Постанова

від 17.02.2025 по справі 520/15929/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 р. Справа № 520/15929/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.11.24 по справі № 520/15929/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00289530705 від 23.05.2024р;

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00289530705 від 23.05.2024, відповідно до якого, сума на яку відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість складає 267889,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" ( код ЄДРПОУ 40913776, вул. Каштанова, буд. 10, м. Харків, 61035) сплачений судовий збір у розмірі 4018,35 грн. (чотири тисячі вісімнадцять гривень 35 копійок).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а самевимог Податковогокодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі направленя від 05.04.2024 № 2852, виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області, на підставі наказу №1124-п від 18.03.2024, пп.191.1.6, п. 191, ст. 191, пп.20.1.4, п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу в період з 08.04.2024 по 12.04.2024 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Югрейн-Трейд".

За результатами перевірки посадовими особами суб`єкта владних повноважень складено акт від 18.04.2024 №17646/20-40-07-05-03/40913776 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Югрейн-Трейд" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету".

Відповідно до висновків викладених в акті №17646/20-40-07-05-03/40913776 від 18.04.2024 встановлено, що при декларуванні за січень 2024 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення ТОВ "Югрейн-Трейд":

- п. 200.4, п.200.7, п. 200.9 ст.200 Податкового кодексу України, порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 28.01.2016р. №21, в наслідок чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість на суму 267889 грн. за січень 2024 року.

На підставі висновків викладених в акті №17646/20-40-07-05-03/40913776 від 18.04.2024 посадовими особами контролюючого органу складено податкове повідомлення-рішення №00289530705 від 23.05.2024, яким відмовлено ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 267889 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу та вважаючи його таким, що порушує права позивача, ТОВ "Югрейн-Трейд" звернувся за захистом порушеного права до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі платежі були здійснені на рахунки філій АТ "Українська залізниця", в тому числі ПДВ загальною сумою 267889,00 грн. Податкові накладні реєструє головне підприємство АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", де вказує номер філії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, визначення компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому, згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Обов`язковою інформацією, що має міститися у наказі про проведення документальної перевірки, є: дата видачі, найменування контролюючого органу, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, яка перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.

Згідно з правовою позицією, що висловлена колегією суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18, провадження №К/9901/25669/19), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно пп.200.11 п. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, щоТОВ "Югрейн-Трейд" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2024 року.

Колегія суддів бере до уваги твердження позивача, що в акті перевірки вказано, що ТОВ "Югрейн-Трейд" не має права на бюджетне відшкодування заявленої суми податку на додану вартість за січень 2024 року на суму 267889 грн. у зв`язку з тим, що перевіркою не встановлено перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки АТ "Українська залізниця".

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Югрейн-Трейд" та АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в частині заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2023 року на суму 145791 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, господарські операції відображені в наступних податкових накладних: №15536 від 31.01.2024р., №14335 від 29.01.2024р., №1111 від 03.01.2024р., №5639 від 12.01.2024р., №3853 від 09.01.2024р., №10568 від 22.01.2024р., №15535 від 31.01.2024р., №1110 від 03.01.2024р., №3854 від 09.01.2024р., №1078 від 03.01.2024р., №7460 від 16.01.2024р., №9090 від 19.01.2024р., №6836 від 15.01.2024р., №12278 від 25.01.2024р., №14327 від 29.01.2024р., №11584 від 24.01.2024р., №7 від 04.01.2024р., №40 від 04.01.2024р., №41 від 04.01.2024р.

Загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними склала 267889 грн.

Оплату було здійснено позивачем на користь АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" згідно наступних платіжних інструкцій: №1541 від 31.01.2024р., №4199 від 29.01.2024р., №1446 від 03.01.2024р., №4134 від 12.01.2024р., №4112 від 09.01.2024р., №1498 від 22.01.2024р., №1540 від 31.01.2024р., №1445 від 03.01.2024р., №4111 від 09.01.2024р., №4100 від 03.01.2024р., №4152 від 16.01.2024р., №4157 від 19.01.2024р., №4146 від 15.01.2024р., №4178 від 25.01.2024р., №4198 від 29.01.2024р., №4164 від 24.01.2024р., №1464 від 04.01.2024р., №1494 від 12.01.2024р., №1493 від 12.01.2024р.

Колегія суддів зазначає, що в додатку №3 до акту перевірки перевіряючими не вказано перелічених в таблиці платіжних інструкцій, а текст акту перевірки не містить інформації про причини неврахування вищезгаданих платіжних інструкцій у якості підтвердження здійснення оплати ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» на рахунок постачальника - АТ Укрзалізниця за договором поставки, договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 17.03.2020р., договором про надання термінальних послуг від 01.02.2023р. №ТП/ЛІСКИ /70021907501.

Судом встановлено, що перерахування коштів на рахунок АТ Укрзалізниця було здійснено у визначеному договорами порядку та за вказаними в договорах рахунками.

Пунктом 4.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 17.03.2020 передбачено, що розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця». Пункт 15 договору містить інформацію про перевізника: АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 400758126555. Реквізити для перерахування коштів в гривні: поточний рахунок зі спеціальним режимом використання UA623004650000000260333021667. Отримувач: Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця». Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40081279.

Пунктом 4.1 договору №ТП/Ліски/7002190 визначено, що розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ Укрзалізниця.

Пункт 14.1 договору №ТП/Ліски/7002190 містить інформацію про виконавця: АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 400758126555. Реквізити для перерахування коштів в гривні: поточний рахунок зі спеціальним режимом використання UА623004650000000260333021667. Отримувач: Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця». Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40081279.

Стосовно господарських операцій відображених в податковій накладній №7 від 04.01.2024, а саме придбання ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» запірно-пломбувальних пристроїв «Варта - Універсал М» та ящиків з гофрокортону, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки вказано невірний номер та дату договору по якому було здійснено господарські операції. Так, замість договору №24003 від 03.01.2024 вказано договір поставки від 04.08.2022 (номер взагалі не вказано). Придбання товарів відбулося по договору № 24003 від 03.01.2024р., що підтверджується накладною №0040 від 10.01.2024 та рахунком на оплату №10 від 04.01.2024. Оплату було здійснено відповідно до платіжної інструкції №1464 від 04.01.2024 на банківський рахунок, що вказаний в рахунку на оплату №10 від 04.01.2024 та реквізитах договору № 24003 від 03.01.2024.

Судом встановлено, що оплату по господарських операціях відображених в податкових накладних №40 та 41 від 04.01.2024 було здійснено згідно рахунків 37/483 від 04.01.2024р. та 38/483 від 04.01.2024р. Оплата підтверджується платіжними інструкціями №1494 від 12.01.2024 та №1493 від 12.01.2024. Оплату здійснено на банківський рахунок філії АТ «Укрзалізниця» як і вказано в рахунках на оплату.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що всі платежі були здійснені на рахунки філій АТ "Українська залізниця", в тому числі ПДВ загальною сумою 267889,00 грн. Податкові накладні реєструє головне підприємство АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", де вказує номер філії.

Колегія суддів погоджується із твердження позивача, що такий порядок оплати не суперечить суті диспозитивних відносин та приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як встановлено ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, інші відокремлені підрозділи.

Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи та діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Аналогічні положення містяться в ст. 95 Цивільного кодексу України.

Крім того, Податковий кодекс України також не розглядає філію як окремого платника ПДВ (пп. 14.1.139 ст.14 Податкового кодексу України). Втім, головне підприємство може прийняти рішення делегувати філії право складати податкові накладні від імені головного підприємства, про що зазначено в п.7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

З умов укладених договорів та первинних документів чітко видно, що стороною в наведених вище господарських відносинах є юридична особа - АТ "Українська залізниця" (що підтверджується в акті перевірки), в якості реквізитів для перерахування коштів вказані рахунки філій АТ "Українська залізниця", що за своєю правовою природою є рахунками AТ "Українська залізниця", відкритими в установах банків через філії.

На виконання укладених договорів позивачем були здійснені оплати на рахунки філій АТ "Українська залізниця", які вказані у договорах, про що свідчать платіжні інструкції.

Колегія суддів звертає увагу, що ані відповідачем по справі, ані будь-якими іншими третіми заінтересованими особами договори, за якими здійснювалася поставка, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними .

Аналогічний правовий висновок міститься і в постановах Верховного суду від 27 травня 2021 року у справі № 820/6980/14, Верховного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 808/3810/16.

Слід зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Таким чином, недотримання всіх вимог стосовно заповнення первинної документації - не тягне за собою наслідок визнання фіктивними господарських операцій, а не взяття до уваги документів, що складені хоча і з помилками в разі фактичного здійснення господарської операції - є протиправним. Тому, виявлення такого недоліку не заслуговує на увагу суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення №00289530705 від 23.05.2024 є таким, що не ґрунтуються на приписах закону, а тому підлягає скасуванню.

В силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності свого рішення належним чином не довів.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 по справі № 520/15929/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк