Постанова

від 17.02.2025 по справі 916/3314/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3314/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 (складено та підписано 07.10.2024, суддя Д`яченко Т.Г.)

у справі №916/3314/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні технологічні лубриканти

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка

про стягнення 58378,00 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційні технологічні лубриканти звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка про стягнення 58378,00 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу в частині повної оплати переданого товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 по справі №916/3314/24, яким позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 58378 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу поставив відповідачу товар, однак відповідач у порушення умов договору оплатив його лише частково.

Не погодившись з даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 року у справі №916/3314/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним:

- відповідно до Акту звірки, що наявний в матеріалах справи, вбачається, що заборгованість утворилася внаслідок двох реалізацій, перша - за видатковою накладною № 56000000332 від 16.09.2022, друга - за видатковою накладною № 560000000359 від 17.10.2022. Загальна сума за двома накладними становить 168 378, 12 грн. Згідно з Актом звірки вбачається, що ТОВ «СТРОЙСПЕЦТЕХНИКА» сплатило кошти у розмірі 110 000, 12 грн.

- позивачем було вибірково надано одну із двох видаткових накладних на підставі яких утворилась заборгованість, а отже в матеріалах справи відсутні докази, які в повній мірі відображають утворення заборгованості в межах Договору;

- відповідач від Договору не відмовлявся та мав намір сплачувати кошти за договором, що підтверджується доказами про часткове виконання зобов`язань попри те, що станом на сьогодні триває війна, страждає економіка, що впливає на роботу відповідача і виконання в подальшому взятих на себе зобов`язань в межах укладеного договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 16.04.2020 між Товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційні технологічні лубриканти (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №ІТ5100000129, за умовам якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Товар передається покупцю частинами товарними партіями.

За умовами п. 2.2. договору асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна визначаються у випадковій накладній та рахунку на оплату оформлених у відповідності до замовлень покупця.

Відповідно до п. 3.1. договору передача товару здійснюється продавцем протягом терміну дії договору окремими, узгодженими з покупцем партіями товару.

Покупець набуває права власності на товар і несе пов`язані з цим ризики (втрата, псування, знищення та ін.) з моменту отримання товару (п.3.3. договору).

Згідно з п.3.4. строки передачі товару протягом 10 робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця та погодження його покупцем.

Пунктом 3.11. договору визначено, що для отримання товару і підписання видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (при необхідності) покупець зобов`язаний назначити відповідальну особу, повноваження якої має підтверджуватися довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У відповідності до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору ціна на товар визначається продавцем на день виставлення рахунку на оплату. Покупець здійснює оплату за товар за цінами визначеними у видаткових накладних та рахунках, оформлених у відповідності до замовлень покупця. Загальна вартість договору складається із вартості всіх партій товару, у відповідності до видаткових накладних та рахунків на оплату.

За умовами п.4.5. договору оплата товару покупцем здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві на підставі договору та/або рахунку на оплату по банківським реквізитам, вказаними в п.12 договору (реквізити продавця) та/або визначених в рахунку продавця.

Покупець зобов`язаний, зокрема в повному обсязі та в строки, погоджені сторонами в даному договорі, здійснювати оплату товару переданого йому продавцем (п. 5.4.1. договору).

Згідно з п.п.10.1., 10.2. договору даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін. Строк дії договору з моменту визначеного п. 10.1. договору до 31.12.2020 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

У відповідності до видаткової накладної №5600000359 від 17.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Інноваційні технологічні лубриканти було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка прийнято товар, а саме оливу МРМ та оливу гідравлічну загальною вартістю 65 952,71 грн.

Також, 17.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Інноваційні технологічні лубриканти було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка рахунок на оплату поставленого за видатковою накладною товару №5600003607.

Згідно з наявною у матеріалах справи випискою по рахунку, відповідачем було перераховано на користь позивача 7574,71 грн за рахунком №5600003607 від 17.10.2022.

У листопаді 2023 позивачем було направлено відповідачеві досудове попередження в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційні технологічні лубриканти просило погасити існуючу заборгованості за поставлений товар у розмірі 58 378 грн.

Однак, відповідач не надав відповідачі на претензію позивача та не сплатив заборгованість за поставлений та отриманий товар, що й стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У відповідності до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 662, 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У відповідності до приписів ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу було поставлено відповідачу товар на загальну суму 65 952,71 грн за видатковою накладною №5600000359 від 17.10.2022.

Колегія суддів наголошує на тому, що вказана видаткова накладна підписана уповноваженим представником відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем було надано довіреність №5 від 04.01.2022, якою Товариство з обмеженою відповідальністю Стройспецтехніка уповноважило свого представника Топольницького М.М. отримувати товари від Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні технологічні лубриканти.

Слід також зазначити, що відповідачем не заперечується факт отримання товару за вищевказаною видатковою накладною, а також не оспорюється його кількість, якість, вартість тощо.

Отже, наведене свідчить про те, що позивач поставив, а відповідач отримав без жодних зауважень товар за видатковою накладною №5600000359 від 17.10.2022 на загальну суму 65 952,71 грн.

Згідно з виставленим позивачем рахунком №5600003607 від 17.10.2022 на оплату поставленого товару, останній відповідачем оплачений частково в сумі 7574,71 грн, решта суми залишись не сплаченою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 58 378 грн є цілком обґрунтованими та такими, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що поставка товару була здійснена за двома видатковими накладним за якими відповідач загалом перерахував на користь позивача 110000,12 грн, з огляду на таке.

Предметом даного позову є правовідносини, що виникли у сторін на підставі договору та поставки товару лише за видатковою накладною №5600000359 від 17.10.2022 на загальну суму 65 952,71 грн. Будь-які інші поставки товару та правовідносини сторін, які виникли під час дії договору, не входять до предмету доказування по цій справі.

З приводу здійснення відповідачем інших платежів на користь позивача, судова колегія зазначає, що з наявної у матеріалах справи виписки по рахунка вбачається, що відповідачем було перераховано на користь позивача лише грошові кошти у розмірі 7574,71 грн. Інших доказів оплати товару за видатковою накладною №5600000359 від 17.10.2022 наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано.

Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на введення воєнного стану, що впливає на роботу відповідача і виконання в подальшому взятих на себе зобов`язань в межах укладеного договору, з огляду на таке.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув гранту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Колегія суддів наголошує, що 28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, однак такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Проте, в матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором.

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором купівлі-продажу - сплати поставленого товару

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Крім того, згідно діючого законодавства, настання обставин непереборної сили (форс мажорних обставин) звільняє особу від відповідальності за порушення зобов`язання (неустойка та інші види відповідальності), а не від самого обов`язку виконати зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 №915/531/17, від 26.05.2020 №918/289/19, від 17.12.2020 №913/785/17 та від 30.11.2021 №913/785/17.

Так, суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафу/ пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.

Відтак, наявність форс-мажорних обставин, про які зазначає відповідач, не спростовує наявності у нього обов`язку зі сплати поставленого товару.

Відповідач не довів, що російська військова агресія стала форс-мажорними обставинами саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати товару, відповідач не надав.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 по справі №916/3314/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою складання та підписання даної постанови є 17.02.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Принцевська Н.М.