Рішення

від 13.02.2025 по справі 627/936/24

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/936/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої Вовк Л. В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

учасники справи :

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки, адвокат Селезньов С.І.,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник третьої особи Божко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області,

у с т а н о в и в :

Виклад позиції позивача.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки у розмірі частини всіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В позові ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем , який рішенням суду від 06.12.2021 розірваний . У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В грудні 2020 року відповідач покинув родину та поїхав до м. Харкова . З того часу він долею доньки не цікавиться, з дитиною не спілкується, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не займається вихованням дитини , матеріально не утримує, свідомо ухиляючись від виконання батьківських обов`язків. В зв`язку з цим позивачка має намір позбавити відповідача батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 26.08.2024 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 754485 щодо місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 28.08.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 30.09.2024.

28.10.2024 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.11.2024 закрито підготовче провадження у справі і справа призначена до судового розгляду на 08.01.2025.

Ухвалою суду від 29.01.2025 постановлено справу розглянути заочно.

У судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять суд їх задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином та у встановлений законом строк і порядок, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі судової влади України, відзив не подав.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримав , просить задовольнити .

У відповідності до ст. 280, 223 ч. 4 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про слухання справи повідомлений належним чином, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Зі згоди позивачки та її представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд , вислухавши пояснення учасників процесу , допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі , дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначені гарантії кореспондуються із ст. 52 Конституції України, відповідно до якої діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

В свою чергу, відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема , пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено , що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має особа, в сім`ї якої проживає дитина.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Матеріалами справи встановлено, що сторони з 19.10.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі , який рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 06.12.2021 у справі № 627/971/21, розірваний . Рішення набрало законної сили 17.01.2022. ( а.с.14-16)

У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 , про що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 15.04.2020 ( а.с. 11)

Згідно витягу Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області № 11-14/р -786 від 20.08.2024 , ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом з дочкою ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ( а.с. 24).

Як свідчить довідка видана директором Мурафського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 05.07.2024 за № 01-23/07 , ОСОБА_2 контакту із закладом дошкільної освіти не підтримує , навчанням та вихованням своєї дитини ОСОБА_6 не цікавиться , з вихователями не спілкується , батьківські збори не відвідує. Мама дитини ОСОБА_1 особисто займається її вихованням , достатньо уваги приділяє всебічному розвитку та естетичному вигляду дочки. ( а.с. 25)

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 06.08.2024 , складеному за участю депутата Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_7 та свідків - сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 з двома дітьми . ОСОБА_2 з 2020 року з ОСОБА_1 разом не проживає, місце його перебування не відоме, матеріальної допомоги на утримання дитини ОСОБА_6 не надає. ( а.с. 26 ).

Згідно довідки виданої сімейним лікарем КНП «Центр медико - санітарної допомоги » Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області ОСОБА_10 від 07.02.2025 , ОСОБА_2 з приводу стану здоров`я своєї дочки ОСОБА_6 до сімейного лікаря не звертався. ( а.с. 112 )

Довідка про реєстрацію місця проживання , виданої відділом реєстрації місця проживання у Московському районі міста Харкова Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 18.01.2019 підтверджує , що дійсно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований по АДРЕСА_2 з 18.01.019 . ( а.с. 9)

Відповіддю Валківського відділу ДРАЦСу у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.08.2024 , актових записів про смерть відносно ОСОБА_3 не виявлено . ( а.с. 23)

28.12.2023 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Солоницівською селищною радою Харківського району Харківської області від 28.12.2023 . ( а.с. 17)

Відповідно до ч. 5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків , а також інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку органу опіки і піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , затвердженого рішенням виконавчого комітету Краснокутської селищної ради від 29.10.2024 за № 301 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його доньки ОСОБА_6 ( а.с. 75-78)

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , оскільки він не суперечить інтересам малолітньої дитини.

Допитана по справі свідок ОСОБА_8 пояснила суду , що проживає по сусідству з ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 близько чотирьох років покинув родину та виїхав з села. Свідку відомо, що батько з дочкою не спілкується , не цікавиться її фізичним та духовним розвитком , вихованням дитини не займається , матеріально не допомагає.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила , що є рідною бабусею позивачки та їй достовірно відомо , що відповідач ОСОБА_2 з 2020 року участі у вихованні дочки не приймає , матеріально не утримує , не цікавиться її життям . Він залишив родину та повідомив , що буде влаштовувати своє особисте життя .Також відповідач погрожував , що забере дитину у позивачки. Дитина біологічного батька не знає , вважає своїм батьком ОСОБА_11 та дуже його любить.

Як пояснила у судовому засіданні позивачка , позбавлення батьківських прав відповідача , необхідно для забезпечення як найкращих інтересів дитини, а саме усиновлення дочки ОСОБА_6 чоловіком позивачки , ОСОБА_11 .

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачкою надані суду безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які свідчать про ухилення ОСОБА_3 від виховання дитини.

Судом встановлено , що батько ОСОБА_2 долею дитинине цікавиться , не займається її фізичним та духовним розвитком, її вихованням і навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування.

Суд , вважає , що позов ОСОБА_1 законний , обгрунтований , підтверджений належними , достовірними та допустимими доказами і підлягає задоволенню , а відповідач позбавленню батьківських прав.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Щодо стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як передбачає ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень частини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина 5 ст. 183 СК України визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.06. 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється, як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При вирішенні питання про розмір аліментів на дитину, суд враховує положення частини 1 статті 182 СК України.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи , що аліменти на одну дитину присуджуються у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до її повноліття .

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на утримання дитини необхідно стягувати з дня пред`явлення позову, а саме з 22.08.2024 .

Поряд з тим, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Щодо судового збору .

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією №64 від 14.08.2024, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Оскільки позивачка, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий розмір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 150, 164-167, 180-183, 191, 430 СК України, ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.08.2024 до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106)в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін :

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє місце реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_4 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, юридична адреса: вул. Охтирська,буд.№ 1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002.

Повний текст рішення виготовлений 13.02.2025.

Суддя Л. В. Вовк