Рішення

від 14.02.2025 по справі 650/5184/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 650/5184/24

провадження № 2-а/650/6/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

у складі головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Загинай Лілії Володимирівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить: скасувати повністю постанову серія ЕНА № 3218858 в справі про адміністративне правопорушення від 08.10.2024 р., винесену старшим лейтенантом поліції Загинай Лілією Володимирівною; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення та скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Щодо судових витрат позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що постанова серії ЕНА № 3218858 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою.

Позивач зазначає, що відповідач не встановив усіх обставин справи, не дослідив наявність складу адміністративного правопорушення та не підтвердив факт його вчинення. Інспектор, винісши постанову, не мав достатніх доказів на підтвердження вини позивача, що є порушенням статті 251 КУпАП.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стали сумніви відповідача щодо справжності водійського посвідчення позивача через невідповідність даних у застосунку «Дія». Однак, позивач наголошує, що його посвідчення є дійсним, виданим у 2011 році відповідним державним органом, і протягом 13 років жодних претензій щодо його достовірності не виникало.

Крім того, на підставі висунутих відповідачем сумнівів було розпочато кримінальне провадження за фактом можливого використання підробленого документа. Водночас за результатами розслідування це кримінальне провадження було закрите, оскільки факти, що свідчили б про вчинення позивачем кримінального правопорушення, не підтвердилися.

Незважаючи на це, відповідач виніс постанову про адміністративне правопорушення, не дочекавшись результатів перевірки та не врахувавши висновки слідства про відсутність підстав для кримінальної відповідальності. Таким чином, факт правопорушення не був доведений, а отже, підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.

Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать принципам законності та обґрунтованості адміністративного провадження, порушують його права та є підставою для скасування спірної постанови.

В листопаді 2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи винесену постанову серії ЕНА № 3218858 законною та обґрунтованою.

Відповідач послався на те, що позивач порушив Правила дорожнього руху, а саме керував транспортним засобом без дійсного водійського посвідчення, що стало підставою для винесення постанови про адміністративне правопорушення.

За твердженням відповідача, під час перевірки на місці у базах даних Національної поліції водійське посвідчення позивача не значилося. Крім того, на пред`явленому документі були виявлені ознаки підробки, зокрема невідповідний розмір фотографії та відсутність водяного знаку. Внаслідок цього було викликано слідчо-оперативну групу для подальшого розгляду ситуації.

Відповідач також зазначив, що позивач пред`явив два різні документи фізичне водійське посвідчення серії НОМЕР_1 та електронне посвідчення у застосунку «Дія» з іншим номером та відмінним переліком відкритих категорій. Враховуючи цю розбіжність, інспектор патрульної поліції прийняв рішення винести постанову за частиною 2 статті 126 КУпАП, оскільки у застосунку «Дія» відображалося посвідчення з обмеженими категоріями, яке не підтверджувало права позивача на керування транспортним засобом категорії СЕ.

Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що позивач також перевищив дозволену швидкість руху більш ніж на 20 км/год, що було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam. Відповідно, щодо позивача було складено постанову не тільки за статтею 126 КУпАП, але й за частиною 1 статті 122 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено з урахуванням положень статті 36 КУпАП.

Відповідач наголосив, що постанова була винесена з дотриманням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України. Також було зазначено, що позивачеві роз`яснено його права, порядок та строки оскарження постанови.

Враховуючи наведене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи винесену постанову законною та обґрунтованою.

На судове засідання позивач не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На судове засідання представник відповідача не з`явився, надав суду відзив в якому просив відмовити у задоволенні позову. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

За таких обставин суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності вказаних осіб.

Перевіривши наведені обставини, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 2розділу ІІІІнструкції зоформлення поліцейськимиматеріалів проадміністративні правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксовані нев автоматичномурежимі від07листопада 2015року №1395(даліза текстомІнструкція №1395), постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною першою статті 122, частиною другою статті 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до абз.2 пункту 3 Розділу V (Накладення стягнень) Інструкції № 1395 якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим поліцейським, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Статтею 283КУпАП передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Суд встановив, що 08 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕНА № 3218858 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 3 400 грн, яке виявилось у тому, що він в населеному пункті с.Вишневе Софіївська ОТГ дорога Н11 55 км керував тз. DAF д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_3 та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме не отримував таке та рухався зі швидкістю 74 км на год. в населеному пункті, чим порушив пункт 2.1а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

У вказаній постанові в рядку «Стаття, частина статті КУпАП:» вказана частина друга статті 126 КУпАП. Сума штрафу зазначена в розмірі 3400 грн.

Таким чином, зі змісту вказаної постанови, а також наведених сторонам доводів суд встановив, що фактично ОСОБА_1 даною постановою було притягнуто до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 122 КУпАП (Перевищення встановлених обмежень швидкості руху) та частиною другою статті 126 КУпАП (Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом), а адміністративне стягнення за вчинені правопорушення було визначене в порядку частини другої статті 36 КУпАП, тобто в межах санкції частини другої статті 126 КУпАП.

Разом з цим, відповідно до ухвали слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року № 193/1828/24, встановлено, що кримінальне провадження № 12024046580000051 було закрите 30 жовтня 2024 року постановою дізнавача СД ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі пункту 2частини 1статті 284КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

У межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 10 жовтня 2024 року було накладено арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 23 серпня 2011 року Скадовським ВРЕР ДАІ Херсонської області на ім`я ОСОБА_1 . Підставою для арешту стало припущення про можливу підробку документа, що стало предметом досудового розслідування за частиною 4статті 358КК України (використання завідомо підробленого документа).

Однак, у межах кримінального провадження була проведена судово-технічна експертиза документів, за результатами якої 22 жовтня 2024 року було складено висновок № СЕ-19/104-24/41366-ДД. Згідно з цим висновком, бланк посвідчення водія ОСОБА_1 відповідає встановленим вимогам, має всі необхідні засоби захисту та є оригінальним документом, що перебуває в офіційному обігу на території України.

У судовому засіданні начальник СД ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП не заперечував проти скасування арешту. Він підтвердив, що кримінальне провадження закрите, а посвідчення водія є дійсним, що підтверджується висновком експертизи.

Слідчий суддя, розглянувши матеріали справи, встановив, що підстави для подальшого утримання посвідчення водія під арештом відсутні, оскільки кримінальне провадження закрито, а підозри щодо можливого використання підробленого документа не підтвердилися.

На підставі викладеного ухвалою суду було скасовано арешт посвідчення водія ОСОБА_1 , накладений ухвалою від 10 жовтня 2024 року.

Таким чином, ухвала слідчого судді підтверджує, що будь-які сумніви щодо дійсності посвідчення водія позивача спростовані, а саме посвідчення визнане справжнім. Це, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП, що суперечить доводам відповідача.

Про неправомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другоюстатті 126КУпАП свідчить і те, що його дії на момент складення постанови були передчасними, а сама постанова була винесена без достатніх доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як випливає з ухвали слідчого судді від 05 листопада 2024 року, дії відповідача щодо складання постанови були здійснені до завершення проведення судово-технічної експертизи документів, яка була призначена для встановлення автентичності водійського посвідчення позивача.

Згідно з положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, поліцейський зобов`язаний діяти на підставі та в межах своїх повноважень, керуючись принципами всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Оскільки відповідач мав сумніви щодо справжності посвідчення водія, він був зобов`язаний дочекатися результатів експертизи, яка мала остаточно підтвердити чи спростувати факт його дійсності. Лише після отримання висновку експерта інспектор мав право вирішувати питання про складення постанови та можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Натомість, відповідач безпідставно виніс постанову ще до завершення експертного дослідження, що є грубим порушенням встановленого порядку та принципів адміністративного провадження. Це також суперечить положенням статті 280 КУпАП, згідно з якими орган (посадова особа) при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для її правильного вирішення, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи є докази, що підтверджують її вину.

Враховуючи викладене, дії відповідача слід визнати передчасними та такими, що суперечать законодавству, оскільки він не мав достатніх підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Винесена ним постанова є необґрунтованою, оскільки вона ґрунтується не на встановлених фактах, а на непідтверджених припущеннях.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на те, що постанова серії ЕНА № 3218858 була винесена відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, а адміністративне стягнення щодо ОСОБА_1 було накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП, її правомірність безпосередньо залежить від законності притягнення позивача за даною нормою.

Разом з тим, суд встановив, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП є незаконним, оскільки висновком судово-технічної експертизи підтверджено дійсність посвідчення водія, а кримінальне провадження щодо його можливого підроблення було закрите через відсутність складу кримінального правопорушення.

При цьому ОСОБА_1 не оскаржував частину постанови, що стосується правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. Однак, враховуючи, що адміністративне стягнення було накладено в порядку статті 36 КУпАП, тобто за сукупністю двох правопорушень у межах санкції за більш серйозне правопорушення, а одне з них визнане незаконним, підстави для збереження чинності постанови відсутні.

На переконання суду, якщо адміністративне стягнення призначено в порядку статті 36КУпАП, а правопорушення, яке мало більш сувору санкцію, скасоване, постанова підлягає скасуванню повністю, оскільки в її межах не можливо здійснити перегляд стягнення за інше правопорушення окремо.

Таким чином, постанова серії ЕНА № 3218858 від 08.10.2024 підлягає скасуванню повністю, оскільки її правова підстава була спростована, а застосоване адміністративне стягнення не може бути змінене або скориговане окремо щодо менш серйозного правопорушення.

При цьому суд зазначає і про неможливість направлення справи в частині правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, до органу поліції на новий розгляд, оскільки на момент ухвалення судового рішення строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені статтею 38 КУпАП, вже закінчилися.

Згідно з частиною першою статті 38 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути винесена не пізніше ніж через три місяці з дня його вчинення, а у разі розгляду справи судом не пізніше ніж через три місяці з дня надходження до суду.

У даному випадку постанова серії ЕНА № 3218858 була винесена 08 жовтня 2024 року, а рішення суду ухвалюється вже після спливу тримісячного строку, встановленого для розгляду справи. Відповідно, навіть у разі встановлення обставин, які потребують повторного розгляду питання про притягнення позивача до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, направлення матеріалів справи до органу поліції стало би безрезультатним через неможливість вирішення питання про притягнення до відповідальності повторно, у зв`язку зі спливом строків давності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що справа не підлягає повторному розгляду, а постанова підлягає скасуванню в повному обсязі без можливості відновлення адміністративного провадження щодо частини першої статті 122 КУпАП.

З огляду на те, що позивачем були здійснені витрати пов`язані із розглядом справи у виді сплаченого судового збору в загальній сумі 605,60 грн, а позов було задоволено повністю суд, керуючись частиною першоюстатті 139КАС України вважає, що наявні підстави для їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись вищенаведеними положеннями КАС України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Загинай Лілії Володимирівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати повністю постанову серія ЕНА № 3218858 в справі про адміністративне правопорушення від 08 жовтня 2024 року, винесену старшим лейтенантом поліції Загинай Лілією Володимирівною, провадження у справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40711822) сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду ухвалено 14 лютого 2025 року.

Суддя: