Постанова

від 17.02.2025 по справі 380/4589/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4589/24 пров. № А/857/21222/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (головуючий суддя Гулик А.Г., ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м.Львові) у справі № 380/4589/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

28.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» (далі -Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС України в Львівській області № 44333 від 08.09.2023р., яким Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» віднесено до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку ініціювання платником податку процедури спростування відповідності платника податку критеріям ризиковості, обов`язок такого спростування покладений на самого платника, який надсилає до контролюючого органу через електронний кабінет інформацію та копії відповідних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Водночас, рішення комісії про віднесення товариства до пункту 8 Критерію ризиковості, містить мотиви та обґрунтування, прийняте контролюючим органом правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач до суду не надав належної інформації, яка могла б слугувати підставою для віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, а вказані відповідачем у відзиві відомості та аргументи не були підтверджені достатніми доводами щодо наявності фактичних обставин, за наявності яких господарська діяльність ТОВ «РАЙДЕР КОМП» відповідає критеріям ризиковості операцій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 року. Також зазначив, що спірне рішення було прийнято не за наслідком подання Товариством податкової накладеної/розрахунку коригування, що має наслідком моніторингу платника податку, а таке рішення прийнято на підставі протоколу комісії від 08.09.2023 у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, що не відповідає законодавчим приписам. Окрім того зазначив, що покликання відповідача на обставини, які не були підставою прийняття спірного рішення, про що викладено у відзиві на позовну заяву є протиправним, а відтак не може братись судом до уваги. Додатково зазначив, що конкретної податкової інформації щодо ризиковості господарських операцій Товариства ні у оскаржуваному рішенні ні у відзиві на позовну заяву відповідачем не зазначено, що судом першої інстанції залишено поза увагою.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «РАЙДЕР КОМП» зареєстроване 19.10.2022 як платник податків та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області.

08.09.2023 відповідач прийняв Рішення № 44333 про відповідність /невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, згідно з яким встановлено відповідність платника податку ТОВ «РАЙДЕР КОМП» критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 Критеріїв.

З метою з`ясування фактичних обставин прийняття оскаржуваного рішення та наявності для цього в ДПС правових підстав і відповідних матеріалів (інформації), а також реалізації прав платника податків, передбачених статтею 17 ПК України, ТОВ «РАЙДЕР КОМП» надіслано на адресу ГУ ДПС у Львівській області адвокатський запит № 57 від 30.01.2024 з метою отримання інформації та копій документів.

У відповідь на адвокатський запит ГУ ДПС у Львівській області повідомило, що комісією, засідання якої відбулось 08.09.2023, за результатами обговорення було прийнято колегіальне рішення про відповідність ТОВ «РАЙДЕР КОМП» пункту 8 критеріїв ризиковості, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165. Підставою для прийняття рішення комісією про відповідність ТОВ «РАЙДЕР КОМП» критеріям ризиковості платника податку від 08.09.2023 № 44333.

Зі змісту оскаржуваного рішення №44333 від 08.09.2023 Товариство встановило, що комісією ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення про відповідність ТОВ «РАЙДЕР КОМП» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання ТОВ «РАЙДЕР КОМП» податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку, моніторингу такої накладної/розрахунку коригування, а на підставі протоколу засідання Комісії від 08.09.2023 року, яким позивача визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податків відповідно до положень Порядку № 1165, у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. (пункт 61.2 статті 61 ПК України).

Згідно з статтею 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та отримання податкової інформації контролюючим органом врегульовано статтями 72, 73 ПК України.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Таким чином, контролюючий орган здійснює моніторинг контрольованих операцій шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС, виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг, дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 2 Порядку №1165 встановлено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.08.2019 р. у справі № 2540/3009/18 зазначив: «...Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу».

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Водночас, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Моніторинг проводиться в автоматизованому порядку. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (абзац 1 пункту 6 Порядку №1165).

Отже, законодавцем установлений певний алгоритм прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Отже, питання відповідності Товариства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання Товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації. При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Право комісії регіонального рівня щодо розгляду питання про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку самостійно ініціювати процедуру розгляду вказаного питання лише з підстав наявності податкової інформації Порядком №1165 не передбачено.

Зазначене підтверджується і формою самого рішення, адже коди податкової інформації, які є підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості, та на які є покликання в оскаржуваному рішенні, містять прив`язку до інформації, яка відображена у податковій накладній.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 червня 2022 року у справі №640/6130/20, яка в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується апеляційним судом під час вирішення цього спору.

Так, з долучених до матеріалів справи витягу з протоколу №292 від 08.09.2023 Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатом проведеного моніторингу даних ЄРПН та аналізу інформаційних баз даних, у зв`язку з отриманою інформацією у процесі поточної діяльності Комісією встановлено здійснення ризикових фінансово-господарських операцій по ТзОВ «Райдер Комп», що відповідає п.8 критеріїв ризиковості платника податку згідно кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платник податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, а саме:

код 03 - відсутність необхідних умов та/або обсяг матеріальних ресурсів для виробництва товарі, виконання робіт або послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місця зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності;

код 11 накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення прийнято не за наслідками подання Товариством податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що суперечить положенням Порядку № 1165.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з покликанням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Так, в оскаржуваному рішенні про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, відповідач не зазначив детальну інформацію, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, не обґрунтовано суть та характер наявної податкової інформації, не надано належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції.

Водночас, покликання у відзиві на не долучення Товариством документів та пояснень, які б спростовували інформацію, що стала підставою включення Товариства до переліку ризикових, на переконання суду апеляційної інстанції не заслуговує на увагу, оскільки спростуванню підлягає конкретизована інформація, а не загальна.

Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 у справі № 340/474/20, від 5 січня 2021 у справі № 640/10988/20, від 5 січня 2021 у справі № 640/11321/20 зазначав, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу. Також суд касаційної інстанції зазначав, що Комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на них законодавством завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку, та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 23 лютого 2023 року у справі № 420/9924/20, від 27 січня 2022 року (справа № 380/2365/21), від 18 червня 2019 року (справа № 0740/804/18), від 23 жовтня 2018 року (справа № 822/1817/1).

Так, у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності; з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів.

На обов`язковість подачі контролюючим органом доказів на підтвердження наявності податкової інформації, на підставі якої прийнято рішення про включення платника податків до переліку ризикових, наголошує Верховний Суд у постановах від 07 квітня 2023 року у справі № 280/3639/20, від 17 листопада 2023 року у справі №420/3798/20.

Водночас, у спірних правовідносинах контролюючий орган за відсутності будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийнято рішення про включення Товариства до переліку ризикових платників податків, не вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідного запиту Товариству як платнику.

Слід зауважити, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2021 (справа №340/1098/20).

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, твердження податкового органу про ризиковість контрагентів сама по собі не може слугувати підставою для настання негативних наслідків для платника податків.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та, відповідно, виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, платник жодних документів не подавав, а відтак на переконання суду першої інстанції такі дії Комісії є правомірним.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції та приймає до уваги позицію позивача яка обґрунтовується тим, що оскільки спірне рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття, а також не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжувало його неоднозначне трактування, що водночас вплинуло на можливість реалізації права або обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Щодо посилання у протоколі №292 від 08.09.2023 Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на коди податкової інформації, які є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, а саме: код 03 відсутність необхідних умов та/або обсяг матеріальних ресурсів для виробництва товарі, виконання робіт або послуг в обсягах, відображених у податковій накладній/розрахунку коригування (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місця зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливно-мастильних матеріалів тощо), відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; код 11 накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності, то суд апеляційної інстанції зазначає, у вказаному рішенні не зазначено на підставі яких податкових накладних виявлено інформацію про ймовірні ризикові операції по Товаристві з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» та з яких інформаційних баз даних щодо здійснення фінансово - господарських операцій виявлено інформацію про ймовірні ризикові операції по Товариству, що на переконання суду апеляційної інстанції порушує принцип «юридичної визначеності», оскільки не дає можливості для платника визначити свою поведінку та дії на спростування такого рішення.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Окрім того суд апеляційної інстанції зауважує, що всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених ПК України, а не шляхом визнання його «ризиковим» та фактично припинення господарської діяльності у зв`язку з неможливістю здійснювати реєстрацію податкових накладних та гарантування виконання своїх зобов`язань перед контрагентами (зокрема в частині реєстрації податкових накладних).

У Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 340/474/20 про подібні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку: «що з огляду на затверджену Порядком №1165 форму рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 7 критеріїв ризиковості платника податку, податкова інформація в такому разі не заповнюється. Однак, не виконання відповідачем обов`язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішення (що воно прийняте обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності визначених Порядком № 1165 підстав), суд погоджується з судом першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення».

Судом також враховуються аналогічні висновки Верховного Суду у постанові від 05.01.2021 (справа №640/11321/20) та постанові від 05.01.2021 (справа №640/10988/20).

Крім цього, необґрунтоване прийняття вказаного рішення тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних, неможливості сформувати податковий кредит контрагентами позивача та, як наслідок, ризик припинення господарських взаємовідносин.

За встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем порядку прийняття рішення, а також вимог щодо його обґрунтованості з відповідними наслідками для позивача у вигляді внесення до переліку ризикових суб`єктів господарювання, що не відповідає положенням ПК України та Порядку 1165, є непропорційним, протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У даному випадку позовна вимога щодо зобов`язання виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі №227/3208/16-а.

Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, тому слід зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, що за встановлених обставин не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при винесені оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв не у відповідності до законодавчо наданих повноважень, таке рішення не відповідає закріпленому у частині 2 статті 2 КАС України критерію обґрунтованості, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Понесені судові витрати у відповідності до вимог ст.139 КАС України, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини у справі, порушено норми матеріального права, що є наслідком судове рішення скасувати та позов задовольнити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» залишити задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі №380/4589/24 скасувати та позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС України в Львівській області № 44333 від 08.09.2023р., яким Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» віднесено до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ: 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙДЕР КОМП» (ЄДРПОУ 44805615) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. згідно платіжної інструкції №351 від 12.03.2024 та за подання апеляційної скарги в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. згідно платіжної інструкції №406 від 14.09.2024.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко