Ухвала

від 18.02.2025 по справі 922/2418/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

18 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/2418/24

Східний апеляційний господарський суд у складі судді: суддя Слободін М.М.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "НАДІЯ 777" (308Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі № 922/2418/24 (повний текст якої складено та підписано у приміщенні господарського суду Харківської області 29.07.2024 суддею Лавренюк Т.А.)

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРЧІН ГРУП»

до Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ 777"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Надія 777", визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Форчін Груп" до боржника - ТОВ "Надія 777" в розмірі 3 227 400,00грн основного боргу, 30 280,00грн - витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Соколика Д.І., призначено попереднє засідання господарського суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "НАДІЯ 777" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі № 922/2418/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року (далі - КУзПБ).

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

В силу приписів Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 названого Закону встановлено, що за подання заяви про порушення справи про банкрутство судовий збір становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2.4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду, апеляційних скарг у справі про банкрутство та заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала підготовчого засідання господарського суду Харківської області від 25.07.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НАДІЯ 777", прийнята за наслідками розгляду відповідної заяви ТОВ "Форчін Груп", за подання якої заявником було сплачено 30 280,00 грн. судового збору, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 45 420,00 грн. (30 280,00х150%).

Проте, з додатків до апеляційної скарги, а саме квитанції б/н від 12.02.2025, вбачається, що апелянтом за подання даної апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України, у зв`язку з чим скаржнику необхідно доплатити 42 392,00 грн. (45 420,00-3028,00).

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції прийнята оскаржувана ухвала 25.07.2024, повний текст якої складено та підписано 29.07.2024.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Отже, у разі звернення до суду з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 256 ГПК України, апелянт зобов`язаний також подати заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, передбаченого ч. 1 ст. 256 ГПК України, який, відповідно, обраховується або з дня проголошення судового рішення, або з дня повного його складення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство від 25.07.2024 було надіслано ТОВ "НАДІЯ 777" в його електронний кабінет та отримано ТОВ "НАДІЯ 777" 29.07.2024 об 21:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 1 арк. справи 193).

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже ухвала господарського суду Харківської області від 25.07.2024 вважається врученою боржнику 30.07.2024, отже, строк подання апеляційної скарги спливає 09.08.2024. Проте апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 13.02.2025, що підтверджується штампом канцелярії Східного апеляційного господарського суду, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження більш ніж на 6 місяців.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ній причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідні докази, повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".

Так, звертаючись до суду із клопотанням про поновлення строку для подання апеляційної скарги, скаржник зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області 06.02.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 (вх. № 1493 від 20.01.2025) про залучення його у якості представника засновників ТОВ "НАДІЯ 777" до участі у справі. Залучено до участі у справі № 922/2418/24 про банкрутство ТОВ "НАДІЯ 777" в якості уповноваженої особи засновників боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий органом 6324 05.11.2020, адреса: АДРЕСА_1 ). Таким чином, як зазначає апелянт, починаючи з 06.02.2025 ОСОБА_1 має статус учасника справи. Крім того, апелянт вказує, що між ТОВ "НАДІЯ 777" та попереднім представником боржника договір про надання правової допомоги був розірваний (докази наявні в матеріалах справи). Необхідність зміни представника боржника обумовлювалось тим, що до суду не було надано відзивів на заяви кредиторів, ані жодних інших процесуальних документів та пояснень сторони боржника. Через наведені обставини ТОВ «НАДІЯ 777» не було подано заяв щодо наявності спору про право між ТОВ «НАДІЯ 777» та ініціюючим кредитором.

Суд бере до уваги, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про його перегляд в апеляційному порядку.

При цьому, в даному випадку стороною у справі є саме ТОВ "НАДІЯ 777", як юридична особа, а не представник засновників.

Разом з тим, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не надано суду належних доказів на підтвердження неможливості обрання загальними зборами учасників ТОВ "НАДІЯ 777" представником ТОВ "НАДІЯ 777" від засновників ОСОБА_1 .

Як зазначено вище, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство від 25.07.2024 було надіслано ТОВ "НАДІЯ 777" в його електронний кабінет та отримано ТОВ "НАДІЯ 777" 29.07.2024 об 21:20. Отже, саме з 31.07.2024 ТОВ "НАДІЯ 777", як учасник провадження у справі у статусі боржника, було обізнано зі змістом прийнятої судом ухвали та, у разі наявності підстав, мало можливість оскаржити її у передбачені законодавством строки до 09.08.2024 включно.

Однак, звертаючись до суду з апеляційною скаргою 13.02.2025, та посилаючись на нового представника у справі, скаржником не доведено та не надано жодних доказів неможливості підготувати апеляційну скаргу для своєчасного її подання до суду.

Судова колегія наголошує, що заміна представників юридичної особи, не є тією поважною причиною, з якою закон пов`язує можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги після спливу передбаченого законом строку.

Можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

Колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В свою чергу, скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також неможливості підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, а несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що скаржником у клопотанні не наведено жодних об`єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексу України.

Отже, дослідивши подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі № 922/2418/24, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ньому доводи та причини в його обґрунтування неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до п. 3 ч.3. ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів надсилання копії цієї скарги і доданих до неї документів ТОВ "СОЛІТЕХ", грошові вимоги якого визнано ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2024.

За викладених вище обставин, апеляційна скарга ТОВ "НАДІЯ 777" на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі № 922/2418/24 підлягає залишенню без руху у зв`язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, а також неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, та неподанням доказів направлення копії апеляційної скарги кредитору ТОВ "СОЛІТЕХ" з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 258, 260 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ТОВ "НАДІЯ 777" (308Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.07.2024 у справі № 922/2418/24 залишити без руху.

2. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

3. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.

Суддя М.М. Слободін