Постанова

від 23.01.2025 по справі 910/6232/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. Справа№ 910/6232/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання: Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

ліквідатор ТОВ "Видавництво Пресцентр" Левкович О.К. особисто

від ОСОБА_1 : Руденко В.В. згідно ордера

від Компанії Лакасті ЛТД: Волошин В.Ю. згідно ордера

від АТ КБ "Приват Банк": Андріїшина Н.П. за довіреністю

від ІП "1+1" Продакшн": Польова О.О. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович Олени Кононівни на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024

у справі №910/6232/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво

Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович Олени Кононівни

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6

6.ОСОБА_10

7.Компанії ЛАКАСТІ ЛТД (LACASTI LTD)

8. ОСОБА_8

9. ОСОБА_9

10.Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел-Райс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", Іноземного підприємства "1+1" Продакшн"

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника,

в межах справи №910/6232/16

за заявою Корпорації "Інформаційні системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Пресцентр"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року у справі №910/6232/16 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович О.К. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на його учасників та керівників в межах справи №910/6232/16 про банкрутство ТОВ "Видавництво Пресцентр".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ліквідатор ТОВ "Видавництво Пресцентр"арбітражний керуючий Левкович О.К. звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року у справі №910/6232/16 та прийняти нове, яким задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_11, судді: Отрюх Б.В., Доманська М.Л. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович О.К. на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року у справі №910/6232/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 25.11.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та Компанія Лакасті ЛТД просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_11 рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 року витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 року для розгляду справи №910/6232/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду 26.11.2024 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/6232/16 за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович О.К. на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року та призначено її до розгляду на 23.01.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

20.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника ІП "1+1" Продакшн" Ноготкової С.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні 23.01.2025 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 21.01.2025 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Левкович О.К. та представник АТ КБ "Приват Банк" в судовому засіданні 23.01.2025 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року у справі №910/6232/16 та прийняти нове, яким задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Представники ОСОБА_1 та Компанії Лакасті ЛТД в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладений в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення сулу першої інстанції - без змін.

Представник ІП "1+1" Продакшн" в судовому засіданні з приводу апеляційної скарги поклався на розсуд суду.

Представник ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу без його участі.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

23.01.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року, перебуває справа №910/6232/21 про банкрутство ТОВ "Видавництво "Пресцентр", провадження у якій порушено за заявою Корпорації "Інформаційні системи України".

10.04.2024 ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Левкович О.К. звернулась до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та засновників банкрута, в якій просила покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , Компанію Лакасті ЛТД (LACASTI LTD), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ТОВ "Вел-Райс" субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Видавництво "Пресцентр" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення на користь боржника 126 072 723,00 грн.

За твердженням ліквідатора, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 18.07.2011 учасниками боржника ТОВ "Видавництво Пресцентр" були: Компанія Лакасті ЛТД (Кіпр) з розміром частки у статутному капіталі 97,80 %, а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 .

З 26.10.2015 учасниками боржника були Компанія Лакасті ЛТД (Кіпр) частка в статутному капіталі 97,80% та ТОВ "Вел-Райс" (ідентифікаційний код 36163219) частка в статутному капіталі 2,20%.

Після прийняття до розгляду заяви Корпорації "Інформаційні системи України" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Видавництво "Пресцентр", а саме 19.04.2016 відбувалась зміна учасників боржника: з Компанії Лакасті ЛТД (Кіпр) та ТОВ "Вел-Райс" на нерезидента - Касміло Венчерз ЛТД, розмір частки у статутному капіталі 100 %.

Видами діяльності боржника - ТОВ "Видавництво Пресцентр" були: основний: 58.13 видання газет; інші: 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, 73.11 рекламні агентства, 58.14 видання журналів та періодичних видань, 47.62 роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Як зазначає ліквідатор у заяві, нею було проведено аналіз фінансового стану боржника з урахуванням нових обставин, які стали відомі після звернення ліквідатора до державного реєстратора 06.02.2023, які свідчать про те, що з боку керівництва за період аналізу, який охоплює три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (2013, 2014, 2015 роки) та в подальшому було вжито ряд дій та допущено бездіяльність, які призвели до суттєвого погіршення фінансово-господарського стану підприємства та його стійкої неплатоспроможності, що стало підставою для звернення до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його учасників та керівників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 року прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Видавництво "Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович О.К. до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 року залучено АТ КБ "Приват Банк" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 року залучено ІП "1+1" Продакшн" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

В свою чергу, ОСОБА_1 до суду подано відповідні заперечення на заяву ліквідатора банкрута та заявлено про застосування строків позовної давності.

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович О.К. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута на його учасників та керівників в межах справи №910/6232/16 про банкрутство ТОВ "Видавництво Пресцентр".

Рішення суду мотивовано недоведеністю ліквідатором факту доведення боржника до банкрутства, а також відсутністю в діях колишніх керівників та учасників товариства складу цивільного правопорушення, за вчинення якого їх можна було б притягнути до субсидіарної відповідальності

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Левкович О.К. з даним рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення та дослідивши матеріали справи та подану ліквідатором заяву по суті заявлених в ній вимог, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (статті 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства) є необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Верховний Суд у наведених постановах також вказав, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 3 статті 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 по справі №906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно ст.61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями керівників та засновників боржника та наявністю негативних наслідків для кредиторів.

Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій керівників та засновників банкрута щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, генеральним директором ТОВ "Видавництво Пресцентр" в період з 16.11.2012 року по 20.01.2017 року був ОСОБА_1 (відповідач-1).

Вимоги щодо покладення субсидіарної відповідальності на відповідача-1 заявник обґрунтовує тим, що відповідач-1 від імені ТОВ "Видавництво "Пресцентр" уклав договір №2 від 30.03.2016 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Гравіс" на суму 2 045 550,00 грн.

На думку ліквідатора, права кредиторів на отримання заборгованості були порушені, оскільки відповідач-1 знав, що кошти за угодою не надійдуть, з огляду на те, що рахунки божника були арештовані виконавчою службою.

Крім того, за переконанням заявника, відповідач-1 уклав договір №331БВ від 02.06.2016 про придбання акцій ПрАТ "Укрпостачпром" у Компанії Лакасті ЛТД на суму 2 045 550,00 грн.

З наведених обставин, ліквідатор приходить до висновку, що відповідач-1 умисно та з перевищенням повноважень уклав даний договір та зарахував зустрічні вимоги після надходження до суду заяви від ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, прийняття її судом та призначення підготовчого судового засідання.

Також заявник вказує на те, що відповідач-1, виконуючи повноваження керівника боржника, не вживав заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, не проводив щорічну інвентаризацію та не списував безнадійну дебіторську заборгованість.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи, а також відзиву відповідача-1 на заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, 09.03.2016 на Загальних зборах учасників ТОВ "Видавництво "Пресцентр", серед іншого, було прийнято наступні рішення:

- відмовитись від переважного права на викуп частки розміром 92,2% у статутному капіталі ТОВ "Гравіс" (ідентифікаційний код 19133985), номінальна вартість якої становить 24 179 450,00 грн., належну іншому учаснику ТОВ "Гравіс" - ТОВ "Главред-Медіа";

- продати сплачену в повному обсязі частку в статутному капіталі ТОВ "Гравіс" (ідентифікаційний код 19133985) розміром 7,8% статутного капіталу товариства, номінальна вартість якої становить 2 045 550,00 грн. на користь компанії Лакасті ЛТД;

- уповноважити Генерального директора Товариства особисто або через представника Товариства на підставі довіреності взяти участь у загальних зборах ТОВ "Гравіс" (ідентифікаційний код 19133985). У зв`язку з чим Генеральний директор Товариства уповноважується підписати всі необхідні протоколи ТОВ "Гравіс" та інші необхідні документи, пов`язані із прийнятими на загальних зборах учасників ТОВ "Гравіс" рішеннями.

Вказані рішення були оформлені протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Видавництво "Пресцентр" від 09.03.2016.

Згідно п.7.3 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 18.11.2015) до компетенції Загальних зборів Учасників належить:

- прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (абз. ж) п.7.3 Статуту);

- створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження статутів та положень до них (абз. з) п.7.3 Статуту);

- прийняття рішення про попереднє затвердження правочинів щодо купівлі або продажу, відчуження або набуття в інший спосіб корпоративних прав (часток, паїв тощо), цінних паперів, власником яких є чи буде Товариство незалежно від суми (абз. ї) п.7.3 Статуту);

- прийняття рішень про попереднє затвердження правочинів з питань управління корпоративними правами (акціями, частками, паями та іншим), що належать Товариству, а також визначення завдань особам, що приймають участь в роботі органів управління підприємств, установ та організацій, корпоративні права (акції, частки, паї та інше) яких належать товариству (абз. р) п.7.3 Статуту).

В свою чергу, відповідно до п.8.1 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 18.11.2015) Генеральний директор підзвітний Загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень.

Також абз. к) п.8.3 статуту закріплює повноваження Генерального органу - забезпечення виконання рішень Загальних зборів учасників товариства.

Таким чином, правомірними є висновки суду про безпідставність доводів заявника щодо порушення відповідачем-1 прав кредиторів у зв`язку з підписанням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Гравіс" №2 від 30.03.2016, оскільки відповідач-1, який на момент укладення означеного договору перебував на посаді Генерального директора ТОВ "Видавництво "Пресцентр", виконував рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Видавництво "Пресцентр".

Також необґрунтованими є твердження заявника щодо того, що відповідачем-1 з перевищенням повноважень було укладено договір про придбання акцій №331БВ від 02.06.2016, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.4 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 19.04.2016) учасником ТОВ "Видавництво "Пресцентр" було Касміло Венчерз ЛТД (власник частки статутного капіталу в розмірі 100%).

Згідно п.7.3 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 19.04.2016) до компетенції Загальних зборів учасників належить:

- прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (абз. ж) п.7.3 статуту);

- створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження статутів та положень до них (абз. з) п.7.3 статуту);

- прийняття рішення про попереднє затвердження правочинів щодо купівлі або продажу, відчуження або набуття в інший спосіб корпоративних прав (часток, паїв тощо), цінних паперів, власником яких є чи буде Товариство незалежно від суми (абз. ї) п.7.3 статуту);

- прийняття рішень про попереднє затвердження правочинів з питань управління корпоративними правами (акціями, частками, паями та іншим), що належать Товариству, а також визначення завдань особам, що приймають участь в роботі органів управління підприємств, установ та організацій, корпоративні права (акції, частки, паї та інше) яких належать товариству (абз. р) п.7.3 статуту).

В свою чергу, відповідно до п.8.1 статуту ТОВ "Видавництво "Пресцентр" (в редакції від 19.04.2016) Генеральний директор підзвітний Загальним зборам Учасників і організує виконання їх рішень.

Також абзац к) пункту 8.3 статуту закріплює повноваження Генерального органу - забезпечення виконання рішень Загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 3 "Вимоги до порядку подання, реєстрації в системі депозитарного обліку розпоряджень та інших документів і вимоги до їх змісту" розділу V. "Умови та порядок внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів" Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735 (в редакції на час існування спірних відносин) при прийманні розпоряджень Центральний депозитарій або депозитарна установа перевіряє їх на достовірність відповідно до визначеного внутрішніми документами Центрального депозитарію, депозитарної установи порядку залежно від способу підтвердження справжності підписів, що використовується при обміні даними між депонентом та депозитарною установою або між клієнтом та Центральним депозитарієм.

Згідно з пунктом 4 підрозділу 3 "Вимоги до порядку подання, реєстрації в системі депозитарного обліку розпоряджень та інших документів і вимоги до їх змісту" розділу V. "Умови та порядок внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів" Положення №735 кожна депозитарна операція проводиться Центральним депозитарієм або депозитарною установою на підставі документів, визначених пунктом 1 глави 2 цього розділу, і закінчується складанням звіту та/або повідомлення про її виконання. Звітом про виконання депозитарної операції може бути виписка або довідка з рахунку в цінних паперах, якщо це встановлено відповідним договором (договором про обслуговування рахунку в цінних паперах, депозитарним договором, договором про обслуговування випуску цінних паперів, договором про кореспондентські відносини).

Розпорядження та документи, що підтверджують правомірність здійснення депозитарних операцій Центральним депозитарієм або депозитарними установами, повинні повністю розкривати зміст виконання операцій за рахунками в цінних паперах. Якщо розпорядження та документи не містять усіх необхідних даних для виконання депозитарних операцій, Центральний депозитарій, депозитарна установа мають право відмовити у виконанні операції та вимагати надання необхідної інформації (пункт 5 підрозділу 3 "Вимоги до порядку подання, реєстрації в системі депозитарного обліку розпоряджень та інших документів і вимоги до їх змісту" розділу V. "Умови та порядок внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів" Положення №735).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, АТ КБ "Приватбанк", як депозитарною установою за сторони ТОВ "Видавництво "Пресцентр", 02.06.2016 було прийнято розпорядження на проведення облікових операцій, з перевіркою всіх документів, в тому числі щодо повноважень відповідача-1, та зареєстровано вказану операцію без зауважень.

Більш того, посилаючись на фраудаторність, пов`язаність сторін та безоплатність укладених боржником договорів, матеріали справи не містять доказів визнання їх недійсними з підстав, визначених КУзПБ, а тому вказані договори є чинними, правомірними, законними та такими, що породжують взаємні права та обов`язкові до виконання зобов`язання.

Щодо тверджень ліквідатора про невжиття відповідачем-1 дій по стягненню дебіторської заборгованості, то у відзиві на заяву останній зазначив, що при призначенні на посаду директора і в подальшому відповідачу-1 так і не були передані первинні розрахунково-фінансові документи та товарно-матеріальні цінності попереднім керівником ОСОБА_13 , в тому числі щодо кредиторської та дебіторської заборгованості.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, дебітори боржника - ТОВ "Прес-Центр-Львів", ТОВ "Прес-Центр-Одеса", ТОВ "Прес-Центр-Дніпро", ТОВ "Прес-Центр-Харків" були ліквідовані як юридичні особи. Судами в межах справ про банкрутство даних підприємств були встановлені обставини відсутності у останніх майнових активів, що спростовує відповідні твердження скаржника.

Судова колегія наголошує, що субсидіарна відповідальність покладається на керівника при наявності підтвердження вини у доведенні юридичної особи до стану неплатоспроможності. В свою чергу, заявником не доведено вину відповідача-1 у доведенні ТОВ "Видавництво "Пресцентр" до стану неплатоспроможності, оскільки на момент вступу на посаду Генерального директора підприємство тривалий час вже не здійснювало діяльність і не отримувало прибутків. Ліквідатором не встановлено причини критичної неплатоспроможності та які саме дії призвели до стану неплатоспроможності боржника.

Окрім того, досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, які би достеменно підтверджували вину ОСОБА_3 , яка виконувала повноваження Генерального директора ТОВ "Видавництво "Пресцентр" у період з 20.01.2017 по 30.01.2017, а також учасників боржника у доведенні ТОВ "Видавництво "Пресцентр" до банкрутства.

Поряд з викладеним, ані заява ліквідатора, а ані апеляційна скарга не містять жодних посилань на дії чи бездіяльність зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які б свідчили про наявність підстав для покладення на них субсидіарної відповідальності.

При поданні відповідної заяви арбітражним керуючим жодним чином не доведено, що вчинення відповідальними особами боржника дій (укладення договорів), відбулось без реального наміру виконання таких правочинів з боку ТОВ "Видавництво "Пресцентр", з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості, а також в один і той самий період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівки на вчинення майнових дій з виведення активів боржника.

Як встановлено судом, ліквідатором у даній справі лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками та керівниками якого були певні особи. Однак, ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб.

Водночас, як було зазначено вище, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

Посилання ліквідатора на наявний в матеріалах справи звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "Видавництво "Пресцентр", проведений у 2023 році, згідно якого з боку керівництва протягом 2013-2015 року було вжито ряд дій та бездіяльності, що призвели до погіршення фінансово-господарського стану підприємства, колегією суддів відхиляється, оскільки такий висновок не є безумовним та беззаперечним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього висновку, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.11.2022 року у справі №908/2694/20 та від 22.04.2021 року у справі №915/1624/16).

Більш того, судом також правомірно враховано та скаржником таких обставин не спростовано, що в 2016 році арбітражним керуючим Левкович О.К., яка виконувала повноваження розпорядника майна боржника, вже було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Видавництво "Пресцентр", наслідком чого стало оформлення Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства - ТОВ "Видавництво "Пресцентр".

У поданому звіті в розділі 3.2 "Визначення ознак дій з доведення до банкрутства" зазначено:

"Крім того, проаналізовано заходи, проведені керівництвом підприємства щодо стягнення заборгованості (повнота та своєчасність проведення претензійно-позовної роботи), малий відсоток простроченої дебіторської заборгованості та своєчасності розв`язання проблем у виробничому процесі тощо.

В ході детального аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства не виявлено фактів зменшення розміру, приховування чи заниження оцінки майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства; продажу товарів за ціною, нижчою за собівартість, закупівлі товарів, робіт, послуг, не задіяних у господарській діяльності, не мало місця штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості, необґрунтованого збільшення штату підприємства.

Дані деталізованого аналізу свідчать про те, що з боку керівництва за вказаний період не було дій з метою навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства.".

Наведені обставини свідчать про суперечливість дій ліквідатора та додатково підтверджуються відсутність підстав для притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності.

Дослідивши заяву ліквідатора банкрута на предмет наявності в діях керівників та засновників боржника ТОВ "Видавництво Пресцентр" складу правопорушення, яке потягло за собою доведення боржника до банкрутства, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях колишніх керівників та учасників ТОВ "Видавництво Пресцентр" в доведенні до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між їхніми діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Жодних інших доводів та доказів щодо доведення боржника відповідачами до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ "Видавництво Пресцентр".

Отже, заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказів щодо підтвердження вини керівників/засновників (учасників) боржника, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності керівника та/або засновника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

При цьому, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Так, під час розгляду заяви ліквідатора судом взято до уваги заперечення ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та Компанії Лакасті ЛТД, згідно яких останні зазначили про відповідність їхніх дій чинному законодавству, про відсутність в їхніх діях вини, та як наслідок підстав для притягнення їх до відповідальності за доведення боржника до банкрутства.

Судова колегія зазначає, що для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства.

При цьому, оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності (ст. 42 Господарського кодексу України).

В свою чергу, не надання обґрунтованих доказів ліквідатором за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарної відповідальності колишніх керівників та учасників ТОВ "Видавництво Пресцентр" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст. 42 ГК України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає доводи ліквідатора, викладені в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників боржника необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, судова колегія встановила, що ліквідатором не наведено будь-яких беззаперечних обставин та не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, які б свідчили про вчинення засновниками та керівниками боржника дій, що призвели або могли призвести до банкрутства боржника.

За висновками суду апеляційної інстанції, такі дії відповідачів не є тими діями у розумінні положень ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з подальшою неможливістю боржника здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, істотним збільшенням суми зобов`язань, що створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство та з якими чинне законодавство пов`язує можливість покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності.

Таким чином, переглянувши в апеляційному порядку законність рішення суду першої інстанції та дослідивши заяву ліквідатора на підставі наданих останнім та наявних у справі доказів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Видавництво Пресцентр" у зв`язку із доведенням його до банкрутства з огляду на безпідставність та необґрунтованість такої заяви і недоведеність заявлених у ній вимог.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до заявлених ліквідатором вимог, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.

За вказаних обставин, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора з підстав її необґрунтованості та недоведеності, в даному випадку відсутні підстави для розгляду заяви ОСОБА_1 про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо необхідності задоволення заяви арбітражного керуючого безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ліквідатора ТОВ "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович О.К. і скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Пресцентр" арбітражного керуючого Левкович Олени Кононівни на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року у справі №910/6232/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 року у справі №910/6232/16 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 17.02.2025 року після виходу судді Пантелієнка В.О. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

В.О. Пантелієнко