Постанова

від 17.02.2025 по справі 910/9969/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа№ 910/9969/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нессі" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (повний текст складено 20.03.2024)

у справі №910/9969/23 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Затишна оселя"

до Приватного підприємства "Нессі"

про стягнення 63 136,32 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Затишна оселя" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Нессі" про стягнення 63 136,32 грн, з яких: 30 633,47 грн заборгованості зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги за обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 239,2 кв.м., 3 945,11 грн інфляційних втрат, 784,89 грн 3% річних та 5 000,00 грн - штрафу; 15 432,36 грн заборгованості зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги за обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 115,4 кв.м., 1 954,53 грн інфляційних втрат, 385,96 грн 3% річних та 5 000,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно інформаційної довідки № 331342109 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 239,2 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 2-Г та інформаційної довідки № 331342746 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 115,4 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 2-Г. У період з серпня 2021 по квітень 2023 відповідач неналежним чином виконував обов`язки з оплати послуг за Договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 15.06.2018, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/9969/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Нессі" (04211, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 2-Г, офіс 241; ідентифікаційний код: 22935056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Затишна оселя" (04210, місто Київ, вулиця Оболонська набережна, будинок 3, корпус 1; ідентифікаційний код: 39882677) 46 065 (сорок шість тисяч шістдесят п`ять) грн 83 коп. заборгованості зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги за обслуговування нежитлових приміщень, 5 588 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 66 коп. інфляційних втрат, 1 046 (одну тисячу сорок шість) грн 84 коп. 3% річних, 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. штрафу та 2 452 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 231,05 грн покладено на позивача.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з часткової доведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що оскаржуване підлягає скасуванню, оскільки при його ухваленні має місце неповне з`ясування обставин; неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;

- положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» поширюються на взаємовідносини сторін за договором, оскільки відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг;

- Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023;

- у спірний позовний період існувала законодавчо встановлена заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;

- вважає, що нарахування штрафів розмірі 5 000 гривень по кожному його об`єкту нерухомості суперечить положенням чинного законодавства;

- згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем);

- згідно Постанови КМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану» в редакції, що діяла на час виникнення заборгованості (в спірний позовний період), встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

- пунктом 3 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення». Нарахування позивачем інфляційних втрат за 2023 рік суперечить положенням чинного законодавства;

- нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 24.02.2022 року суперечить положенням чинного законодавства, оскільки період, за який позивач просить їх стягнути, охоплюється законодавчими заборонами на час дії воєнного стану та Covid-19.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нессі" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/9969/23, вирішено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Нессі" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/9969/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Затишна оселя" (далі -позивач/управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 2-Г, в особі голови правління Шичкіна О.В., який діє на підставі статуту та рішення загальних зборів № 5, оформленого протоколом №1 від 17.05.2018, укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - Договір), відповідно до умов якого управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, з утримання будинку та прибудинкової території (далі - послуга), шо розташований за адресою: місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 2-Г (далі - будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю належним чином надану послугу згідно з вимогами законодавства України, що регулює відносини з реалізації права власності у багатоквартирних будинках, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг та умовами цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.3 Договору послуга полягає у забезпеченні управителем належного утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників в межах здійсненої співвласниками оплати послуги згідно з пунктами 3.1, 3.3 Договору.

Перелік складових послуги зазначається в Додатках № 3-5 до цього Договору, які є невід`ємними його частинами.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору співвласники зобов`язані оплачувати управителеві надані послуги в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що управитель має право вимагати від кожного співвласника сплати наданої послуги в порядку, за ціною та в строки встановлені цим Договором.

У відповідності до пункту 2.4.1 Договору управитель зобов`язаний надавати послугу своєчасно і належної якості з дотриманням вимог правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, санітарно-гігієнічних та протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг та вимог цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна послуги становить 5,20 грн на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення співвласника і є незмінною для всіх співвласників протягом строку дії цього Договору за винятком випадків настання умов пункту 3.4 цього Договору.

Пунктом 3.2 Договору погоджено, що при сплаті за послугу до 20-го числа місяця (включно), що настає за розрахунковим співвласникам надається знижка і ціна послуги в наступному місяці становить 5,11 грн на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення співвласника.

Відповідно до пункту 3.3 Договору сплата за послугу вноситься на банківський рахунок управителя кожним співвласником щомісяця у строк не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі зміни протягом строку дії цього Договору обсягу окремих складових витрат з причин, які не залежать від управителя, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної штати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, управитель письмово звертається до співвласників з обґрунтованою пропозицією щодо проведення коригування ціни послуги та/або зменшення обсягу послуги, що надається (змінення вимог до якості послуги, зменшення переліку складових послуги тощо) у спосіб, встановлений пунктами 5.1.4 та/або 5.1.5 цього Договору. Співвласники приймають рішення про проведення коригування ціни послуги та/або зменшення обсягу послуги, що надається (зменшення вимог до якості послуги, зменшення переліку складових послуги тощо) у строк до 30 днів від дати одержання відповідної пропозиції. Якщо протягом вказаного строку управитель не отримає у спосіб, встановлений пунктом 5.3.3 цього Договору, заперечень від співвласників більш як 50% площі квартир та нежитлових приміщень усіх співвласників щодо пропозиції проведення коригування ціни послуги та/або зменшення обсягу послуги, вказана пропозиція вважається узгодженою сторонами та є обов`язковою для управителя та співвласників. Про результат прийняття/відхилення пропозиції управителя щодо проведення коригування ціни послуги та/або зменшення обсягу послуги, що надається, останній інформує співвласників шляхом розміщення інформації у спосіб, встановлений пунктами 5.1.2 (на звороті платіжного документа) та 5.1.6 цього Договору (електронним листом та CMC повідомленням).

Пунктом 6.2.4 Договору встановлено, що у разі заборгованості співвласника за послугу в розмірі 5 000,00 грн і більше, такий співвласник сплачує управителю крім суми боргу, ще і штраф у розмірі 5 000,00 грн. Сума сплаченого штрафу розподіляється наступним чином: 50% зараховується до ремонтного фонду (стаття «Поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації, електрообладнання і технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження»), 50% - на відшкодування адміністративних витрат управителя.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Договір набирає чинності з 01.08.2018 та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, він вважається продовженим на наступний однорічний строк.

29.05.2020 сторонами було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, відповідно до умов якої пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «Ціна Послуги становить 7,27 грн на місяць за 1 квадратний метр площі квартири та нежитлового приміщення Співвласника і є незмінною для всіх Співвласників протягом строку дії цього Договору за винятком настання умов п. 3.4 цього Договору. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору про надання послуги з Управління багатоквартирним будинком від 15.06.2018 та набирає чинності з 01 червня 2020 року.»

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно інформаційної довідки № 331342109 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 239,2 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 2-Г та інформаційної довідки № 331342746 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 115,4 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 2-Г. У період з серпня 2021 року по квітень 2023 року відповідач неналежним чином виконував обов`язки з оплати послуг за Договором, внаслідок чого у нього утворився борг, а саме: 30 633,47 грн - заборгованість зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги за обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 239,2 кв.м. та 15 432,36 грн - заборгованість зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги за обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 115,4 кв.м.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 239,2 кв.м. позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 3 945,11 грн, 3% річних у розмірі 784,89 грн та штраф у розмірі 5 000,00 грн, а також за спожиті житлово-комунальні послуги за обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 115,4 кв.м. позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 954,53 грн, 3% річних у розмірі 385,96 грн та штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністрацією позивача було розміщено Повідомлення для співвласників квартир та нежитлових приміщень в будинку за адресою: місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, 2-Г наступного змісту: «У зв`язку зі зміною вартості на послугу з обслуговування внутрішньобудинкових електромереж, електрообладнання, протипожежних та інших інженерних систем (у разі їх наявності) та введенням статті «Поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності)» ТОВ «УК «Затишна оселя» звертається до Вас з пропозицією щодо зміни ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком, а саме, з 01 червня 2020 року ціна на послугу ТОВ «УК «Затишна оселя» становитиме 7,27 грн за кв. метр. Згідно з умовами Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 15.06.2018 (п. 3.4 договору), протягом 30 днів з дня отримання пропозиції співвласники приймають рішення про проведення коригування ціни послуги. Якщо протягом вказаного строку Управитель не отримає заперечень від співвласників більш як 50% площі квартир та нежитлових приміщень відносно площі всього будинку, рішення вважається узгодженим».

Доказів незгоди відповідача із ціною послуги матеріали справи не містять.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:

Між Позивачем та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 2-Г, укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Згідно інформаційної довідки з ДРРП відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 239,2 кв.м. та нежитлового приміщення площею 115,4 кв.м.

У період з серпня 2021 року по квітень 2023 року відповідач неналежним чином виконував обов`язки з оплати послуг за Договором, внаслідок чого у нього утворився борг, а саме: 30 633,47 грн - заборгованість за обслуговування приміщення площею 239,2 кв.м. та 15 432,36 грн - заборгованість за обслуговування приміщення площею 115,4 кв.м.

Пунктом 6.2.4 Договору встановлено, що у разі заборгованості співвласника за послугу в розмірі 5 000,00 грн і більше, такий співвласник сплачує управителю крім суми боргу, ще і штраф у розмірі 5 000,00 грн.

за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за обслуговування приміщення площею 239,2 кв.м. позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 3 945,11 грн, 3% річних у розмірі 784,89 грн та штраф у розмірі 5 000,00 грн, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за обслуговування приміщення площею 115,4 кв.м. позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 954,53 грн, 3% річних у розмірі 385,96 грн та штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань з оплати вартості наданих послуг за Договором, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг настав.

Відповідачем, у свою чергу, не надано суду жодного доказу на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів тощо.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу суду не надав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що в цій частині було допущено помилку при обчисленні, а відтак суми інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становлять: 3 734,13 грн та 1 854,53 грн інфляційних втрат; 701,24 грн та 345,60 грн 3% річних.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2.4 Договору передбачено, що в разі заборгованості співвласника за послугу в розмірі 5 000,00 грн і більше, такий співвласник сплачує управителю крім суми боргу ще й штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 3.1 Договору його предметом є надання послуги, а оплата такої послуги визначена саме за кв.м. площі нежитлового приміщення, а отже суд приходить до висновку, що штраф нараховується на підставі загальної заборгованості відповідача, а не за кожен об`єкт, за яким у відповідача є заборгованість. Попри це позивач нараховує штраф в загальному розмірі 10 000,00 грн за нежитлове приміщення площею 239,2 кв.м. та 115,4 кв.м. відповідно, що не передбачено умовами Договору.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання умов Договору підлягає частковому задоволенню в розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 46 065,83 грн заборгованості зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги за обслуговування нежитлових приміщень, 5 588,66 грн інфляційних втрат, 1 046,84 грн 3% річних та 5 000,00 грн штрафу.

Відповідно до п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Помилковими є посилання апелянта на п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, як на підставу звільнення від відповідальності за ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення з оплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки вказаний пункт прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовується у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), а не за прострочення з оплати заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Помилковим також є посилання відповідача на пункт 3 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік, яким було зупинено дію ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», на постанову КМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану» , на постанову КМУ від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», оскільки положення вказаних нормативних актів не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами у справі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нессі" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/9969/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/9969/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Нессі».

4. Матеріали справи №910/9969/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун