Постанова

від 17.02.2025 по справі 925/98/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа№ 925/98/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 (повний текст рішення складено 07.03.2024)

у справі №925/98/24 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка»

про стягнення 200 313, 63 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Черкаська міська рада (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 25212542) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка» (вул. Академіка Корольова, 38/1, оф.2, м. Черкаси, 18029, код ЄДРПОУ 42829042), в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка» на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UА608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 200 313,63 грн;

- стягнути з відповідача на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, адреса: вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001) витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення адмінбудівлі літ. Б-ІІІ, загальною площею 1331,3 кв.м. у м. Черкаси по вул. Академіка Корольова, 38 на підставі договору купівлі-продажу № 1010 від 02.07.2019 з ТОВ «ДЕКПРОМ», використовує з 02.07.2019 земельні ділянки комунальної власності, на яких цей об`єкт знаходиться, всупереч вимогам земельного законодавства, без оформлення права користування земельною ділянкою, не сплачуючи при цьому орендну плату, у зв`язку з чим на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у виді несплаченої орендної плати за фактичне користування земельними ділянками за період з 02.07.2019 по 18.12.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 по справі №925/98/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Спецтехніка" (вул. Академіка Корольова, 38/1, оф.2, м. Черкаси, 18029, код ЄДРПОУ 42829042) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UА608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 200 313,63 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Спецтехніка" (вул. Академіка Корольова, 38/1, оф.2, м. Черкаси, 18029, код ЄДРПОУ 42829042) на користь платника - Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, адреса: вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001) 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- заборгованість відповідача за плату за землю є збитками позивача, який розраховував на отримання цієї плати. Натомість безпідставне збереження грошових коштів, які мали б бути сплачені в якості плати за користування землею, можливе у випадку відсутності правових підстав у позивача на користування землею;

- відповідач користувався земельною ділянкою позивача на законних підставах і оскільки відповідач залишається власником нерухомого майна, правова підстава користування земельною ділянкою не відпала, тому позивач має право стягувати з відповідача збитки, завдані не отриманням доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п.2 ч.2 ст.22 ЦК України);

- позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі №925/98/24, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі №925/98/24 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,2044 га кадастровий номер: 7110136700:05:012:0002, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Академіка Корольова, 38, зареєстрована в ДЗК 03.09.2003, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, КВЦПЗ 03.15 для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови. (а.с. 15-19).

Відповідно до інформаційної довідки № 358755442 від 18.12.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Черкаси по вул. Академіка Корольова, 38 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка» з 02.07.2019 є власником за вказаною адресою нежитлового приміщення адмінбудівлі літ. Б-ІІІ, загальною площею 1331,3 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу № 1010 від 02.07.2019 з ТОВ «ДЕКПРОМ» (а.с. 26-27).

Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.10.2016, виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я., Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКПРОМ» набуло у власність нежитлові приміщення, розташовані за вищезазначеною адресою, перелік яких відповідає тим, якими, володіє відповідач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка».

Крім нежитлових приміщень відповідача на вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:05:012:0002 знаходиться нерухоме майно ТОВ «ЧЕРКАСИКНИГА» площею 107,1 кв.м. та 74,6 кв.м., яке було придбано у ПП «МАЖАР-2» згідно з договором купівлі-продажу № 839 від 13.10.2016, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта від 19.12.2023 (а.с. 21-25).

З матеріалів справи судом встановлено, що загальна площа приміщень по вул. Академіка Корольова, 38 розміщених на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:05:012:0002 становить 1513 кв.м.

Позивач подав розрахунок частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку по вул. Академіка Корольова буд. 38 для відповідача, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебуваютьу власності відповідача (1331,3 кв.м./1513 кв.м. = 0,87990746) становить: 1798,5 кв.м. (0,87990746*2044 кв.м).

В позовній заяві позивачем зазначено, що відповідач не сплачує плату за фактичне користування 1798,5 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:012:0002, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності за період з 02.07.2019 (державна реєстрація права власності) до 18.12.2023.

Відтак, відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості фактично користується 1798,5 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:012:0002 без правовстановлюючих документів та не здійснює оплату за таке фактичне користування.

Позивач подав розрахунок, відповідно до якого за вказаний період фактичного користування частиною земельної ділянки без правовстановлюючих документів розмір заборгованості відповідача становить 200313,63 грн.

Предметом розгляду у справі є вимога про стягнення з відповідача як власника нерухомого майна коштів за фактичне користування 1798,5 кв.м. земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:012:0002, на якій воно розташовано, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у розмірі орендної плати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується частиною земельної ділянки без достатньої правової підстави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 викладено позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З матеріалів справи судом встановлено, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,2044 га кадастровий номер: 7110136700:05:012:0002, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Академіка Корольова, 38, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, КВЦПЗ 03.15 для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови, є сформованою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка» з 02.07.2019 є власником за вказаною адресою нежитлового приміщення адмінбудівлі загальною площею 1331,3 кв.м., яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:05:012:0002 та займає на 1798,5 кв.м. цієї земельної ділянки.

Розрахунки збережених відповідачем коштів зроблені на підставі: рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656 «Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси, рішення від 13.05.2010 № 5-657 «Про плату за оренду землі», від 27.06.2019 № 2-4690 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», рішення Черкаської міської ради від 22.12.22 № 34-34 «Про бюджет Черкаської міської територіальної громади на 2023 рік (23576000000)», наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», інформації з ДРРП від 18.12.2023 № 358755442, реєстраційний номер нерухомого майна: 1046177271101, розрахунку частки та площі для нарахування орендної плати, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2019 № 309/0/25-19.

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12.01.2023 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік» вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2018-2020 роки була сталою і застосовувалася із значенням 1,0, за 2021 рік становить для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:012:0002 у 2019 році становить 524 653,92 грн., при цьому розмір НГО 1 кв.м. становить 256,68 грн, а розмір НГО відповідно до площі для нарахування плати (1798,5 кв.м.) становить 461638,98 грн. (256,68*1798,5). З врахуванням коефіцієнтів індексації, що зазначені вище, нормативно-грошова оцінка за 2020-2021 роки відповідно до площі для нарахування плати (1798,5 кв.м.) становить також 461 638,98 грн.

Розмір нормативно-грошової оцінки за 2020 2022 роках визначено математичним методом з урахуванням індексації та відповідно до площі 1798,5 кв.м., її розмір становить:

2022рік 507 802,88 грн (461 638,98 /1,1);

2023 рік 583 973,31 грн (507 802,88 /1,15).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.01.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:05:012:0002 становить 524653,92 грн.

Згідно з розрахунком частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку по вул. Академіка Корольова буд. 38 для відповідача, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) в залежностівід площі нежитлових приміщень, що перебуваютьу власності відповідача (1331,3 кв.м./1513 кв.м. = 0,87990746) становить: 1798,5 кв.м. (0,87990746*2044 кв.м).

Згідно розрахунку, за час фактичного користування земельною ділянкою за адресою по вул. Академіка Корольова буд. 38 під кадастровими номерами 7110136700:05:012:0002 площею 0,2044 га, без правовстановлюючих документів за період з 02.07.2019 (набуття права власності) по 18.12.2023, розмір заборгованості відповідача становить 200313,63 грн.

Рішенням Черкаської міської ради № 2-2219 від 27.06.2019 та № 2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У розділі 8 Положення наявна таблиця, з пункту 7 якої вбачається, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.15 ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 9 % від їх нормативно-грошової оцінки.

Позивачем розрахунок здійснено арифметично правильно, що відповідачем не спростовано, доказів сплати 200 313,63 грн суду не надано.

Оскільки нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання відповідачем на праві приватної власності об`єкта нерухомості є неможливим без використання відповідної земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, при відхиленні доводів відповідача

Згідно зі статтею 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Крім того, частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Суд правильно встановив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відтак суд дійшов правильного висновку, що за період з 02.07.2019 по 18.12.2023 Відповідач безпідставно не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 38, якою фактично користувався без правовстановлюючих документів.

З дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований

цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Тобто, Відповідач без достатньої правової підстави, за рахунок Позивача, який є власником земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно Відповідача, зберіг у себе кошти, у розмірі 200 313,63 грн., які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний сплати ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі №925/98/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Черкаської області від 29.02.2024 у справі №925/98/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Спецтехніка».

4. Матеріали справи №925/98/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко