Постанова

від 06.02.2025 по справі 922/831/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Харків Справа №922/831/23 (922/5129/21)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників учасників справи:

від позивача Такідзе М.Т.,

від відповідача Виноградов В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх.№2196Х від 19.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2024 у справі №922/831/23 (922/5129/21) (м. Харків, суддя Усатий В.О., повний текст рішення складено 29.08.2024),

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м. Харків,

до Комунального підприємства «Житлокомсервіс», м. Харків,

про стягнення коштів

в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Житлокомсервіс», -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (позивач) подало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (відповідач), в якій просило стягнути з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут заборгованість за договором №03-7777 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 4 040 752,88 грн, а саме: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2 065 871,17 грн; 3% річних у розмірі 613 587,71 грн та індекс інфляції у розмірі 1 361 294,00 грн. Також позивач просив покласти витрати зі сплати судового збору в розмірі 60611,29 грн згідно зі ст. 129 ГПК України на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №03-7777 від 01.01.2019 щодо оплати спожитої електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про передачу справи за підсудністю задоволено. Клопотання Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про передачу справи за підсудністю задоволено. Матеріали справи №922/5129/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до відповідача - Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про стягнення заборгованості за договором №03-7777 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 4040752,88 грн передано за підсудністю Господарському суду Харківської області для розгляду у межах справи №922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м. Харків, вул. Конторська, 35).

В судовому засіданні 22.01.2024 ухвалою Господарського суду Харківської області, крім іншого, закрито провадження у справі №922/831/23 (922/5129/21) в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 2 065 871,17 грн. Подальшим предметом судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача 613 587,71 грн 3% річних та 1 361 294,00 грн індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.08.2024 відмовлено в задоволенні позову.

Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/5129/21 від 22.08.2024 в частині відмови у стягнені 3% річних у розмірі 613 587,71 грн та індексу інфляції у розмірі 1 361 294,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (код ЄДРПОУ: 34467793) на користь ПрАТ «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ: 42206328) 3% річних у розмірі 613 587,71 грн, індекс інфляції у розмірі 1 361 294,00 грн та суму судового збору у розмірі 29 623,23 грн, в іншій частині рішення залишити без змін; покласти на Боржника витрати зі сплати судового збору у сумі 35 547,88 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» зазначає наступне:

- між сторонами існують договірні правовідносини, які передбачають права та відповідальність для обох сторін договору у випадку невиконання та/або несвоєчасного виконання своїх договірних зобов`язань;

- з моменту укладення Договору про реструктуризацію нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції припинено на ті місяці, що увійшли до договору реструктуризації;

- відсутність суми на оплату пені, 3% річних та індексу інфляції у договорі реструктуризації не є відмовою позивача від права вимоги оплати пені, 3% річних та індексу інфляції, що передбачені умовами Договору та не є підставою для звільнення відповідача від зобов`язань, передбачених Комерційною пропозицією, яка є невід`ємним додатком до Договору;

- пунктом 1.2.2 Договору про реструктуризацію прямо встановлено, що нараховані суми компенсаційних виплат не підлягають списанню та будуть стягуватися в подальшому за рішенням суду;

- висновки суду протирічать один одному, оскільки судом першої інстанції до спірних правовідносин фактично застосовані положення законодавства про новацію та водночас зроблено висновок про те, що договір про реструктуризації не є новацією;

- договір про реструктуризацію не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче зобов`язання і замінити новим, а тому не є договором новації боргу; договір про реструктуризацію не є самостійним правочином та не є підставою звільнення відповідача від зобов`язань, не містить вказівки на зміну умов та порядку як розрахунків за зобов`язання, так і відповідальності за невиконання таких зобов`язань.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх.№2196Х від 19.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2024 у справі №922/831/23 (922/5129/21) залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№12446 від 26.09.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2024, зокрема, надано докази сплати судового збору у належному порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх.№2196Х від 19.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2024 у справі №922/831/23 (922/5129/21). Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/831/23 (922/5129/21).

02.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/831/23 (922/5129/21) (вх.№12353).

Від Комунального підприємства «Житлокомсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13221 від 16.10.2024), в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Харківенергозбут»; рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2024 у справі №922/831/23 (922/5129/21) залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» зазначає наступне:

- оскільки між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про реструктуризацію заборгованості від 16.03.2023 №9-23/РС, то сторони, фактично, домовились про припинення раніше існуючого зобов`язання, зокрема і за договором від 01.01.2019 №03-7777 з одночасною його заміною новим зобов`язанням, а тому підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні;

- якщо прийняти доводи позивача про те, що договір про реструктуризацію не містить вказівки на первинне зобов`язання і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, то врахуванню підлягає те, що сторони, уклавши договір про реструктуризацію, погодили новий графік погашення боргу, змінивши тим самим, за взаємною згодою, умови Договору №03-7777 від 01.01.2019 щодо строку виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої йому електроенергії. У такому разі договір про реструктуризацію заборгованості є лише похідним правочином від договору №03-7777 від 01.01.2019, направленим на зміну строку виконання основного зобов`язання;

- договір про реструктуризацію заборгованості від 16.03.2023 №9-23/РС містить окремі положення, якими визначено відповідальність КП «Житлокомсервіс» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за таким договором. КП «Житлокомсервіс» не порушено строків оплати вартості поставленої електричної енергії за договором №03-7777 від 01.01.2019, що виключає підстави для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України;

- сам апелянт визнає, що договір про реструктуризацію не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 ЦК України, а є лише похідним правочином, направленим на зміну строку виконання основного зобов`язання. Відповідно якщо сторони змінили строки виконання зобов`язання, новий строк виконання зобов`язання Позивачем не порушено, то відсутні підстави для нарахування 3% річних та індексу інфляції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 призначено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх.№2196Х від 19.09.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2024 у справі №922/831/23 (922/5129/21) до розгляду на "06" лютого 2025 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.02.2025 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.

ПрАТ «Харківенергозбут», як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: zbutenergo.kharkov.ua.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» та Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №03-7777 з 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції 6/4 шляхом підписання заяви-приєднання до Договору №03-7777 з 01.01.2019.

За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1. Договору).

Додатком №3 до Договору є Комерційна пропозиція №6/4. Розділом 7 цієї Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються позивачем на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції, рахунок на оплату електричної енергії надсилається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.

Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Згідно із переданими даними від АТ «Харківобленерго», відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію за березень 2020 року - вересень 2021 року. При цьому, позивач звертає увагу, що предметом розгляду є заборгованість за електричну енергію за вересень 2021 в розмірі 2 065 871,17грн, інші періоди вказані для пояснень нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, предметом заявлених позовних вимог є заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2 065 871,17 грн, 613 587,71 грн 3% річних за період з 17.04.2020 по 30.09.2021, 1 361 294,00 грн індексу інфляції за період 01.05.2020 по 31.07.2021.

Також судом встановлено, що 16.03.2023 між Приватним Акціонерним товариством «Харківенергозбут» та Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору у порядку і на умовах визначених цим Договором, Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за послуги з постачання електричної енергії, що виникла у Боржника перед кредитором за договорами від 01.01.2019 №011670; 011670,01; 011670,09; 025311, 025311,02; 03-7777,02; 04-1638С; 4-1638УП; 04-1638,1С; 4-7424,58; 051414; 051414/1; 059700/80; 061800; 061800,02; 775УЗ; від 08.10.2020 №4-7427,107 (далі -Договір) шляхом розстрочення на 15 календарних місяців.

Боржник визнає та сплачує Кредитору заборгованість у сумі 214 120 139,19 грн, що утворилася у Боржника перед Кредитором станом на « 16» березня 2023 року та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків (Додаток , що є невід`ємною частиною цього Договору) (п.1.2 Договору).

Згідно умов п. 1.2.2. Договору, оплата штрафних санкцій, розмір яких на момент укладання цього Договору не задоволено рішенням суду не здійснюється до моменту прийняття відповідного рішення.

Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що інші умови цього Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання .

Відповідно до п.2.1 Договору за умови своєчасних розрахунків за фактично надані Кредитором Боржнику послуг з постачання електричної енергії Кредитор надає Боржнику розстрочку у погашенні заборгованості на суму 214 120 139,19 грн, на 15 (п`ятнадцять) місяців, за Графіком погашення заборгованості (Додаток 2, що є невід`ємною частиною цього Договору) та Планом фінансування (на весь період) (Додаток 3, що є невід`ємною частиною цього Договору).

Згідно з п.2.2 Договору оплата реструктуризованої заборгованості здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Боржника на поточний рахунок Кредитора у сумі, визначеній Графіком не пізніше останнього числа відповідного місяця. В платіжних інструкціях Боржник зобов`язаний вказувати призначення платежу: «за Договором про реструктуризацію заборгованості від 16.03.2023 №9-23/РС».

Відповідно до п.3.1.1.Договору боржник зобов`язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору у разі порушення Боржником умов Договору Кредитор має право звернутися до суду для стягнення усього залишку несплаченої реструктуризованої заборгованості за Договором, який визначається як різниця між загальною сумою реструктуризованої заборгованості та сумою, яка надійшла на рахунки Кредитора від Боржника за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 4.2 Договору за повне або часткове нездійснення платежів згідно з Графіком кредитор має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо стягнення непогашеної суми заборгованості реструктуризованої за цим Договором, нараховувати на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойку (штраф, пеню).

Згідно п 5.1. Договору усі спори між Сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у судовому порядку, визначеному чинним законодавством України.

У відповідності до п. 6.1.Договору якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Згідно п.6.2. Договору зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України.

Відповідно п.7.1. Договору, сторони домовились про те, що строк позовної давності по Договору складає три роки.

Згідно п. 7.5. Договору, укладаючи даний Договір сторони підтверджують, що умови та правові наслідки Договору їм зрозумілі, Договір відповідає їх дійсним намірам і волевиявленню.

Відповідно до 9.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (за наявності) та діє до « 31» грудня 2024 року.

Згідно з п.9.2. Договору, закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Відповідно до розділу 10 Договору, додатками до цього Договору є:

1. Додаток №1 -Акт звірки розрахунки;

2. Додаток №2 - Графік погашення заборгованості;

3. Додаток №3 - план фінансування (весь період).

Згідно Акту звіряння розрахунків за електроенергію від 17.04.2023 заборгованість у сумі 2 065 871,17 грн (за Договором №03-7777 від 01.01.2019) увійшла до реструктуризованої суми заборгованості.

10.11.2023 відповідач здійснив оплату позивачу у розмірі 12 804 927,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №159 від 10.11.2023. Призначення платежу : "погашення кредиторської заборгованості за ел. енергію за березень - вересень 2021р.дог.реструкт.№9-23/РС від 16.03.2023р. (дог.№03-7777 від 01.01.2019р., о/р 7777), акт звірки на 31.10.2023 р.; ПДВ - 2 134 154,51 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 закрито провадження у справі №922/831/23 (922/5129/21) в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №03-7777 від 01.01.2019 за вересень 2021 року в сумі 2 065 871,17 грн.

Таким чином, остаточне рішення суду першої інстанції стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 613 587,71 грн 3% річних та 1 361 294,00 грн індексу інфляції.

В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції зазначив, що станом на час ухвалення рішення сторонами був підписаний Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC, тобто, з моменту його укладення Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC є таким, що породжує правові наслідки. Суд вважає, що підписавши Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023, сторони фактично змінили порядок і строки проведення розрахунків між ними. Суд вказав, що договір про реструктуризацію не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, є лише похідним правочином від договору постачання, а отже не є договором новації боргу. На думку суду, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Договором про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023. Водночас порушень виконання відповідачем умов Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 в частині здійснення платежів судом не встановлено. Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 613 587,71 грн 3% річних за період з 17.04.2020 по 30.09.2021 та 1361294,00 грн індексу інфляції за період 01.05.2020 по 31.07.2021є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст. 653 ЦК України вказано, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на наявність заборгованості відповідача перед позивачем з оплати за спожиту електричну енергію, 16.03.2023 між ПрАТ «Харківенергозбут» та КП «Жилкомсервіс» укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/РС. Предметом Договору №9-23/РС є реструктуризація кредиторської заборгованості за послуги постачання електричної енергії шляхом розстрочення на 15 (п`ятнадцять календарних місяців), зокрема, за Договором №03-7777 від 01.01.2019 за вересень 2021 року в сумі 2 065 871,17 грн. Умовами вказаного Договору визначено графік щомісячних платежів та відповідальність за порушення цих зобов`язань.

До зазначеного договору підписаний Акт звіряння розрахунків (додаток №1) та Графік погашення заборгованості (додаток №2).

Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №159 від 10.11.2023 відповідачем сплачено грошові кошти у розмірі 12 804 927,05 грн за електричну енергією за 2021 рік згідно з Договором №03-7777 від 01.01.2019 по Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC.

З огляду на вказані обставини, правовідносини, які виникли між сторонами, мають оцінюватися з урахуванням укладеного Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023.

Як зазначено вище, судом першої інстанції ухвалою від 22.01.2024 закрито провадження у справі №922/831/23 (922/5129/21) в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №03-7777 від 01.01.2019 за вересень 2021 року в сумі 2 065 871,17 грн, що не оскаржується апелянтом. З огляду на що, предметом апеляційного перегляду є позовні вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» в частині стягнення з відповідача 613 587,71 грн 3% річних та 1 361 294,00 грн індексу інфляції.

Колегія суддів враховує, що у статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За загальним правилом, реструктуризація заборгованості є зміною умов існуючого зобов`язання шляхом зміни умов оплати, строків оплат, графіку, виду платежів тощо.

У даному випадку з аналізу умов Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 вбачається, що сторони погодили зміну строків та порядку виконання зобов`язання в частині розрахунків.

Крім того, сторони встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, а саме за порушення строків здійснення платежів відповідно до встановленого Графіку погашення.

Так, пунктом 4.1. Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п.4.2. Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC за повне або часткове нездійснення платежів згідно з Графіком Кредитор має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо стягнення непогашеної суми заборгованості реструктуризованої згідно з цим Договором, нараховувати на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойку (штраф, пеню).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем сплачено суму заборгованості, яка увійшла до предмету Договору про реструктуризацію №9-23/PC від 16.03.2023 за Договором №03-7777 від 01.01.2019 в сумі 2 065 871,17 грн з дотриманням договірних умов щодо порядку та строків такої сплати. Позивачем у розумінні ст.74-76 ГПК України не наданого жодного доказу наявності порушеного права при виконанні договору реструктуризації. Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування до Комунального підприємства «Житлокомсервіс» відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Скаржник стверджує, що висновки суду протирічать один одному, оскільки судом першої інстанції до спірних правовідносин фактично застосовані положення законодавства про новацію та водночас зроблено висновок про те, що договір про реструктуризації не є новацією.

Колегія суддів зазначає, що у поданих до суду першої інстанції процесуальних документах сторони посилалися на поняття новації в контексті спірних правовідносин, з огляду на що у оскаржуваному судовому рішенні судом проаналізовано правову природу договору новації з посиланням на відповідну судову практику та зроблено висновок, що Договір про реструктуризацію №9-23/PC від 16.03.2023 не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 ЦК України, а є лише похідним правочином від договору постачання, а отже не є договором новації боргу. При цьому, відсутність підстав для задоволення позовних вимог обґрунтовано судом зміною порядку розрахунків та відповідальності за невиконання зобов`язань за договором постачання електроенергії внаслідок укладання сторонами Договору про реструктуризацію №9-23/PC від 16.03.2023, правильність чого встановлено судом апеляційної інстанції вище. З огляду на що твердження скаржника про суперечливість висновків суду є необґрунтованими.

Також апелянт з посиланням на п.1.2.2 Договору про реструктуризацію вказує, що сторони прямо встановили, що нараховані суми компенсаційних виплат не підлягають списанню та будуть стягуватися в подальшому за рішенням суду. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

За змістом пункту п.1.2.2. Договору про реструктуризацію, на який посилається апелянт, оплата штрафних санкцій, розмір яких на момент укладання цього Договору не задоволено рішенням суду, не здійснюється до моменту прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, досліджуючи питання правової природи зобов`язань за статтею 625 ЦК України, слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2029 у справі №703/2718/16.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що пункт 1.2.2. Договору про реструктуризацію заборгованості стосується саме штрафних санкцій, а не 3% річних та інфляційних втрат, про що помилково стверджує апелянт.

Таким чином, посилання скаржника на те, що сторони погодили сплату 3% річних та інфляційних втрат за результатом прийняття відповідного судового рішення та відповідач не заперечував проти нарахування вказаних сум є безпідставним.

Отже, оскільки сторонами погоджено зміну умов Договору №03-7777 від 01.01.2019 в частині розрахунків, відповідачем належним чином виконано зобов`язання зі сплати заборгованості відповідно до умов Договору про реструктуризацію №9-23/PC, зважаючи на вищевикладені обставини справи та нормативні положення, відсутні підстави для застосування до Комунального підприємства «Житлокомсервіс» відповідальності за порушення грошового зобов`язання на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що останній приєднався до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції шляхом підписання заяви-приєднання до Договору, враховані судами при розгляді даної справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за встановлених обставин справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.05.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.01.2025 №4220-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2024 у справі №922/831/23 (922/5129/21) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 17.02.2025.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян