Рішення

від 18.02.2025 по справі 724/4418/24

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/4418/24 Провадження № 2/724/143/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.

за участю секретаря судового засідання: Банарюк К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української православної Свято-Іоанна-Богослова церкви, третя особа: Хотинська міська рада Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 до Української православної Свято-Іоанна-Богослова церкви, третя особа: Хотинська міська рада Дністровського району Чернівецької області про визнання правочину дійсним та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 20.11.2001 року між ОСОБА_1 та Українською православною Свято-Іоанна-Богослова церквою був укладений договір купівлі продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку, жилою площею 33,60 кв. м, зазначений у плані під літ. А-І; літня кухня з коморою, зазначена під літ. Б; сарай, зазначений під літ. Г, погріб зазначений під літ. ПГ, огорожа, кам`яна, зазначена у плані 1-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав продавцю на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого Хотинською держнотаріальною конторою від 18 січня 2001 року та зареєстрованого в БТІ м. Хотина в реєстровій книзі № 8.

Зазначений договір був укладений Хотинською філією товарної біржі «Дніпродзержинська» та зареєстрований 20.11.2001 року за №104-Н. Житловий будинок було продано за 5 880 гривень, які Продавець отримав від Покупця до підписання цього договору. У вказаному договорі зазначено, що на момент укладення угоди Продавець і покупець являються членами біржі. На підставі ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню.

Правочин обома сторонами повністю виконаний: відповідачем були звільнені всі приміщення, передані ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Відповідно до реєстраційного напису на правовстановлюючому документі, виданому 03.12.2001 року Хотинським комунальним районним бюро технічної інвентаризації, зазначений в цьому документі житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами зареєстрований в Хотинському комунальному бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 та записаний в реєстрову книгу. Отже, Позивач фактично користується даним будинком з 2001 року, проживає у даному будинку, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує будинок в належному санітарно-технічному стані.

На даний час позивач не може розпорядитися належним йому на праві власності житловим будинком у зв`язку із недотриманням форми правочину, а саме відсутністю нотаріального посвідчення договору. Проте, нотаріально посвідчити цю угоду сторони не можуть, оскільки біржовий договір вже зареєстрований в органах бюро технічної інвентаризації.

Просить суд: визнати дійсним правочин, реальним та виконаним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.11.2001 року, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та Українською православною Свято-Іоанна-Богослова церквою, станом на сьогодні Релігійна організація «Релігійна громада парафії на честь Святого Апостола Іоанна Богослова Чернівецько-Буковинської Єпархії української православної церкви села Атаки Хотинського району Чернівецької області», та зареєстрований на Хотинській філії Товарної біржі «Дніпродзержинській»; визнати право власності на житловий будинок, жилою площею 33,60 кв. м, зазначений у плані під літ. А-І; літня кухня з коморою, зазначена під літ. Б; сарай, зазначений під літ. Г, погріб зазначений під літ. ПГ, огорожа, кам`яна, зазначена у плані 1-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 08 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

23.01.2025 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відмову від частини позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Української православної Свято-Іоанна-Богослова церкви, третя особа: Хотинська міська рада про визнання правочину дійсним та визнання права власності, а саме відмовляється від позовних вимог про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна від 23.11.2001 року дійсним.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 06.02.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про відмову від частини позовних вимог задоволено, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Української православної Свято-Іоанна-Богослова церкви, третя особа: Хотинська міська рада про визнання правочину дійсним та визнання права власності в частині позовних вимог про визнання правочину дійсним закрито.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 06.02.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному порядку у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява від представника позивача Ісопчука В.В., про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Представник відповідача Української православної Свято-Іоанна-Богослова церкви в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності їхнього представника, а також зазначив, що не заперечує щодо позовних вимог.

Представник третьої особи Хотинської міської ради в судове засіданні не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, суд, вважає, можливим розглянути справу за відсутності сторін по наявним матеріалам в справі.

Дослідивши письмові докази, виходячи із встановлених обставин справи суд, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 20.11.2001 року Українська православна Свято-Іонна-Богослова церква уклали з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований в Хотинській філії товарної біржі «Дніпродзержинська» за реєстраційним номером 002/104-Н, згідно умов якого ОСОБА_1 купив у Української православної Свято-Іонна-Богослова церкви житловий будинок, жилою площею 33,60 кв. м, зазначений у плані під літ. А-І; літня кухня з коморою, зазначена під літ. Б; сарай, зазначений під літ. В, сарай, зазначений під літ. Г, погріб зазначений під літ. ПГ, огорожа, кам`яна, зазначена у плані 1-2, який знаходиться заадресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу, який 03.12.2001 року був зареєстрований в Хотинському комунальному районному бюро технічної інвентаризації в книзі за реєстровим номером 5.

Відповідно до довідки № 339 від 28.10.2024 року, виданої Хотинською міською радою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно являється власником житлового будинку загальною площею 42,90 кв.м., з яких жила площа складає 33, 60 кв.м., та належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 20.11.2001 року за реєстраційним номером 002/104-Н..

Згідно висновку оцінювача про вартість майна від 06.12.2024 року, вартість житлового будинку становить 92217 грн.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (ч. 1ст. 47 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу -ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочину ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Таким чином, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій житловий будинок.

Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу ніким не спростовані та свідчать про те, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі статтею 224 ЦК України (в редакції 1963 року, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК України (у редакції 1963 року).

До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем Українською православною Свято-Іоанна-Богослова церквою та покупцем ОСОБА_1 .

При цьому, здійснивши державну реєстрацію в Хотинському Бюро Технічної Інвентаризації право власності на вказаний житловий будинок на підставі договору купівлі - продажу за № 002/104-Н від 20.11.2001 року, держава цим самим визнала право власності позивача на житловий будинок, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Визнання права власності на нерухоме майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Аналізуючи зміст наведених норм цивільного законодавства, виходячи із основних принципів цивільного процесу, зокрема змагальності і диспозитивності, враховуючи, що на час укладання договору купівлі-продажу мала місце суперечність законодавства, приймаючи до уваги той факт, що відсутні підстави нікчемності правочину, права та інтереси сторін укладений правочин не порушував, а навпаки, позивач після набуття права на нерухоме майно в повному обсязі не може користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, що сторони вказаного вище договору домовились щодо всіх важливих його умов і відбулось повне виконання договору, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене і зважаючи на підтвердження в суді всіх зазначених обставин, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, жилою площею 33,60 кв. м, зазначений у плані під літ. А-І; літня кухня з коморою, зазначена під літ. Б; сарай, зазначений під літ. Г, погріб зазначений під літ. ПГ, огорожа, кам`яна, зазначена у плані 1-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , набутий ним у власність на підставі договору купівлі - продажу, укладеного 20.11.2001 року на Товарній біржі «Дніпродзержинська».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 1216-1218, 1220,1267, 1268, 1273, 1297 ЦК України, ст. ст. 19, 60, 76-81, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Української православної Свято-Іоанна-Богослова церкви, третя особа: Хотинська міська рада Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок, жилою площею 33,60 кв. м, зазначений у плані під літ. А-І; літня кухня з коморою, зазначена під літ. Б; сарай, зазначений під літ. Г, погріб зазначений під літ. ПГ, огорожа, кам`яна, зазначена у плані 1-2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18.02.2025 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ