Рішення

від 13.02.2025 по справі 400/6262/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 р. № 400/6262/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Середи В.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка - Бета", вул. Центральна, 35, оф.1,с-ще Березанка,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57401,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2024 №4497142923, №4449114290701, №447814290701,

За участю:

Представників позивача: Кобця Р.Ю., Гречаної О.С.

Представника відповідача:Єремєєва С.О., Канавцева О.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Піві Прогресівка-Бета» (далі за текстом - Позивач, Товариство ) з вернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Миколаївській області, Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2024 року № 449114290701, №447814290701 , від 15.03.2024 року №4497142923.

Під час розгляду справи в суді Позивач заявив клопотання по зменшення розміру позовних вимог (т. 5 а.с.121-125).

Ухвалою суду від 03.02.2025 року, клопотання позивач задавлено, та справа розглядається з урахуванням зменшення розміру позовних вимог :

-визнання протиправними та скасування податкового рішення- повідомлення №447814290701 від 15.03.2024 року ( ПДВ ) частково на суму 38 719 348,17 грн;

-визнання протиправними та скасування податкового рішення- повідомлення №449114290701 від 15.03.2024 року ( податок на прибуток ) частково на суму 837 756 572,80 грн;

-визнання протиправними та скасування податкового рішення- повідомлення від 15.03.2024 року № 4497142923 в повному обсязі в сумі 12 105 грн. (т. 5 а.с.165-166)

Позивні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення планової податкової перевірки інспектори ДПС дійшли хибних висновків, щодо невірного віднесення Підприємством сум амортизаційних відрахувань та завищення податкового кредиту обчислених з вартості робіт на спорудження основних засобів, зазначених в актах виконаних робіт з ТОВ "Сунел", ТОВ «Ауксіліум »; завищення задекларованих показників у рядку 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до ПК України», за рахунок ні би то невірного визначення платником різниць на які зменшується фінансовий результат оподаткування, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Позивач вважає , що він правомірно та законно обліковує основні засоби по 4 групі основних засобів «Машини та обладнання», а як наслідок правомірно нарахував амортизацію на суму 820 942 675 грн, яку відніс до витрат.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Сунел", ТОВ «Ауксіліум », Позивач вважає, що всі твердження контролюючого органу , щодо нереальності цих господарських операцій є лише припущенням перевіряючих. Результатом укладених договорів з ТОВ «Сунел» є побудована «Фотогальванічна електростанція», яка є в наявності, працює та приносить прибуток. Щодо сумнівів податкового органу відносно контрагентів ТОВ «Сунел», позивач вважає , що такі сумніви ні яким чином не можуть вплинути на визнання господарських операцій нереальними, окрім того у ДПС відсутні будь які підтвердження , адже зустрічних перевірок з ТОВ «Сунел» та його контрагентів ДПС не проводило. Всі податкові накладені щодо взаємовідносин з ТОВ «Сунел» зареєстровані своєчасно, як Позивачем так й ТОВ «Сунел». Позивач наголошує, що відповідальність за дотримання вимог податкового законодавства несе індивідуальних характер.

Щодо застосування В ідповідачем штрафних санкцій за не включення до поданого звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного 2022 року контрольовані операції, а саме не декларування 1 210 500,21 грн. нарахованих відсотків, Позивач вважає ,що оскільки ним в наступному звітному періоді поданий коригування нарахованих процентів у майбутніх періодах і відповідно коригування звіту про контрольовані операції за 2022 рік то у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій порушення.

Позивач просить суд частково скасувати ППР від 15.03.2024 року №447814290701 ( ПДВ ) на суму 38 719,17 грн та №449114290701 ( податок на прибуток ) на суму 837 756 572,80 грн; та скасувати ППР № 4497142923 в повному обсязі.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.07.2024р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. (т. 4 а.с.2-3)

25.07.2024 році та 27.01.2025 року від Відповідача на адресу суду надійшов відзив на позивну заяву та додаткові пояснення у справі, де Відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та вважає, Позивач не вірно застосовує положення ЗУ «Про бухгалтерський облік », та обліковує «майновий комплекс фотогальванічної електростанції» не на основних засобах 3 групи «Будівлі і споруди» а помилково відносить до 4 групи основних засобів «Машини та обладнання», що й призвело до не вірного розрахунку сум амортизації . «Фотогальванічна електростанція» є спорудою та повинна відноситись до 3 групи об`єктів основних засобів (рах. бухгалтерського обліку 103 «Будівлі і споруди»), із застосуванням строку експлуатації 300 місяців. Віднесення до 4 групи основних засобів «Машини та обладнання», є помилковим , що й призвело до завищення підприємством сум амортизаційних відрахувань, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, в різних періодах на 820 942 675 грн.

Також Відповідач вважає, що господарські взаємовідносини з ТОВ «Сунел» є за своєю суттю нереальною господарської операцією , оскільки у ТОВ « Сунел » відсутні промислові потужності для будівництва «Фотогальванічної електростанції». Окрім того контрагенти ТОВ «Сунел» які були залученні за договорами субпідряду (40 субпідрядників) до виконання робіт по будівництву «Фотогальванічної електростанції» також не мали можливості виконувати ці роботи , через відсутність необхідних фахівців, промислових потужності , робочої сили тощо. Окрім того, деякі субпідрядники віднесені до ризикових та порушують Податкове законодавство при декларуванні. Під впливом сукупності цих факторів, податковий орган дійшов висновку, що господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ «Сунел» мають ознаки не реальних господарських операцій. Таким чином Позивач у перевіряємий період неправомірно відніс до складу податкового кредиту ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ «Сунел» на суму 38 70 250 грн

В результаті взаємовідносин Позивача з ТОВ «Ауксиліум» у звітному періоді Товариством віднесено до складу податкового кредиту 22 314 грн сум ПДВ , також не правомірно, оскільки, інжинірингові та консультативні послуги надані Позивачу за договором, ні яким чином не використані ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» в своїй господарській діяльності та що не підтвердженні первинними документами. Окрім того, при перевірці встановлено, то ТОВ «Ауксиліум» має вигадану юридичну адресу (такої адреси не існує), не має необхідних трудових та виробничих ресурсів та/або з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування та/або транспорту, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ «Ауксиліум» та ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» господарських операцій щодо придбання послуг з проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту.

Щодо застосування штрафних санкцій за не включення до поданого звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного 2022 року контрольовані операції, а саме не задекларовано 1 210 500,21 грн. нарахованих відсотків, Відповідач зазначає , що дане порушення було виявлено та зафіксоване під час здійснення перевірки . У наступному звітному періоді Позивач подав коригування нарахованих процентів у майбутніх періодах і відповідно коригування звіту про контрольовані операції, але у звіті за 2022 рік ця сума відсотків не були включена , що є порушення Податкового законодавства та Відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції. Виправлення власної помилки у наступних звітних періодах не свідчить про відсутність виявленого порушення Позивачем. (т. 4 а.с. 11-25, т. 5 а.с. 23-35)

23.09.20204 року від Позивачем до суду подано Відповідь на відзив та висновок судово-економічної експертизи від 16.08.2024 року, де Позивач , спираючись на замовленим ним самим висновок судово-економічної експертизи, загострює увагу суду на тому, що позиція експерта та Позивач є тотожними , що на його думку має переважний доказ у даній справі. (т. 4 а.с. 84-90, а.с.92-157)

03.02.2025 року в судовому засіданні судом було оголошено скорочене рішення (т. 5 а.с. 167-168)

Фактичні обставини справи :

Вислухав пояснення сторін в судовому засіданні, з`ясував позиції сторін , дослідив докази , що містяться у справі суд встановив:

На підставі Направлень на право проведення перевірки 11.01.2024 № 19/14-29-07-10,№ 21/14-29-07-10, № 22/14-29-07-10, № 23/14-29-07-10, № 24/14-29-07-10, № 25/14-29-07¬10, № 26/14-29-07-10, у період з 11.01.2024 року по 07.02.2024 року фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області, було проведено планову виїздну перевірку ТОВ « Піві прогресівка-Бета», з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 14.02.2024 № 2077/14-29-07-01/41827699 та встановлено низку порушень, зокрема :

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.п.138.3.1, п.п. 138.3.3, п.138.3 ст.138, п.п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755^1, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2019 рік на суму 240625 грн.

2) п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.п.138.3.1, п.п. 138.3.3, п.138.3 ст.138, п.п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755^1, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 837 760 133 грн, у т.ч. за звітними періодами:

- за три квартали 2021 року на суму 69 381 800 грн (у т.ч. за ІІІ квартал на суму 69 381 800 грн),

- за 2021 рік на суму 173 525 855 грн (у т.ч. за IV квартал на суму 104 144 055 грн)

- за І квартал 2022 року на суму 282 544 105 грн,

- за півріччя 2022 року на суму 391 562 355 грн (у т.ч. за II квартал на суму 109 018 250 грн),

- за три квартали 2022 року на суму 500 561 315 грн (у т.ч. за III квартал на суму 108998960 грн),

- за 2022 рік на суму 602 763 501 грн (у т.ч. за IV квартал на суму 102 202 186 грн),

- за I квартал 2023 року на суму 705 727 098 грн,

- за півріччя 2023 року на суму 808 690 694 грн (у т.ч. за II квартал на суму 102 963 596 грн),

- за три квартали 2023 року на суму 837 760 133 грн (у т.ч. за III квартал на суму 29069439 грн).

3) п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3 абз. г) п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України від 02 грудня 2010 року №27551 із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (ряд. 21) на загальну суму 38 918 395 грн, в т.ч.:

- за вересень 2023 року на суму 38 918 395 грн.

4) п.63.3 ст.63 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755^1 із змінами та доповненнями, не подано до контролюючого органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням в 1 випадку за період з 09.04.2018 по 20.04.2018.

5) п. 51.1 ст. 51 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755^1 (зі змінами та доповненнями), пунктів 3.2, 3.3 розділу III (за період 01.07.2019 по 30.09.2019), підпункту 2 пункту 4 розділу IV (за період з 01.04.2021 по 30.06.2021) Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 зі змінами та доповненнями, а саме: внесення недостовірних відомостей щодо нарахованих та виплачених доходів (ознака доходу 124,) у вигляді страхової премії в III кварталі 2019 року, не внесення відомостей щодо перерахованого податку на доходи з фізичних осіб з виплачених доходів як додаткове благо (ознака доходу 126,) у квітні 2021 року (II квартал 2021 року).

6) частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08 липня 2010 року №2464 - VI із змінами та доповненнями, зокрема, в січні 2019 року встановлена несвоєчасна сплата єдиного внеску на суму 245,72 грн. згідно поданого звіту про суми нарахованого єдиного внеску за грудень 2018 року.

7) п. 39.4 ст. 39 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), та вимог Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Мінфіну від 18.01.2013 № 8 щодо не включення до поданого звіту контрольованих операцій у загальній сумі 1 210 500,21 грн, а саме з нерезидентом PROGRESSOVKA SOLAR B.V. (Нідерланди) проведених протягом 2022 звітного року. (т. 1 а.с. 17-149)

Представник ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» ознайомлений під підпис з результатами проведеної перевірки та отримав другий примірник акту перевірки

На підставі Акту перевірки та за результатами розгляду заперечень ТОВ « Піві Прогресівка-Бета» від 27.02.2024 року на Акт перевірки, контролюючим органом прийняті Податкові рішення повідомлення, серед яких й оскаржувані в межах даної справи ППР:

- податкове рішення- повідомлення форми «В4» №447814290701 від 15.03.2024 року

, яким встановлено завищення суми від`ємного значення , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з ПДВ у сумі 38 918 395 грн.( оскаржується Позивачем частково на суму 38 719 348,17 грн);

- податкове рішення- повідомлення форми «П» №449114290701 від 15.03.2024 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 837 760 133 грн.( оскаржується Позивачем частково на суму 837 756 572,80 грн);

- податкове рішення- повідомлення № 449714 2923 від 15.03.2024 року, яким визначено штрафну санкцію у сумі 12 105 грн за не включення до поданого звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного 2022 року контрольовані операції та нараховані відсотки (оскаржується Позивачем в повному обсязі) (т. 1 а.с. 168-173).

Основний вид діяльності ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» (ЄДРПОУ 41827699): 35.11 - Виробництво електроенергії.

Щодо оскарження ППР від 15.03.2024 року №447814290701 (ПДВ ) та №449114290701 (податок на прибуток)

На вимогу суду Відповідачем та Позивачем надані розрахунки оскаржуваних ППР №447814290701 (ПДВ ) та №449114290701 (податок на прибуток) в розрізі господарських операцій ( т. 5 а.с. 48, а.с. 127).

В Акті перевірки зазаначено, що Позивачем не вірно нараховані амортизаційні відрахування та віднесенні ці суми амортизаційних відрахувань до податкового кредиту , що призвело до його завищення на суму 820 942 675 грн.

Судом встановлено, що предметом спору між сторонами у даному випадку є правильність проведення бухгалтерського обліку майна ТОВ « Піві Прогресівка-Бета » - фотогальванічної сонячної електростанції.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 14 ПК України визначено:

амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п.п.14.1.3 п. 14.1);

будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (п.п. 14.1.15 п. 14.1);

передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв`язку тощо) (п.п. 14.1.143 п. 14.1);

споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій (п.п. 14.1.238 п. 14.1).

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Приписами п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України передбачено, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, п.п. 138.3.2, 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

В п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України встановлено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації): мінімально допустимі строки корисного використання для група 3 будівлі є 20 років та для групи 4 машини та обладнання 5 років.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1591) затверджено План Рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Бухгалтерський облік на субрахунках ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію про наявність і рух об`єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класу 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси" та 0 "Позабалансові рахунки".

Рахунки класу 1 "Необоротні активи", призначені для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих єдиних (цілісних) майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, виконання робіт, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов`язана з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта; сума дооцінки вартості об`єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об`єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" також відображається сума створеного забезпечення, зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель.

Рахунок 10 «Основні засоби» має такі субрахунки зокрема: 103 "Будинки та споруди", 104 "Машини та обладнання".

На субрахунку 103 «Будинки та споруди» ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель»

На субрахунках 104 "Машини та обладнання», 105 «Транспортні засоби», 106 «Інструменти, прилади та інвентар» ведеться облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначено в Національному положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року N 92 (далі П(С)БО 7)

Згідно п. 4 П(С)БО 7:

- Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

- Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

- Об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів.

- Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Підпунктами 5.1.3 та 5.1.4 п.п. 5.1 п. 5 П(С)БО 7 «Основні засоби», визначено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання.

В п. 7 П(С)БО 7 зазначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Пунктом 8 П(С)БО 7 передбачено, що первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати". Первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Згідно із п. 23 П(С)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

З вище зазначених приписи П(С) БО 7 вбачається, що підприємства мають право поділу об`єкта основних засобів, який складається з частин і кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Окрім того, платник податку має враховувати термін корисного використання об`єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності.

Згідно п. 4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 одиницею обліку основних засобів є окремий об`єкт. Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об`єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об`єктом основних засобів.

В п. 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами, зокрема: 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої. 1.4. Машини та обладнання.

Також в Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, зазначено, що для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об`єкту присвоюється інвентарний номер. Якщо частина (компонент) основних засобів визнана підприємством окремим об`єктом основних засобів, то їй також присвоюється інвентарний номер. Інвентарний номер закріплюється за об`єктом основних засобів на весь час його знаходження на даному підприємстві. інвентарні номери об`єктів основних засобів, що вибули, не присвоюються іншим об`єктам основних засобів, які надійшли на підприємство, протягом періоду, який забезпечує виключення ідентифікування нових об`єктів з тими, що вибули (наприклад, протягом строків зберігання документів). Орендовані об`єкти основних засобів можуть залишатися з інвентарним номером орендодавця (якщо таких інвентарних номерів орендарем не присвоєно об`єктам основних засобів) (п.8). Дані про кожний інвентарний об`єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів. Інвентарні картки реєструються в опису інвентарних карток обліку основних засобів. інвентарні картки в картотеці бухгалтерії розташовуються за групами основних засобів з виділенням окремої групи таких об`єктів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об`єктів) (п. 9)

При цьому, якщо один об`єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об`єкт основних засобів. Водночас при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.

Для встановлення обставин класифікації основних засобів як частин об`єкту сонячної електростанції та проведення відповідного розподілу по групах, Позивачем до суду надано документи, які досліджені в судовому засіданні, та встановлено такі обставини:

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав за «Піві Прогресівка-Бета» зареєстрований об`єкта нерухомого майна - «Фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка-Бета», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2346792748242

Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 46.3, Опис: Літера А - контрольно-пропускний пункт, загальною площею 23,2 кв.м.; літера Б - контрольно-пропускний пункт, загальною площею 23,1 кв.м., Ш/1 - ШЛО - комплектна трансформаторна підстанція типу HUA'WEI STS-6000K-H1 (6300кВА 35/0,8кВ)-10 шт.,ІУ/1-2 - розподільчі підстанції РП-35 кВ - 2 ЇПТ,, V - опорні конструкції з фотоелектричними модулями ФЕМ типу RSM144-6-380MT 187124 IIIT.VI - стрійг-інвертори типу SUN2000-185 KTL-H1 - 337 шт., V1I/1-2 - сегітік, VIII/1-2 - резервуари для води, ХЛ-7 - метеостанції, №1-8 - огорожа, І,II,IX - вимощення Адреса: Миколаївська обл., Березанський р., с. Прогресівка, вулиця Лиманська, будинок 54.

Право власності Позивача на об`єкт нерухомого майна - «Фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка-Бета», зареєстровано - 22.04.2021 року.

Документи, подані для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: б/н. виданий 16.04.2021 видавник : ТОВ «АРХЕКСПЕРТБУД»; рішення про присвоєння адреси, серія та номер: 31, виданий 09.04.2021, видавник: Березанська селищна рада; сертифікат ДАБІ, серія та номер:ІУ122210215870, видавник: Державна архітектурно-будівельна інспекція України Фотогальванічна сонячна електростанція «Піві Прогресівка- Бета», введена в експлуатацію 01.07.2021 року.

Первісна вартість фотогальванічної сонячної електростанції «Піві Прогресівка- Бета», що належить до комплексу сонячної електростанції складає 1 396 778 913,78 грн та облік яких для нарахування амортизації розподіллено підприємством по групах , що відображено на рахунках бухгалтерського обліку:

-103 «Будівлі та споруди» на суму 508 672 607,14 грн (3)

-104 «Машини та обладнання» на суму 888 106 306,44 грн.

З вище зазначених документів, судом встановлено, що Фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка- Бета», є об`єктом енергетики.

Для перетворення сонячного випромінювання в електроенергію постійного струму на опорних конструкціях встановлено масив фотоелектричних модулів

ФЕМ послідовно з`єднаний власними кабелями постійного струму. Далі генерована потужність від збірок ФЕМ. за допомогою PV кабелів перерізом 6 мм2, передається до інверторів постій Від інверторів (мають чисту синусоїду, передає енергію з мережі постійного струму в мережу змінного струму з частотою 50 Гц) генерована потужність передається до КТПБ-І-1000 10/0,4 кВ з підвищувальними трансформаторами ТРМГ-2500/10.5 потужністю 2500 кВА та ТРМГ-1250/10,5 потужністю 1250 кВА.

ФЕМ модуль це об`єднані між собою в одній конструкції фотоелектричні перетворювачі.

До складу модуля входять приєднувальні коробки, які інтегровані в його конструкцію.

Кожна коробка має з`єднання РV кабелю з конвекторами плюсового і мінусового виводів для швидкої комутації та виключення помилкових з`єднань, модуль обрамлений в металеву раму з технологічними отворами для його механічної фіксації на опорних металевих спорудах столах (стіл представляє собою конструкцію на яку кріпляться сонячні панелі стаціонарно).

Опорні металоконструкції (столи) для встановлення ФЕМ: стійки каркасу столів встановлені в попередньо утворені в ґрунті отвори на глибину; кріплення стійок виконується шляхом заповнення отворів в землі бетоном.

Столи з фотоелектричними модулями встановлені в ряд. Прокладку кабельних мереж передбачено по конструкціях та в траншеях в гофрованих трубах різного діаметру, для переміщення перемінного струму.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням технічних характеристик, умов монтажу (установки) обладнання, особливостей технічної експлуатації та інших критеріїв, суд приходить висновку , що майно - фотоелектричні установки та модулі СЕС ,інвертори, трансформатори, засоби обліку, комірки для їх розміщення та з`єднання, пожежна сигналізація все це є складовими частинами єдиного об`єкту- «Комплекс будівель та споруд «Фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка- Бета», а від так повинна бути віднесено до 3 групи обліку нерухомого майна та обліковуватися в бухгалтерському обліку по 103 «Будівлі і споруди», оскільки обладнання та устаткування змонтовані в єдину систему фотогальванічного комплексу з єдиною метою - генерування сонячної енергії в електричну. В результаті реалізації Електричної енергію підприємство й отримує прибуток.

Суд критично оцінює позицію Позивача, яка зводиться до того , що кожен з елементів електростанції може використовуватися окремо , а від так Товариство правомірно віднесло ці елементи до 4 групи «машина та обкладення». Така позиція позивач протирічить Інструкції № 291 ( затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99) із застосування Плану рахунків, оскільки мета обліку спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках.

Норми ПК України та Інструкції надаючи поняття «Об`єкту основних засобів» та «цілісному майновому комплексу» перш за все виходить з господарської мети та цілі будівництва майнового комплексу : «Окремим об`єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно»

Таким чином, оскільки всі елементи комплексу фотогальванічної електростанції «Піві Прогресівка -Бета » змонтовані в єдину систему та працюють виключно в у складі комплексу а не самостійно, то суд вважає, що обліковуватися цей комплекс повинен по 103 бухгалтерському рахунку , як «будівля та споруди ».

Щодо посилання Позивача на Висновок експерта від 16.08.2024 року , як на доказ по справі, суд вважає що даний Висновок не є належним та до пустими доказом по справі, в розумінні ст. ст.72, 91, 94, 94, 96, 99, 101 КАС України, оскільки судово-економічна експертиза судом не призначалася ,експертний висновок наданий судовим експертом поза межами судового процесу, що фактично є лише особистою думкою пана ОСОБА_1 , на ряд питань, які перед ним були поставлені ТОВ «Піві Прогресівка -Бета »

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що Позивачем не вірно нараховані амортизаційні витрати у сумі 820 942 675 грн , а від так позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування ППР № 449114290701 в цій частині не належать задоволенню.

Щодо господарських операцій Позивача з ТОВ «Сунел».

Взаємовідносини Позивача та ТОВ «Сунел» мали договірних характер та до перевірки надано договір підряду від 30.05.2019 року .Детальний опис умов договору наведено в п. 3.1.1.1 розділу 3 Акту перевірки.

Детально опис взаємовідносин з ТОВ «Сунел» наведено в п. 3.1.1.1 розділу 3 акту перевірки.

Як доказ виконання договору Позивачем до перевірки надані акти приймання виконаних будівельних робіт (типової форми №КБ-2в) за травень 2020-2021 роки

До перевірки також надано підсумкову відомість ресурсів,

ТОВ «Сунел» на адресу ТОВ ТОВ «Піві Прогресівка -Бета » виписано та зареєстровано в ЄРПН в липні 2019 - травні 2020року податкові накладні на суму ПДВ 38705250 грн, перелік яких наведено в п. 3.1.1.1 розділу 3 акту перевірки.

Суму ПДВ, обчислену з вартості робіт (підготовлення будівельних майданчиків, проміжний етап будівництва та проект з будівництва сонячної фотовольтаїчної підстанції «БЕТА», механічне завершення та передачі станції), зазначених у актах виконаних робіт, складених ТОВ «Сунел», ТОВ «Піві Прогресівка -Бета » до податкового кредиту з ПДВ віднесено у загальній сумі 38705250 грн.

Результатом взаємовідносин Позивача з ТОВ «Сунел » було проведено будівництво комплексу Фотогальванічна сонячна електростанція «Піві Прогресівка- Бета» за адресою: Миколаївська обл., Березанський р., с. Прогресівка, вулиця Лиманська, будинок 54.

Право власності Позивача на об`єкт нерухомого майна - «Фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка-Бета», зареєстровано - 22.04.2021 року.

Виходячи зі змісту акту перевірки, письмових та усних пояснень представників Відповідача в судовому засіданні, судом з`ясовано , що ГУ ДПС не заперечує факт будівництва «Фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка-Бета». Окрім того перевіряючи під час перевірки були присутні на об`єкті «Фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка-Бета», під час проведення перевірки була проведена інвентаризації комплексу «Фотогальванічна електростанція «Піві Прогресівка-Бета».

Позиція Відповідача зводиться до того, що контролюючий орган ставить під сумнів те що саме ТОВ «Сунел» змогло провести роботи по будівництву та монтажу «Фотогальванічної електростанції» на замовлення ТОВ «Піві Прогресівка-Бета». До таких висновків ДПС прийшли через те , що всі субпідрядники ТОВ «Сунел» мають сумнівну податкову історію, не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для виконання цих робіт.

На підтвердження своєї позиції ДПС надало до суду аналіз податкової інформації щодо субпідрядників ТОВ «Сунел». (т. 4 а.с.49- 79)

Однак суд критично оцінює таку позицію Відповідача , оскільки під час проведення перевірки до документів Позивач первинного бухгалтерського обліку у контролюючого органу не винило жодних зауважень, перевіряючими не було проведено жодної зустрічної звірки а ні з ТОВ «Сунел » а ні з його контрагентами. Окрім того , слід зазначити , що під час будівництва «Фотогальванічної електростанції» податкові накладні ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» та ТОВ «Сунел» були своєчасно та належним чином зареєстровані, відсутній жодний випадок навіть зупинення реєстрації податкової накладної, що свідчить про реальність господарської операції проведеної на виконання договірних умов між ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» та ТОВ «Сунел».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України).

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону N 996-XIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону N 996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Така позиція неодноразово була викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, що податкова відповідальність має індивідуальний характер, і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб по ланцюгу (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України». У цих рішеннях зазначено, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено його залученість до таких зловживань.

Таким чином, дії контрагентів контрагента Позивача щодо неподання фінансової та податкової звітності, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, віднесення його до статусу ризикового платника податку та участь у ланцюгах постачання з іншими контрагентами не можуть слугувати доказом нереальності господарських операцій.

На підставі вищевикладеного , суд приходить висновку , що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Податкових рішень повідомлень № 447814290701 (ПДВ ) та № 449114290701 (податок на прибуток) - належать частковому задоволенню : - ППР № 49114290701 (податок на прибуток) належить скасуванню в частині 16 772 275 грн,

-ППР № 447814290701 (пдв) належить скасуванню у сумі 38 705 250 грн.

Щодо господарських операцій Позивача з ТОВ «Ауксиліум»

До перевірки Позивачем надано договір про надання інжинірингових та консультаційних послуг у сфері будівництва від 03.03.2020 №3 та договір про надання послуг від 12.05.2020 № 6, укладені з ТОВ «Ауксиліум» .(Детально умови договору та опис наданих до перевірки документів наведено в п. 3.1.1.1 розділу 3 акту перевірки.)

На підтвердження виконання вищезгаданих договорів ТОВ «Ауксиліум» у травні 2020 року було виписано податкові накладні з 04.05.2020 року по 05.05.2020 року на послуги на загальну суму 703931 грн, в т. ч. ПДВ

15.05.2020 виписані ПН на загальну суму 66943 грн, в т. ч. ПДВ - 22314 грн на адресу ТОВ «Піві прогресівка -Бета ». При цьому, які саме послуги виконав ТОВ "Ауксиліум" для Позивача ідентифікувати не можливо.

Окрім того, а ні в наданих до перевірки документів , а ні в судовому засіданні представник Позивач не зміг пояснити суду як Позивачем були використані отриманні консультаційні послуги в своїй господарській діяльності та як це призвело до отримання прибутку та зміни майнового стану Товариства- позивача.

В судовому засіданні представник Позивача зазначив, що ТОВ «Ауксиліум» , на виконання умов договору надало звіти , в яких був наданий висновок, що побудована «Фотогальванічна сонячна електростанція «Піві Прогресівка-Бета» може бути використана за призначенням та введена в експлуатацію.

Слід зазначити , що право власності Позивача на об`єкт нерухомого майна - «Фотогальванічна сонячна електростанція «Піві Прогресівка-Бета», зареєстровано - 22.04.2021 року, та 01.07.2021 року електростанція введена в експлуатацію.

Позивачем не надано суду жодних доказів , що без Звітів ТОВ «Ауксиліум» не можливо було б введення електростанції в експлуатацію та /або докази того , що саме при наявності звітів ТОВ «Ауксиліум» був виготовлений технічний паспорт та введена електростанція в експлуатацію.

Відповідно до основних видів діяльності ТОВ «Ауксиліум» є - 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Перевіркою встановлено , що ТОВ «Ауксиліум» надавало звітність за неіснуючою адресою, а саме: України , Львівська області, Миколаївський район м. Миколаїв віл. Озерна б. 9 кв.2, та інформація надана до ГУ ДПС у Львівській області. Зазначене свідчить про маніпулювання звітністю 20 - ОПП з метою імітації наявності об`єктів оподаткування.

В ході перевірки встановлено , що вартість послуг від ТОВ «Ауксиліум» Позивачем включено до складу рах. 117000 (15) Капітальне будівництво на загальну суму 1 858и147,29 грн., вказана сума в подальшому віднесено на збільшення вартості основних засобів (фотогальванічна електрична станція), що 01.07.2021 року введена в експлуатацію та амортизувалась з строком амортизації - 300 місяців. Таким чином сума амортизаційних відрахувань складає 6193,82 грн, щомісяця, починаючи з наступного місяця за датою вводу в експлуатацію. В наступному суму ПДВ, обчислену з вартості послуг зазначених у актах виконаних робіт складених ТОВ «Ауксиліум» Позивачем віднесено до податкового кредиту з ПДВ у сумі 22 314,40 грн.

Позивачем не надано до суду жодного пояснення як консультативні послуги від ТОВ «Аксиліум» збільшили вартості основних засобів фотогальванічної електричної станції

Також перевіркою встановлено , що ТОВ «Ауксиліум» згідно поданих ним податкових декларацій з ПДВ не декларувало податкові зобов`язання з отриманої передплати від ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» згідно п/доручення від 28.05.2020 №577 у розмірі 2095890,37 грн або згідно акту здавання-приймання послуг б/н від 12.10.2020 року.

ТОВ «Ауксиліум» також і не реєструвало в ЄРПН податкову накладну на загальну суму 2 095 890,37 грн (за передплатою згідно п/доручення від 28.05.2020 №577).

Враховуючи вищенаведене, надані до перевірки первинні документи, виписані ТОВ «Ауксиліум» , не можуть за змістом п.44.1 ст.44 ПК України, вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, та відповідно не повинні відображатись у бухгалтерському обліку підприємства.

Суд приходить висновку , що Позивачем порушено п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України внаслідок чого підприємством завищено собівартість реалізації, в частині віднесення сум амортизаційних відрахувань, визначених з вартості робіт по спорудженню основних засобів, які зазначені в актах виконаних робіт складених ТОВ «Ауксиліум» на загальну суму 161 039 грн.

Внаслідок порушення п. 3 ст.198 ПК України, ТОВ «Піві Пргресівка- Бета» не правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Ауксиліум» фактичність використання яких у межах господарської діяльності не доведена на суму 22 314,40 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України (далі- ПК) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

На підставі вищевикладеного , суд приходить висновку , що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Податкових рішень повідомлень № 447814290701 (ПДВ ) в частині включення ПДВ до податкового кредиту у сумі 36 412 грн та № 449114290701 (податок на прибуток) в частині віднесення сум амортизаційних відрахувань по операціям з ТОВ «Ауксиліум» у сумі 161 039 грн та в частині надання інжинірингових послуг на суму 157 480 грн - не належать задоволенню.

Щодо оскарження ППР № № 449714 2923 від 15.03.2024 року.

(яким визначено штрафну санкцію у сумі 12 105 грн за не включення до поданого звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного 2022 року контрольовані операції та нараховані відсотки)

Під час перевірки всиновлено , що Позивач здійснив розрахунок нарахованих відсотків, відповідно до умов Кредитної угоди б/н від 25.02.2019 року на кожен календарний місяця за кожен день існування заборгованості за кредитом з дати надання кредиту (включаючи таку дату) до дати списання коштів з поточного рахунку позичальника для погашення кредиту (включаючи таку дату) за процентною ставкою та із розрахунку фактичної суми заборгованості та фактичної кількості днів користування кредитом, а саме:

За результатами проведених розрахунків, контролюючим органом відповідно до умов кредитної Кредитній угоди від 25.02.2019 б/н встановлено, що сума нарахованих відсотків за 2022 рік, складає 57 067 501,21 грн.

Відповідно Звіту про контрольовані операції за 2022 рік ТОВ «ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА» відображено контрольовані операції з нарахування відсотків по укладеній кредитній угоді б/н від 25.02.2019 року з PROGRESSOVKA SOLAR B.V. (Нідерланди) у сумі 55 857 001 грн.

Відповідно до даних оборотно-сальдової відомості підприємства по рахунку 951 (710200) «Відсотки за кредит» за 2022 рік ТОВ «ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА» відображено нараховані відсотки у сумі 55 857 000,93 грн.

В ході перевірки ТОВ «Пвіві Прогресівка-Бета » відкоригувало бухгалтерською довідкою «Про коригування суми нарахованих відсотків» від 01.12.2023 року, відповідно до якої за результатами звіряння розрахунків відсотків по Кредитній угоді від 25.02.2019 з PROGRESSOVKA SOLAR B.V. (Нідерланди), між даними ТОВ «ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА» та розрахунком Укрсиббанку, було виявлені різниці, в тому числі за 2022 звітний рік, а саме:

за даними ТОВ «Піві Прогресівка-бета» - 1 622 860,67 євро;

за даними Укрсиббанку - 1 656 578,58 Євро.

Позивачем для коректного відображення нарахування відсотків у бухгалтерському обліку і звітності 01.12.2023 року зроблено корегувальний запис з кореспонденцією рахунків: Дт. 951 (710200) «Відсотки за кредит» Кт. 220600 «Кредит акціонерів до сплати основна сума» у сумі 57 067 501,21 грн. та донараховані відсотки віднесено до складу витрат 4-го кварталу 2023 року.

Як вбачається з тексту позовної заяви, та в судовому засіданні представники не заперечували той факт , що мало місце не донарахування відсотків по кредиту через припущення технічної помилки, яка в ході перевірки була виправлена Товариством , шляхом зроблено корегувальний запису донараховані відсотки віднесено до складу витрат 4-го кварталу 2023 року та відповідно подання коригування звіту про контрольовані операції.

Позивач вважає , що оскільки виявлені порушення усунуті ним- корегуючи звіт поданий , відсотки донараховані , то ДПС не має законного права застосовувати штрафні санкції.

Суд критично оцінює такі доводи позивача , оскільки відповідно до вимог п. 5. Розділу IV Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Мінфіну від 18.01.2013 № 8 (далі - Порядок №8) у розділі «Відомості про контрольовані операції» зазначаються деталізовані відомості про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді із особою, інформація про яку зазначена у розділі «Відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях» цього Додатка.

Відповідно п. 24 Розділу IV Порядку №8 платником податків у графі 20 зазначена загальна вартість контрольованої операції (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою відповідна операція відображена в бухгалтерському обліку платника податку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХГУ із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-ХГУ), зазначено, що Закон № 996-ХГУ поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХГУ фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХГУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Гнформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 996-ХГУ зазначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

В пункті 2 статті 3 Закону № 996-ХГУ передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону визначено основні принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність, зокрема, але не виключно: обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 44. 2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248: це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», фінансові витрати визнаються суб`єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями).

Відповідно до пп. 39.4.2.1 пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) у Звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ПК України, в ході проведення перевірки з питань дотримання вимог п. 39.4 ст. 39 ПК України перевіряючими встановлено порушення, щодо не включенням ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» до поданого звіту контрольованих операцій за 2022 звітний рік (від 12.09.2023 за № 9313398764) у загальній сумі 1 210 500,21 грн., а саме з нерезидентом PROGRESSOVKA SOLAR B.V. (Нідерланди), проведених протягом 2022 звітного року.

Актом перевірки зафіксований Факт недекларування «Піві Прогресівка-Бета» у Звіті про контрольовані операції за 2022 рік, проведених з підприємством - нерезидентом PROGRESSOVKA SOLAR B.V. (Нідерланди) на суму 1 210 500,21 грн. , що свідчить про невиконання платником податків вимог, встановлених п. 39.4 ст. 39 ПК України та вимог Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Мінфіну від 18.01.2013 № 8 та вчинення податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.120.4 ст.120 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Чинним законодавством не передбачено, звільнення платника податків від застосування штрафних санкцій за виявлені порушення у випадку внесення змін до податкової звідності , якою платник податків приводить свою звітність у відповідність до чинного законодавства. А від так на підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що дій контролюючого органу щодо застосування до ТОВ «Піві Прогресівка -Бета » штрафних санкцій є правомірними а позовні вимоги в частинні визначення протиправним та скасування ППР № № 449714 2923 від 15.03.2024 року. - не належать задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Постановляючи рішення по суті суд вирішує питання про розподіл судових втрат

За приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Частино. 1 ст. 139 КАС України передбачено , що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. (ч. 3 ст. 139 КАС України)

В матеріалах справи містить квитанція про сплату судового збору ТОВ «Піві Прогресівка-Бета » у сумі 30280 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволенні судом частково, то стягненню з Відповідача належить сума сплачених сум судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, загальна суму позовних вимог складає 876 690 633 грн, сума задоволених позовних становить 55 427 525 грн, що становить 6,3 % від загальної суми позовних вимог , а від так стягненню з ГУ ДПС у Миколаївський області на корить ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» належить судовий збір у сумі 1907,63 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка - Бета" (вул. Центральна, 35, оф.1,с-ще Березанка,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57401 41827699) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 44104027) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення повідомлення №447814290701 від 15.03.2024 року на суму 38 705 250 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення повідомлення №449114290701 від 15.03.2024 року на суму 16 722 275 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка - Бета" (вул. Центральна, 35, оф.1,с-ще Березанка,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57401 41827699) судовий збір у сумі 1907, 63 грн (одна тисяча дев`ятсот сім грн. 63 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 13.02.2025 р.

Суддя Н. В. Лісовська