Рішення

від 30.01.2025 по справі 373/1582/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1582/24

Номер провадження 2/373/64/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участю секретарки Киришун Ю.В.

розглянув в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради, Орган опіки та піклування (виконавчий комітет) Студениківської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.

Позивач звернувсядо судуз вимогами:встановити,що позивачсамостійно виховуєта утримуєсвого неповнолітньогосина ОСОБА_1 ,народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;позбавити відповідачкубатьківських правщодо їїнеповнолітнього сина ОСОБА_1 ;стягувати звідповідачки аліментина користьсина ОСОБА_1 у розмірі частинивсіх видівїї доходудо досягненнясином повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.04.2010 по 04.10.2017, в якому був народжений син ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачем. Відповідачка, за час проживання дитини з батьком, до сина не навідується, не цікавиться його життям, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Крім того, відповідачка не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

Представниця відповідачки у відзиві на позовну заяву зазначає, що позовні вимоги щодо встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини та позбавлення батьківських прав матері неповнолітнього є повністю безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Так після розірвання шлюбу, за взаємною згодою сторін, місце проживання сина було визначене в с.Козлів з батьками позивача, оскільки сторони фактично проживали та працювали в м.Київ. Під час навчання сина в початкових класах школи відповідачка брала активну участь у його навчанні та вихованні. В подальшому навчанням сина займалась бабуся. Крім того, відповідачка після розірвання шлюбу і до теперішнього часу надає кошти для матеріального забезпечення сина. В 2021 році син переїхав проживати до батька в м.Київ, після чого відповідачка спілкувалась з дитиною постійно, оскільки також проживала у м.Київ. На початку 2022 року відповідачка ініціювала питання щодо визначення місця проживання сина, однак воно не було остаточно вирішене у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії щодо України. Позивач перевіз сина до с.Козлів відмовивши позивачці в можливості виїхати з ним за межі країни в цілях його безпеки та вона залишила територію України сама. Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів відповідачка визнає частково, погоджується сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн.

Представниця позивача у відповіді на відзив заперечила щодо обставин, вказаних у відзиві на позовну заяву, зазначила, що відповідачка з 2015 до 2020 року майже не перебувала в країні та дитина проживала виключно з батьком. В 2021 році відповідачка з`явилась та запропонувала частково допомагати у вихованні сина, оскільки вона не працювала. 24.02.2022 позивач разом з сином повернувся до с.Козлів, а відповідачка виїхала за межі країни. Влітку 2022 року позивачем було вирішено переїхати з сином закордон, у зв`язку з чим необхідно було підтвердити місце проживання дитини з батьком. Оскільки відповідачка не давала згоди, було призначено засідання комісії на вересень місяць, яким визначено місце проживання з батьком. Після засідання відповідачка виїхала з країни та не з`являлась 2 роки. Весь період з початку війни до червня 2024 року позивач самостійно виховував, лікував, забезпечував свого сина, мати була відсутня, але періодично надсилала кошти в розмірі 3000 грн.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відзиві на позовну заяву повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та підлягає, відповідно до облікових даних, мобілізації.

У судовому засіданні позивач зазначив, що його дохід становить близько 20-25 тисяч гривень на місяць, працює на фрілансі. Влітку 2024 року відповідачка приїхала та зустрілась із сином. Боргові зобов`язання має, сплачує щомісячно. У разі задоволення позову зможе отримувати допомогу на дитину та вирішувати питання, у тому числі навчання дитини. На даний час син реабілітаційний центр не відвідує, реабілітацію оплатила відповідачка. Психолога син не відвідує, немає потреби. Позивач не знає про додаткові заняття з математики. Про певні діагнози сина знає, але про уролога вперше чує. Відвідування реабілітаційного центру не допомагає сину.

Представниця відповідачки у судовому засіданні повідомила, що відповідачка надсилає кошти, особисті речі, одяг для сина. Відповідачка приїхала в Україну влітку 2024 року більш ніж на 2 тижні, займалась сином, лікуванням тощо. Весь цей час відповідачка спілкувалась з сином у месенджерах, відеозв`язком. Останній місяць син не спілкується з матір`ю. Позивач не може самостійно забезпечувати сина, оскільки має борги перед банками. Зараз відповідачка надсилає на потреби сина по 3 тисячі гривень на місяць, раніше надсилала по 6 тисяч. У 2021 році проживали у м.Київ, мати займалась сином. На початку 2022 року син почав їй скаржитись, що не має розуміння з батьком. Того ж року відповідачка хотіла звернутись з питанням щодо визначення місця проживання сина з нею, але не встигла через початок війни. Батько забрав сина в с.Козлів, а мати виїхала за кордон. Деякий час син жив без батьків у с.Козлів з бабусею, так було зручно батькам і сину. Відповідачка не може зустрічатись із сином, бо перебуває за кордоном. До 2022 року жила у м.Київ, періодично їздила на заробітки в інші країни. Про духовний розвиток сина дбає надсилаючи книжки, спілкується з вчителем та психологом. Знає, що у сина проблеми з математики. Кошти на сина отримувались як позивачем так і сестрою позивача, яка проживала з ними разом. У 2023 році відповідачка не приїздила в Україну, бо не мала відпустки. У 2017, 2018, 2020 роках відповідачка на території Швеції постійно не проживала.

Відповідачка зазначила, що наразі має сталий дохід у Швеції у розмірі 11-12 тисяч шведських крон на місяць, що становить 42-46 тисяч гривень.

Представниця органу опіки та піклування зазначила, що питання розглядалися на комісії. За рішенням органу опіки та піклування не доцільно позбавляти батьківських прав відповідачку. Для гармонійного розвитку дитини є потреба у її спілкуванні з матір`ю.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 17.07.2024 відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено до розгляду за загальними правилами позовного провадження в підготовче судове засідання.

20.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

03.09.2024 до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.10.2024 до участі у справі залучені третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Студениківської сільської ради та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 04.11.2024 справу призначено до судового розгляду по суті, викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , запрошено неповнолітнього ОСОБА_1 та психолога.

06.11.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 19.12.2024 витребувано інформацію від Державної прикордонної служби України.

Представники третіх осіб до суду не з`явились. Від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради направила до суду заяву про визнання позову та розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідачка та її представниця позов визнали у частині стягнення аліментів у сумі 6000 грн на місяць.

Судом встановлено наступні обставини:

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.07.2010 виконкомом Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ОСОБА_1 народжений ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 02.07.2010 зроблено відповідний актовий запис №02. Матір`ю дитини записана ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_1 .

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 04.10.2017 рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, що підтверджується його копією.

Рішенням виконавчого комітету Студениківської сільської ради від 27.09.2022 №78 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_1 разом з батьком по АДРЕСА_1 , що підтверджується його копією.

Як вбачається з копії витягу з реєстру територіальної громади № 2023/004161031 від 02.06.2023, ОСОБА_1 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Згідно з копіями актів обстеження умов проживання від 07.06.2024 та 19.06.2024 ОСОБА_1 разом з сином проживають по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, не бере участі у вихованні. Останні два роки не з`являлась.

Відповідно до копії довідки Студениківського ліцею від 19.06.2024 №219, ОСОБА_1 з 01.09.2023 навчається в 9 класі зазначеного закладу. Утриманням та вихованням сина займається виключно батько ОСОБА_1 .

В характеристиці ОСОБА_1 , виданій Студениківським ліцеєм 21.06.2024, зазначено, що дитина живе в неповній сім`ї. Вихованням ОСОБА_3 займається батько, який цікавиться його навчанням та бере активну участь у житті сина, копія характеристики додана до позову.

06.06.2024 позивач звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради із заявою щодо підготовки висновку про доцільність чи не доцільність позбавлення ОСОБА_2 її батьківських прав щодо їх неповнолітнього сина ОСОБА_1 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 , заява додана до позову.

02.02.2022 ОСОБА_2 звернулась до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області із заявою про надання висновку про визначення місця проживання сина, копія заяви додана до відзиву на позовну заяву.

На підставі вказаної заяви було проведено обстеження умов проживання неповнолітнього сина сторін за адресою: АДРЕСА_2 , акт комісії КС «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» від 18.02.2022.

Також, 18.02.2022 було складено акт оцінки потреб сім`ї, в якому зазначено, що відповідно до інформації від дитини він любить і поважає обох батьків, довірливі стосунки з бабусею (тата), має батьків.

Відповідно до копії характеристики ОСОБА_1 , який навчався в Студениківському ОЗЗСО І-ІІІ ступенів з 1 по 6 клас, протягом навчання ОСОБА_3 у початковій школі мама хлопчика приділяла велику увагу його навчанню та вихованню, відвідувала школу, класні збори, свята, активно контактувала з класоводом, допомагала у вивченні шкільних предметів, зокрема англійської мови. Під час навчання ОСОБА_3 у п`ятому класі вихованням і навчанням дитини займалась в основному бабуся, батьки не відвідували батьківські збори, шкільні свята та не контактували з класним керівником.

Як вбачається з копії відповіді ТОВ «Нью смайл дизайн» від 06.09.2022, ОСОБА_1 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідував медичний центр з метою отримання стоматологічних послуг протягом 2021 року, згоду на лікування 31.06.2021 надала його мати ОСОБА_2 , також вона здійснювали записи на прийоми та оплати за надані послуги.

Згідно з відповіддю ФОП ОСОБА_8 ФК «Софія Sport» від 17.02.2023, ОСОБА_1 відвідував персональні та групові заняття в басейні з 27.11.2021 по 17.02.2022. Приводила ОСОБА_1 на заняття, забирала з них та оформлювала клубні абонементи, підтримувала зв`язок з його тренером по плаванню його мама ОСОБА_2 .

До матеріалів справи додано довідку клініки «Мій Док» від 09.02.2023 №1.

Відповідно до наданих відповідачкою копій квитанцій у 2018, 2022, 2023 роках вона періодично здійснювала перекази певних сум на потреби сина.

Рішенням виконавчого комітету Студениківської сільської ради від 26.08.2024 №128 затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

До матеріалів справи додані копії консультаційних висновків від 28.09.2023, 08.08.2023, 17.06.2024, виписки із медичної картки пацієнта про стан здоров`я неповнолітнього ОСОБА_1 .

Також, додані копії довідок ТОВ «Центр Діагностики Зору-К» Візіум від 18.07.2019, 10.07.2020, 11.07.2021 щодо отриманого неповнолітнім ОСОБА_1 лікування.

До матеріалів справи додано копію електронного направлення КНПКОР «Київська обласна дитяча лікарня» №7291-7028-8361-7163 від 01.11.2023 щодо пацієнта ОСОБА_1 .

До матеріалів справи додано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.08.2023.

Згідно з інформацією від Державної прикордонної служби України від 26.12.2024 №19-89281/18/24 ОСОБА_2 неодноразово перетинала державний кордон України у період з 2017 року по 2024 рік.

Свідок ОСОБА_6 чоловік тітки позивача в судовому засіданні повідомив, що відповідачку бачив близько п`яти разів, коли востаннє не пам`ятає. Позивача знає з дитинства, він живе з сином. Раніше позивач жив у м.Київ, зараз у селі. Свідок буває у позивача вдома 2-3 рази на тиждень, відповідачки за цей час жодного разу не бачив. У вихованні сина мати участі не бере. Дитина ходить до школи в с.Студеники. Мати дитини живе за кордоном більше року. У 2021 році відповідачка у с.Козлів мабуть не жила.

Свідок ОСОБА_7 тітка позивача в судовому засіданні пояснила, що позивач з відповідачкою після народження сина проживали в с.Козлів, потім у м.Київ. Потім відповідачка поїхала за кордон. Дитина жила з батьком та бабусею в с.Козлів. Останні три роки не бачила відповідачку у селі. Чи надсилала для дитини кошти, не знає.

Свідок ОСОБА_4 вчителька початкових класів Студениківського ліцею повідомила, що є першою вчителькою ОСОБА_3 . Чотири роки спілкувалась з ним та батьками. Він був здібним учнем. Перший рік мати була відсутня - на заробітках за кордоном. Потім у 4-му класі спілкувалась більше з мамою, вона у 2019-2020 роках жила у с.Козлів з чоловіком і свекрухою. Мама цікавилась сином, була на святах. ОСОБА_3 хоче бути, як з батьком так і з мамою. На даний час мама іноді цікавиться успіхами сина у навчанні. Зі слів його класного керівника у нього погіршилась успішність.

Неповнолітній ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що живе в с.Козлів разом з батьком. З матір`ю не спілкується, бо не має бажання з нею спілкуватись. Вона починає маніпулювати, шантажувати, не слухає його, не поважає. Спілкувались з мамою щодо його майбутньої професії, він сказав, що хоче стати психологом, а мамі не подобається, каже, що гарно оплачується стоматолог. Розмови з матір`ю ні до чого не призводять, вони ні про що. Хоче жити з батьком. Був період, давно, коли жив з мамою у с.Козлів, коли навчався у четвертому класі. Матір з хати вигнала бабуся. Потім жили з батьком у м.Київ, мати в той час була за кордоном, потім повернулась та почала займатись його вихованням. На початку війни виїхав з батьком до с.Козлів, а мати поїхала у Данію. За цей час вона приїжджала лише два рази. На дні народження та інші свята не приїжджала, спілкувались телефоном. Мати не рахується з ним, не поважає його, не хотів би з нею бачитись. Батько не ображає матір, був час, що мати ображала батька. Мати пропонувала поїхати з нею, він відмовився. Без його згоди домовилась з вчителем математики про додаткові заняття, тому він відмовився. Мати не організовувала спільний відпочинок, але пропонувала влітку цього року, а до цього не пропонувала. Вже не хоче налагоджувати стосунки з матір`ю, але йому не вистачає спільного з нею часу. Мати казала, що, на її думку, для нього кращі умови будуть з нею, ніж з батьком. Мама організувала відвідування реабілітаційного центр. Діагноз з урології знає та батькові сказав про це. Проблем зі спілкування з однолітками не має.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 19 цієї Конвенції визначено, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини у тому числі від відсутності піклування чи недбалого поводження. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.3 ст.171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 181СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд, на підставі ст.182 СК України, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.1 ст.79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зп.1ч.1ст.430ЦПК Українисуд допускаєнегайне виконаннярішення вчастині стягненняаліментів умежах сумиплатежу заодин місяць.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

1.У постанові ВС від 20.03.2024 у справі № 204/2097/22 зроблено висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання позбавлення батьківських прав. Зокрема, тлумачення положень п. 2 ч.1 ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Також, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Оцінюючи досліджені судом докази, пояснення сторін та думку дитини суд дійшов висновку, що відповідачка дійсно останні кілька років не має безпосереднього спілкування з сином, крім майже місяця влітку 2024 року. Судом встановлено, що відповідачка виїхала з України наприкінці лютого 2022 року через повномасштабне військове вторгнення в Україну та на даний час постійно мешкає у Данії.

Однак, вбачається, що відповідачка проявляє інтерес до свого сина, його стану здоров`я, навчання, а також систематично перераховувала кошти на його утримання. При цьому, стосунки між відповідачкою та сином останнім часом погіршилися, насамперед через труднощі в особистому спілкуванні «на відстані» та з огляду на вікові особливості сина.

Зважаючи на досліджені докази, обставин, які б давали підстави для висновку, що з боку відповідачки має місце ухилення від виховання дитини, яке обумовлено її винною поведінкою та свідомим нехтування своїми обов`язками, судом не встановлено.

При цьому, вбачається, що заради найкращих інтересів дитини відповідачка має змінити своє ставлення до виховання та спілкування в цілому зі своїм сином, і, за необхідності, скористатися допомогою фахівців з сімейної психології, медіації тощо, а орган опіки та піклування за місцем проживання дитини має забезпечити контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов`язків щодо її сина.

2.При вирішеннівимоги щодовстановлення факту,що позивачсамостійно виховуєта утримуєсвого неповнолітньогосина ОСОБА_1 ,суд враховуєвисновки,зроблені упостанові ВСвід 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, де зазначено, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Також,ВС зазначає,що оскількив СКУкраїни чітковстановлено,що сімейніправа таобов`язки єтакими,що тіснопов`язаніз особою,а томуне можутьбути переданііншій особі,можна констатувати,що всилу настанняпевних юридичнихфактів (дійчи подій),які маютьбути підтвердженівиключно актамицивільного стану(свідоцтво просмерть)чи рішеннямсуду (пропозбавлення батьківськихправ,визнання недієздатним,померлим,безвісно відсутнім)та позбавляютьособу користуватисябатьківською правосуб`єктністю,такі правата обов`язкиприпиняються тане потребуютьдодаткового підтвердженнятого,що один ізбатьків самостійновиконує їх. СКУкраїни невстановлено підставприпинення батьківськихобов`язківщодо вихованнядитини.Так самояк визначенач.1ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позивач приділяє значно більше часу вихованню сина, ніж відповідачка, яка проживає за межами України. Однак, ступінь участі відповідачки у реалізації своїх батьківських прав та обов`язків, а також умови, в яких перебувають сторони та їх дитина, не дають підстав для висновку, що позивач самостійно виховує та утримує сина. Зокрема, судом встановлено, що відповідачка здійснює переказ коштів на утримання сина, організовувала лікування та реабілітацію сина, вживала заходи щодо підвищення рівня його знань тощо. При цьому, позивач до подання цього позову не ставив питання щодо примусового стягнення аліментів на утримання сина. Питання щодо визначення місця проживання сина розглянуто уповноваженими органами у позасудовому порядку.

Зважаючи на вищенаведене факт самостійного виховання дитини позивачем не доведено.

3.При вирішенні питання щодо стягнення аліментів з відповідачки на утримання дитини суд враховує визнання нею позову щодо стягнення аліментів в цілому, але заперечення щодо визначення розміру аліментів у частці від доходу.

Суд враховуєматеріальне становищепозивача тавідповідачки,але бередо уваги,що сторонамине наданосудові доказівпро отриманідоходи якпозивачем,так івідповідачкою,хоча проїх джерелата розміризазначено усудовому засіданні.

Крім того при визначенні розміру та способу стягнення аліментів суд бере до уваги стан здоров`я дитини, яка потребує лікування та оздоровлення, відсутність даних про поганий стан здоров`я відповідачки та наявність в неї інших дітей тощо, а також, що відповідачка проживає за кордоном та має соціальний статус, який пов`язаний з вимушеним переселенням через військову агресію проти України.

Зазначене дає підстави для висновку, що стягнення аліментів на її утримання у твердій грошовій сумі, яка у середньому відповідатиме розміру доходу відповідачки, про який вона повідомила суду, є доцільнішим та таким, що підлягатиме спрощеному контролю як з боку державних органів, так і самої дитини, а також відповідатиме інтересам останньої.

З огляду на викладене вимоги щодо стягнення аліментів на утримання сина сторін - ОСОБА_1 підлягають задоволенню у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 (десять тисяч) грн щомісячно до повноліття дитини, починаючи з дня подачі позову - 16.07.2024.

4.До позовної заяви в якості доказу додано довідку № 92 від 19.09.2023 Студениківського ліцею Студениківської сільської ради, в якій зазначається, що «утримання і виховання ОСОБА_3 займається, виключно, батько ОСОБА_1 . Мати, ОСОБА_2 , участі в піклуванні за сином не приймає».

Крім того, додано довідку № 256 від 07.09.2023 Студениківської сільської ради ОСОБА_1 , де зазначено, що його дитина ОСОБА_1 дійсно знаходиться на його утриманні.

З досліджених судом доказів встановлено, що твердження, зазначені у цих довідках, не у повній мірі відповідають дійсності.

У довідках не зазначено джерело такої інформації, при цьому ліцей не є розпорядниками інформації щодо того, хто з батьків займається утриманням та вихованням дитини.

Зважаючи на викладене суд не бере до уваги інформацію, зазначену у цих довідках, через її недостовірність.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 10000 (десять тисяч) грн щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 16.07.2024.

Допустити негайне виконання даного рішення у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_1 .

Покласти на орган опіки та піклування (виконавчий комітет) Студениківської сільської ради Бориспільського району контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо її сина ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Студениківської сільської ради, ЄДРПОУ 44141598, вул.Переяславська, 19, с.Козлів, Бориспільський район, Київська область, 08421;

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Студениківської сільської ради, ЄДРПОУ 44141598, місцезнаходження: вул.Переяславська, 19, с.Студеники, Бориспільський район, 08421;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено 18.02.2025.

Суддя: Д. В. Свояк