Постанова

від 05.02.2025 по справі 905/473/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Харків Справа № 905/473/16

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

від позивача: не з`явилися;

від відповідача-1: не з`явилися;

від відповідача-2 (апелянта): не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 м. Київ (вх. № 3071 Д/2),

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 (повний текст складено 12.12.2024) у справі № 905/473/16 (суддя Величко Н.В.),

за заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ Південкомбанк" Штогріної І.В., м. Донецьк,

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діно" м. Вишневе Київської область,

2) ОСОБА_1 , м. Київ,

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі ПАТ "КБ "Південкомбанк") звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 за позовом ПАТ "КБ "Південкомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діно" (далі ТОВ "Фірма "Діно") та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 3637550,29грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16:

- задоволено заяву ПАТ "КБ "Південкомбанк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду;

- постановлено видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165;

- стягнуто з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" судовий збір по 344,50грн з кожного.

На виконання цієї ухвали 16.02.2016 Господарським судом Донецької області видані відповідні накази, у тому числі наказ про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 про солідарне стягнення з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ Південкомбанк" 2678713,16грн - заборгованості по кредиту, 697738,74грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39грн - пені, а також третейського збору в розмірі 36375,50грн.

Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

24.11.2024 до Господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі № 905/473/16 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на приписи ст.ст. 559, 609 Цивільного кодексу України та на припинення зобов`язань за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №127К-21Ю від 03.07.2012 внаслідок припинення юридичної особи (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно" (11.11.2024 - внесено запис до Єдиного державного реєстру), що відбулось на виконання судового рішення ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі № 911/3872/16 у зв`язку з визнанням її банкрутом, тобто вимоги кредиторів, у тому числі ПАТ "КБ Південкомбанк", що не були задоволені за недостатністю майна божника, визнано судом погашеними. У зв`язку з цим, заявник вважає також припиненими й похідні зобов`язання поручителя - ОСОБА_1 за договором поруки №П127П-21Ю від 03.07.2012, укладеного в забезпечення виконання основного зобов`язання позичальника за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 заяву ОСОБА_1 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задоволено частково.

Визнано наказ Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 та ухвали Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 про стягнення солідарно з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ Південкомбанк" 2678713,16грн заборгованості по кредиту, 697738,74грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39грн пені, а також третейського збору в розмірі 36375,50грн таким, що не підлягає виконанню частково, а саме:

- в частині стягнення з ТОВ "Фірма "Діно" на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ Південкомбанк" 2678713,16грн - заборгованості по кредиту, 697738,74грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39грн - пені, а також третейського збору в розмірі 36375,50 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ліквідація юридичної особи (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно" не свідчить про припинення зобов`язання поручителя ОСОБА_1 , як солідарного боржника за зобов`язаннями по кредитному договору, а ПАТ "КБ "Південкомбанк" має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як з двох боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 від 12.12.2024 та визнати припинення поруки як встановлений факт.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції положень ч. 1 ст. 559 та ст. 609 ЦК України, а також неврахування факту припинення зобов`язання ОСОБА_1 за договором поруки внаслідок припинення основного зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з ліквідацією ТОВ "Фірма "Діно". Скаржник вважає, що господарським судом порушено принцип правової визначеності та здійснено переоцінку обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3872/16, якою припинено юридичну особу (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно" у зв`язку з визнанням її банкрутом та було визнано погашеними вимоги всіх кредиторів, у тому числі ПАТ "КБ "Південкомбанк", що, на думку скаржника, припиняє його зобов`язання як поручителя та солідарного боржника перед банком за кредитним договором.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 залишено без руху; встановлено апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати докази сплати судового збору у сумі 2422,40грн.

09.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію АТ "КБ "Глобус" від 09.01.2025 на суму 2422,40грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №905/473/16 на 05.02.2025 о 09:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

03.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу заяви про визнання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 таким, що не підлягає виконанню за підсудністю до Господарського суду Київської області для розгляду в межах справи №911/3872/16 про банкрутство ТОВ "Фірма "Діно" в порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили його до апеляційного господарського суду.

Уповноважені представники учасників справи у судове засідання 05.02.2025 не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про передачу заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню для розгляду в межах справи №911/3872/16 про банкрутство ТОВ "Фірма "Діно", колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (ч. 2).

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (ч. 3).

З урахування наведених положень законодавства колегія суддів зазначає, що суди можуть передавати справи для їх розгляду господарським судом їх в межах справи про банкрутство на підставі положень ч. 3 ст. 7 КУзПБ, за наявності відкритого провадження у справі про банкрутство особи, яка є стороною у спорах позовного провадження, зазначених у ч. 2 ст. 7 вказаного Кодексу.

Метою, яку переслідував законодавець у вказаній нормі закону є конкуренція майнових спорів за участю боржника щодо якого господарським судом здійснюється розгляд справи про банкрутство, оскільки вирішення таких спорів впливає на зміну- збільшення/зменшення конкурсної, ліквідаційної маси боржника і як наслідок впливає на права самого боржника, кредиторів у справі про банкрутство на можливість погашення/непогашення їх кредиторських вимог у справі про банкрутство.

За відсутності справи про банкрутство особи і наявності справ позовного провадження в яких стороною є ця особа, у спорах, вказаних у ч. 2 ст. 7 КУзПБ, вище зазначеного впливу немає і не може бути.

Відтак, за відсутності справи про банкрутство недопустимо передавати вказані справи позовного провадження для розгляду в межах неіснуючої справи про банкрутство на підставі ч. 3 ст. 7 КУзПБ (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №752/6166/17).

Судовою колегію з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3872/16 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Фірма "Діно"; ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Фірма "Діно"; провадження у справі №911/3872/16 про банкрутство ТОВ "Фірма "Діно" закрито.

Інші відомості щодо подальшого провадження справи №911/3872/16 про банкрутство ТОВ "Фірма "Діно" в реєстрі судових рішень відсутні.

Водночас, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 11.11.2024 внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ "Фірма "Діно" у зв`язку з визнанням банкрутом.

Отже, заява ОСОБА_1 про визнання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 таким, що не підлягає виконанню, не можуть бути розглянута в межах справи №911/3872/16 про банкрутство ТОВ "Фірма "Діно" у зв`язку із ліквідацією юридичної особи та закриттям провадженням у вказаній справі.

За приписами ч. 1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 328 ГПК України, заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, мала розглядатися Господарським судом Донецької області в межах цієї справи №905/473/16, тобто тим судом, який видав виконавчий документ, у зв`язку з чим відповідне клопотання ОСОБА_1 про передачу заяви для розгляду в межах справи про банкрутству не підлягає задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 03.07.2012 між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (банк) та ТОВ "Фірма "Діно" (позичальник) укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №127К-21Ю, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 980000,00грн зі сплатою 45% річних, та кінцевим терміном повернення кредиту 02.07.2013 (п.1.1 договору), а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти у зазначений строк та сплатити проценти за користування кредитом.

Додатковим договором №1 від 12.09.2012 ліміт кредитування було збільшено та встановлено в сумі 2680000,00грн.

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "КБ "Південкомбанк", ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №П127П-21Ю від 03.07.2012, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, збитків у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

У пункті 6.1 договору сторонами погоджено третейське застереження.

Сторони погодили, що усі спори та суперечки, які виникають з правовідносин, встановлених даним договором, в тому числі щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення договору, тлумачення його умов, визначення наслідків недійсності або порушення договору, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору, тощо, підлягають розгляду Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Юристи Донбасу".

22.05.2014 Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Юристи Донбасу" прийнято рішення у справі №4/165 за позовом ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ "Південкомбанк" до ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №127К-21Ю від 03.07.2012 (третейський суддя Скосар С.С.), яким позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ "Південкомбанк" 2678713,16грн заборгованості по кредиту, 697738,74грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39грн пені, а також третейського збору в розмірі 36375,50грн.

Будь-яких доказів щодо скасування цього рішення сторонами не надано.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 задоволено заяву ПАТ "КБ "Південкомбанк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Постановлено видати виконавчий документ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165.

Стягнуто з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" судовий збір по 344,50грн з кожного.

На виконання цієї ухвали 16.02.2016 Господарським судом Донецької області видані відповідні накази, у тому числі наказ про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі №4/165 про стягнення солідарно з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ Південкомбанк" в особі Київської філії ПАТ "КБ Південкомбанк" 2678713,16грн - заборгованості по кредиту, 697738,74грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39грн - пені, а також третейського збору в розмірі 36375,50 грн.

Вищевказаний наказ господарського суду був пред`явлений стягувачем на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві, та за постановою державного виконавця від 18.03.2016 відкрито виконавче провадження №50524586.

Станом на цей час вказаний судовий наказ боржниками не виконаний, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3872/16 ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Фірма "Діно" та визнано погашеними вимоги кредиторів, у тому числі і ПАТ "КБ Південкомбанк"; провадження у справі №911/3872/16 про банкрутство ТОВ "Фірма "Діно" закрито.

Запис про припинення юридичної особи - ТОВ "Фірма "Діно" внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 11.11.2024.

22.11.2024 до господарського суду першої інстанції від ОСОБА_1 (поручителя) надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 таким, що не підлягає виконанню, яка обґрунтована посиланням на приписи ст.ст. 559, 609 Цивільного кодексу України та обставинами припинення юридичної особи (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно" на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3872/16 про припинення юридичної особи у зв`язку із визнанням її банкрутом та ліквідацією.

Вищевказана заява була частково задоволена місцевим господарським судом, а саме, щодо визнання наказу таким, що не підлягає в частині стягнення заборгованості з ТОВ "Фірма "Діно"; при цьому, в частині стягнення з поручителя ОСОБА_1 судом відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю, з чим не погоджується скаржник.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви, виходячи з наступного.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується зі ст. 18 ГПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні ст. 6 Конвенції (рішення від 28.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19.03.1997 в справі "Горнсбі проти Греції").

За приписами ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

У частинах 1 та 3 ст. 327 ГПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Положеннями ч.ч. 1 - 4 ст. 328 ГПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Аналіз вказаної норми закону дає підстави вважати, що існують такі підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню: якщо такий наказ було видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній у зв`язку з припиненням; - якщо обов`язок боржника відсутній у зв`язку з добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин.

Водночас перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 328 ГПК України, не є вичерпним, оскільки законодавство передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення.

Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 , як на матеріально-правові підстави визнання наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на те, що відповідно ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3872/16 про припинення юридичної особи ТОВ "Фірма "Діно" вимоги кредиторів, у тому числі ПАТ "КБ "Південкомбанк", вважаються погашеними, тобто судовим рішенням встановлено факт припинення зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого Банк не може вимагати погашення заборгованості за таким зобов`язанням у ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить глава 50 розділу І книги 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Аналогічного висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 у справі №2-4671/11, від 17.10.2019 у справі №2-3558/2010 та від 24.06.2020 у справі №520/1466/14-ц.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Матеріально-правові підстави заяви повинні свідчити про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Водночас, частиною 5 ст. 559 ЦК України, якою було доповнено вказану статтю на підставі Закону України № 2478-VIII від 03.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", передбачено, що ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Тобто, припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруку, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника.

Колегія суддів зазначає, що наявність ухвали Господарського суду Київської області від 14.12.2020 у справі №911/3872/16 про ліквідацію юридичної особи (позичальника) ТОВ "Фірма "Діно" та запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.11.2024 про припинення юридичної особи-боржника не свідчить про припинення основного зобов`язання та договору поруки, оскільки у даному випадку кредитор ПАТ "КБ "Південкомбанк" реалізував своє право на захист порушеного права шляхом звернення (04.02.2016) до суду із заявою про видачу судового наказу, за результатом чого Господарським судом Донецької області було винесено відповідну ухвалу та накази суду від 16.02.2016 про стягнення такої заборгованості ще до моменту ліквідації боржника.

Разом з цим, судова колегія враховує, що при укладенні договору поруки поручитель приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у тому числі й ті, що виникають внаслідок припинення (ліквідації) боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, і після припинення боржника (юридичної особи). Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов`язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором.

Факт ліквідації боржника за основним зобов`язанням з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов`язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя.

Таким чином, встановивши, що кредитор - ПАТ "КБ "Південкомбанк" звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором до ліквідації юридичної особи (позичальника) - ТОВ "Фірма "Діно", господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя ОСОБА_1 , оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із відповідною заявою до проведення ліквідації боржника.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №910/2815/19, від 18.12.2019 у справі №750/2697/14, від 23.05.2018 у справі №756/15191/14-ц.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2478-VIII від 03.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" передбачено, що цей Закон (а відтак і норма ч. 5 ст. 559 ЦК України) застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Як вбачається з матеріалів справи, порука ОСОБА_1 за договором поруки №П127П-21Ю від 03.07.2012 станом на 04.02.2019 (на дату введення в дію положень ч. 5 ст. 559 ЦК України) не була визнана припиненою, а накази Господарським судом Донецької області від 16.02.2016, у тому числі наказ про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 про солідарне стягнення з ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ Південкомбанк" заборгованості за кредитним договором від 03.07.2012 не були виконані в примусовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Донецької області у справі №905/473/16 від 16.02.2016 про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165 та ухвали Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 в частині стягнення з поручителя - ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" 2678713,16грн - заборгованості по кредиту, 697738,74грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом, 261098,39грн - пені, а також третейського збору у розмірі 36375,50 грн.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 1 ст. 559 та ст. 609 ЦК України, колегія суддів відхиляє.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, положення ст. 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не може застосовуватися до правовідносин, в яких обов`язок поручителя щодо виконання зобов`язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Як вже зазначалося, правовий аналіз ст. 559 ЦК України свідчить про те, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Крім того, оскільки право на стягнення з поручителя заборгованості було реалізоване кредитором (шляхом звернення до суду із заявою про видачу судових наказів) до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя.

Подібна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.10.2018 у справі № 923/330/13 та від 20.02.2020 у справі №910/2815/19.

При цьому, колегія суддів враховує, що у даній справі судове рішення (ухвала Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Юристи Донбасу" від 22.05.2014 у справі № 4/165) прийнято на користь стягувача про солідарне стягнення заборгованості з декількох відповідачів - ТОВ "Фірма "Діно" та ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, право ПАТ "КБ "Південкомбанк" як кредитора на задоволення своїх майнових вимог за рахунок поручителя ОСОБА_1 та відповідний обов`язок поручителя виникли не лише з договору поруки 03.07.2012, а і з судового рішення - наказу Господарського суду Донецької області від 16.02.2016 у справі №905/473/16 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили до припинення боржника за кредитним договором як юридичної особи.

Як після набрання чинності ч. 5 ст. 559 ЦК України, так і на момент припинення боржника ТОВ "Фірма "Діно", Верховний Суд застосовує єдиний підхід до вирішення такої категорії справ, а саме: припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи боржника.

Враховуючи наведене, встановивши характер спірних правовідносин та застосувавши норми матеріального права до них, а також з огляду на висновки Верховного Суду щодо застосування положень ст.ст. 559, 609 ЦК України, судова колегія погоджується з обґрунтованими висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання судового наказу від 16.02.2016 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 у звя`зку з тим, що право на стягнення з поручителя заборгованості було реалізовано кредитором до ліквідації боржника, а тому ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя.

Інші аргументи скаржника є ідентичними доводам заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, яким суд першої інстанції надав належну юридичну оцінку, і такі висновки суду скаржником не було спростовано в ході апеляційного перегляду справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.12.2024 у справі №905/473/16 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.02.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза