Рішення

від 13.02.2025 по справі 904/5046/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5046/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Груп КР" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Молотков В.О.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сигнум" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Груп КР" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 507264,00грн, з якої: 480000,00грн - грошові кошти за непоставлений товар, 27264,00грн - проценти за користування чужими грошовими коштами. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №26-10-21/6 від 26.10.2021 в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару позивачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" залишено без руху на підставі статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

21.11.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано уточнену позовну заяву, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, та усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 відкладено підготовче засідання на 16.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.02.2025.

У судове засідання 06.02.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 відкладено розгляд справи по суті на 13.02.2025.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялись ухвали суду від 25.11.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 17.12.2024, 16.01.2025 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 50024, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Калнишевського Петра, буд. 14, кв. 98.

Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 25.11.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі) був повернутий працівниками поштового зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 56-59 том 1).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 18.12.2024, оскільки 03.12.2024 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 13.02.2025 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 13.02.2025 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сигнум" (далі позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Груп КР" (далі відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №26-10-21/6 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити продукцію, іменовану у подальшому товар у кількості, асортименті та по ціні вказаній у специфікації.

Товаром за даним договором є: - ємність 73 м.куб., б/в (пункт 1.2 договору).

Кількість товару, що поставляється, вказується у специфікації (пункт 2.1 договору).

Приписами пункту 3.2 договору визначено, що загальна сума договору складає суму всіх видаткових накладних та актів прийому-передачі.

Відповідно до пункту 4.1 договору покупець попередньо оплачує продавцю 100% вартості товару у безготівковій формі. Датою оплати за товар вважається днем надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця, якщо інше не визначено специфікацією.

Товар продавець доставляє в обумовлений строк та за адресою, вказаною покупцем, вартість доставки товару входить в ціну товару (пункт 5.2 договору).

Згідно з пунктом 5.3 договору підтвердженням отримання товару є видаткова накладна та акт прийому-передачі, які підписані сторонами.

Пункт 7.3 договору визначає, що у випадку порушення продавцем термінів постачання відповідно до умов даного договору він оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконання зобов`язань за кожний день прострочення виконання зобов`язань.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором (пункт 10.1 договору)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір купівлі-продажу №26-10-21/6 від 26.10.2021 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

26.10.2021 між сторонами підписано специфікацію №1 на поставку товару, а саме ємність 73 м.куб., б/в загальною кількістю 4шт. Загальна вартість товару 960000,00грн з ПДВ (а.с. 14 том 1).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок №007 від 26.10.2021 на оплату товару на суму 960000,00грн (а.с. 15 том 1).

Позивач здійснив оплату в сумі 960000,00?грн, що підтверджується платіжними інструкціями №356 від 29.10.2021 та №358 від 01.11.2021 (а.с. 10, 11 том 1)

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 480000,00грн у кількості дві ємності 73 м.куб., б/в. Непоставленим залишився товар на суму 480000,00грн.

10.05.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу вих.№05-10-01 від 10.05.2024, в якій позивач вимагав здійснити до поставку товару або повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дня отримання даної вимоги, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, відповідач грошові кошти не повернув, оплачений товар не поставив (а.с. 16-18 том 1).

Наведене і стало причиною звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 480000,00грн.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за сплачений товар та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, докази поставки, наявність/відсутність заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом зобов`язання позивача щодо здійснення оплати за товар виконані 01.11.2021, відповідно до пункту 4.1 договору.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, 10.05.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу вих.№05-10-01 від 10.05.2024, в якій позивач вимагав здійснити допоставку товару або повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дня отримання даної вимоги, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, відповідач грошові кошти не повернув, оплачений товар не поставив (а.с. 16-18 том 1).

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Разом з цим, враховуючи визначену позивачем у вимозі про повернення суми попередньої оплати вих.№05-10-01 від 10.05.2024, дату повернення зазначеної вимоги з відміткою: "за закінченням терміну зберігання, то строк повернення грошових коштів є таким, що настав 05.06.2024, прострочення з 06.06.2024. Відповідач не надав суду доказів поставки товару.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 27264,00грн процентів за користування чужими грошовими коштами, що нараховані за загальний період з 06.06.2024 по 12.11.2024 із застосуванням облікової ставки Національного банку України, суд зазначає наступне.

Правовою підставою нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами позивач вказує статті 536, 693 Цивільного кодексу України із посиланням на пункт 7.3 договору, який на його думку, визначає розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак таке твердження не відповідає нормам законодавства та умовам договору з наступних підстав.

Пункт 7.3 договору визначає, що у випадку порушення продавцем термінів постачання відповідно до умов даного договору він оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконання зобов`язань за кожний день прострочення виконання зобов`язань.

Частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу унормовані законодавством, зокрема положеннями статей 1048, 1054, 1057 Цивільного кодексу України, що регулюють відносини позики, кредитні відносини та відносини комерційного кредиту.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Висновок про необхідність застосовувати до відносин поставки (купівлі-продажу) положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, тут йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З огляду на викладене, а також на відсутність між сторонами договірної відповідальності за несвоєчасне повернення попередньої оплати, а саме процентів за користування чужими коштами у випадку порушення зобов`язання, вимога позивача про стягнення з відповідача 27264,00грн процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування чужими грошовими коштами є безпідставною.

На підставі наведеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення заборгованості у сумі 480000,00грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 5760,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Груп КР" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 507264,00грн, з якої: 480000,00грн - грошові кошти за непоставлений товар, 27264,00грн - проценти за користування чужими грошовими коштами задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Груп КР" (50024, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Калнишевського Петра, буд. 14, кв. 98, ідентифікаційний код 43651866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 3, кв. 11, ідентифікаційний код 32493114) 480000,00грн основного боргу та 5760,00грн витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Груп КР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигнум" 27264,00грн - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 18.02.2025.

Суддя В.О. Татарчук