Рішення

від 12.02.2025 по справі 299/10/25

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Надопта А.А. секретар судового засідання Стрижак О.М. розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Продан О.В. звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача, про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.

Вимоги позову мотивовано тим, що позивач є спадкоємицею по смерті свого чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

До складу спадщини, що відкрилася на день смерті чоловіка позивача, ввійшли: житловий будинок за адресою, АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,14 га в межах цього дворогосподарства.

За життя покійний заповіту не залишив. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач як дружина є спадкоємцем за законом першої черги.

Позивачка спадщину прийняла в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав з спадкодавцем на момент відкриття спадщини, здійснила його поховання що підтверджується довідкою Сасівської сільської ради від 05.08.2024 року №251.

Набути право власності на спадкові речові права шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті чоловіка, оригіналів документів такого характеру віднайдено не було. За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовила.

За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

Позивачка та її представник, адвокат Продан О.В. в підготовче судове засідання не з`явилися, направили до суду клопотання про підтримання позовних вимог і просили такі задоволити.

Представник відповідача, Королівської селищної ради, в судове засідання не з`явився, направив до суду, 22.01.2025 року заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., належним чином повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з`явилася.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.

У судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1

Факт родинних відносин позивача та спадкодавця підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.01.1989 року.

За життя заповіт покійний не залишив. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач як дружина є спадкоємцем за законом першої черги.

Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Покійному чоловіку позивача на праві приватної власності належало таке нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,14 га в межах цього дворогосподарства.

З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач.

Набути право власності на спадкові речові права шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті чоловіка, оригіналів документів такого характеру віднайдено не було. За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовила.

Таким чином через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Архівні матеріали інвентарної справи на цей об`єкт нерухомості містять у своєму складі технічний паспорт на будинок та копію свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 18.11.2002 року, виданого на підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації №599 від 18.11.2002 року, які оформлені на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 . Належність речових прав покійному чоловіку позивача також підтверджується будівельним паспортом на забудову земельної ділянки індивідуального забудовника від 10.05.1999 року.

Згідно положень ч.І ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 було передано у власність спадкодавцю рішенням Королівської селищної ради від 25.03.2021 року №208. Аналогічні відомості щодо права власності покійного ОСОБА_2 на цей об`єкт нерухомого майна підтверджуються даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК).

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.

В п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень п.9 ч.І ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За вказаних обставин позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.16, 328, 392, 1216, 1220, 1216, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу, керуючись ст.ст.2,4,19, 23, 27, 175-177, 315 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , а саме на:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,14 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121285000:04:002:0078.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийА. А. Надопта