Рішення

від 17.02.2025 по справі 627/928/24

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/928/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої Вовк Л. В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

учасники справи :

позивач ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвокат Селезньов С.І.,

відповідачка ОСОБА_2 ,

представник третьої особи Божко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області,

у с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить суд позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 та стягнути з неї на його користь аліменти на утримання сина у розмірі частини усіх видів її доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив , що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , який рішенням суду від 26 березня 2015 року розірвано. Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки дитина з 2019 року проживає з позивачем, перебуває на повному його утриманні, мати за цей час долею сина не цікавилася, матеріальної допомоги не надавала, участі у вихованні та моральному розвитку не приймала. Оскільки відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків , тому , на думку позивача, є всі підстави для позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

28.08.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі.

04.11.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті на 05.12.2024.

15.01.2025 ухвалою суду постановлено справу розглянути заочно.

У судовому засіданні позивач та його представник, адвокат Селезньов С.І., заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідачка до суду не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце слухання справи була повідомлена належним чином та у встановлений законом строк і порядок, про що свідчить оголошення про виклик, розміщене на офіційному вебпорталі судової влади України, відзив не подала .

Представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримав, просить задовольнити позов.

У відповідності до ст. 280, 223 ч. 4 ЦПК України, враховуючи те, що відповідачка про слухання справи повідомлена належним чином, однак в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд , вислухавши пояснення учасників процесу , допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі , дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначені гарантії кореспондуються із ст. 52 Конституції України, відповідно до якої діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

В свою чергу, відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема , пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено , що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має особа, в сім`ї якої проживає дитина.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 11.08.2007 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26.03.2015 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 07.04.2015. ( а.с. 12)

Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову №3 Харківського міського управління юстиції 10.10.2007, де в графі батько зазначено « ОСОБА_1 », а в графі мати - « ОСОБА_2 ». ( а.с. 8)

Згідно довідки старости Качалівського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради Ніконової Л. від 29.07.2024, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та має такий склад сім`ї: мати ОСОБА_4 , 1939 року народження, син ОСОБА_3 , 2007 року народження. ( а.с. 13).

Відповідно до акту обстеження місця проживання від 30.07.2024, комісія у складі депутата Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області Струнця Р.В., двох свідків - сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , провели обстеження проживання громадянина ОСОБА_1 , в ході якого було встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 з неповнолітньою дитиною. Колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за зазначеною адресою не проживає з серпня 2014 року, місце її перебування не відоме. ОСОБА_2 з листопада 2019 року аліменти на дитину не сплачує, ніякої матеріальної і моральної допомоги не надає. ( а.с. 14)

З акту обстеження житлових та матеріально-побутових умов від 04.02.2025 вбачається, що комісія в складі депутата Краснокутської селищної ради Струнця Р.В., старости Качалівського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради Ніконової Л.М., діловода Качалівського старостинського округу апарату Краснокутської селищної ради Деревянко Л.Б., обстежили умови проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку за вказаною адресою , окрім позивача, проживає його син ОСОБА_3 . Будинок площею 120 м2 перебуває у задовільному стані та знаходиться у власності позивача, у ньому 3 кімнати, він газифікований, є гаряча та холодна вода, душ, туалет. З надвірних будов: сарай, гараж, погріб, з підсобного господарства: кури, кролі. Санітарно-побутові умови задовільні, продуктами харчування родина забезпечена повністю, ОСОБА_1 отримує пенсію як пенсіонер МВС. На момент обстеження ОСОБА_3 проживає в належних умовах, має окрему власну кімнату з меблями та комп`ютером для навчання, підключений інтернет, має музичний інструмент, захоплюється спортом, є спортивний інвентар. Вихованням сина займається батько. З 2014 року мати вихованням сина не займається, місце її проживання невідоме. ( а.с.120 )

Згідно довідки сімейного лікаря КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Краснокутської селищної ради» Богодухівського району Харківської області Гриб І.М. від 16.01.2025, ОСОБА_3 наглядається сімейним лікарем з діагнозом хронічний фарингіт. З 2014 року обстеженням та лікуванням сина займається батько ОСОБА_1 ( а.с.119 )

З довідки директора Качалівського ліцею Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 04.02.2024 вбачається, що ОСОБА_3 з 2014 року навчається в Качалівському ліцеї та є учнем 11-го класу. ( а.с. 15)

Характеристикою директора Качалівського ліцею Іменинника В. та класного керівника Раїни П. на ОСОБА_3 , учня 11 класу, підтверджується, що останнього виховує батько ОСОБА_1 . Мати, за час навчання дитини у навчальному закладі, уваги їй не приділяла, контактів з класним керівником та адміністрацією ліцею не підтримувала. Батько приділяє належну увагу навчанню, вихованню та розвитку сина, підтримує постійний зв`язок з учителями та дирекцією закладу освіти. ОСОБА_10 зарекомендував себе як дисциплінований, відповідальний, працелюбний учень. Бере активну участь у культмасових та спортивних заходах ліцею. Добрий, веселий, товариський, має авторитет серед товаришів. ( а.с .122 )

Відповідно до ч. 5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків , а також інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку органу опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , затвердженого рішенням виконавчого комітету Краснокутської селищної ради від 29.10.2024 за № 302 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 ( а.с. 74-77)

Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , оскільки він не суперечить інтересам неповнолітньої дитини.

Допитана по справі свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що є сусідкою позивача та їй відомо , що батько виховує дитину самостійно, відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Допитана по справі свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона є сусідкою позивача та їй відомо , що дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком , ходить до школи з першого класу , відповідачка з родиною не проживає .

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Допитаний по справі , в присутності психолога Токар А.Л. , неповнолітній свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що в 2014 році він зі своєю родиною переїхали в с.Качалівка на постійне місце проживання. Відповідачка незабаром виїхала з села , а він залишився з батьком . В 2017 році свідок поїхав до матері , де прожив у неї 2 місяці, після чого його забрав батько . Мати не приділяла йому належної уваги та турботи , не цікавилася його навчанням , погано відносилася , вживала спиртні напої, не появлялася додому. З того часу нічого не змінилося та мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина. Свідок не заперечує щодо позбавлення матері батьківських прав.

Згідно зі ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачем надані суду безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачкою, які свідчать про ухилення від виховання дитини.

Судом встановлено , що мати долею сина не цікавиться , не займається його фізичним та духовним розвитком, не цікавиться навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування , чим злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина.

Суд вважає , що позов ОСОБА_1 законний, обгрунтований, підтверджений належними , достовірними та допустимими доказами і підлягає задоволенню , а відповідачка позбавленню батьківських прав.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Щодо стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі -СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як передбачає ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень частини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина 5 ст. 183 СК України визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 червня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється, як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При вирішенні питання про розмір аліментів на дитину, суд враховує положення частини 1 статті 182 СК України.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи , що аліменти на одну дитину присуджуються у розмірі частини від заробітку (доходу) відповідачки, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_12 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до його повноліття .

Згідно ст.191 ч.1 СК України аліменти на утримання дитини необхідно стягувати з дня пред`явлення позову, а саме з 21 серпня 2024 року.

Поряд з тим, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Щодо судового збору .

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 54 від 14.08.2024, який, з урахування вищевикладеного, підлягає стягненню на його користь з відповідачки у повному розмірі.

Оскільки позивач, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів, тому з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий розмір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 150, 164-167, 180-183, 191, 430 СК України, ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати щомісячно зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 серпня 2024 року, до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , незареєстрована , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Третя особа: служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, юридична адреса: вул. Охтирська, 1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002.

Повний текст рішення викладено 17.02.2025.

Суддя Л. В. Вовк