. Тому вважає, що немає правових підстав для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 та видачі посвідчення йому «Особи з інвалідністю війни» відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Згідно з копією послужного списку № (М-254789) 0062899 ОСОБА_1 з 26.07.2005 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справи, а з 07.11.2015 по 03.09.2018 проходив службу в поліції.

Відповідно до Витягу із наказу ГУНП у Львівській області від 28.08.2018 № 579о/с майора поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області звільнено зі служби в поліції з 03.09.2018 за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з послужним списком та трудовою книжкою, копії яких містяться у справі, позивач проходив службу на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ МВС України та Національної поліції з 13.08.2001 по 03.09.2018.

Підставою для звільнення позивача з служби через хворобу є рапорт позивача від 22.08.2018 та свідоцтво про хворобу від 17.08.2018 № 264 видане медико (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області».

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 17.08.2018 № 264 для визначення короткого анамнезу враховано зокрема висновок службового розслідування від 26.09.2016, Акт № 2 форми Н-1 від 04.11.2016 та акт форми Н-5 від 04.11.2016, згідно з якими позивач 26.08.2016 перебуваючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області отримав тілесні ушкодження при виконанні службових обов`язків.

Вказані обставини встановлені також висновком службового розслідування.

За результатами розслідування нещасного випадку (аварії) складено акт від 04.01.2019 форми Н-5*, за висновками якого нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

На підставі вказаного акту складено акт від 10.01.2019 форми Н-1* про нещасний випадок (в тому числі поранення), за висновками якого тілесні ушкодження, отримані позивачем в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. В подальшому за результатами звернення позивача до обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 «Львівського обласного центру медико-соціальної експертиз» комунального закладу Львівської обласної ради позивачу встановлено третю групу інвалідності на дванадцять місяців до 01.11.2019, що підтверджується довідкою до акта первинного огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 816867. Причиною інвалідності визначено травму пов`язана з виконанням службових обов`язків.

За висновками повторного огляду обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 «Львівського обласного центру медико-соціальної експертиз» комунального закладу Львівської обласної ради в період з 03.10.2019 по 09.10.2019 підтверджено третю групу інвалідності на строк двадцять чотири місяці до 03.10.2021, що підтверджується довідкою до акта первинного огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 3300157, копія якої міститься у справі. Причиною інвалідності визначено травму пов`язана з виконанням службових обов`язків.

За висновками повторного огляду обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 «Львівського обласного центру медико-соціальної експертиз» комунального закладу Львівської обласної ради 06.10.2021 підтверджено третю групу інвалідності на строк тридцять шість місяців до 06.10.2024, що підтверджується довідкою до акта первинного огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 360978. Причиною інвалідності визначено травму пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Шевченківським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 18.10.2021 на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 видано на строк до 01.11.2024 посвідчення серії НОМЕР_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю, внаслідок війни.

За висновками повторного огляду обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 «Львівського обласного центру медико-соціальної експертиз» комунального закладу Львівської обласної ради 11.09.2024 підтверджено третю групу інвалідності на строк тридцять шість місяців до 01.10.2027, що підтверджується довідкою до акта первинного огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 605958. Причиною інвалідності визначено травму пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Позивач 03.10.2024 звернувся до відповідача з проханням продовжити йому строк дії посвідчення серії НОМЕР_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю, внаслідок війни, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідач листом від 08.10.2024 № 260310-вих-143390 відмовив позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення «особи з інвалідністю війни» відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування свого рішення відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. Відповідач зазначив, що законодавством не передбачено встановлення такого статусу особам, які проходять службу в поліції, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

З аналізу наведеної норми випливає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Тобто, для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII необхідно з`ясувати наявність двох умов: 1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, 2) встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Так, щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, судом встановлено таке.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач був звільнений з ОВС 06.11.2015, що підтверджується копією трудової книжки, та звільнений з органів поліції з 03.09.2018, що підтверджується копією наказу від 28.08.2018 № 579 о/с.

У свідоцтві про хворобу № 264 від 17.08.2018 визначено такий діагноз позивача: вертеброгенна цервіко-торако-любалгія з помірним порушенням функції. Остеохондроз шийного, грудного та попереково-крижового відділів хребта, з тротрузією дисків L4-L5, L5-S1 з помірним больовим синдромом та незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба І стадія, ступінь 2, ризик помірний. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз, аортосклероз СН 1 ст. Жировий гепатоз. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції. Наслідки ЗЧМТ, струсу головного мозку (26.08.2016 р.) у вигляді післятравматичного церебрального арахноїдиту з синдромом внутрішньочерепної гіпертензії, вегето-судинними кризами. Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Тобто, з наведеного слідує, що захворювання (травма), що мало наслідком в подальшому встановлення інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, відбулося під час виконання позивачем службових обов`язків, як особою, яка належала до кола осіб начальницького складу органів поліції (на момент нещасного випадку позивач мав спеціальне звання майор поліції), що в свою чергу свідчить про підтвердження наявності однієї з умов, які дають право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Щодо другої умови, яка повинна бути дотримана для набуття позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII- встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі Постанова № 1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 12 Постанови № 1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Пунктом 26 Постанови № 1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Вказаним пунктом Постанови № 1317 передбачено, що причинами інвалідності, крім іншого, є: захворювання: - отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Суд також зазначає, що органи внутрішніх справ - органи виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань на життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави.

Так до системи органів внутрішніх справ входять: Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державна міграційна служба України, Національна гвардія України, Експертна служба МВС та Сервісні центри МВС.

Міністерство внутрішніх справ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України підтверджена належними та допустимими доказами, які містяться у справі.

Матеріалами справи підтверджується те, що за висновками повторного огляду обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 «Львівського обласного центру медико-соціальної експертиз» комунального закладу Львівської обласної ради в період з 03.10.2019 по 09.10.2019 підтверджено третю групу інвалідності на строк двадцять чотири місяці до 03.10.2021, що підтверджується довідкою до акта первинного огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 3300157, копія якої міститься у справі. Причиною інвалідності визначено травму, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків.

За висновками повторного огляду обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 «Львівського обласного центру медико-соціальної експертиз» комунального закладу Львівської обласної ради 06.10.2021 підтверджено третю групу інвалідності на строк тридцять шість місяців до 06.10.2024, що підтверджується довідкою до акта первинного огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 360978. Причиною інвалідності визначено травму, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків.

За висновками повторного огляду обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 «Львівського обласного центру медико-соціальної експертиз» комунального закладу Львівської обласної ради 11.09.2024 підтверджено третю групу інвалідності на строк тридцять шість місяців до 01.10.2027, що підтверджується довідкою до акта первинного огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 605958. Причиною інвалідності визначено травму пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Таким чином, наведеними документами підтверджується факт встановлення позивачу інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання ним службових обов`язків в органах поліції.

Крім того, суд враховує, що Шевченківським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 18.10.2021 на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 видано на строк до 01.11.2024 посвідчення серії НОМЕР_1 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю, внаслідок війни.

Тобто, за аналогічного правового регулювання відповідач вже визнавав за позивачем право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю, внаслідок війни.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо належності позивача до числа осіб начальницького і рядового складу Міністерства органів внутрішніх справ України, а також факту встановлення позивачу інвалідності, внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є необґрунтованою й такою, що порушує його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів вилучення у ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 , виданого 18.10.2021.

Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх повного задоволення шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, які оформлені листом від 08.10.2024 № 260310-вих-143390 та зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат, останнім не надано, то такі в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, які оформлені листом від 08.10.2024 № 260310-вих-143390.

3. Зобов`язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики (79009 м. Львів вул. Липинського 11; код ЄДРПОУ 25261380).

Суддя Р.П. Качур