Рішення

від 17.02.2025 по справі 420/38210/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/38210/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 10.12.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) та з урахуванням позовної заяви в редакції від 17.12.2024 року позивач просить суд:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 02 березня 2022 року відповідно до Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

- зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати га виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 02 березня 2022 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з квітня 2015 року по березень 2022 року він проходив військову службу в НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби ДПС України (військовій частині НОМЕР_2 ). 16 листопада 2024 року НОМЕР_1 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) шляхом перерахування на картковий рахунок позивача здійснена доплата грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 02.03.2022 на виконання судового рішення у справі № 420/9145/23 від 05 лютого 2024 року в розмірі 67965,70 гривень (з урахуванням комісії 50,00 гривень 68015,70 гривень). Таким чином, за період з 01 січня 2020 року по 02 березня 2022 року виплата грошового забезпечення (заробітної плати) позивачу проводилась неправильно, на думку позивача з суттєвим заниженням його розміру, а фактичний повний розрахунок за цей період проведений лише 16 листопада 2024 року, у зв`язку з чим через зниження купівельної спроможності відповідних доходів ним втрачено частину таких доходів, що підлягає відповідній компенсації. 16 листопада 2024 року позивач звернувся в НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (неправильної виплати грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 02 березня 2022 року) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. 03 грудня 2024 року НОМЕР_1 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) надана відповідь на заяву від 16 листопада 2024 року щодо відсутності підстав для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з тим, що виплата грошового забезпечення 16 листопада 2024 року здійснена на виконання судового рішення, а тому така виплата (сума) не підлягає компенсації втрати частини доходи через несвоєчасну її виплату.

Вважаючи протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини грошових доходів, позивач звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, зокрема, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, позивач зазначає, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не зроблено відповідачем, чим порушені його права.

16.12.2024 ухвалою суді залишено без руху позовну заяву позивача та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до суду оформленої належним чином позовної заяви із зазначенням позовних вимог у відповідності до приписів ст.5 КАС України.

17.12.2024 до суду надійшла заява позивача (вхід.№74942/24) про усунення недоліків на виконання ухвали від 16.12.2024 та надано адміністративний позов в редакції від 17.12.2024 року.

Ухвалою судді від 06.01.2025 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в редакції від 17.12.2024 та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

13.01.2025 до суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 22 квітня 2015 року по 02 березня 2022 року. При звільнені з військової частини був розрахований по 31.03.2022. У подальшому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року по справі №420/9145/23 Військовою частиною НОМЕР_2 було здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача та 16.11.2024 року виплачено кошти в сумі 68 235,7 грн. Тобто, нарахування та виплата грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 02.03.2022 було здійснено військовою частиною НОМЕР_2 у зв`язку з прийняттям судового рішення щодо зобов`язання здійснити таку виплату. Ці гроші були нараховані та виплачені протягом 23 днів з часу виникнення обов`язку здійснити нарахування та виплати (з часу набрання законної сили судового рішення 24 жовтня 2024 року), без порушення строків її виплати. Така виплата має характер одноразової виплати на підставі рішення суду. З огляду на викладене, відповідач вважає, що виплачене позивачу грошове забезпечення не є об`єктом для компенсації згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки норми цього Закону на цю виплату не поширюються.

Інших заяв по суті та додаткових доказів станом на момент розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у НОМЕР_1 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ); має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 28.09.2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, як зазначено у позові, у період проходження військової служби виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що було предметом судового розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 420/9145/24 визнано протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 02.03.2022 включно без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зобов`язано НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2020 по 02.03.2022 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, та з урахуванням раніше виплачених сум.

16.11.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 420/9145/24 від НОМЕР_1 загону морської охорони позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 67 965,70 грн, що підтверджується повідомленням про зарахування коштів на банківський рахунок.

Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.

Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для компенсації позивачу втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідач був зобов`язаний виплатити суму компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Відповідач заперечує щодо наявності умов для виплати позивачу компенсації, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі також Закон № 2050-III).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтями 3, 4, 7 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).

Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (п. 1).

Згідно п.п. 2-5, 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок № 159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Як встановлено судом, 16.11.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 420/9145/24 від 23 загону морської охорони позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 67 965,70 грн, що підтверджується повідомленням про зарахування коштів на банківський рахунок.

Тобто, у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу грошового забезпечення, що є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходу.

Що стосується доводів відповідача про відсутність підстав для нарахування у спірному випадку компенсації втрати частини доходу з огляду на те, грошове забезпечення було перераховане та виплачене позивачу на виконання судового рішення, тому, підстава для виплати компенсації виникає лише у разі несвоєчасного виконання рішення суду, а умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів, суд зазначає наступне.

Так, ані Закон № 2050-III, ані Порядок № 159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки кошти у сумі 67 965,70 грн виплачені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 420/9145/24 щодо перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2020 по 02.03.2022 включно без врахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише 16.11.2024, то у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу доходу (грошового забезпечення)..

При цьому, норми Закону України № 2050-ІІІ і Порядку № 159 свідчать про відсутність обов`язку громадянина додатково звертатися до органу за виплатою компенсації втрати частини доходу.

Аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону України №2050-ІІІ дає підстави для висновку, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - пенсійного органу) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі, пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою перерахованої пенсії.

Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону України № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись одночасно з виплатою заборгованості.

Відповідно, не виплата компенсації разом із заборгованістю свідчить про відмову виплатити таку відповідно до Закону України № 2050-ІІІ і не потребує оформлення такої окремим рішенням.

Вирішуючи цей спір, судом встановлено, що відповідачем разом із заборгованістю позивачу не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а отже допущено протиправну бездіяльність.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати

ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 02 березня 2022 року відповідно до Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;

зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 02 березня 2022 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати

ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 02 березня 2022 року відповідно до Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2020 року по 02 березня 2022 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА