Ухвала

від 23.01.2025 по справі 910/4378/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"23" січня 2025 р. Справа№ 910/4378/24 (910/8138/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання: Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Петраш Ю.Л. (в режимі відеоконференції) згідно ордера

позивач: арбітражний керуючий Комлик І.С. особисто за посвідченням

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року

у справі №910/4378/24(910/8138/24) (суддя Івченко А.М.)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Спліт"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Маркет Солюшн"

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізична особа-підприємець Ткаченко Станіслав Геннадійович

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич Василь Миколайович

2. Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович

3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Незнайко Євген Вікторович

про визнання недійсним правочину, визнання виконавчого напису таким,

що не підлягає виконанню, витребування майна з чужого незаконного

володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/4378/24(910/8138/24) позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір застави частки у статутному капіталі ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", укладений між ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" та ТОВ "Голд спліт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. 03.09.2021 та зареєстрований у реєстрі за № 1387; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26.07.2022, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмином В.М. на договорі застави частки у статутному капіталі ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" від 03.09.2021 № 1387, зареєстрований в реєстрі за № 683; витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Софт маркет солюшн" на користь ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" 100% частки у статутному капіталі ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс"; стягнуто з ТОВ "Голд Спліт" на користь розпорядника майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика І.С. судовий збір у розмірі 84560,51 грн.; стягнуто з ТОВ "Софт маркет солюшн" на користь розпорядника майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика І.С. судовий збір у розмірі 84560,51 грн.; стягнуто з ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс" на користь розпорядника майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика І.С. судовий збір у розмірі 84 560,51 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/4378/24(910/8138/24) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2., судді: Остапенко О.М., Доманська М.Л. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/4378/24(910/8138/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 20.01.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 року витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 року для розгляду справи №910/4378/24(910/8138/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді:Пантелієнко В.О.,Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 02.12.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/4378/24(910/8138/24) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 та призначено справу до розгляду на 23.01.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу розпорядник майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражний керуючий Комлик І.С. просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

11.12.2024 року через систему "Електронний суд" від розпорядника майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика І.С. надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву.

30.12.2024 року через систему "Електронний суд" від розпорядника майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика І.С. надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження.

10.01.2025 року через систему "Електронний суд" від представника скаржника надійшла заява про участь в судовому засіданні 23.01.2025 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 16.01.2025 року вказану заяву задоволено, розгляд справи призначено в режимі відеоконференції.

До дати судового засідання через систему "Електронний суд" від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказу та заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження у справі.

В судове засідання 23.01.2025 року з`явився арбітражний керуючий Комлик І.С. та представник ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції).

Представники учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні розглядалось клопотання арбітражного керуючого Комлика І.С. про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/4378/24(910/8138/24).

Присутні учасники судового процесу надали свої пояснення з приводу заявленого клопотання, а також по суті спору та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній та додані до апеляційної скарги докази та заслухавши пояснення представників судового процесу, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/4378/24(910/8138/24) підлягає закриттю, з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява №13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, ОСОБА_1 не є учасником провадження у даній справі №910/4378/24 (910/8138/24) та подає апеляційну скаргу як особа, про права та інтереси якої прийнято оскаржуване рішення.

В контексті цього суд зазначає, що особи, які не брали участі у справі мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Разом з тим, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, ст.259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. (Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 року у справі №908/1083/19, від 25.06.2020 року у справі №916/1965/13).

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження. (Правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112 та від 16.01.2020 у справі №925/1600/16 та в подальшому знайшов своє відображення, в тому числі, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/17428/19, від 21.04.2022 у справі №34/200).

Так, в обґрунтування наявності підстав для звернення з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте про його права та інтереси, оскільки прийняті судами рішення у справах №910/2446/21, №910/1430/23 вказують на те, що судовий спір у даній справі №910/4378/24 (910/8138/24) прямо стосується прав і законних інтересів ОСОБА_1 .

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, скаржником не доведено та судом не встановлено, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду вирішено питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 .

Так, предметом спору у справі №910/4378/24(910/8138/24) є визнання недійсними договору застави частки у статутному капіталі ТОВ "НВК "Техімпекс", укладеного між ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" та ТОВ "Голд Спліт", а також визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Тобто, судом було досліджено спірний договір застави частки у статутному капіталі ТОВ "НВК "Техімпекс" на предмет його недійсності з підстав відповідності даного договору критеріям, передбаченим ч.1,2 ст. 42 КУзПБ і правова оцінка правам та обов`язкам ОСОБА_1 судом не надавалась.

Як стверджує апелянт в апеляційній скарзі, на підставі рішення господарського суду Київської області від 25.03.2024 у справі №911/1430/23 він є власником і учасником ТОВ "НВК "Техімпекс" з часткою у статутному капіталі у 100%.

При цьому, в силу положень ч.ч. 4, 5 ст. 89 ЦК України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Згідно приписів ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 року у справі №906/876/22 зазначено: "З моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 96), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29)). З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 зробила висновок: "Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін".

Таким чином, аналіз наведених висновків свідчить, що набуття статусу учасника товариства (права власності на корпоративні права) безпосередньо пов`язано з фактом внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, як встановлено судом із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є відкритими та доступними, ані станом на момент звернення позивача з позовом до суду (28.06.2024 року), ані на момент звернення до суду з апеляційною скаргою (09.09.2024 року), ані на дату проведення судового засідання (23.01.2025 року) відомості про право ОСОБА_3 на частку ТОВ "НВК "Техімпекс" відсутні, а кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "НВК "Техімпекс" з часткою в статутному капіталі у 100% є ОСОБА_4 .

Доказів внесення протягом тривалого часу змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "НВК "Техімпекс" апелянтом суду не надано.

З наведених вище мотивів відхиляються твердження скаржника щодо володіння часткою статутного капіталу ТОВ "НВК "Техімпекс".

При дослідженні тверджень апелянта про право на оскарження судового рішення місцевого господарського суду з огляду на порушення якого прав, як кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "НВК "Техімпекс", судом враховано, що при викладенні правового висновку у справі №916/2084/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (справа "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), справа "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), справа "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України").

Велика Палата Верховного Суду, взявши до уваги вказану практику Європейського суду з прав людини, а також з дотриманням балансу інтересів усіх учасників і самого товариства, уникаючи зайвого втручання в питання діяльності товариства, дійшла висновку, що учасник ТОВ не є належним заявником, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи.

Необхідно зазначити, що корпоративна завіса є бар`єром, який відокремлює юридичну особу від її учасників та зумовлює неможливість останніх звернутись до суду за захистом прав юридичної особи замість неї (принцип неможливості ототожнення юридичної особи та її членів).

У п.26 рішення від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (рішення у справі "Агротексім та інші проти Греції" від 24.10.1995, п.п. 59-72). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або у випадку ліквідації через її ліквідаторів (п.66).

Отже, Європейський суд з прав людини у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" дійшов висновку, що акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах компанії за звичайних обставин, тобто коли юридична особа діє і має відповідні органи управління.

Така позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі №.910/13643/19.

Крім того, слід також наголосити, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 07.07.2020 року у справі №910/10647/18, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц зазначала, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Таким чином, належним заявником є той, хто звертається за захистом саме свого права. Отже, належним позивачем у подібних справах є юридична особа, права якої порушено, а не її учасник.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

В силу частини 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі та права чи інтереси апелянта оскаржуваним рішенням не порушені, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справі №910/4378/24(910/8138/24) процесуальних документів, зокрема на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/4378/24 (910/8138/24) підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 264, 281 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання розпорядника майна ТОВ "Науково-виробнича компанія "Імперіум" арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича про закриття апеляційного провадження задовольнити.

2.Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 року у справі №910/4378/24(910/8138/24) закрити.

3.Копію ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст ухвали підписано 17.02.2025 року після виходу судді Пантелієнка В.О. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко