Постанова

від 12.02.2025 по справі 520/7093/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 р.Справа № 520/7093/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/7093/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД"

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.11.2023р. №807000/2023/000625/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови від 10.11.2023р. №UA807200/2023/000654.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UА807000/2023/000625/2 від 10.11.2023 р.

Визнано протиправною та скасовано Картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2023/000654.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код - 44017626; місцезнаходження - вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІЗОН ТРЕЙД" (ідентифікаційний код - 43974281, місцезнаходження - вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036) 4.844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 4.500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України (в подальшому МК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України.

Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (за кодом КВЕД 46.90).

За викладеними у позові твердженнями, між заявником (у якості покупця) та компанією «FOSHAN GET STAR INDUSTRIAL GROUP CO., LTD» (Китай) (у якості продавця) було укладено зовнішньоекономічний контракт №FGSIG20230626 від 26.06.2023р. (т. 1 а.с. 51-52) (далі за тестом - Контракт), предметом якого є поставка товару.

28 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІЗОН ТРЕЙД» та FOSHAN GET STAR INDUSTRIAL GROUP CO., LTD підписано додаткову угоду б/н до Контракту, якою внесено зміни до п. 3.2 та п. 3.3. ст. 3, п. 7.1. ст. 7 Контракту (копія додаткової угоди надається у додатках).

Пунктом 1.1. статті 1 Контракту визначено, що: «Згідно умов, визначених Сторонами в цьому Контракті, Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити товар в кількості, асортименті і по цінам, вказаним в інвойсах (іменований надалі «Товар»), які є невід`ємною частиною цього Контракту».

Пунктом 2.1.статті 2 Контракту встановлено: «Сторони погодили, що кількість Товару має бути зазначена в інвойсах» .

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Контракту: «Продавець зобов`язується доставити Товар Покупцю на умовах поставки Інкотермс 2020, які зазначені в інвойсі» .

Пунктом 3.2. статті 3 (з урахуванням змін, внесеними додатковою угодою б/н від 28.08.2023): «Поставка Товару повинна супроводжуватися усіма необхідними документами та обов`язково включати: Інвойс, Пакувальний лист.»

Згідно зі ст. 4 Контракту: « 4.1.Загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, які є невід`ємною частиною Контракту.

4.2. Валюта контракту - Долар США.

4.3. Валюта платежу вказується в інвойсі.

4.4. Ціна товару вказується в інвойсі».

11 січня 2022 року між Приватним підприємством НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ (виконавець) (далі Декларант) і ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» (замовник) укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів № 11/01-22/1.

Пунктом 1.1. Договору № 11/01-22/1 визначено, що: Замовник доручає, а виконавець зобов`язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі товарів) Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митницях України, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги.

За викладеними у позові твердженнями заявника, у межах виконання господарських зобов"язань за означеними правочинами у листопаді 2023 року відбулась поставка до України (тобто імпорт товару) « 1. Машини та апарати для дугового зварювання металів….» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8515310000, « 2. Верстати для обробки різних матеріалів…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8456400000, « 3. Генератори постійного струму… » за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8501320090, « 4. Електроди з покриттям для електродугового зварювання…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8311100090, « 5. Частини машин та апаратів для паяння або зварювання…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8515908000, « 6. Елементи опору нагрівальні…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8516802090, « 7. Електрична апаратура для комутації…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8536508000, « 8. Пружини з чорних металів… » за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7320909090, « 9. Ізолятори електричні керамічні…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8546200090, « 10. Електрична апаратура для комутації…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8536699090, « 11. Дріт електродний з осереддям…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8311200090, « 12. Вентилятори осьові…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8414592598, « 13. Клапани регулювальні…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8481809900, « 14. Окуляри захисні…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 9004901000, « 15. Вироби з вольфраму…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8101999000, « 16. Напівпровідникові прилади…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8541290090, « 17. Дріт алюмінієвий…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7605290000, « 18. Вироби алюмінієві…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7616999000, « 19. Дріт з корозійностійкої (нержавіючої) сталі…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7616999000, « 20. Клапани редукційні…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8481109900, « 21. Обладнання для фільтрування…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8421398590, « 22. Електроди вугільні…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8545190000, 23. Вироби мідні, литі, штамповані…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7419200000, « 24. Дріт кручений з чорних металів…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7313000000, « 25. Електрична апаратура для комутації…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8536490090, « 6. Напівпровідникові прилади, діоди…» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8541100090, Торговельна марка : MAGNITEK. GET STAR WELD, Країна виробництва : CN, Виробник : FOSHAN GET STAR INDUSTRIAL GROUP CO., LTD.

08.11.2023 року позивачем було подано до субєкта владних повноважень електронну митну декларацію №23UA807200015968U2, де митна вартість товару була визначена за інвойсом № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023 (загальна вартість у графі 22 указаної митної декларації 27.925,84 доларів США (1.006.366,29 грн), у межах спірних правовідносин: Товар №1 - 6.295,92 доларів США, Товар №3 - 23,01 доларів США, Товар №4 - 109,80 доларів США, Товар №5 - 3161,61доларів США, Товар №6 - 110,32 доларів США, Товар №7 - 59,00 доларів США, Товар №8 - 0,80 доларів США, Товар №9 - 10,00 доларів США, Товар №10 - 735,60 доларів США, Товар №11 - 994,50 доларів США, Товар №12 - 224,20 доларів США, Товар №14 - 69,06 доларів США, Товар №15 - 1405,00 доларів США, Товар №16 - 12,10 доларів США, Товар №17 - 420,00 доларів США, Товар №18 - 1,00 доларів США, Товар №19 - 106,50 доларів США, Товар №20 - 3255,48 доларів США, Товар №21 - 41,70 доларів США, Товар №22 - 40,00 доларів США, Товар №23 - 80,00 доларів США, Товар №24 - 7,00 доларів США, Товар №25 - 10,00 доларів США, Товар №26 - 6,00 доларів США).

За викладеним у позові твердженням заявника, разом із указаною митною декларацією заявником до субєкта владних повноважень були подані: 1. Пакувальний лист (Packing list) б/н від 28.08.2023; 2. Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023 (з перекладом); 3. Коносамент № MAEU230544410 від 04.09.2023; 4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 5036 від 03.11.2023; 5. Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) № MRN23PL322080NS68SGM8 від 27.10.2023; 6. Декларація про походження товару (Declaration of origin) № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023; 7. Прайс-лист виробника товару № FOSHAN20230707 від 07.07.2023 (з перекладом); 8. Розрахунок ціни (калькуляція) № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023 (з перекладом); 9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 28.08.2023; 10. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № FGSIG20230626 від 26.06.2023; 11. Договір про надання послуг митного брокера № 11/01-22/1 від 11.01.2022; 12. Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 09.11.2023; 13. Видаткова накладна № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023 (з перекладом); 14. Відвантажувальна специфікація № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023 ( з перекладом); 15. Комерційна пропозиція № FOSHAN230612 від 12.06.2023 (з перекладом); 16. Лист ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №1123/06-1 від 06.11.2023, що страхування вантажу не здійснювалося; 17. Лист ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» №1123/06-2 від 06.11.2023, що ліцензування товару не передбачено; 18. Лист № FGSIG-FRZT230828/1 від 28.08.2023 з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); 19. Лист № FGSIG-FRZT230828/2 від 28.08.2023 з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); 20. Лист № FGSIG-FRZT230828/3 від 28.08.2023 з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); 21. Лист № FGSIG-FRZT230828/4 від 28.08.2023 з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); 22. Лист № FGSIG-FRZT230828/5 від 28.08.2023 з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); 23. Якісний опис № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023 ( з перекладом).

Обчислений заявником показник митної вартості (у межах спірних правовідносин) Товару №1 склав - 6.295,92 доларів США, Товар №3 - 23,01 доларів США, Товар №4 - 109,80 доларів США, Товар №5 - 3.161,61доларів США, Товар №6 - 110,32 доларів США, Товар №7 - 59,00 доларів США, Товар №8 - 0,80 доларів США, Товар №9 - 10,00 доларів США, Товар №10 - 735,60 доларів США, Товар №11 - 994,50 доларів США, Товар №12 - 224,20 доларів США, Товар №14 - 69,06 доларів США, Товар №15 - 1405,00 доларів США, Товар №16 - 12,10 доларів США, Товар №17 - 420,00 доларів США, Товар №18 - 1,00 доларів США, Товар №19 - 106,50 доларів США, Товар №20 - 3.255,48 доларів США, Товар №21 - 41,70 доларів США, Товар №22 - 40,00 доларів США, Товар №23 - 80,00 доларів США, Товар №24 - 7,00 доларів США, Товар №25 - 10,00 доларів США, Товар №26 - 6,00 доларів США (619.066,92 грн.).

Під час вивчення цих документів відповідачем - субєктом владних повноважень було виявлено, що за іншими митними деклараціями рівень митної вартості на подібний (аналогічний) товар (за судженнями суб`єкта владних повноважень) становить - тов. №1= 2,405 $/кг, задекларований декларантом 1,4596 $/кг; тов. №3= 3,46 $/кг, задекларований декларантом 1,21 $/кг; тов. №4= 1,25 $/кг, задекларований декларантом 0,6897 $/кг; тов. №5= 1,7 $/кг, задекларований декларантом 0,6041 $/кг; тов. №6= 2,11 $/кг, задекларований декларантом 0,7414 $/кг; тов. №7= 8,02 $/кг, задекларований декларантом 2,6577 $/ кг; тов. №8= 1,64 $/кг, задекларований декларантом 0,7273 $/кг; тов. №9= 2,43 $/кг, задекларований декларантом 1,1364 $/кг; тов. №10= 6,17 $/кг, задекларований декларантом 2,1952 $/кг ; тов. №11= 1,45 $/кг, задекларований декларантом 0,51 $/ кг; тов. №12= 2,44 $/кг, задекларований декларантом 1,5409 $/кг ; тов. №14= 10,02 $/кг, задекларований декларантом 3,5056 $/кг; тов. №15= 53,8 $/кг, задекларований декларантом 19,1417 $/кг ; тов. №16= 3,60 $/кг, задекларований декларантом 1,2347 $/кг; тов. №17= 4,30 $/кг, задекларований декларантом 1,40 $/кг; тов. №18= 6,89 $/ кг, задекларований декларантом 1,25 $/кг ; тов. №19= 2,04 $/кг, задекларований декларантом 0,71 $/кг; тов. №20= 4,02 $/кг, задекларований декларантом 1,4734 $/кг ; тов. №21= 8,60 $/кг, задекларований декларантом 3,0 $/кг; тов. №22= 6,06 $/кг, задекларований декларантом 1,8692 $/кг ; тов. №23= 6,73 $/кг, задекларований декларантом 2,6756 $/кг; тов. №24= 1,80 $/кг, задекларований декларантом 0,4636 $/кг; тов. №25= 6,76 $/кг, задекларований декларантом 2,1739 $/кг ; тов. №26= 4,3 $/кг, задекларований декларантом 1,3043 $/кг, а подані до митного оформлення товару документи містять суттєві розбіжності та недоліки і не повною мірою підтверджують самостійно обчислену заявником митну вартість товару.

Тому субєктом владних повноважень була застосована процедура консультацій з приводу рівня митної вартості товару і заявнику було запропоновано додатково подати: причини зменшення фактурної вартості товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації (Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 №476.

Позивач звернувся до митниці з листом №10/11/2023-1 від 10.11.2023 р. у якому зазначив, що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023 року посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується листом Продавця № FGSIG-FRZT230828/4 від 28.08.2023 року. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається. Усі необхідні та наявні у ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» документи надано та вже знаходяться у митниці, інші документи надаватися не будуть.

У Листі №10/11/2023-2 від 10.11.2023 р. заявник зазначив, що пунктом 5.1. статті 5 Контракту № FGSIG20230626 від 26.06.2023 року встановлено, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару або якщо інвойсом визначена передоплата, то протягом 90 днів від дати виставлення інвойсу. Рахунком-фактурою (інвойсом) № FGSIG-FRZT230828 від 28.08.2023 року передоплату - не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару. Нa момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» виписки з бухгалтерської документації не вимагається.

У Листі №10/11/2023-3 від 10.11.2023 р. заявник зазначив, що ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися. Отже, ліцензійний та авторський договір покупця не укладалися, а тому відповідно до п. 5 ч. З ст.53 МК України надання ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» таких договорів не вимагається.

У Листі №10/11/2023-4 від 10.11.2023 р. заявник зазначив, що декларацію № PL322080NS68SGМ8 від 27.10.2023 року ТОВ «ФРІЗОН ТРЕЙД» подано разом із митною декларацією № 231ІЛ807200015698112 та вже знаходиться у митниці. 01.01.1988 року було прийнято Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами, до якої приєдналася також держава Україна. Ця Конвенція встановлює інструменти для спрощення формальностей у торгівлі товарами між Європейським економічним співтовариством та країн ЄАВТ, зокрема, шляхом запровадження єдиного адміністративного документа (СЛД). який необхідно використовувати для будь-якої процедури імпорту чи експорту, а також для процедури спільного транзиту, застосовного у торгівлі між Договірними сторонами незалежно від виду та походження товарів (ст. 1 Конвенції). Тобто, Конвенцією від 01.01.1988 року спрощено формальності у торгівлі товарами між країнами-учасницями Конвенції і третіми країнами шляхом укладення ЄЛД за уніфікованою формою, переклад якої не вимагається.

У Листі №10/11/2023-5 від 10.11.2023 р. заявник зазначив, що пунктом 8 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа. Надаємо додатково звіт про оцінку майна № Б-09/11/23/05 від 09.11.2023 року, підготовлений товарною біржою.

У Листі №10/11/2023-6 від 10.11.2023 р. заявник зазначив, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч.5 ст. 53 МК України.

У Листі №10/11/2023-7 від 10.11.2023 р. заявник зазначив, що жодної зміни вартості товару за інвойсом №FGSIG-FRZТ230828 від 28.08.2023 року не відбувалося.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем 10.11.2023р. видано рішення про коригування митної вартості товару №UA807000/2023/000625/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (товар №1 - МД №UA500540/2023/000012 від 06.01.2023 (тов. 6), товар №3 - МД №UA100110/2022/129254 від 23.11.2022 (тов. 74), товар №4 - №UA110050/2023/003656 від 22.08.2023, товар №5 - №UA204020/2023/033167 від 16.08.2023 (тов. 6), товар №6 - №UA205140/2023/075727 від 19.09.2023 (тов. 1), товар №7 - №UA205170/2023/015397 від 30.05.2023 (тов. 8), товар №8 - №UA205170/2023/031810 від 13.10.2023 (тов. 15), товар №9 - №UA204060/2023/009756 від 25.09.2023 (тов. 184), товар №10 - №UA204060/2023/040215 від 05.10.2023 (тов. 5), товар №11 - №UA110130/2023/021655 від 25.10.2023 (тов. 3), товар №12 - №UA100380/2023/610442 від 20.07.2023 (тов. 18), товар №14 - №UA204130/2023/009724 від 08.11.2023 (тов. 19), товар №15 - №UA204020/2023/039473 від 29.09.2023 (тов. 6), товар №16 - №UA500080/2023/009853 від 22.10.2023 (тов. 4), товар №17 - №UA807200/2023/006660 від 05.06.2023 (тов. 6), товар №18 - №UA100320/2023/307202 від 05.11.2023 (тов. 8), товар №19 - №UA100060/2023/417223 від 03.08.2023 (тов. 1), товар №20 - №UA205170/2023/028847 від 25.09.2023 (тов. 49), товар №21 - №UA500080/2023/009545 від 16.10.2023 (тов. 7), товар №22 - №UA209210/2023/004233 від 22.06.2023 (тов. 22), товар №23 - №UA204060/2023/003894 від 10.05.2023 (тов. 72), товар №24 - №UA100100/2023/437615 від 05.07.2023 (тов. 9), товар №25 - №UA100380/2023/615765 від 30.10.2023 (тов. 10), товар №26 - №UA100100/2023/446558 від 28.09.2023 (тов. 29).

Рівень митної вартості встановлений тов. №1= 2,405 $/кг; тов. №3= 3,46 $/кг; тов. №4= 1,25 $/кг; тов. №5= 1,7 $/кг; тов. №6= 2,11 $/кг; тов. №7= 8,02 $/кг; тов. №8= 1,64 $/кг; тов. №9= 2,43 $/кг; тов. №10= 6,17 $/кг; тов. №11= 1,45 $/кг; тов. №12= 2,44 $/кг; тов. №14= 10,02 $/кг; тов. №15= 53,8 $/кг; тов. №16= 3,60 $/кг; тов. №17= 4,30 $/кг; тов. №18= 6,89 $/ кг; тов. №19= 2,04 $/кг; тов. №20= 4,02 $/кг; тов. №21= 8,60 $/кг; тов. №22= 6,06 $/кг; тов. №23= 6,73 $/кг; тов. №24= 1,80 $/кг; тов. №25= 6,76 $/кг; тов. №26= 4,3 $/кг, а тому відповідачем було збільшено митну вартість товару №1 до 10.374,21 дол. США, товару №3 до 65.74 дол. США, товару №4 до 199,00 дол. США, товару №5 до 8897,55 дол. США, товару №6 до 313,97 дол. США, товару №7 до 178,04 дол. США, товару №8 до 1,80 дол. США, товару №9 до 21,38 дол. США, товару №10 до 2067,57 дол. США, товару №11 до 2827,50 дол. США, товару №12 до 355,02 дол. США, товару №14 до 197,39 дол. США, товару №15 до 3948,92 дол. США, товару №16 до 35,28 дол. США, товару №17 до 1290,00 дол. США, товару №18 до 5,51 дол. США, товару №19 до 306,00 дол. США, товару №20 до 8882,19 дол. США, товару №21 до 119,54 дол. США, товару №22 до 129,68 дол. США, товару №23 до 201,23 дол. США, товару №24 до 27.18 дол. США, товару №25 до 31.10 дол. США, товару №26 до 19,83 дол. США в порівнянні з заявленою позивачем.

Судом встановлено, що юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

10.11.2023 р. на підставі рішення про коригування митної вартості товару відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2023/000654.

Позивач виконав владні вимоги згаданих рішень субєкта владних повноважень і оформив ввезення переліченого вище товару за визначеним Митницею показником митної вартості товару за митною декларацією №23UА807200015847U5 від 10.11.2023 р. та додатково сплатив мито у розмірі 22.066,84 грн. та ПДВ у розмірі 172.457,73 грн. (а разом - 194.524,57 грн.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості, обсяги умови придбання раніше імпортованого товару.

Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було.

При цьому відповідач не навів жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.11.2023р. №807000/2023/000625/2 прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то остання є похідною від рішення про коригування митної вартості.

Таким чином, картки відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Колегією суддів встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості, правомірність якого відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи.

Отже, оскаржувана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем було надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1709, ордер на надання правничої допомоги серії Ах №1178660 від 18.03.2024р., Договір №б/н від 11.03.2024р. про надання правової допомоги, додаткову угоду №1 від 11.03.2024р. до договору, додаткову угоду №2 від 11.03.2024р. до договору, платіжну інструкцію від 18.03.2024р. №3942600806 про сплату заявником 15.000,00 грн згідно з договором №б/н від 11.03.2024р.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору, обсяг правової допомоги визначається у додаткових угодах до даного договору.

Згідно п.3.1 вказаного договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 11.03.2024р. до договору №б/н від 11.03.2024р. про надання правової допомоги за даним договором Бюро приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги Клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2023/000625/2 від 10.11.2023 року та картки відмови UА807200/2023/000654 від 10.11.2023 року, винесених Харківською митницею на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 194.524,57 грн.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 11.03.2024р. до договору №б/н від 11.03.2024р. про надання правової допомоги розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 15.000,00 грн.

Судом встановлено, що сума гонорару Адвокатського бюро є фіксованою, а тому не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів, відтак ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.

Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21 червня 2022 року по справі №480/828/19.

Щодо відсутності детального опису робіт в підтвердження обґрунтованості розміру правничої допомоги колегія суддів звертає увагу на зміст положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», між тим в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, оскільки є визначеним.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 18 серпня 2022 року по справі № 340/323/21.

Таким чином, враховуючи ціну позову, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 4500,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 по справі № 520/7093/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 17.02.2025 року