Рішення

від 05.02.2025 по справі 645/44/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/44/24

Провадження № 2/645/109/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючий суддя Шарко О.П., секретаря судових засідань Мухіна В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг Дон» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області (філія ГСЦ МВС) про визнання недійсним договору купівлі- продажу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг Дон» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області (філія ГСЦ МВС), в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу 6341/2023/4065203 від 21.09.2023 року щодо легкового автомобіля Chevrolet Malibu 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ) (новий державний номер НОМЕР_3 ), що був укладений між ОСОБА_1 як продавцем (РНОК ПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 як покупцем (РНОК ПП 2995221654, адреса: АДРЕСА_2 ) в присутності посадової особи Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області (Філія ГСЦ МВС) ТСЦ 6341. Скасувати перереєстрацію легкового автомобіля Chevrolet Malibu 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ) на ім`я ОСОБА_2 (РНОК ПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).

В обгрунтування позову зазначив, що 01.10.2022 року між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця було укладено договір купівлі-продажу № 110/23 на закупівлю шин. Через невиконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу № 110/23 Позивачем було подано позов до Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. 02.08.2023 року третейським судом було ухвалено рішення у справі № 4/2023, яким було стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Техноторг-Дон» 2 188 814,97 грн. боргу та 13 982,11 грн. третейського збору На виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року у справі №872/5/23 про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 02.08.2023 у справі №4/2023, господарським апеляційним судом 28.09.2023 року було видано наказ, яким: стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Техноторг-Дон» 2 188 814,97 грн. основного боргу, 13982,11 грн. третейського збору, 1342,00 грн. судового збору, всього - 2 204 139,08 грн. (два мільйони двісті чотири тисячі сто тридцять дев`ять грн., 08 коп.). Отриманий Позивачем наказ Південно-західного апеляційного господарського суду був поданий Позивачем до примусового виконання. Про зазначені вище судові провадження, про зміст винесеного судом рішення, а також про видачу судового наказу на примусове виконання рішення третейського суду ідповідач ОСОБА_1 був обізнаний. Ніяких заперечень щодо цього від нього не надходило. Отже, на думку позивача, відповідач ОСОБА_1 знав, що у подальшому він зобов`язаний буде виконати вказане рішення третейського суду. Пізніше позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 , знаючи про винесене судове рішення, з метою приховання належного йому майна та уникнення таким чином виконання цього рішення, свідомо уклав із відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі- продажу 6341/2023/4065203 від 21.09.2023 року, згідно з яким продав належний Відповідачу-1 легковий автомобіль Chevrolet Malibu державний номер НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ). Договір купівлі-продажу 6341/2023/4065203 від 21.09.2023 року було укладено в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області ТСЦ 6341. В момент продажу зазначеного автомобіля відповідним органом була здійснена його перереєстрація на ОСОБА_2 та присвоєно новий державний номер НОМЕР_3 . В той самий час, як слідує із постанови приватного виконавця Хаблова В.М. від 18.12.2023 року у виконавчому провадженні № 72941711, іншого майна, на яке для забезпечення виконання рішення суду могло б бути звернуто стягнення, у ОСОБА_1 немає. Отже, продаж належного ОСОБА_1 автомобіля позбавляє Позивача можливості задовольнити свої грошові вимоги за рішенням суду, що набрало законної сили, за рахунок звернення стягнення на майно ОСОБА_1 .. Позивач зазначає, що такими діями ОСОБА_1 порушив їх права. Окрім того, як випливає з відкритих джерел інформації (ЄДРПОУ), ФОП ОСОБА_1 одразу ж після винесення рішення суду та прийняття Південно-західним апеляційним господарським судом ухвали про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду самостійно припинив ФОП, що, на їх думку, є ще одним доказом свідомого уникнення Синицею І.М. від виконання винесеного щодо нього рішення третейського суду та порушення прав Позивача.

Представника позивача Махнова О.В. у ході судового розгляду в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 у ходісудового розглядупозовні вимогине визнаву повномуобсязі,вважаючи їхнеобґрунтованими табезпідставними,надав судувідзив напозовну заяву,в якомузазначив,що стосовно наявностіу ФОП ОСОБА_1 боргу передТОВ «Техноторг-Дон».ФОП ОСОБА_1 вказані взаємовідносиниз підприємствомТОВ «Техноторг-Дон»повністю спростовує.Коли дізнавсящодо використанняйого персональнихданих підприємствомТОВ «Техноторг-Дон»,та підробленнявід йогоімені документів,він 10жовтня 2023року звернувсяз відповідноюзаявою наадресу Начальникавідділу поліції№2ХРУ №2ГУНП вХарківській областінаступного змісту:ТОВ «Техноторг-Дон»звернулося зпозовною заявоюдо Постійнодіючого Третейськогосуду приРегіональній Торгово-промисловийпалаті Миколаївськоїобласті донього,як ФОП ОСОБА_1 .Підставами зверненнявизначенні наявністьДоговору №110/23від 01жовтня 2022року,та видаткованакладна №311713від 13жовтня 2022р.щодо реалізаціїТОВ «Техноторг-Дон»автошин наадресу ФОП ОСОБА_1 на загальнусуму 1801142,59грн.,у томучислі ПДВ-300190,43грн.квитанція №ПН-968від 27квітня 2023року просплату суми27680грн.за договоромчерез АТ«КОМІНБАНК» наадресу ТОВ«Техноторг-Дон»від імені ОСОБА_1 .Отримано рішенняпостійного діючогоТретейського судупри РегіональнійТоргово-промисловійпалати Миколаївськоїобласті усправі №4/2023р.від 02.08.2023р.,про стягненняз ОСОБА_1 ,грошових коштіву сумі1773462,59грн.,133617,04грн.пені,270-171,39грн.штрафу,3546,93інфляційних та8017,023%річні,13982,11витрат зарозгляд справи.Також постановленаухвала Південно-Західногоапеляційного господарськогосуду від05.09.2023у справі№872/5/23про видачусудового наказу.ОСОБА_1 , дійсно працювавна підприємствіТОВ «Техноторг-Дон»в якостіменеджера попродажі автошинв період2022р.Про те,працівники вказаногопідприємства використалимої персональніданні дляспотворення (підробки)Договору таінших документіввід могоімені,про те,що яотримав відпідприємства автошинина загальнусуму 1801142,59грн.,а такожвід могоімені підробилиоплату черезКомінбанк.ОСОБА_1 зазначає,що ніякоготовару насуму 1801142,59грн.,не отримував.На тойчас віну Миколаївдля укладеннядоговору неїздив,а саме13жовтня 2022року,ніякий товарне відвказаного підприємствне отримував.У Комінбанкдля здійсненняоплати вінне приходив.Тобто,на думкувідповідача,усі документидля постановленнярішення єпідробленими татакими щоне відповідаютьдійсності.В періоджовтня 2022року вінзнаходився зісвоєї сім`єюу селіПерекоп,Вальковського району,Харківської області.Вказані документи:Договір,накладна,квитанції,у подальшомубули використаніслужбовими особамиТОВ «Техноторг-Дон»для отриманнярішення судута ухвалисуду.Таким чином,на думкусторони відповідача ОСОБА_1 службовими особамипідприємства ТОВ«Техноторг-Дон»,які вступилиу попереднюзмову тазговір міжсобою,вчинили наступнізлочини,які передбачені:ч.3,ч.4ст.358,ч.2ст.364-1КК УкраїниТяжкі наслідкивибачаються взавданні йому,як ФОП,збитків назагальну суму2202797,08грн.,а самеу сумі1773462,59грн.,133617,04грн.пені,270171,39грн.штрафу,3546,93інфляційних та8017,023%річні,13982,11витрат зарозгляд справи.По йогозаяві прийнятерішення щодопередачі матеріалівдо ГУНПв Миколаївськійобласті.Також сторона відповідача зазначає, що на часукладення спірногодоговору купівлі-продажуавтомобіля від21.09.2023р.ФОП ОСОБА_1 не бувобізнаний пронаявність унього передТОВ «Техноторг-Дон»будь якогоборгу.Так, відповідно до Наказу Південно-Східного апеляційного господарського суду на примусове виконання рішення третейського суду 28вересня 2023року м. Одеса, справа №872/5/23 Навиконання ухвалиПівденно-західногоапеляційного господарськогосуду від05.09.2023про видачунаказу напримусове виконаннярішення Постійнодіючого третейськогосуду приРегіональній торгово-промисловій палатіМиколаївської областівід 02.08.2023у справі№4/2023,яка набралазаконної сили28.09.2023р.Відповідно допостанови провідкриття виконавчогопровадження ВП№73903428від 22.01.2024р.прийнята державнимвиконавцем Немишлянськоговідділу державноївиконавчої службиу містіХаркові Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїЧеремяніним М.С.відкрите провадженняна підставіНаказу,документ втупиву законнусилу (набравчинності)28.09.2023р.За таких обставин, на думку представник відповідача зазначає, що підстави для стягнення сум з боржника ФОП ОСОБА_1 виникли лише після набрання законної сили Наказу Південно-Східного апеляційного господарського суду на примусове виконання рішення третейського суду 28вересня 2023року м. Одеса, справа №872/5/23. До вказаногомоменту будьякого боргуу ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ«Техноторг-Дон»не існувало.Таким чиномвраховуючи,що діярішення суду-у даномувипадку НаказуПівденно-Східногоапеляційного господарськогосуду напримусове виконаннярішення третейськогосуду 28вересня 2023року м.Одеса,справа №872/5/23не маєзворотної діїу часі,тобто,на думкусторони відповідача,не маєрозповсюджуватися наподії якісталися раніше,а самедоговір укладенийстаном на21.09.2023р.За такихобставин позовнівимоги непідлягають задоволенню.Такожна думкусторони відповідача ОСОБА_1 ,з позовної заяви не вбачається яким чином договір купівлі-продажу автомобіля від 21.09.2023р. стосується інтересів позивача.

Представник позивачанадала відповідьна відзив,в якомузазначила,що наявністьзаборгованості відповідача-1перед Позивачембула встановленаПостійно діючимтретейським судомпри РТППМиколаївської областіпід часрозгляду справи№ 4/2023.Про розглядсправи щодостягнення заборгованостіна користьПозивача Відповідач-1був повідомленийу встановленийзаконом спосіб,проте,не скориставсясвоїм правомщодо подачідо судубудь-якихзаперечень тадоводів щодовідсутності такоїзаборгованості.Відповідач-1також нескористався своїмправом щодоскасування рішеннятретейського судупри видачіПівденно-західнимапеляційним господарськимсудом ухвалита наказуна примусовевиконання рішеннятретейського суду.Зазначене свідчитьпро те,що Відповідач-1не мавніяких доводівта доказів,які бспростували наявністьйого заборгованостіперед Позивачем.Посилання Відповідача-1на відсутністьйого заборгованостіперед Позивачему справі№ 645/44/24не стосуєтьсяпредметом споруу ційсправі та,на нашудумку,свідчить проте,що Відповідач-1намагається ввестиФрунзенський районнийсуд містаХаркова воману тазатягнути розглядцієї справи.Також заявавідповідача-1щодо підробленнядокументів відйого іменіне відповідаєдійсності і,на думкусторони позивача,якнайшвидше будеспростована правоохороннимиорганами.Окрім того,заява Відповідача-1про те,що віннібито працювавна підприємствіТОВ «Техноторг-Дон» вякості менеджерапо продажіавтошин вперіод 2022р.не відповідаєдійсності,адже Позивачата Відповідача-1ніколи непов`язувалитрудові відносини.Твердження Відповідача-1про необізнаністьу наявностіборгу передПозивачем невідповідає дійсності,оскільки:відповідач-1отримав уПозивача товарзгідно здоговором купівлі-продажу№ 110/23від 01.10.2022р.та несплатив занього коштиу повномуоб`ємі,отримав відПозивача претензіюпро сплатуборгу тачастково їїзадовольнив,-був обізнанийпро розглядсудових справ№ 4/2023та №872/5/23та отримавпо нихпроцесуальні документи.Таким чином,Відповідач-1знав пронаявність унього боргуперед Позивачемта пронеобхідність йогосплати.Щодо інтересу Позивача у продажі Відповідачем-1 автомобіля, зазначають, що згідно з постановою приватного виконавця Хаблова В.М. від 18.12.2023 року у виконавчому провадженні № 72941711, іншого майна, на яке для забезпечення виконання рішення суду могло б бути звернуто стягнення, у Відповідача-1 немає.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час ті місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представників, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ході судового розгляду встановлено, що 21.09.2023 року ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір купівлі- продажу 6341/2023/4065203, згідно з яким продав належний йому легковий автомобіль Chevrolet Malibu державний номер НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ).

Договір купівлі-продажу 6341/2023/4065203 від 21.09.2023 року було укладено в РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області ТСЦ 6341. В момент продажу зазначеного автомобіля відповідним органом була здійснена його перереєстрація на ОСОБА_2 та присвоєно новий державний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до частин 1, 2ст.16 ЦК УкраїниКожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зістаттею 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (Постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та другастатті 228 ЦК України).

Відповідно до змістустатті 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (Постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18).

Разом з тим відповідно до частини першої статті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оспорюваний договір купівлі-продажу автомобіля укладено сторонами у належній формі та сторони приступили до його фактичного виконання (проведена оплата та здійснено реєстрацію права власності за покупцями).

Перед укладенням оспорюваного договору відповідач ОСОБА_1 був власником автомобіля Chevrolet Malibu державний номер НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ), мав право розпоряджатися ним на власний розсуд, спірний автомобіль не мав жодних обтяжень права власності, не перебував ні під арештом, ні під заставою.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Відповідно до правової позиції викладеній у Постанові КГС ВС від 18.04.2024 року у справі № 907/935/21 щодо критеріїв (ознак) за якими правочин може бути кваліфікований як фраудаторний Верховний суд зазначено таке:

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

У Постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-цВерховним Судом України зроблено висновок про те, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема:

-відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

-відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

-майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

-майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

-після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчать про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Аналогічний висновок також наведений упостанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17та упостанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.

Зважаючи на вищевикладене у своїй сукупності, суд приходить до однозначного висновку, що позивач не довів обставин, необхідних для визнання оспорюваного договору недійсним з підстав фраудаторності, як і не довів порушення своїх прав та законних інтересів укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Судом не встановлені обставини про те, що боржник діяв очевидно не добросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорюваний договір, які порушують майнові інтереси кредитора і направленні на недопущення звернення стягнення на майно боржника, а отже «вчинив право на зло».

Так, на підставу визнання недійсності договору купівлі- продажу 6341/2023/4065203 від 21.09.2023 року позивач посилається на те, що 02.08.2023 року третейським судом було ухвалено рішення у справі № 4/2023, яким було стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Техноторг-Дон» 2 188 814,97 грн. боргу та 13 982,11 грн. третейського збору На виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року у справі №872/5/23 про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 02.08.2023 у справі №4/2023, господарським апеляційним судом 28.09.2023 року було видано наказ, яким: стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «Техноторг-Дон» 2 188 814,97 грн. основного боргу, 13982,11 грн. третейського збору, 1342,00 грн. судового збору, всього - 2 204 139,08 грн. (два мільйони двісті чотири тисячі сто тридцять дев`ять грн., 08 коп.). яка набрала законної сили 28.09.2023р.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №73903428 від 22.01.2024р. прийнята державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черемяніним М.С. відкрите провадження на підставі Наказу, який набрав чинності)28.09.2023р.

Отриманий Позивачем наказ Південно-західного апеляційного господарського суду був поданий до примусового виконання.

Позивачем не доведено вчинення неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 ,. а саме того, що на день укладення договору купівлі-продажу він був дійсно обізнаний про зазначені вище судові провадження, про зміст винесеного судом рішення, а також про видачу судового наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Позивачем також не доведено, що внаслідок укладення оспорюваного правочину неможливо задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, що ОСОБА_1 став неплатоспроможним, а також відсутня інформація щодо наявності чи відсутності у останнього коштів для задоволення вимог позивача. Судом не встановлено, що результат дії боржника завдав шкоди позивачу, спричинивши негативні наслідки, тому даний оспорюваний правочин залишається правочином для сторін, між якими він укладений та посвідчений, але ніяк не фраудаторним.

Не підтверджено будь-якими належними доказами і явно занижена ціна на автомобіль «Chevrolet Malibu» державний номер НОМЕР_1 (vin НОМЕР_2 ) на що посилається позивач.

Також саме по собі самостійне припинення відповідачем ОСОБА_1 ФОП не може свідчити про намагання уникнення від виконання ним зобов`язань, оскільки не звільняє його від їх виконання, у разі наявності.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити за безпідставністю вимог.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зіст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу.

Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного правау разі його порушення, невизнання або оспорюваннята на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріпленост. 16 цього Кодексу.

Згідно частини третьоїстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням правової позиції Верховного суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відсутнє порушення відповідачами прав позивача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований, та такий, що не підлягає до задоволення, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності визнання недійсним договору купівлі продажу транспортного засобу матеріали справи не містять.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно дост. 141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за необхідне покласти їх на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12,13, 81,83,89,141,259,263-265,268ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю«Техноторг Дон»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,третя особа Регіональнийсервісний центрГСЦ МВСв Харківськійобласті (філіяГСЦ МВС)про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу-відмовити вповному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний тект рішення виготовлено 18 лютого 2025 року.

Головуючий-суддя: