Рішення

від 17.02.2025 по справі 756/14132/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17.02.2025 Справа № 756/14132/23

Унікальний номер 756/14132/22

Номер провадження 2/756/206/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року місто Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Лисенко Д.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - Дуднік Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека АНЦ» про визнання недійсними договорів та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору, короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір №1/2016-05/К оренди нежилого приміщення від 26 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 з додатковими угодами; договір № 2/2016-05/К суборенди нежитлового приміщення від 26 травня 2016 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» з додатковими угодами; договір № 3/2016-05/К оренди нежитлового приміщення (з відкладальною обставиною) від 26 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» з додатковими угодами; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення зі сплати частини отриманих орендних платежів з січня 2022 року по вересень 2023 року в розмірі 462000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року, в порядку поділу майна подружжя визнано за кожним з подружжя право власності на частину нежитлового приміщення загальною площею 54 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Також рішенням стягнуто половину доходу від передачі спільного майна в оренду з квітня 2017 року по квітень 2018 року в сумі 182000,00 грн.

Також зазначає, що 26 травня 2016 між відповідачем ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 , за його згодою, був укладений договір №1/2016-05/К оренди нежитлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_5 передала у строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно між ОСОБА_5 та ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУП» був укладений договір №3/2016-05/К оренди нежитлового приміщення (з відкладальною обставиною).

Пунктом 1.3 договору № 3/2016-05/К оренди нежитлового приміщення визначено, що "обов`язок Орендодавця передати Приміщення Орендарю за цим Договором виникає з наступного календарного дня після дня припинення з будь-яких причин дії Договору оренди нежитлового приміщення №1/2016-05/К від 26 травня 2016р., укладеного між ФОП ОСОБА_6 та Орендодавцем, його розірвання, визнання недійсним тощо (ч. 1.ст.212 ЦК України) (відкладальна обставина)".

Згодом, між ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» та ОСОБА_5 , як ФОП, укладені додаткові угоди щодо оренди нежитлового приміщення.

28 січня 2019 було зареєстровано зміну назви ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» (код ЄДРПОУ 33549639) на ТОВ «АПТЕКА АНЦ» (код ЄДРПОУ 33549639).

Посилаючись, що згоди на укладення договорів та фактичного розпорядження спільним майном він ОСОБА_5 не надавав, в жовтні 2021 року звернувся до відповідачів ТОВ «АПТЕКА АНЦ», ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 із вимогою про розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення до 01 листопада 2021 року.

Посилається на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2022 року у справі №355/10239/20, яке залишено без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на його користь частину отриманих орендних платежів за період з травня 2018 року до грудня 2021 року в розмірі 909 000,00 грн.

Зазначає, що відповідач на теперішній час отримує дохід від передачі спільного майна - нежитлового приміщення в оренду та не відшкодовує йому добровільно половини отриманого доходу, просить стягнути частину отриманих орендних платежів з січня 2022 року по вересень 2023 року в сумі 420 000,00 грн.

В подальшому представник позивача ОСОБА_1 змінила предмет позову та збільшила заявлені вимоги в редакції від 06 квітня 2024 року та від 04 жовтня 2024 року, посилаючись на відсутність волевиявлення позивача на укладання дружиною, оспорюваних правочинів, просила суд: визнати недійсними договори, укладені між відповідачами, а саме: договір № 1/2016-05/К оренди нежитловогоприміщення від 26.05.2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 з додатковими угодами; договір № 2/2016-05/К суборенди нежитлового приміщення від 26.05.2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» з додатковим угодами; договір № 3/2016-05/К оренди нежитловогоприміщення (з відкладальною обставиною) від 26.05.2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» з додатковими угодами та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошове зобов`язання зі сплати 1/2 частини орендних платежів з січня 2022 року по жовтень 2024 року в розмірі 748000,00 грн.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 жовтня 2023 року справу передано на розгляд головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою суду 01 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху.

На усунення недоліків 14 листопада 2023 року представником позивача сплачено судовий збір у розмірі 5693,30 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.

Від відповідача ОСОБА_5 11 грудня 2023 року надійшов відзив на позовну заяву в якому просить частково задовольнити вимоги ОСОБА_4 про стягнення компенсації частки орендної плати в розмірі фактично отриманих коштів з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Також зазначає, що зазначені договори оренди не можуть бути розірваними, так як з 01 травня 2023 року вже втратили свою чинність, як розірвані. З 01 травня 2023 року приміщення передано орендарю ТОВ «Аптека АНЦ» на підставі договору оренди №3/2016-05/К. До відзиву надала копії судових рішень про розподіл майна подружжя, стягнення грошових коштів та визначення місця проживання дитини. Також, надала додаткові угоди до договору оренди нежитлового приміщення від 01 березня 2022 року, від 20 березня 2023 року, від 01 лютого 2023 року від 27 травня 2016 року.

Від директора ТОВ «Аптека АНЦ» 12 грудня 2023 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати до вимог ОСОБА_4 наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Аптека АНЦ» про розірвання договорів оренди. В обґрунтування поданого позову зазначає, що сам позивач як у поданій позовній заяві зазначає, що нежитлове приміщення передано в оренду за його згодою. Вказує на неможливість розірвання договорів, дія яких припинена. Зазначає, що звертаючись до суду 27 жовтня 2023 року, позивач пропустив строк позовної давності до заявлених вимог щодо розірвання договорів, про існування яких він достеменно був обізнаний в день укладання, про що зазначив у позовній заяві. Окрім того, його підпис міститьсяв договорі оренди від 26 травня 2016 року, копію якого долучено до відзиву.

01 лютого 2024 року від відповідача ОСОБА_5 надійшло клопотання про долучення додаткової угоди від 01 березня 2022 року про визначення розміру орендної плати 39600,00 грн з 01 грудня 2022 року по 31 січня 2023 року та долучені акти надання послуг отримання орендної плати 2022-2023 роки.

Від представника позивача 06 лютого 2024 року надійшло звернення ОСОБА_4 до ТОВ «Аптека АНЦ», в якому він повідомляє, що 26 травня 2016 року за його згодою був укладений договір №1/2016/-05/К оренди нежитлового приміщення між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 . Згодом, між ОСОБА_5 , як ФОП, та ТОВ «Елегант-груп» укладені нові договори та/або додаткові щодо оренди, згоду на які він не надавав, тому повідомляє, що як співвласник майна не має наміру на укладання договорів щодо оренди та вимагає розірвання усіх договорів.

Також, 09 лютого 2024 року представник позивача надала відповідь на відзиви ОСОБА_5 та ТОВ «Аптека АНЦ».

Вперше, 04 березня 2024 року та вдруге, 06 квітня 2024 року представник позивача подала заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просить визнати недійсними договори, укладені між відповідачами, а саме: договір № 1/2016-05/К оренди нежитлового приміщення від 26 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 з додатковими угодами; договір № 2/2016-05/К суборенди нежитлового приміщення від 26 травня 2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» з додатковим угодами; договір № 3/2016-05/К оренди нежитлового приміщення (з відкладальною обставиною) від 26 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» з додатковими угодами.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року заяву про зміну предмета позову повернуто представнику позивача адвокату Ткаченко О.В.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 липня 2024 року вищевказану ухвалу скасовано, справу направлено до Оболонського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Справа повернулася до Оболонського районного суду міста Києва 06 серпня 2024 року.

Від представника позивача 04 жовтня 2024 року надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошове зобов`язання зі сплати 1/2 частини орендних платежів з січня 2022 року по жовтень 2024 року в розмірі 748000,00 грн.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху для доплати судового збору.

На виконання вимог ухвали представник позивача 14 жовтня 2024 року надала заяву про усунення недоліків із платіжною інструкцією про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року прийнято заяви представника позивача ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 06 квітня 2024 року та про збільшення розміру позовних вимог від 04 жовтня 2024 року.

21 березня 2024 року директор ТОВ «Аптека АНЦ» надав розрахунок проведеної оплати по договору №3/2016-05/к від 26 травня 2016 року за період травень 2023 року - лютий 2024 року в розмірі 44000,00 грн, з відрахуванням військового збору - 660,00 грн та ПДВ в розмірі 7920,00 грн. та долучені платіжні інструкції та видаткові касові ордери (а.с.33-64 том2).

Від представника відповідача 04 квітня 2024 року надійшли електронні фіскальні чеки про отримання ОСОБА_5 від ТОВ «Аптека АНЦ» орендної плати (а.с.69-141 том2).

23 листопада 2024 року від представника відповідача ТОВ «Аптека АНЦ» надійшов відзив на позовну заяву через підсистему «Електроний суд», в якому просить відмовити ОСОБА_4 в задоволенні змінених позовних вимог про визнання недійсними договору оренди, договору суборенди. Застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності й врахувати, що оскаржувані договори укладено за згодою позивача, про що ним особисто неодноразово зазначалось в позовних заявах, врахувати що дія оскаржуваних договрів припнена сторонами 30 квітня 2023 року.

Ухвалою суду 06 грудня 2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача - Ткаченко О.В. підтримала змінені та збільшені позовні вимог з підстав та мотивів зазначених у поданих заявах. Звернула увагу суду, що відсутні письмові докази надання ОСОБА_4 згоди дружині - ОСОБА_5 на укладання оспорюваних правочинів, з цих підстав просить суд визнати їх недійсними.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зауважила, що до розміру орендної плати також включений розмір податків та оплата комунальних послуг. Зазначає, що позивач надавав згоду на укладання оскаржуваних правочинів. Неодноразово звертався до суду із позовом про стягнення орендної плати. Наголошує, що позивач зареєстрований, як суб`єкт господарювання на не підконтрольній Україні території так звана ДНР, тому відповідач не вважає за потрібне добровільно перераховувати кошти половини отриманої орендної позивачу. Заявила клопотання про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності до заявлених вимог. Також, звернула увагу, що заявлені вимоги є взаємовиключними, недійсність договорів не породжує обов`язку сплати орендної плати.

Представник відповідача ТОВ «Аптека АНЦ» - Дуднік Т.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 з мотивів викладених у письмових відзивах.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасник процесу зобов`язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина третя статті 27 ЦПК України).

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Встановлені судом обставини справи

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №756/10701/17, в порядку поділу сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право спільної часткової власності за кожним по частини нежитлового приміщення загальною площею 54 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначеним рішенням стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 182000,00 грн доходу, отриманого від передачі спільного майна в оренду за період із квітня 2017 року до квітня 2018 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових порав на нерухоме майно ОСОБА_4 належить частина нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2022 року по справі № 335/10239/20, залишеним без змін судом апеляційної та касаційної інстанцій, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 частину отриманих орендних платежів з травня 2018 року по грудень 2021 року в розмірі 909 000,00 гривень та 9097,35 гривень судових витрат.

Як зазначив ОСОБА_4 в тексті позовної заяви і встановлено судами під час розгляду справи № 335/10239/20, а також в тексті постанови Верховного Суду від 07 серпня 2023 року, що 26 травня 2016 року між ОСОБА_4 , відповідачем ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 за його згодою укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1/2016-05/К, за умовами якого ОСОБА_5 передала у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У цей день між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕГАНТ-ГРУП» укладений договір оренди нежитлового приміщення № 3/2016-05/К (з відкладальною обставиною).

Пунктом 1.3 договору оренди нежитлового приміщення № 3/2016-05/К, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУП», визначено, що обов`язок орендодавця передати приміщення орендарю за цим договором виникає з наступного календарного дня після дня припинення з будь-яких причин дії договору оренди нежилого приміщення від 26 травня 2016 року № 1/2016-05/К, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та орендодавцем, його розірвання, визнання недійсним тощо (відкладальна обставина).

Між ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» та ФОП ОСОБА_5 укладені нові договорі та/або додаткові угоди щодо оренди нежилого приміщення, загальною площею 54,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Своєї згоди щодо укладення таких договорів та фактичного розпорядження спільним майном він не надавав.

28 січня 2019 року зареєстровано зміну назви ТОВ «ЕЛЕГАНТ-ГРУПП» (код ЄДРПОУ 33549639) на ТОВ «Аптека АНЦ» (код ЄДРПОУ 33549639), у зв`язку з чим переукладений договір оренди нежилого приміщення, загальною площею 54,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , та/або укладені додаткові угоди.

Згідно додаткової угоди від 20 березня 2023 року до договору №1/2016-05/К оренди нежитлового приміщення від 26 травня 2016 року, укладеної між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 сторони досягли згоди достроково розірвати договір оренди з 30 квітня 2023 року. Фінансових претензій сторони не мають (а.с.114 том 1).

ТОВ «Аптека АНЦ» повідомило ОСОБА_5 про початок строку дії з 01 травня 2023 року дії Договру оренди №3/2016-05/К оренди приміщення (з відкладальною датою) від 26 травня 2016 року (а.с.117 том1).

Судом досліджені рахунки проведеної оплати ТОВ «Аптека АНЦ» по договору №3/2016-05/к від 26 травня 2016 року за період травень 2023 року - лютий 2024 року в сумі 44000,00 грн, з відрахуванням військового збору - 660,00 грн та ПДВ в сумі 7920,00 грн. та долучені платіжні інструкції і видаткові касові ордери (а.с.33-64 том2).

Також судом досліджені електронні фіскальні чеки про отримання ОСОБА_5 від ТОВ «Аптека АНЦ» орендної плати (а.с.69-141 том 2).

Мотиви, з яких виходив суд та застосовані норми права

Між сторонами виник спір з приводу наявності правових підстав для визнання недійсним договорів № 1/2016-05/К, 2/2016-05/К, 3/2016-05/К оренди нежитловогоприміщення від 26 травня 2016 року (з відкладальною обставиною), які укладені між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Аптека АНЦ», через відсутність волевиявлення другого з подружжя, спір з приводу стягнення частки отриманої орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів оренди нежитлового приміщення від 26 травня 2016 року, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як підставу недійсності оспорюваних договорів оренди, позивач посилався на те, що він не надавав згоду своїй дружині ОСОБА_5 на їх укладання 26 травня 2016 року.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони, мали до вчинення правочину. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто, вважається, що взагалі не відбулося переходу, набуття, зміни, встановлення, припинення прав тощо).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

Зазначений правовий викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), що повністю узгоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, який суди першої та апеляційної інстанцій застосували при вирішенні справи.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З досліджених судом доказів, наявних у матеріалах справи встановлено, що на момент укладання оспорюваних правочинів № 1/2016-05/К, 2/2016-05/К, 3/2016-05/К оренди нежитловогоприміщення від 26 травня 2016 року, позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 перебували у шлюбі. Як неодноразово свідчив позивач ОСОБА_4 ,у текстах поданих ним позовних заяв, а також відображено у текстах судових рішень у справах №335/10239/20, №756/10701/17, договір оренди №1/2016-05/К був укладений ОСОБА_5 за згодою ОСОБА_4 та в інтересах сім`ї (а.с.2,94,98103 том1 ).

Окрім того, в тексті договорів № 1/2016-05/К, 3/2016-05/К міститься припис про згоду ОСОБА_4 на укладання договору оренди та змін до нього (а.с.17,24 том 1, а.с.149 том 1).

Заперечення представника позивача, що даний підпис не належить ОСОБА_4 суд вважає припущенням, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялось, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Договір суборенди нежилого приміщення №2/2016-05/К від 26 травня 2016 року укладений між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Аптека АНЦ» не має містити письмового погодження позивача.

Також, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині визнання договорів оренди та договору суборенди недійсними, з огляду на те, що впродовж восьми років умови укладених договорів виконувались сторонами в повному обсязі, неодноразово на виконання судових рішень за позовом ОСОБА_4 , на виконання умов договору орендної плати стягнуто на його користь компенсацію половини вартості оренди. З досліджених судом доказів встановлено, що оспорювані договори розірвано з 01 травня 2023 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови ВП Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови ВП Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

На переконання суду, твердження сторони позивача про його необізнаність про не надання дружині дозволу на укладання договорів оренди, в період спільного проживання та перебування у шлюбі, з огляду на досліджені судом докази, є менш переконливими, аніж твердження відповідача, що чоловік надавав згоду на укладання оспорюваних договорів, після розподілу майна подружжя та визначення за кожним частки об`єкту нерухомого майна неодноразово стягував частину орендної плати, що переконливо свідчить про отримання ним виконання за укладеними правочинами, які через вісім років з дати їїх укладання має намір оскаржити.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про визнання оспорюваних правочинів недійсними за недоведеністю заявлених вимог.

Стосовнозаявлених представниками відповідачів клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем ОСОБА_4 строку позовної давності, суд звертає увагу на роз`яснення, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. З огляду недоведеності позивачем ОСОБА_4 позовних вимог в частині визнання договорів недійсними, суд відмовляє в їх задоволенні з підстав недоведеності.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 на його користь частини отриманих орендних платежів, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячі з наступного.

Частинами 1, 2 статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 359 ЦК України визначено, що плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З досліджених судом актів надання послуг, платіжних інструкцій та видаткових касових ордерів, а також наданого представником ТОВ «Аптека АНЦ» розрахунку проведених оплат по договору, встановлено, що орендна плата за користування нежитловим приміщенням загальною площею 54 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 становить 44000,00 гривні щомісяця, з яких орендарем, як платником податку утримувались обов`язкові платежі: 660,00 грн - військового збору та 7920,00 грн - ПДВ.

Дохід від надання нерухомості в оренду, житлового найму підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) за ставкою 18% (п. 170.1.4 статті 170 Податкового кодексу України). Крім цього, з доходу від надання нерухомості в оренду, житлового найму сплачується 1,5% військового збору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню компенсація половини орендної плати за нежитлове приміщення за період з січня 2022 року по жовтень 2024 року, включно в сумі 602140,00 грн., виходячи з розрахунку (44000-660-7920=35420/2х34).

Суд не приймає заперечення сторони відповідача, проте що розмір орендної плати підлягає зменшенню на розмір оплати комунальних послуг, тому що ОСОБА_5 не заявлено позовних вимог про стягнення на її користь компенсації витрат за утримання майна, що належить на праві спільної часткової власності.

Тому суд вважає недоведеними посилання сторони відповідача про зменшення розміру орендної плати. На підтвердження заперечення сторони відповідача, що у 2022 році зменшено розмір орендної плати, що обумовлений Додатковою угодою від 01 березня 2022 року, не надано електронних фіскальних чеків за період березень-травень 2022 року, або будь-яких інших доказів первинної документації щодо проведених розрахунків.

Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням ціни позову, часткового задоволення позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6021,40 гривень, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючисьст. ст.2, 4,5, 10, 12, 76-83,133,141,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , фізичної особи- підприємця ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека АНЦ» про визнання недійсними договорів та стягнення коштів,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію частини орендної плати за нежитлове приміщення загальної площею 54кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 за період з січня 2022 року по жовтень 2024 року, включно в сумі 602140,00 грн.(шість сот дві тисячі сто сорок гривень).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію судових витрат зі сплати судового збору в сумі 6021,40 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 лютого 2025 року.

Суддя І.С. Шролик