Постанова

від 06.02.2025 по справі 926/1401/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. Справа №926/1401/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Гунька О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі»

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.10.2024 (повний текст рішення складено 31.10.2024, суддя Миронюк С.О.)

у справі № 926/1401/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі», Волинська обл., м. Ковель

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трітікум_АТ», Чернівецька обл.

про зобов`язання вчинити дії та стягнення штрафу в сумі 1348031,48 грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трітікум_АТ», Чернівецька обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група Зернарі»

про визнання недійсними умов договору поставки №О-04/10/23 від 04.10.2023 та стягнення заборгованості в сумі 203573,03 грн

за відсутності представників сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Торгова група «Зернарі» 22.05.2024 звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Трітікум_АТ» про зобов`язання відповідача надати позивачу оригінальні документи, передбачені договором поставки №О-04/10/23 від 04.10.2023, а саме: рахунок-фактуру щодо партії товару передбаченого видатковою накладною №28 від 06.10.2023, акти прийомки-передачі, якісне посвідчення, звіт ф.29-СГ 2023 та стягнути з відповідача на користь позивача 1348031,48 грн штрафу за договором поставки №О-04/10/23 від 04.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого п. 2.5 договору поставки 0-04/10/23 від 04.10.2023 зобов`язання, що полягало у ненадісланні на адресу позивача оригіналів документів, передбачених п. 2.3. цього договору, - рахунку-фактури щодо партії товару, передбаченого видатковою накладною №28 від 06.10.2023 року; акта прийомки-передачі; якісного посвідчення; звіту ф.29 -СГ 2023 завіреного печаткою. Відсутність оригіналів вказаних документів перешкоджає ТОВ «Торгова група «Зернарі» проводити свою господарську діяльність, здійснювати подальший експорт/імпорт зернових культур, придбаних на підставі цього договору, у зв`язку з чим позивач поніс та продовжує нести збитки у розмірі вартості придбаного у відповідача товару. Водночас, позивач, на підставі п. 7.5 договору, за порушення п. 2.5 договору нарахував відповідачу 24668976,08 грн штрафу, однак, з врахуванням розрахункового розміру штрафу, що фактично перевищує вартість самого товару, позивач обмежив такий розмір сумою, що становить 1348031,48 грн і фактично є половиною від суми вартості поставленого товару.

ТОВ «Трітікум_АТ», в свою чергу, звернулося до Господарського суду Чернівецької області із зустрічним позовом до ТОВ «Торгова група «Зернарі», в якому просило суд визнати недійсним п.7.5 договору поставки №О-04/10/23 від 04.10.2023 та стягнути 179200,60 грн заборгованості, що складається з 139437,63 грн пені, 16857,57 грн 3% річних та 22905,42 грн інфляційних втрат. Позивач за зустрічним позовом, в межах визначених процесуальним законом строків, звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 203573,03 грн, що складається з 139437,63 грн пені, 23053,81 грн 3% річних та 41081,59 грн інфляційних втрат.

Згодом, позивач за зустрічним позовом подав на розгляд місцевого господарського суду заяву про залишення без розгляду зустрічного позову в частині визнання недійсним п.7.5 договору поставки №О-04/10/23 від 04.10.2023, яка прийнята та задоволена місцевим господарським судом.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, в обґрунтування своїх вимог ТОВ «Трітікум_АТ» покликається на невиконання ТОВ «Торгова група «Зернарі» своїх зобов`язань за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар в повному обсязі, внаслідок чого в останнього перед позивачем за зустрічним позовом виникла заборгованість. ТОВ «Трітікум_АТ» вказує, що наявність 2196062,96 грн заборгованості ТОВ «Торгова група «Зернарі» перед ним підтверджується, зокрема, й рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 926/5086/23. Разом зі стягненням основної заборгованості предметом розгляду у справі № 926/5086/23 було й стягнення штрафних санкцій, нарахованих ТОВ «Трітікум_АТ» за період з 10.10.2023 по 21.12.2023. ТОВ «Торгова група «Зернарі» частково погасило наявну перед ТОВ «Трітікум_АТ» заборгованість, в тому числі й шляхом примусового виконання рішення суду у згаданій вище справі, однак не повному обсязі, що зумовило ТОВ «Трітікум_АТ» звернутися до суду із зустрічними позовними вимогами про стягнення з ТОВ «Торгова група «Зернарі» пені, 3% річних та інфляційних втрат, які розраховані починаючи з 22.12.2023 по 09.04.2024 що стосується нарахування пені, а щодо 3% річних та інфляційних втрат по 25.08.2024.

Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 22.10.2024 в задоволенні первісного позову ТОВ «Торгова група «Зернарі» відмовив; зустрічний позов ТОВ «Трітікум_АТ» задоволив частково; з ТОВ «Торгова група «Зернарі» на користь позивача за зустрічним позовом стягнув 201686,47 грн, що складається зі 139318,72 грн пені, 41081,59 грн інфляційних втрат, 21286,16 грн 3% річних, 2399,95 грн судового збору та 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; в задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовив; зустрічний позов в частині визнання недійсним пункту 7.5 договору поставки №О-04/10/23 від 04.10.2023 залишив без розгляду.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог місцевий господарський суд виходив з сукупного аналізу поданих суду доказів, в ході розгляду яких, суд дійшов до висновку, що позивач отримав документи, передбачені п. 2.3 договору.

Задовільняючи частково зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ «Торгова група «Зернарі» основного зобов`язання за договором перед ТОВ «Трітікум_АТ» в частині здійснення повного розрахунку за поставлений товар не виконало, відтак позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Водночас, перевіривши здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що правомірно заявленими є 139318, 72 грн пені, 21286,16 грн 3% річних та 41081,59 грн інфляційних втрат.

Крім цього, розглянувши заяву позивача за зустрічним позовом та дослідивши надані ним докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на часткове задоволення зустрічного позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача за зустрічним позовом 14000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач за первісним позовом не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог, оскільки вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, що полягає в такому:

-судом першої інстанції не встановлено, що ТОВ «Трітікум_АТ» не виконав зобов`язання, передбаченого п. 2.3, 2.5. договору. Відповідачем жодного з оригіналів документів (7 позицій), передбачених п. 2.3 договору поставки О-04/10/23 від 04.10.2023 року не було надано вчасно, тобто до 09.10.2023 року;

-позивач не заперечує отримання відправлення 17.10.2023 від відповідача, в якому були надіслані лише видаткові накладні, рахунки-фактури щодо товару, передбаченого видатковою накладною №30 від 06.10.2023 року та видатковою накладною №31 від 07.10.2023 року, товарно-транспортні накладні, звіти ф.4-СГ, і ф.37-СГ завірені печаткою, завірена копію заповненої форми державних статистичних спостережень №21- г, звіт про реалізацію продукції сільського господарства під урожай відповідного року з квитанцією за № 2 про його прийняття. Водночас, позивач зазначає, що відповідач надіслав йому звіт №ф.29-СГ 2023 на електронну пошту 25.01.2024, однак, завірений печаткою звіт надано не було. Разом з тим, позивач зазначає, що рекомендоване поштове відправлення від 17.10.2023 року без опису вкладення не є належним доказом того, які саме документи були надіслані.

Таким чином, позивач за первісним позовом просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення, а його позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Крім цього, в апеляційній скарзі позивач за первісним позовом зазначив, що орієнтовний розмір витрат на професійну допомогу адвоката становить 25000,00 грн.

Відповідач за первісним позовом на виконання вимог ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апелянта та зазначив, що ТОВ «Трітікум_АТ» відправило покупцю документи, передбачені п. 2.3. цього договору, в електронному вигляді, а 17.10.2023 року відправило оригінали вказаних документів на юридичну і фактичну адресу ТОВ «Торгова група «Зернарі». Отже, ТОВ «Трітікум_АТ» повністю виконало умови п.п. 2.3, 2.4, 2.5 договору, відправивши позивачу, оригінали документів, передбачених договором. Разом з тим, позивач стверджує, що відповідач мав надіслати йому звіт ф.29-СГ 2023, проте в п.2.3 договору відсутня умова про направлення «звіту ф.29-СГ 2023», а вказано про направлення «ф.29-СГ» без зазначення конкретного року - 2023, тому позивачу було направлено звіт ф.29-СГ за 2022 рік. Відповідач за первісним позовом також зазначає, що на усне прохання позивача 25.01.2024 року надіслав позивачу форму державного статистичного спостереження № 29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» за 2023 рік, тобто звіт який не міг існувати до 10.01.2024 року і про який в договорі нічого не вказано. Водночас, відповідач за первісним позовом наголошує на тому, що починаючи з 09.10.2023 позивач за первісним позовом жодного разу не звертався до відповідача з претензіями щодо неотримання ним спірних документів, як і не звертався з претензією чи пропозицією про повернення товару.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач за первісним позовом також зазначив, що змушений був скористатися правом на правничу допомогу, у зв`язку з чим поніс судові витрати на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, на підтвердження чого долучив до відзиву договір № 35/1 від 05.06.2024 про надання правової допомоги, акт прийому передачі наданих послуг від 19.12.2024, розрахунок суми послуг за надану правничу допомогу, що є додатком до договору № 35/1 від 05.06.2024, ордер на надання правової допомоги від 11.12.2024 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 40 на суму 12000,00 грн.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

04.02.2025 від позивача та відповідача за первісним позовом на адресу суду надійшли клопотання, в яких сторони просили здійснювати розгляд справи за відсутності їх представників.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке:

04.10.2023 між ТОВ «Трітікум_АТ» (постачальник/продавець) та ТОВ «Торгова група «Зернарі» (покупець) було укладено договір поставки №О-04/10/23, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця олійні та зернові культури врожаю 2023 року (далі іменується товар), вказані в специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

За умовами п. 2.3 договору одночасно з товаром постачальник передає наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; звіти 29-Сг, 4-Сг і 37-СГ завірені печаткою; якісне посвідчення. Цей перелік документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до п. 2.4 договору у випадку, якщо постачальник не має можливості супроводити поставку товару оригінальними документами, згідно з п. 2.3, приймання товару може відбуватися за скан копіями цих документів, заздалегідь направленими на електронну адресу покупця. При застосуванні п. 2.4 договору постачальник не пізніше ніж протягом двох календарних днів від дня відвантаження товару відправляє на адресу покупця оригінали документів, передбачених п. 2.3 цього договору (п. 2.5 договору).

Відповідно до 5.4 договору оплата товару здійснюється по факту завантаження автотранспорту покупця в обсязі 86 відсотків вартості товару; 14 відсотків вартості оплачується - після надання оригінальних документів по загрузці та реєстрації податку на додану вартість, протягом двох банківських днів, якщо інше не обумовлене в специфікації до договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення строків оплати за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Не є заборгованістю або простроченням відсутність оплати покупцем 14 відсотків вартості товару протягом часу ненадання постачальником оригінальних документів згідно п.2.3. цього договору.

Договір, у відповідності до пункту 9.1, набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про свій намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих ж умовах.

Одночасно з підписанням договору, 04.10.2023 між сторонами було укладено специфікацію №1 до договору поставки №О-04/10/23, відповідно до п. 2 якої загальна вартість товару становить 2720000,00 грн, у т.ч. ПДВ 14% 334035,09 грн. У п. 3 специфікації сторони погодили, що доставка товару здійснюється транспортом продавця.

В п. 5 специфікації строк поставки товару сторони визначили до 09 жовтня 2023 року; про готовність товару до відвантаження постачальник повідомляє покупця письмово, або на вайбер +380678160806.

Відповідно до п. 6 специфікації оплата товару здійснюється - 86 % вартості товару після прийомки на складі покупця за показниками та вагою протягом двох банківських днів, та - 14% після реєстрації податкових накладних на всю партію товару та передачі всіх супроводжуючих документів згідно п.п.2.3 договору в оригіналах на товар від постачальника до покупця.

ТОВ «Трітікум_АТ» поставило покупцю товар на загальну суму 2696062,96 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №28 від 05.10.2023, №30 від 06.10.2023 та №31 від 07.10.2023. Товар був отриманий та розвантажений ТОВ «Торгова група «Зернарі» в місці розвантаження с. Сторожинець, Чернівецької області, Чернівецького району, що підтверджується товарно-транспортними накладними №39, №40 та №41 від 05.10.2023, №42, №43, №44, №45 та №46 від 06.10.2023.

Постачальник на оплату переданого товару виставив покупцю рахунки №14 від 05.10.2023, №16 від 06.10.2023 та №17 від 07.10.2023, які були оплачені позивачем за первісним позовом частково в сумі 500000 грн.

Водночас, в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником зареєстровано податкові накладні від 05.10.2023 №2, від 06.10.2023 року №4 та від 07.10.2023 року № 5, які прийняті контрагентом, про що свідчать відповідні штампи на податкових накладних.

18.10.2023 ТОВ «Торгова група «Зернарі» надіслало ТОВ «Трітікум_АТ» гарантійного листа, в якому гарантувало погасити 2196062,96 грн заборгованості за договором №0-04/10/23 від 04.10.2023 в термін до 30.10.2023 в повному обсязі.

Однак, у вказаний в листі від 18.10.2023 термін покупець свої зобов`язання зі здійснення оплати товару не виконав, відтак, з метою досудового врегулювання спору, 10.11.2023 та 20.11.2023 ТОВ «Трітікум_АТ» зверталося до ТОВ «Торгова група «Зернарі» з претензіями про погашення основного боргу, пені та 3% відсотків річних, які були залишені позивачем за первісним позовом без належної відповіді та реагування.

Вказані обставини слугували підставою для звернення ТОВ «Трітікум _АТ» з позовом до Господарського суду Чернівецької області про стягнення з ТОВ «Торгова група «Зернарі» заборгованості за договором №0-04/10/23 від 04.10.2023, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що було предметом розгляду у справі № 926/5086/23.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 у справі № 926/5086/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, позовні вимоги ТОВ «Трітікум_АТ» задоволено частково; з ТОВ «Торгова група Зернарі» на користь ТОВ «Трітікум_АТ» стягнуто 2196062,96 грн основного боргу, 147888,29 грн пені, 28636,66 грн. інфляційних втрат, 12995,88 грн. 3% річних за період з 10.10.2023 по 21.12.2023, а також судовий збір; в решті позову відмовлено.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Торгова група «Зернарі» покликається на невиконання ТОВ «Трітікум_АТ» п. 2.5 договору, що полягає у ненадісланні на адресу позивача за первісним позовом оригіналів документів, передбачених п. 2.3 договору.

З матеріалів справи вбачається, що факт отримання товару на загальну суму 2696062,96 грн. підтверджений первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними №39 від 5 жовтня 2023, №40 від 5 жовтня 2023, №41 від 5 жовтня 2023, №42 від 6 жовтня 2023, №43 від 6 жовтня 2023, №44 від 6 жовтня 2023, №45 від 6 жовтня 2023 №46 від 6 жовтня 2023, копії яких знаходяться в матеріалах даної справи, які є належними доказами підтвердження виконання господарських операцій та виконання зобов`язання відповідача перед позивачем за первісним позовом в розумінні ст ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Постачальник на оплату переданого товару виставив покупцю рахунки №14 від 05.10.2023, №16 від 06.10.2023 та №17 від 07.10.2023, які були оплачені позивачем за первісним позовом частково в сумі 500000 грн.

18.10.2023 ТОВ «Торгова група «Зернарі» надіслало ТОВ «Трітікум_АТ» гарантійного листа, в якому гарантувало погасити 2196062,96 грн заборгованості за договором №0-04/10/23 від 04.10.2023 в термін до 30.10.2023 в повному обсязі.

З огляду на положення договору в сукупності зі специфікацією, враховуючи, що остання поставка товару відбулася 07.10.2023, відтак, ТОВ «Трітікум_АТ» не пізніше ніж 09.10.2023 зобов`язане було надіслати оригінали товаросупровідних документів.

Водночас, звертаючись до продавця 18.10.2023 із гарантійним листом, покупець не вказав на обов`язок продавця виконати вимоги п. 2.5 договору та надіслати на адресу ТОВ «Торгова група «Зернарі» оригінали документів, передбачених п. 2.3 договору.

Також, позивач за первісним позовом зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати передбачені п. 2.3 договору документи, однак, в матеріалах справи наявний лише лист відповідь ТОВ «Трітікум_АТ» наданий на лист ТОВ «Торгова група «Зернарі» за № 19/03 від 19.03.2024, з якого вбачається, що ТОВ «Трітікум_АТ» 17.10.2023 відправило оригінали документів, зазначені в п.2.3. договору, на адресу ТОВ «Торгова група «Зернарі», що підтверджується квитанцією Укрпошти від 17.10.2023 та повідомленням про отримання рекомендованого поштового відправлення ТОВ «Торгова група «Зернарі» документів 25.10.2023.

Разом з тим, варто зауважити, що позивач прийняв без застережень податкові накладні, які були зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копіями податкових накладних від 05.10.2023 №2, від 06.10.2023 року №4,від 07.10.2023 року № 5, відтак мав би виконати свої грошові зобов`язання по оплаті товару в обсязі 86 відсотків вартості товару по факту завантаження автотранспорту покупця та 14 відсотків - після надання оригінальних документів по загрузці та реєстрації податку на додану вартість, протягом двох банківських днів. Отже, вказані податкові накладні були погоджені та прийняті позивачем.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, в господарський процес впроваджено стандарт доказування «вірогідності доказів». Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням даного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказані докази в сукупності свідчать про відсутність підстав для висновку про неотримання позивачем за первісним позовом при поставці товару документів, передбачених п. 2.3 договору, таким чином судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог первісного позову.

Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, ТОВ «Трітікум_АТ» просило стягнути з ТОВ «Торгова група «Зернарі» пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.01.2024 у справі № 926/5086/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, позовні вимоги ТОВ «Трітікум_АТ» задоволено частково; з ТОВ «Торгова група Зернарі» на користь ТОВ «Трітікум_АТ» стягнуто 2196062,96 грн основного боргу, 147888,29 грн пені, 28636,66 грн. інфляційних втрат, 12995,88 грн. 3% річних за період з 10.10.2023 по 21.12.2023, а також судовий збір; в решті позову відмовлено.

Даним рішенням суду з ТОВ «Торгова група «Зернарі» на користь ТОВ «Трітікум_АТ» стягнуто заборгованість в тому числі й пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних за період з 10.10.2023 року по 22.12.2023 року за невиконання умов договору № О-04/10/23 щодо оплати отриманої продукції.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов?язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних та інфляційних.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Пунктами 5.4 договору та 6 специфікації №1 до договору передбачено, що оплата товару здійснюється в розмірі 86 відсотків після прийомки на складі покупця протягом двох днів та 14 відсотків - після реєстрації податкових накладних на всю партію товарів та передачу покупцю всіх документів згідно п.2.3 договору в оригіналах на товар від постачальника до покупця.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч.1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору, у випадку прострочення строків оплати за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідач прострочив строки оплати товару, тому має сплатити пеню відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Отже, в період з 22 грудня 2023 року по 7 лютого 2024 року заборгованість ТОВ «Торгова група «Зернарі» перед ТОВ «Трітікум_АТ» становила 2196062,96 грн, згодом відповідач за зустрічним позовом в добровільному порядку погасив частково заборгованість на суму 300000,00 грн, відтак в період з 08.02.2024 по 27.02.2024 заборгованість ТОВ «Торгова група «Зернарі» становила 1896062,96 грн. 27.02.2024 в рамках виконавчого провадження з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача було стягнуто 1249958,86 грн, відтак станом на 28.02.2024 заборгованість ТОВ «Торгова група «Зернарі» становила 646103,14 грн.

Таким чином, ТОВ «Трітікум _АТ» нарахувало ТОВ «Торгова група «Зернарі» 139437,63 грн пені за період з 22.12.2023 по 09.04.2024; 23053,81 грн 3% річних та 41081,59 грн інфляційних втрат за період з 22.12.2023 по 25.08.2024(в редакції заяви про збільшення позовних вимог).

Перевіривши здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованими та підставно заявленими до стягнення є лише 139318,72 грн пені, 21286,15 грн 3% річних та 41081,59 грн інфляційних втрат. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду і в частині зустрічного позову.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Трітікум_АТ» просило суд апеляційної інстанції стягнути з ТОВ «Торгова група «Зернарі» 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження розміру яких до відзиву долучило в копіях договір № 35/1 від 05.06.2024 про надання правової допомоги, акт прийому передачі наданих послуг від 19.12.2024, розрахунок суми послуг за надану правничу допомогу, що є додатком до договору № 35/1 від 05.06.2024, ордер на надання правової допомоги від 11.12.2024 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 40 на суму 12000,00 грн.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що відповідач за первісним позовом подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з доказами на підтвердження понесення таких, з дотриманням вимог та в межах строків, передбачених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Отже, 05.06.2024 між адвокатом Телешман І.І. та ТОВ «Трітікум_АТ»/клієнт було укладено договір про надання правничої допомоги за № 35/1, за умовами якого адвокат зобов`язався надати адвокатські послуги клієнту з юридичного консультування та юридичного представництва інтересів в судах всіх інстанцій з розгляду справи № 926/1401/24.

Відповідно до п. 4.2 договору засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна та/або похвилинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат у справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом.

Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу щодо оплати сум гонорару є невід`ємною частиною цього договору який оформляється відповідним додатком № 1 (п. 5.5 договору).

Відповідно до наданого відповідачем за первісним позовом розрахунку суми послуг за надану правничу допомогу, що є додатком до договору № 35/1 вартість однієї години становить 3028 грн. Згідно з вкзаним розрахунком адвокатом для ознайомлення з матеріалами справи № 926/1401/24 та на підготовку відзиву на апеляційну скаргу було затрачено 4 години, а вартість наданих послуг становить 12112 грн, що відображено і в акті прийому-передачі наданих послуг від 19.12.2024.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частин 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач за первісним позовом своїм правом, наданим ст. 126 ГПК України, не скористався, заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подав.

Досліджуючи розмір понесених відповідачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу через призму реальності, необхідності та розумності таких витрат, судова колегія вважає такі обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають стягненню з позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Зернарі» відмовити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.10.2024 у справі № 926/1401/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Зернарі» (45008, Волинська обл., Ковельський р-н, м. Ковель, вул. Брестська, 111-М, код ЄДРПОУ 43432677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трітікум_АТ» (60141, Чернівецька обл., Дністровський р-н., с. Дністрівка, вул. Центральна, 29, код ЄДРПОУ 36750090) 12000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Господарському суду Чернівецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 17.02.2025

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік