Постанова

від 17.02.2025 по справі 440/16/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 р. Справа № 440/16/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 07.11.24 у справі № 440/16/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Єристівський ГЗК") звернулося до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі та текстом також відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2023 за № 00/1092/5001 та 00/1093/5001.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби від 12.12.2023 за № 00/1092/5001 та 00/1093/5001.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про ненадання судом першої інстанції належної оцінки доводам відповідача, викладеним у запереченнях на позов, зокрема тому, що податкова інформація відповідно до пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України є однією із підстав для висновків під час проведення перевірки; обставин, які б свідчили, що використана контролюючим органом податкова інформація під час перевірки позивача зібрана (отримана) чи використана з порушенням статей 72-24 ПК України, судом першої інстанцій не встановлено. Наводить обставини, встановлені податковою перевіркою, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та зазначає, що надані позивачем до перевірки первинні документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. Зазначає, що заперечень посадовими/уповноваженими особами посадовими/ уповноваженими особами ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» додаткових документальних підтверджень та пояснень, які б спростували відсутність обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення, пом`якшують або звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не надано. Звертає увагу, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» наявні відкриті кримінальні провадження у справах № 757/18302/22-к, № 757/18299/22-к, № 757/18294/22-к, № 757/18303/22-к, № 757/18301/22-к, № 554/5302/22, № 761/7766/23, № 757/37049/23-к, № 761/7765/23, № 757/33208/23-к.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Єристівський ГЗК" (код ЄДРПОУ 35713283) зареєстроване як юридична особа.

Криворізьким управлінням податкового адміністрування на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, пп. 69.2 п.69 підр. 10 розд. XX ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 35713283) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по деклараціям з податку на додану вартість за серпень 2023 (від 19.09.2023 № 9243146152), з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

За результатам перевірки складений акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.11.2023 за № 1089/32-00-50-01/35713283 (далі Акт № 1089).

Акт від 03.11.2023 за № 1089/32-00-50-01/35713283 надіслано на адресу ТОВ «Єристівський ГЗК» засобами поштового зв`язку 06.11.2023 та отримано позивачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 13.11.2023.

За результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ТОВ «Єристівський ГЗК» із ТОВ «СТАЛЕКС» (код ЄДРПОУ 32196738) встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2023 року на суму ПДВ 1 678 грн; п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2023 року на суму ПДВ 1 678 гривень.

За результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ТОВ «Єристівський ГЗК» з ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЕРАЙС» (код ЄДРПОУ 41250224) встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2023 року на суму ПДВ 13 769 грн; п. 200.1, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 розд. V ПК України в частині завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника в банку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2023 року на суму ПДВ 13 769 гривень.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» контролюючим органом надано відповідь від 07.12.2023 за № 6618/6/32-00-50-01-12 та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2023 за № 00/1092/5001 (форма «В4») на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 1 678, 00 грн та від 12.12.2023 № 00/1093/5001 (форма «В1») на загальну суму 20 653, 50 грн (сума завищення бюджетного відшкодування у розмірі 13 769, 00 та штрафних санкцій 6 884, 50 гривень).

Скориставшись правом на оскарження рішень контролюючого органу у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.12.2023 за № 00/1092/5001 та 00/1093/5001.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до підпункту 14.1.60 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною та, відповідно, заявлення до бюджетного відшкодування в подальшому.

Отже, норма пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначає право платника податку після реєстрації податкової накладної у ЄРПН для нарахування сум податку на її підставі та не потребує жодного додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі Закон України №996-XIV) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16.

Окрім того, у силу правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.09.2020 у справі №819/1250/17 норми Податкового кодексу України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Єристівський ГЗК" за результатами здійснення господарської операції із ТОВ "СТАЛЕКС" сформовано податковий кредит за серпень 2023 року на загальну суму ПДВ 1678,00 грн.

Господарські операції оформлено договором поставки від 30.11.2020 № 374/50110 продукції за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цим договором /а.с. 58-67/.

На підтвердження факту придбання "ТОВ «Єристівський ГЗК» «Пультів дистанційного керування (виносний дисплей) E3-DSP контролерів Regin серії Corrigo" у кількості 2 штуки позивачем до перевірки та до суду надані копії документів, перелік яких наведено у Додатку 8.2 до акта перевірки:

- рахунок-фактуру від 23.05.2023 року № 207 /а.с. 74/;

- видаткову накладну від 10.08.2023 № 280 /а.с. 71/;

- експрес - накладну від 10.08.2023 № 59001006625162. Відправник: ТОВ «СТАЛЕКС», м. Дніпро Відділення № 89: вул. Михайла Грушевського,10. Одержувач: ТОВ «Єристівський ГЗК», Полтавська обл., м. Горішні Плавні, с. Гора, вул. Волошинська,3;

- прибутковий ордер від 15.08.2023 № 581 /а.с. 73/;

- платіжне доручення від 29.08.2023 року № 7599 /а.с. 75/.

За наслідками вказаної господарської операції постачальником ТОВ "СТАЛЕКС" складено податкову накладну № 10 від 10.08.2023, яку зареєстровано в ЄРПН /а.с. 69/.

Також судом установлено, що ТОВ "Єристівський ГЗК" за результатами здійснення господарської операції із ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЕРАЙС» сформовано податковий кредит за серпень 2023 року на загальну суму ПДВ 13 769,35 грн.

Господарські операції оформлено договором поставки від 20.03.2023 за № 76/4694 продукції за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цим договором /а.с. 76-82/.

На підтвердження факту придбання ТОВ «Єристівський ГЗК» у ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЕРАЙС» товарів ЕЛЕКТРОД ДЛЯ ESAB PT-38E, ЗВАРЮВАЛЬНИЙ ПАЛЬНИК PSF, КОНТАКТОР ESAB CuCrZrw 1.6 M8*37 к PSF 505, КОНТАКТОР ESAB, CuCrZrw 1.4 M8*37, СОПЛО ГАЗОВЕ ESAB СОПЛО ГАЗОВЕ ESAB, СОПЛО ДЛЯ ESAB PT-38E (90A), ТЕРМОЗАХИСНИЙ ЕКРАН PT-38E позивачем до перевірки та до суду надані копії документів, перелік яких наведено у Додатку № 8.1 до акту перевірки:

- специфікацію № 1 від 20.03.2023 /а.с. 83/;

- видаткову накладну № 99 від 09.08.2023 /а.с. 88/;

- рахунок на оплату № 143 від 10.08.2023 /а.с. 92/;

- товарно-транспортну накладну № 44 від 11.08.2023: Автомобіль Шкода Октавия НОМЕР_1 , автомобільний перевізник ТОВ «ТД «ЕРАЙС», водій ОСОБА_1 , вод, посв. ВАА 431312. Вантажовідправник: ТОВ «ТД «ЕРАЙС». Вантажоодержувач: ТОВ Єристівський ГЗК». Пункт навантаження: 01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 1/27, кв. 304/1. Пункт розвантаження: 39802, Україна, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників,15. Супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №99 від 09 серпня 2023 року, прибутковий ордер № 582 від 11.08.2023; платіжні доручення №7588 від 25.08.2023 на загальну суму 82 616,10 грн /а.с. 89-90/.

За наслідками вказаної господарської операції постачальником, ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЕРАЙС», складено податкову накладну № 8 від 10.08.2023, яку зареєстровано в ЄРПН /а.с. 86/.

Крім того, на підтвердження факту придбання товарів ЕЛЕКТРОД ДЛЯ ESAB PT-38E, ЗВАРЮВАЛЬНИЙ ПАЛЬНИК PSF, КОНТАКТОР ESAB CuCrZrw 1.6 M8*37 к PSF 505, КОНТАКТОР ESAB, CuCrZrw 1.4 M8*37, СОПЛО ГАЗОВЕ ESAB СОПЛО ГАЗОВЕ ESAB, СОПЛО ДЛЯ ESAB PT-38E (90A), ТЕРМОЗАХИСНИЙ ЕКРАН PT-38E ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЕРАЙС» позивачем надано:

- копію договору поставки № 0501/2023-14 від 05.01.2023, укладеного ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЕРАЙС» та ФОП ОСОБА_2 /а.с. 94-97/;

- видаткову накладну № 25 від 15.06.2023 /а.с. 98/;

- товарно - транспортну накладну № 8 від 15.06.2023 /а.с. 99-100/.

Дослідивши вищенаведені документи, надані позивачем на підтвердження документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Єристівський ГЗК" товару у ТОВ "СТАЛЕКС" та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЕРАЙС», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх відповідність вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, наведеними в постановах від 24.04.2018 у справі № 808/1077/17, від 24.04.2018 у справі № 808/1077/17.

Посилання відповідача на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані скаржником до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 у справі №640/1146/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, які аналізували неоднозначність практики вирішення справ в адміністративних спорах про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв`язку з відсутністю, на думку податкового органу, у платника податку права на податковий кредит або неправомірністю формування витрат.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товарів та отримання прибутку.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за продані товари (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ «Єристівський ГЗК» є свідченням про те, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчать про реальність (фактичність) таких операцій.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано контролюючим органом і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Єристівський ГЗК» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Обставини наявності у контрагентів позивача статусу платників ПДВ і реєстрації виписаних такими контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнаються учасниками справи, доказів скасування раніше проведеної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, оформлених контрагентами за наслідками господарських операцій з позивачем, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання контролюючого органу на те, що код УКТ ЗЕД товару, імпортованого ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЕРАЙС» не відповідає даним податкової накладної, оформленої для ТОВ «Єристівський ГЗК», колегія суддів відхиляє з огляду на те, що придбаний у ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЕРАЙС» ЕЛЕКТРОД ДЛЯ ESAB PT-38E, ЗВАРЮВАЛЬНИЙ ПАЛЬНИК PSF, КОНТАКТОР ESAB CuCrZrw 1.6 M8*37 к PSF 505, КОНТАКТОР ESAB, CuCrZrw 1.4 M8*37, СОПЛО ГАЗОВЕ ESAB СОПЛО ГАЗОВЕ ESAB, СОПЛО ДЛЯ ESAB PT-38E (90A), ТЕРМОЗАХИСНИЙ ЕКРАН PT-38E придбано ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЕРАЙС» у ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується договором поставки № 0501/2023-14 від 05.01.2023, укладеного ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ЕРАЙС» та ФОП ОСОБА_2 /а.с. 94-97/; видатковою накладною № 25 від 15.06.2023 /а.с. 98/; товарно - транспортною накладною № 8 від 15.06.2023 /а.с. 99-100/ тощо.

Посилання відповідача на те, що позивачем надано експрес-накладну на перевезення товару Новою Поштою, однак обов`язковим документом, який підтверджує перевезення товару є товарно-транспортна накладна також не заслуговує на увагу з огляду на те, що умовами договору, укладеного ТОВ "Єристівський ГЗК" з Новою Поштою передбачено перевезення товарів, які згідно з п.п. 3.3 Договору оформляються експрес - накладною.

Посилання відповідача на те, що у наданому рахунку-фактурі від 23.05.2023 № 207 не вказано П.І.Б. та посаду особи, яка виписала відповідний документ, також колегія суддів відхиляє з огляду на те, що рахунок не є обов`язковим первинним документом бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій.

Посилання відповідача на те, що у платіжному дорученні від 29.08.2023 за № 7599 відсутні дати одержання та проведення банком є необґрунтованими з огляду на те, що позивачем на перевірку та до суду надавалися роздруківки платіжних електронних документів. Водночас жодних заперечень щодо фактичного здійснення оплати позивачем товару ТОВ "СТАЛЕКС" контролюючим органом не висловлено та відповідних доказів не надано.

Посилання відповідача на те, що автомобілі Skoda Octavia НОМЕР_2 ; Toyota Camry НОМЕР_3 , якими здійснювалося перевезення товарів придбаних позивачем у ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЕРАЙС», не належать на праві власності та праві користування ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ЕРАЙС», Skoda Octavia AE 0122 TK належить фізичні особі, а саме ОСОБА_1 , а Toyota Camry НОМЕР_3 зареєстрована за ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», жодним чином не впливають на наведені висновки суду про реальність спірних господарських операцій.

Посилання відповідача на відсутність технічної можливості ТОВ «СТАЛЕКС» у постачанні товарів позивачу є безпідставним, оскільки не підтверджене належними доказами.

Твердження відповідача про підписання договору позивача з ТОВ "СТАЛЕКС" неуповноваженою особою колегія суддів відхиляє з огляду на те, що перевіркою дана обставина не досліджувалася та, відповідно, при прийнятті оскаржуваних рішень не враховувалася. До того ж договір не є обов`язковим первинним документом бухгалтерського та податкового обліку.

Водночас колегія суддів зважає, що у розумінні абз.1 п.109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

За приписами абз.2 п.109.1 ст. 109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.112.1 ст.112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Як указано у п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Звідси слідує, що законодавець обтяжив саме контролюючий органом обов`язком у межах процедури здійснення заходу податкового контролю довести подію та факт вчинення особою податкового правопорушення та відсутність поза межами розумного сумніву інакшого тлумачення реально наявного вчинку, окрім як у якості податкового правопорушення.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наявність в АІС "Податковий блок" інформації стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентами позивача, будь-яких розбіжностей в даних податкового обліку не є достатньою підставою для встановлення податкового порушення, допущеного позивачем.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою, зокрема, у постановах від 22.11.2019 у справі №817/2887/14, від 18.12.2019 у справі №825/3891/14, від 02 квітня 2020 року у справі №160/93/19.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» наявні відкриті кримінальні провадження у справах № 757/18302/22-к, № 757/18299/22-к, № 757/18294/22-к, № 757/18303/22-к, № 757/18301/22-к, № 554/5302/22, № 761/7766/23, № 757/37049/23-к, № 761/7765/23, № 757/33208/23-к, то колегія суддів зазначає, що за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень у зазначених справах відсутні вироки, висновки яких б мали спроможність підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та були обов`язковими для урахування адміністративним судом відповідно до приписів частини шостої статті 78 КАС України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується судом першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 12.12.2023 за № 00/1092/5001 та 00/1093/5001 належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання таких податкових повідомлень-рішень протиправними та скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, відтак підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі № 440/16/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова