Постанова

від 12.02.2025 по справі 320/15624/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15624/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 27/ж10/31-00-07-05-01-24 від 03.01.2024 про нарахування ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 3647995,80 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 27/ж10/31-00-07-05-01-24 від 03.01.2024 про нарахування ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43890029) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 3647995,80 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що позивачем допущено порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а висновки контролюючого органу про проведення позивачем розрахункових операцій не на повну вартість товару є обґрунтованими.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання податкового органу про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача - Головне управління ДПС у місті Києві, оскільки даний орган проводив фактичну перевірку позивача.

Також апелянт наголошує на тому, що витрати на правничу допомогу є завищеними та необґрунтованими, оскільки не відповідають обсягу роботи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Зокрема, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом не виявлено, а в акті перевірки не наведено фактів не відповідності фіскальних чеків ПРРО об`єкту торгівлі позивача вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/ електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13), зокрема, невідповідності встановленим вимогам чи відсутності у фіскальних чеках позивача будь-якого з обов`язкових реквізитів, що визначені п. 2 р. ІІ «Фіскальний касовий чек на товари/послуги» Положення №13.

На думку позивача, оскаржуваним рішенням відповідач нарахував позивачеві штраф не за порушення позивачем вимог положень п. 1 та п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а за реалізацію позивачем товарів на акційних умовах за акційними цінами.

Також у відзиві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18240,00 грн, яка надана в суді апеляційної інстанції. У подальшому представник позивача уточнив вказану суму.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду відкритому судовому засіданні на 12 лютого 2025 року.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також представник позивача у судовому засіданні повідомила, що у клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу допущено описку в частині суми відшкодування, а саме: замість 9120,00 грн помилково вказано 18240,00 грн, у зв`язку з чим просила суд стягнути на користь позивача 9120,00 грн. При цьому, представник позивача долучила у судовому засіданні детальний опис робіт від 12 лютого 2025 року.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведена фактична перевірка магазину ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Степана Бендери, 23, у присутності керуючого магазину, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 08.12.2023 № 007800, який зареєстровано в органі ДПС 11.12.2023 за № 82081/26/15/07/43890029 (далі - Акт).

Актом зафіксовано, що ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ`здійснює діяльність у сфері роздробної торгівлі непродовольчих товарів, з використанням у своїй діяльності належим чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій. В ході проведення фактичної перевірки встановлені факти продажу товару ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» не на повну суму вартості товару.

Зазначене порушення полягає у наступному: продавцем товар пропонується для продажу за ціною зазначеною в ціннику. Однак в ході факталізації продажу Товариство розрахункову операцію через ПРРО проведено не на повну суму вартості товарів, а саме Товариством вартість товару зменшено на суму вартості послуги доступу до комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою. Загальна сума покупки у фіскальному чеку відповідає ціні товару, зазначеній у ціннику. Покупець послугу доступу до комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою не замовляв, вона була включена до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем, що підтверджується наданою інформацією покупцями товарів в соціальних мережах мережі інтернет.

В ході проведення перевірки встановлені факти проведення таких операцій:

- фіскальний чек ПРРО 400138137 від 07.11.2023 № Y3Gyry0cum про реалізацію смартфону ТМ ОРРО моделі ReNo 8T 8/128 GB (suNesetoraNege) вартістю 11399 грн;

- фіскальний чек ПРРО № 4000138136 від 25.11.2023 за № h5pEQJ4cCіс про реалізацію пилососу акумуляторного ТМ ROWENTA моделі RH99COWO вартістю 14999 грн.

Згідно з виданими фіскальними чеками ПРРО товари продані на неповну суму їх вартості, а саме:

продавцем вартість смартфону зменшена на суму 1099,90 грн та становила 10299,10 грн за рахунок продажу вдаваних послуг доступу до комплекту електронного примірника аудіо книг, озвучених українською мовою «Видатні Українці» на суму 1099,90 грн;

продавцем вартість пилососу зменшена на суму 5599 грн та становила 9399,10 грн за рахунок продажу вдаваних послуг доступу до комплекту електронного примірника аудіо книг, озвучених українською мовою «Новели Олеся Гончара та інші» на суму 5599,00 грн.

Покупець комплект (доступ до комплекту) електронного примірника аудіо книг, озвучених українською мовою не замовляв, він був включений до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем.

У той же час, згідно з наявною податковою інформацією за період з 06.11.2023 по 27.11.2023 відповідно до наявних копій фіскальних чеків РРО/ПРРО з 400138137, 400138136 встановлені аналогічні факти продажу товарів на неповну суму їх вартості.

Загальна сума вартості проданих з порушенням товарів складає 2433456,80 грн. При цьому вперше така операція проведена ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» у магазині за адресою: м. Київ, вул. Степана Бендери, 23, 06.11.2023 о 15 год 03 хв на суму 4378,80 грн, наступні порушення допущені в період з 06.11.2023 по 27.11.2023 на загальну суму 2429078,00 грн.

Отже, ГУ ДПС у м. Києві дійшло висновку, що ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» допущено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій».

Не погоджуючись з такими висновками, позивач подавав ГУ ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі Акта, відповідачем прийнято спірне податкове-повідомлення рішення від 03.01.2024 № 27/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 3 647 995,80 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до ЦМУ ДПС по роботі з ВПП зі скаргою, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду скарги від 15.03.2024 № 7389/6/99-00-06-03-02-01, спірне податкове-повідомлення рішення відповідача від 03.01.2024 № 27/ж10/31-00-07-05-01-24, залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.01.2024 № 27/ж10/31-00-07-05-01-24 протиправним, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками, проведені Товариством відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням Акції, тому у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №265/95-ВР.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначені терміни, зокрема:

програмний реєстратор розрахункових операцій - програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для виконання платіжних операцій. Контролюючий орган забезпечує безоплатне програмне рішення для використання суб`єктом господарювання;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;

місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

За приписами пунктів 1, 2 абзацу першого статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій зі створенням відповідних розрахункових документів, а також надавати особі, яка отримує товар, в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми.

При цьому, відповідальність суб`єкта господарювання за порушення вимог Закону №265/95-ВР наступає у разі встановлення фактичною перевіркою, що розрахунковий документ (фіскальний чек) створено лише на частину проданих товарів та/або його не надано покупцю товару.

Апелянт вважає, що позивачем порушені пункти 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки суб`єктом господарювання проведено розрахункові операції без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі належних відповідних розрахункових документів (фіскальний чек видано на не повну вартість товару зазначену в ціннику), що потягло застосування штрафу. На думку апелянта, це пов`язано із тим, що під час продажу товару його вартість зменшувалась за рахунок продажу вдаваних послуг за електронний доступ до комплектів електронних примірників аудіо книг.

Натомість позивач зазначає, що висновок відповідача про продаж вдаваних послуг є безпідставним, оскільки кожен покупець мережі перед здійсненням покупки мав можливість ознайомитися з умовами акції та за наявності бажання відмовитися від участі в акції. Отже, покупцям надається фіскальний чек на повну вартість товару зазначену в ціннику. При цьому споживачу повідомляється про наявну акцію, в межах якої споживачу надається знижка на товар, на суму якої споживач отримує доступ до бібліотеки аудіо книг. Тому сума у фіскальному чеку повістю відповідає сумі, що вказана в ціннику на товар.

Суд першої інстанції достовірно встановив те, що ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» здійснює торгівлю непродовольчими товарами, розміщеними у торговому залі об`єктів торгівлі (магазинів), що є публічною пропозицією для покупців товарів укласти з Товариством договір купівлі-продажу товару.

Згода покупця на придбання у продавця товарів за договірною вартістю, встановленою сторонами в момент укладання угоди, є акцептом та підтверджується передачею коштів в якості оплати придбаного товару. Заявлена на ціннику ціна товару є публічною пропозицією продавця укласти з ним договір, за однією із умов договору та не є остаточною ціною товару, оскільки може до моменту фактичного укладення договору змінитися залежно від різних факторів, зокрема наявності спеціальних (акційних) умов на придбання окремих товарів та послуг.

При цьому товари, що реалізуються ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» не підпадають під державне регулювання цін, тож ціни на такі товари є вільними, встановлюються суб`єктом господарювання самостійно за згодою сторін, у тому числі з можливістю зменшення ціни товару під час його продажу за рахунок знижок покупцям.

Наведені обставини діяльності ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» відповідають положенням статей 627, 632, 633, 638, 642, 699 Цивільного кодексу України та статей 1, 3, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» з дотриманням вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення», реалізуючи товари за місцезнаходженням об`єктів торгівлі надає покупцям можливість придбати у нього товари за різними акційними умовами, зокрема проводить різноманітні маркетингові акції за умовами яких покупцям надається можливість придбати товар за зниженою (акційною) ціною.

Загалом, за наслідком проведення маркетингових акцій Товариство постійно надає покупцям можливість придбати у нього товари за зниженою (акційною) ціною у випадку: продажу товарів у передсвяткові та святкові дні; сезонного розпродажу товарів; продажу товарів у яких продавець найбільш зацікавлений; продажу товарів постійним покупцям, якщо вони за певний період часу закуповують обумовлену кількість товарів; усної домовленості між сторонами та/або продажу певного товару конкретному привілейованому покупцю; продажу конкретного асортименту товару, який використовуються під час проведення певної акції.

Умови придбання товарів за зниженими (акційними) цінами доводяться до відома покупців шляхом розміщення в торговому залі магазинів затверджених наказом керівника Товариства офіційних правил участі в акції.

Крім того, інформація про можливість придбання товарів за умовами тих чи інших акційних пропозицій доводиться до відмова покупців на цінниках, інформаційних покажчиках та безпосередньо продавцями.

Відповідачем зазначені обставини не спростовані.

Водночас, відповідачем не надано доказів що споживачі не мали реального доступу до повної та достовірної інформації щодо умов акцій, не надано доказів що акції були застосовані без попереднього погодження з покупцем.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що наказом ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» від 12.10.2023 № 121023006 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» (далі - Акція), з метою збільшення обсягів продажу та зменшення товарних запасів в магазинах ТМ «Фокстрот» ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» по всій території України, крім АР Крим та тимчасово окупованих територій У країни та зони проведення бойових дій, та на виконання маркетингової політики підприємства, затверджено: офіційні правили акції «Комплект аудіокниг»; перелік комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою та ціну таких комплектів, що приймають участь в акції «Комплект аудіокниг»; перелік та ціну товару, що приймає участь в акції «Комплект аудіокниг». Призначено провести в магазинах ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» ТМ «ФОКСТРОТ» у період з 01.11 2023 по 28.11.2023 включно, акцію «Комплект аудіокниг» відповідно до правил. Розмістити інформацію про умови проведення акції в магазинах ТМ «Фокстрот» та здійснити маркування цінників акційних товарів у відповідності з правилами акції.

Жодна з акційних пропозицій, запропонованих ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», не є обов`язковою для прийняття покупцями. Покупець самостійно приймає рішення щодо придбання товару. Тож, покупець, приймаючи рішення про придбання товару, обирає найкращі для нього умови та прийнятну акційну пропозицію серед різноманітності представлених ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», у зв`язку з чим договірна вартість товару (остаточна ціна) може бути відмінною від ціни на ціннику.

Наведені в апеляційній скарзі твердження відповідача про ненадання споживачами згоди на придбання у позивача одного із товарів - комплектів електронних примірників аудіо книг озвучених українською мовою, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи не ґрунтуються на жодних доказах, зокрема, на відомостях звернень чи скарг покупців про не відповідність умов укладених між ними та позивачем публічних договорів купівлі-продажу в частині узгодженої вартості чи кількості отриманих та сплачених ними товарів.

Колегія суддів зауважує, що позивач у своїй діяльності при продажу товарів використовує програмний реєстратор розрахункових операцій, зареєстрований та належним чином опломбований відповідно до вимог Закону № 265/95-ВР. При продажу товарів, після досягнення з покупцем згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, у тому числі остаточної ціни товару (з урахуванням знижок), ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» за допомогою ПРРО проводить розрахункові операції та надає покупцям товару оформлені належним чином розрахункові документи (фіскальні чеки) на суму покупки товарів, обраних покупцем, у тому числі з урахуванням Акції.

Згідно з умовами Акції ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» надавало покупцям можливість придбати товари за акційною ціною при одночасному придбанні комплекту електронних примірників аудіо книг озвучених українською мовою. У разі виявлення покупцем бажання придбати товари за умовами Акції, ціна на акційний товар становила роздрібну вартість цього товару за вирахуванням вартості обраного учасником Акції комплекту електронних примірників аудіо книг, а тому кінцева вартість придбаних товарів була нижчою від ціни, заявленої на ціннику на момент проведення перевірки.

Так за умовами Акції ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» були проведені операції придбання товару за фіскальними чеками ПРРО 400138137 від 07.11.2023 № Y3Gyry0cum та ПРРО № 4000138136 від 25.11.2023 за №h5pEQJ4cCіс, які досліджувалися податковим органом під час фактичної перевірки.

Розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками, проведені ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням Акції.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність допущення позивачем порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, як наслідок, у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №265/95-ВР.

Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків, зафіксованих в Акті та покладених в основу прийняття спірного рішення. Відповідачем не досліджувалось та не приймалось до уваги особливості здійснення Товариством роздрібної торгівлі товарами та діючі Акції. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в Акті обставин та висновків, зокрема цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться в Акті.

Колегія суддів погоджується з аргументом позивача про те, що відповідач оскаржуваним рішенням нарахував позивачеві штраф не за порушення позивачем вимог положень п. 1 та п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а за реалізацію позивачем товарів на акційних умовах за акційними цінами.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» вартість товару зменшувалась за рахунок продажу вдаваних послуг за доступ до комплекту електронного примірника аудіо книг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення № 27/ж10/31-00-07-05-01-24 від 03.01.2024 про нарахування ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43890029) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 3 647 995,80 грн, прийнято відповідачем безпідставно та необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що призвело до настання для позивача негативних наслідків у вигляді додаткового тягаря зі сплати штрафу.

У зв`язку з цим, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання податкового органу про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача - Головне управління ДПС у місті Києві, колегія суддів не враховує, оскільки таке порушення норм процесуального права (нерозгляд клопотання) не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, які (підстави) передбачені ч. 3 ст. 317 КАС України.

Щодо доводів апелянта про те, що витрати на правничу допомогу є завищеними та необґрунтованими, оскільки не відповідають обсягу роботи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд констатує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, а саме: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу під час слухання цієї справи судом першої інстанції представником позивача надано:

ордер серії АІ №1581502, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю;

детальний опис робіт за договором про надання правничої (правової) допомоги;

договір про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024 та додаткову угоду № 1 до цього договору;

оригінал платіжної інструкції АТ «СЕНС БАНК» №124792 від 27.03.2024 на перерахування коштів за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 18 240,00 гривень.

За умовами договору про надання правової (правничої) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024 розмір винагороди (гонорару) за надання АО «СОЛ» передбаченої цим договором правничої (правової) допомоги позивачу є фіксованим й складає 18 240,00 гривень (п. 4.3 договору та п. 1.6 додаткової угоди до нього).

Розмір судових витрат в сумі 18 240,00 грн, понесених ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на оплату послуг за надання правничої (правової) допомоги шляхом безготівкового переказу коштів за платіжною інструкцією №124792 від 27.03.2024 АТ «СЕНС БАНК», є фіксованим та співмірним із: складністю справи; складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг; ціною позову; значенням справи для ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ».

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 240,00 грн.

Тому, доводи апелянта про те, що витрати на правничу допомогу є завищеними та необґрунтованими є безпідставними.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування позивачу правничої допомоги, яка надана в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.

При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з АО «СОЛ» додаткову угоду №2 від 08.10.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024.

За умовами п. 1.1 та п. 1.2 Додаткової угоди №2 від 08.10.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024 позивач доручив, а АО «СОЛ» взяло на себе зобов`язання здійснювати представництво інтересів позивача у Шостому апеляційному адміністративному суді під час розгляду судом апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, із вчиненням всіх необхідних дії, а також користуватись усіма правами і наданими повноваженнями, передбаченими п.п. 2.8-2.11 цього Договору.

Згідно з п. 1.4 Додаткової угоди Додаткової угоди №2 від 08.10.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024 сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання Об`єднанням правничої (правової) допомоги, передбаченої п.1.2. цієї Додаткової угоди, є фіксованим й становить 9 120,00 грн.

08 жовтня 2024 року, на виконання вимог п. 1.4 Додаткової угоди №2 від 08.10.2024 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №ФТД-283/25-03/24 від 25.03.2024, позивач здійснив оплату винагороди (гонорару) за надання правничої (правової) допомоги шляхом перерахування грошових коштів в сумі 9 120,00 гривень на рахунок АО «СОЛ», що підтверджується платіжною інструкцією №146371 від 08.10.2024 посвідченою АТ «Райфайзен БАНК».

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача подала детальний опис робіт від 12 лютого 2025 року за вказаним договором про надання правничої (правової) допомоги.

Отже, у зв`язку із розглядом Шостим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №320/15624/24, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 120,00 грн.

Колегія суддів, врахувавши предмет спору у цій справі, вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 120,00 грн, які пов`язані з розглядом цієї справи, є цілком обґрунтованою та пропорційною, а також вказана сума є співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку з чим, вказані судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43890029) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9120,00 гривень (дев`ять тисяч сто двадцять грн 00 коп).

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 14.02.2025.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна