Рішення

від 13.02.2025 по справі 524/6918/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/6918/24

Провадження №2/524/324/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року до суду звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову товариство вказувало, що 04 жовтня 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Маніфою» було укладено договір позики № 4685491, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 5100,00 грн., строком користування до 08 грудня 2022 року (65 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів. Акційна процентна ставка, фіксована 2,20% на день застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій. Базова процентна ставка, фіксована 2,20% на день застосовується протягом першого розрахункового періоду. Основна процентна ставка, фіксована 3,00% на день застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

08 лютого 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ « ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 08-02/2023, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором позики № 4685491 від 04.10.2022 року, що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за договором, станом на 30.04.2024 року, утворилася заборгованість у розмірі 14433,00 грн., яка складається із: 5100,00 грн. заборгованість за кредитом та 9333,00 грн. заборгованість за процентами, які позивач просив стягнути з відповідача та їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою судді від 05 серпня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі, залучено сторін, третю особу, призначено справу до розгляду.

16 вересня 2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позову заяву. Представник вказала, що доказів перерахування коштів ОСОБА_1 від ТОВ «Маніфою» позивачем не надано. Заявлені позивачем до стягнення проценти не ґрунтуються на умовах кредитного договору, доказів продовження дії кредитного договору матеріали справи не містять. Просила відмовити у задоволенні позову.

21 серпня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не прибув. У поданій до суду заяві просили справу розглядати без участі представника товариства.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник до суду не прибули. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просила справу розглядати без відповідача та його представника.

Представник третьої особи - ТОВ «Маніфою» у судове засідання не прибув. У своєму листі просили справу розглядати без участі їх представника. Свого відношення до позову не висловили.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

04 жовтня 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4685491. Зазначений договір було укладено відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Маніфою» та розміщених їх сайті https://money4you.ua/ru/o-nas/normatyvna-dokumentatsiya/.

Згідно п. п. 2.3.1 - 2.3.4 договору: тип позики - довгострокова, сума позики складає 5 100,00 гривень, строк позики: до 08 грудня 2022 року (65 днів).

Відповідно до п. 2.4.1-2.4.3 договору акційна процентна ставка, фіксована 2,20% на день застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій. Базова процентна ставка, фіксована 2,20% на день застосовується протягом першого розрахункового періоду. Основна процентна ставка, фіксована 3,00% на день застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду.

Згідно п. 2.5. договору позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером банківської картки НОМЕР_1 ……5670, зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.

Договір позики було підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора w03953.

До укладання кредитного договору відповідач ОСОБА_1 ознайомився із Паспортом споживчого кредиту (позики), про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором q59640, таблицею обчислення загальної вартості кредиту (позики), реальної річної процентної ставки за договором та графіком нарахувань, про що також свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором w03953.

Підписавши договір про надання кредиту (позики), відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Маніфою» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в розмірі 5100,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів 04.10.2022 року о 07:35:30 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 ……5670, що постає із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.05.2024 року (а.с. 73).

Із виписки по рахунку ОСОБА_1 , наданої 27.12.2024 року АТ КБ «Приватбанк», вбачається, що на ім`я останнього емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 04.10.2022 року було зараховано грошові кошти у розмірі 5100,00 грн.

08 лютого 2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 08-02/2023, відповідно до вимог якого, ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

За п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 08-02/2023 від 08.02.2023 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 1194, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей (а.с. 17).

Згідно Витягу з реєстру боржників від 08.02.2023 року до договору факторингу № 08-02/2023 від 08.02.2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 14433,00 грн., з яких: 5100,00 грн. заборгованість за кредитом та 9333,00 грн. заборгованість за процентами (а.с. 18). Зазначений розмір заборгованості вказаний у розрахунку заборгованості (а.с. 19).

Отже, до позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 14433,00 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 цього Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору позики із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги за договором позики № 4685491 від 04.10.2022 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором за вищевказаним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач заявив про стягнення заборгованості у розмірі 14 433,00 грн., з яких: 5100,00 грн. заборгованість за кредитом та 9333,00 грн. заборгованість за процентами.

Як постає з матеріалів справи, позика надавалася на 65 днів, дата повернення позики 08.12.2022 року. Таким чином, строк дії договору закінчився 08 грудня 2022 року, до цього часу його умови сторонами не змінювалися.

Відповідно до п. 4.2. договору позики, строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено цей договір позики.

За п. 4.5. договору, у зв`язку з продовженням строку позики сторони додатковою угодою затверджують строк користування позикою за додатковою угодою та, відповідно новий розрахунок, згідно з яким здійснюються подальші нарахування процентів за користування позикою, визначається строк та кількість розрахункових періодів в межах дії додаткової угоди та затверджується графік обов`язкових платежів.

Таким чином, продовження строку дії позики можливе лише у випадку укладення додаткової угоди до договору, а нарахування процентів за користування позикою можливе лише в період дії такої додаткової угоди та у відповідності до графіку нарахувань, що визначається у цій додатковій угоді.

Доказів того факту, що договір позики після 08 грудня 2022 року було пролонговано шляхом укладання додаткової угоди та строк користування позикою (кредитом) збільшено, матеріали справи не містять, а не сплата та/або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без волевиявлення сторін (у тому числі вчинення відповідних дій).

За п. 2.4.2. базова процентна ставка фіксована у розмірі 2,2% на день застосовується протягом першого розрахункового періоду, яким є 15 днів. За п. 2.4.3. основана процента фіксована становить 3,0% на день застосовується протягом усього строку позики.

Таким чином, з огляду на встановлені судом конкретні обставини справи, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, та той факт, що договір позики діяв лише до 08 грудня 2022 року (65 днів), розмір нарахованих процентів становить 9333,00 грн. (5100,00 х 15 днів х 2,2% = 1683,00 грн.) + (5100,00 х 50 днів х 3,0% = 7650,00 грн.). Зазначений розмір процентів був заявлений позивачем до стягнення, тобто у межах строку кредитування.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у загальному розмірі 14 433,00 грн., з яких: 5100,00 грн. заборгованість за кредитом та 9333,00 грн. заборгованість за процентами.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у зазначеному розмірі.

Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 4685491 від 04.10.2022 року, що виникла станом на 30.04.2024 року, у розмірі 14 433,00 грн., з яких: 5100,00 грн. заборгованість за кредитом та 9333,00 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. № 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ТОВ «Маніфою», код ЄДРПОУ: 42848369, м. Київ, вул. Казиміра Малевича, буд. № 86, літера «Д».

Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2025 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: