Постанова

від 30.01.2025 по справі 914/2441/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа №914/2441/15 (914/915/21)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представника відповідача Кріль Н.Г. (адвокатка);

розглянувши апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства

Львівська вугільна компанія, с.Сілець, Сокальський район, Львівська область, №2/58 від 18.01.2022 (вх.ЗАГС №01-05/278/22 від 20.01.2022)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від

23.12.2021, повний текст - 29.12.2021 (суддя

Цікало А.І. )

у справі № 914/2441/15 (914/915/21)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ВП

Західвуглезбут, м. Червоноград, Львівська область

до відповідача Публічного акціонерного товариства Львівська

вугільна компанія, с.Сілець, Сокальський район, Львівська область

прозобов`язання виконати умови договору

у межах справи № 914/2441/15

про банкрутство Публічного акціонерного товариства Львівська

вугільна компанія, с.Сілець, Сокальський район, Львівська область

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ВП «Західвуглезбут» з позовом до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про зобов`язання виконати умови договору про надання послуг з переробки рядового вугілля.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов?язань за договором надання послуг з переробки рядового вугілля в частині його своєчасного повернення позивачу.

Господарський суд Львівської області рішенням від 23.12.2021 у справі №914/2441/15 (914/915/21) в задоволенні заяви ПАТ «Львівська вугільна компанія» про застосування строку позовної давності відмовив. Позов задоволив; зобов`язав ПАТ «Львівська вугільна компанія» виконати умови договору про надання послуг з переробки рядового вугілля від 29.03.2016 № 29-03/16, а саме: повернути (відвантажити) ТОВ ВП «Західвуглезбут» 642,060 тонн вугільного концентрату (з яких: 619,16 тонн сорту ГЖПСШ (0-13); 22,9 тонн сорту ГЖПКОМ), шляхом його здачі станції відправлення залізниці.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов?язань в частині своєчасного повернення вугілля після надання послуг з його переробки, оскільки в матеріалах справи є підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт з інформацією про кількість невідвантаженого відповідачем вугілля. При цьому, суд вказав, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Покликається на те, що позивач не довів факту постачання рядового вугілля на переробку та факт надання послуг з переробки. В матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували зазначені обставини, а надані позивачем документи не відповідають вимогам до первинних документів. Доводи позивача про надання позивачу листів-заявок на відвантаження вугільного концентрату є не підтвердженими, оскільки відсутні докази надсилання таких позивачу.

Більше того, спонукання до виконання умов договору на стадії санації відповідача негативно вплине на відновлення його платоспроможності.

Також покликається на недійсність договору про відступлення права вимоги, а тому у позивача відсутнє право на звернення із позовом у цій справі.

Вважає, що суд допустив процесуальні порушення, коли взяв до уваги докази, надані позивачем на вимогу суду поза межами встановленого строку. Зазначене також свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами.

На думку відповідача, суд безпідставно відмовив у застосуванні позовної давності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою від 18.05.2022 суд поновив позивачу строк на подання відзиву і прийняв його до розгляду.

У поданому відзиві, позивач зазначає, що апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, доводи якої не підтверджені жодними доказами. Покликається на те, що факт не повернення переробленого вугілля підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, які підписані без жодних зауважень та скріплені печатками сторін. Цими діями відповідач визнав невиконання своїх зобов`язань за договором.

Позивач до позовної заяви долучив листи-заявки на відвантаження вугільного концентрату, які залишилися без виконання відповідачем.

Вважає, що відповідач жодним чином не спростував доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до нового (позивача).

Суд ухвалою від 28.07.2022 зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Львівська вугільна компанія» на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 у справі №914/2441/15(914/915/21) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2441/1 (914/1140/22) за позовом ПАТ «Львівська вугільна компанія» до ТОВ ВП «Західвуглезбут» про визнання недійним договору уступки права вимоги (цесії) №45 від 18.09.2018.

Ухвалою від 13.01.2025 суд поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 30.01.2025.

30.01.2025 в судове засіданння з?явилася представниця відповідача, яка навела доводи по суті апеляційної скарги, просила задовольнити таку, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, водночас через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю з?явитися в судове засідання через сімейні обставини.

Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Підставою для відкладення розгляду справи можуть бути лише обставини, які об`єктивно унеможливлюють проведення судового засідання, а наведені апелянтом у клопотанні обставини не відповідають зазначеним критеріям, не є достатньо обґрунтованими та не підтвердженні жодними доказами.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.03.2016 між ТОВ «Енергопромхолдинг» (замовник) та ПАТ «Львівська вугільна компанія» (виконавець) укладено договір про надання послуг з переробки рядового вугілля № 29-03/16 (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник зобов`язується передати рядове вугілля виконавцю на умовах даного договору при доставці залізничним транспортом. Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобов`язується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно з відвантажувальними документами (п. 1.1. договору).

Виконавець зобов`язується прийняти і переробити рядове вугілля в кількості 100000,00 тонн. Найменування, кількість, марочний склад, якісні показники обумовлюються сторонами в специфікаціях, які оформляються окремими додатками і є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

У специфікації до договору сторони погодили марку та клас вугілля, об`єми поставки, граничні показники по зольності та граничні показники по волозі.

Відповідно до п. 1.3. договору, рядове вугілля, а також вугільний концентрат, одержаний в результаті переробки рядового вугілля, є власністю замовника.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, підписані між ТОВ «Енергопромхолдинг» та ПАТ «Львівська вугільна компанія» до договору, в яких зазначено, що залишок невідвантаженого концентрату становить 642,06 тонн (з яких: 619,16 тонн сорту ГЖПСШ (0-13); 22,9 тонн - сорту ГЖПКОМ).

18.09.2018 між ТОВ «Енергопромхолдинг» (цедент) та ТОВ ВП «Західвуглезбут» (цесіонарій) укладено договір уступки вимоги (цесії) № 45 (надалі - договір уступки вимоги).

Відповідно до п. 1 договору уступки вимоги, в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент (ТОВ «Енергопромхолдинг») передає цесіонарієві (ТОВ ВП «Західвуглезбут»), а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором про надання послуг № 29-03/16 від 29.03.2016, укладеним між цедентом і ПАТ «Львівська вугільна компанія» та за договором уступки вимоги № 38 від 30.11.2017, укладеним між цедентом і ТОВ ВП «Західвуглезбут».

За цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника (ПАТ «Львівська вугільна компанія») належного виконання зобов`язань, а саме - поставки (відгрузки) вугільної продукції після збагачення (переробки), наданої цедентом сировини (п. 2 договору уступки вимоги).

Згідно з п. 3 договору уступки вимоги, право вимоги засновано на договорі про надання послуг, укладеного між цедентом та ПАТ «Львівська вугільна компанія» та договорі уступки вимоги, укладеного між цедентом та ТОВ ВП «Західвуглезбут» і складає 1097,96 тонн вугільного концентрату.

Відповідно до п. 12 договору уступки вимоги, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та визначається часом, для реального та належного виконання цього договору.

Листом від 18.09.2018 № 01/18-1, ТОВ «Енергопромхолдинг» повідомило ПАТ «Львівська вугільна компанія» про уступку права вимоги.

ТОВ ВП «Західвуглезбут» звернулось до ПАТ «Львівська вугільна компанія» з листом від 10.12.2019 № 10/12к, в якому просило відвантажити концентрат марки ГЖПСШ (0-13) в кількості 1075,06 т. та марки ГЖПКОМ в кількості 22,9 т. Однак зазначений вугільний концентрат відвантажено відповідачем не було.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 30.11.2020, підписаний між ТОВ ВП «Західвуглезбут» та ПАТ «Львівська вугільна компанія» до договору, в якому зазначено, що залишок невідвантаженого концентрату становить 642,06 тонн (з яких: 619,16 тонн сорту ГЖПСШ (0-13); 22,9 тонн - сорту ГЖПКОМ).

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У цій справі між сторонами наявні правовідносини, які виникли із договору про надання послуг.

Так, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 902 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто.

Водночас ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

18.09.2018 ТОВ «Енергопромхолдинг» та ТОВ ВП «Західвуглезбут» уклали договір уступки вимоги (цесії) № 45, згідно умов якого ТОВ ВП «Західвуглезбут» набуло право вимоги до ПАТ «Львівська вугільна компанія» щодо поставки (відгрузки) вугільної продукції після збагачення (переробки), відповідно до умов договору про надання послуг з переробки рядового вугілля № 29-03/16 від 29.03.2016.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання відповідача на недійсність вказаного договору.

Так, 08.12.2022 рішенням Господарського суду Львівської області, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №914/2441/15(914/1140/22) відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Львівська вугільна компанія" до ТОВ ВП "Західвуглезбут" про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) від 18.09.2018 № 45, укладеного між ТОВ "Енергопромхолдинг" та ТОВ ВП "Західвуглезбут".

Верховний Суд постановою від 18.01.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі № 914/2441/15(914/1140/22) залишив без змін.

Згідно з п. 4 ст. 75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19).

Таким чином, обставини правомірності та дійсності договору про відступлення права вимоги встановлено у рішеннях суду у справі № 914/2441/15(914/1140/22), які в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів відвантаження зазначеного залишку вугільного концентрату. При цьому, з підписаного ТОВ ВП «Західвуглезбут» та ПАТ «Львівська вугільна компанія» акту приймання-передачі від 30.11.2020, вбачається, що залишок невідвантаженого концентрату на користь ТОВ ВП «Західвуглезбут» згідно договору № 29-03/16 становить 642,06 тонн (з яких: 619,16 тонн сорту ГЖПСШ (0-13); 22,9 тонн - сорту ГЖПКОМ).

Також в матеріалах справи є акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, підписані між ТОВ «Енергопромхолдинг» та ПАТ «Львівська вугільна компанія», згідно яких залишок невідвантаженого концентрату на користь ТОВ «Енергопромхолдинг» за договором № 29-03/16 становить 642,06 тонн (з яких: 619,16 тонн сорту ГЖПСШ (0-13); 22,9 тонн - сорту ГЖПКОМ).

Однак суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, які зроблені без встановлення усіх обставин, що мають значення для справи, а позивачем недоведено наявності у відповідача обов?язку щодо відвантаження вугільного концентрату з огляду на таке.

З аналізу умов договору вбачається, що обов?язку відповідача повернути позивачу перероблений вугільний концентрат кореспондує обов?язок позивача передати відповідачу рядове вугілля. Тобто для того, щоб у позивача виникло право вимагати відвантаження товару відповідачем, необхідним є встановлення обставин виконання позивачем обов?язку щодо передачі рядового вугілля відповідачу з огляду на заперечення цього факту ПАТ «Львівська вугільна компанія». Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини передачі рядового вугілля на переробку.

Колегія суддів вважає безпідставним покликання позивача на те, що підписуючи зазначені вище акти приймання-передачі, відповідач визнав залишок невідвантаженого позивачу вугільного концентрату у кількості 642,060 тонн.

Так, із вказаних актів вбачається лише інформація щодо залишку концентрату у кількості 642,060 тонн. Водночас у графі «рядове вугілля» усі показники дорівнюють нулю.

Таким чином, зазначені докази містить в собі два інформаційних документи: акти виконаних робіт (не є предметом дослідження та не оспорюються сторонами) та акт звіряння щодо залишку неповернутого товару без посилання на первинні документ.

Разом з тим, у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 Верховний Суд вказав, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Тому акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Тому у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

З наведено в сукупності вбачається, що позивач не довів факту здійснення господарської операції, не надав суду доказів постачання рядового вугілля відповідачу на переробку, а із наданих актів приймання-передачі неможливо встановити зазначеного факту та навіть і за його підтвердження, неможливо визначити дату, кількість та якість поставлено рядового вугілля.

Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а тому у задоволенні таких необхідно відмовити.

У відзиві на позовну заяву, ПАТ «Львівська вугільна компанія» просила суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки заборгованість ПАТ «Львівська вугільна компанія» перед ТОВ «Енергопромхолдинг» у вигляді відвантаження 642,060 тонн вугільного концентрату виникла у період з квітня 2017 року по листопад 2017 року.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі №904/3405/19.

Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки такі не обґрунтовані та не доведені, суд не розглядає заяву відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про покладення судового збору за подання апеляційної скарги на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 202, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2021 у справі № 914/2441/15 (914/915/21). Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «Західвуглезбут» відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «Західвуглезбут» (вул. Львівська, буд. 44, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 38642184) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; код ЄДРПОУ 35879807) 3 405, 00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК