Рішення

від 10.02.2025 по справі 904/4890/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4890/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ТРЕЙД", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

Представники:

від позивача: Чумак Олена Василівна, ордер № 132183 від 14.10.2024, адвокат

від відповідача: Федоренко Роман Вікторович, ордер № 1341791 від 11.12.2024, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ Трейд" про стягнення заборгованості за договором поставки № _01112022 від 01.11.2022 в загальному розмірі 821 049,41 грн., яка складається з:

- основного боргу в розмірі 740 100,89 грн.,

- інфляційних втрат у розмірі 57 274,24 грн.,

- 3% річних у розмірі 23 674,28 грн.

Ухвалою від 11.11.2024 позовну заяву залишено без руху

14.11.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 14.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.12.2024.

02.12.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про надання дозволу на ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання.

В судове засідання 03.12.2024 Позивач свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім у судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 03.12.2024 відкладено підготовче засідання на 16.12.2024.

13.12.2024 від Відповідача надійшов відзив, в якому він зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ "Український національний продукт" до ТОВ "БІ ТРЕЙД" про стягнення заборгованості за договором поставки № 01112022 від 01.11.2022 р. в частині основного боргу в розмірі 400 000, 00 грн., інфляційних втрат у розмірі 57 274, 24 грн., 3% річних у розмірі 23 674, 28 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

13.12.2024 від Відповідача надійшло клопотання про витребування у ТОВ "Український національний продукт" наступних доказів:

- видаткової накладної №1223 від 30.04.2024р., рахунку, ТТН (додаток № 42 до позовної заяви);

- видаткової накладної № 1296 від 09.05.2024р., рахунку ТТН (додаток № 43 до позовної заяви);

- видаткової накладної № 1338 від 15.05.2024р., рахунку ТТН (додаток № 44 до позовної заяви);

- Гарантійного листа № 10/06/2024/1 від 10.06.2024р. (додаток № 45 до позовної заяви).

Клопотання обґрунтоване тим, що товар за вказаними видатковими накладними він не отримував, представники відповідача їх не підписували, не ставили відбитку печатки.

Крім того, відповідач зазначив, що Гарантійного листа № 10/06/2024/1 від 10.06.2024р. він позивачу не надсилав.

Вказане, на думку відповідача, ставить під сумнів дійсність цих документів та необхідність їх витребування для огляду судом та учасниками справи і вирішення питання стосовно необхідності можливого призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи давності складання документів.

13.12.2024 від Відповідача надійшло клопотання про витребування у ТОВ "Український національний продукт" (копії у справу, оригінали для огляду в суді) його Декларації з податку на додану вартість з усіма додатками та відміткою фіскального органу про прийняття таких декларацій за періоди квітень-травень 2024 року з відображенням сум податкового зобов`язання з ПДВ у деклараціях з ПДВ та відображення контрагентів і податкових накладних по конкретним поставкам у додатках до декларацій з ПДВ.

Клопотання обґрунтоване тим, що, якщо постачальник не виписав та не зареєстрував податкові накладні на постачання спірного товару, то факт реального здійснення операцій з придбання спірного товару не знаходить свого підтвердження, а первинні документи містять недостовірні відомості про їх обсяг та зміст.

16.12.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли наступні документи:

- заперечення проти клопотання Відповідача про витребування доказів, в яких він просить: відмовити в повному обсязі в задоволенні Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю БІ ТРЕЙД від 11.12.2024 р. за вх.№ 57838/24 про витребування доказів: Гарантійного листа № 10/06/2024/1 від 10.06.2024 р. та видаткових накладних: № 1223 від 30.04.2024 р., № 1296 від 09.05.2024 р., № 1338 від 15.05.2024 р., рахунків та ТТН до них, оскільки клопотання про витребування доказів не містить відомостей про заходи, які ним вживалися для отримання цих доказів самостійно; доказів вжиття таких заходів та причин неможливості самостійного отримання цих доказів; також відсутня відмова у їх наданні.

- заперечення проти клопотання Відповідача про витребування доказів, в яких він просить: відмовити в повному обсязі в задоволенні Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю БІ ТРЕЙД від 11.12.2024 р. за вх.№ 57849/24 про витребування доказів: Декларацій з податку на додану вартість з усіма додатками та відміткою фіскального органу при прийняття таких Декларацій за періоди квітень-травень 2024 року з відображенням сум податкового зобов`язання з ПДВ у деклараціях з ПДВ та відображенням контрагентів і податкових накладних по конкретним поставкам у додатках по деклараціям з ПДВ, оскільки клопотання про витребування доказів не містить відомостей про заходи, які ним вживалися для отримання цих доказів самостійно; доказів вжиття таких заходів та причин неможливості самостійного отримання цих доказів; також відсутня відмова у їх наданні.

Крім того, Позивач вважає, що витребувані Відповідачем Декларації з податку на додану вартість не мають жодного відношення до предмету даного спору про стягнення заборгованості бо не можуть спростувати факт отримання Відповідачем товару.

В Договорі поставки № 01112022 від 01.11.2022 р. відсутня така відкладальна умова для оплати товару Відповідачем, як не сплата або неповна сплата Позивачем податків і тому наявність чи відсутність порушень з боку Позивача зі сплати податків жодним чином не впливає на зобов`язання Відповідача зі сплати заборгованості за отриманий товар.

Декларація з податку на додану вартість містить лише відомості про сплачені Позивачем податки та може підтвердити лише факт належного чи неналежного виконання Позивачем його зобов`язання із плати податків, встановленого Податковим кодексом України, і це не має жодного відношення до предмету даного спору.

16.12.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 16.12.2024 Позивач надав усні пояснення по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 16.12.2024 відкладено підготовче засідання на 20.01.2025.

23.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.

13.01.2025 від позивача надійшло клопотання про надання для огляду оригіналів доказів, а саме видаткової накладної №1223 від 30.04.2024р., рахунку, ТТН (додаток № 42 до позовної заяви); видаткової накладної № 1296 від 09.05.2024р., рахунку ТТН( додаток № 43 до позовної заяви); видаткової накладної № 1338 від 15.05.2024р., рахунку ТТН (додаток № 44 до позовної заяви).

В судовому засіданні 20.01.2024 позивач пояснив у судовому засіданні, що Гарантійний лист № 10/06/2024/1 від 10.06.2024 ним був отриманий по електронній пошті, тому надати оригінал цього листа позивач не може.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 20.01.2025 клопотання відповідача про витребування у позивача видаткової накладної №1223 від 30.04.2024р., рахунку, ТТН (додаток № 42 до позовної заяви); видаткової накладної № 1296 від 09.05.2024р., рахунку ТТН( додаток № 43 до позовної заяви); видаткової накладної № 1338 від 15.05.2024р., рахунку ТТН (додаток № 44 до позовної заяви) залишено без розгляду. В задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача Декларації з податку на додану вартість з усіма додатками та відміткою фіскального органу про прийняття таких декларацій за періоди квітень-травень 2024 року з відображенням сум податкового зобов`язання з ПДВ у деклараціях з ПДВ та відображення контрагентів і податкових накладних по конкретним поставкам у додатках до декларацій з ПДВ відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 03.02.2025.

03.02.2025 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

В засіданні оголошувалась перерва до 10.02.2025.

10.02.2025 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Сторони підтримали свої позиції.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

10.02.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № _01112022 від 01.11.2022 в частині повної та своєчасної оплати вартості товару.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що станом на дату подання позову прострочена заборгованість відповідача перед позивачем складає 340 100,89 грн.

Також відповідач вказує, що сторони договору № 01112022 від 01.11.2022 провели звіряння за період з 01.04.2020 по 30.04.2020, згідно якого: початкове сальдо -500 001,21 грн. було на користь позивача; 17.04.2024 позивач здійснив поставку на суму 138 000,00 грн., 26.04.2024 відповідач сплатив суму 63 000,00 грн., 30.04.2024 позивач здійснив поставку товару на суму 382 100,08 грн., кінцеве сальдо 857 101,29 грн. на користь позивача.

В подальшому, як зазначає позивач в своєму розрахунку, в період з 01.05.2024 по 18.10.2024 відповідач сплатив відповідачу всього 517 000,40 грн., а тому відповідач вважає, що борг становить 340 100,89 грн.

Відповідач заперечує поставку товару за видатковими накладними № 1223 від 30.04.2024 на суму 135 000,00 грн., № 1296 від 09.05.2024 на суму 132 500,00 грн., №1338 від 15.05.2024 на суму 132 500,00 грн., зазначає, що товар за ними не отримував, представники відповідача їх не підписували і не ставили відбитку печатки, що викликає у нього сумніви щодо їх дійсності.

Відповідач вказує, що оригіналів цих видаткових накладних від позивача не отримував, в податковому і бухгалтерському обліку їх не відображав.

Також відповідач зазначає, що ніяких рахунків на постачання товару за спірними поставками не отримував, а тому вважає, що зобов`язання з оплати спірних поставок у нього не виникало.

Також відповідач зауважує, що, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, позивач податкових накладних від 30.04.2024 на суму 135 000,00 грн., від 09.05.2024 на суму 132 500,00 грн, від 15.05.2024 на суму 132 500,00 грн., не виписував і не реєстрував, що, на думку відповідача, свідчить про неврахування цих поставок в бухгалтерському і податковому обліках позивача через фактичну відсутність цих поставок.

Відповідач зазначає, що ніякого Гарантійного листа №10/06/2024/1 від 10.06.2024 він позивачу на електронну адресу не направляв.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Щодо видаткових накладних: № 1223 від 30.04.2024 р., № 1296 від 09.05.2024 р., № 1338 від 15.05.2024 р. позивач зазначив, що вони підписані тією ж самою уповноваженою відповідачем особою, що і на всіх інших видаткових накладних та засвідчені тією ж самою печаткою.

Також, з метою врегулювання спору Позивачем була направлена Претензія № 125 від 21.10.2024 року (вимога) про сплату боргу за Договором № 01112022 від 01.11.2022 р., в якій зазначена сума вимоги в розмірі 760 100,08 грн. Зазначена претензія була направлена Відповідачу через поштовий сервіс «Укрпошти» 21.10.2024 р., а отримана Відповідачем 23.10.2024 р.

Позивач вважає, що з наявністю заборгованості в розмірі 760 100,08 грн., яка суттєво відрізняється від суми, про яку Відповідач заявляє як визнану, та включає спірні видаткові накладні, Відповідач був обізнаний до отримання позовної заяви від Позивача, але будь-яких дій, спрямованих на отримання інформації від Позивача не здійснив.

Позивач вказує, що наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар в обумовлений строк і тому підстави, якими обґрунтовує Відповідач свою відмову від оплати заборгованості Позивач вважає безпідставними.

Щодо твердження Відповідача про відсутність в підписаному Акті звірки за квітень 2024 р. спірних накладних і відповідно про відмінність суми заборгованості від розрахунку Позивача останній зауважує, що Акт звірки взаємних розрахунків є бухгалтерським документом, який є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Позивач стверджує, що суму поставки за спірною видатковою накладною № 1223 від 30.04.2024 р. Відповідач жодного разу у Відзиві не зазначив вірно - спочатку Відповідач зазначає, що 30.04.2024 р. було поставлено товар на суму 382 100,08 грн, потім Відповідач пише, що нібито Позивач в своєму розрахунку зазначає суму поставки 30.04.2024 р. в розмірі 135 000,00 грн., потім пише, що Акт звірки не містить відомостей про поставку товару 30.04.2024 р. на суму 135 000,00 грн. та зазначає, що 30.04.2024 р. відбулася поставка товару за накладною № 1223 на зовсім іншу суму, ніж зазначає Відповідач, а саме на 282 100,08 грн.

Видаткова накладна № 1223 від 30.04.2024 р. відображена в Акті звірки на суму 282 100,08 грн., і це відповідає відомостям, що містяться в самі видатковій накладній.

Щодо твердження Відповідача про відсутність в Акті звірки ще двох накладних (№1296 від 09.05.2024 р. та № 1338 від 15.05.2024 р.), позивач вказує, що їх не може бути в цьому Акті звірки тому, що він складений за період з 01.04.2024 р. по 30.04.2024 р., а травневі поставки на той час ще не відбулися.

На думку позивача, посилання Відповідача на підписаний сторонами Акт звірки, як на підставу для не здійснення оплати за спірними накладним, є необгрунтованим, помилковим та безпідставним.

Щодо твердження Відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів сплати податків Позивачем за спірними видатковими накладними, Позивач зазначив, що грошове зобов`язання з оплати отриманого товару Відповідача виникає не з моменту реєстрації податкових накладних та не з моменту введення в бухгалтерську базу Відповідача відомостей про поставку, а з моменту приймання товару та підписання первинного документу, що підтверджує передачу товару тобто видаткової накладної.

Позивач вказує, що Відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після прийняття товару та підписання видаткових накладних на цей товар.

Позивач зауважує, що в Договорі поставки № 01112022 від 01.11.2022 р. та в нормах діючого законодавства відсутня така відкладальна умова для оплати товару Відповідачем, як не сплата або неповна сплата Позивачем податків, реєстрація чи нереєстрація податкових накладних і тому - наявність чи відсутність порушень з боку Позивача зі сплати податків, реєстрація податкових накладних - жодним чином не впливає на зобов`язання Відповідача зі сплати заборгованості за отриманий товар.

Щодо податкового кредиту, який може бути чи не може бути отриманий Відповідачем, Позивач зазначає, що право Відповідача на його отримання не є порушеним протягом 365 днів з дати складання податкової накладної отже до червня 2025 року.

Щодо тверджень Відповідача про надання Позивачем неналежного доказу у справу Гарантійного листа № 10/06/2024/1 від 10.06.2024 р, Позивач вказує, що в серпні 2024 року видалив зі своєї електронної пошти майже все листування із всіма контрагентами (в.ч. і лист від Відповідача, в якому містився Гарантійний лист) у зв`язку з тим, що електронний ящик був переповнений і листи від контрагентів припинили надходити.

У зв`язку із зазначеним Позивач не має можливості надати суду докази надходження Гарантійного листа на свою електронну адресу та вказує, що Відповідач не зазначає, що ним помилково направлено Гарантійний лист Позивачу, а не іншому кредитору; Відповідач не зазначає кому саме був призначений Гарантійний лист; Відповідач не пояснює, чому суми заборгованості перед Позивачем збігаються із сумами зазначеними Відповідачем в Гарантійному листі; Відповідач не оскаржує факт підписання та проставляння печатки на Гарантійному листі; Відповідач не заявив Клопотання про проведення експертизи, яка б могла підтвердити факт відмінності підписів та печатки на спірному Гарантійному листі підписам та печаткам на інших документах, дійсність яких не заперечується Відповідачем; Відповідач не погоджується лише з фактом направлення ним Гарантійного листа саме на електронну адресу Позивача.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Український національний продукт (далі - постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ Трейд" (далі - покупець) укладено договір поставки №_01112022 від 01.11.2022 (далі договір), згідно п. 1.1. якого за цим договором постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Найменування товару цукор.

Кількість зазначається в специфікаціях та/або накладних на товар. (п.п. 1.2-1.3. договору).

Згідно п. 1.4. договору, ціна зазначається в специфікаціях та/або накладних на товар. Під накладною на товар розуміється видаткова накладна або товарна накладна, або інший документ первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує передачу товару від постачальника до покупця.

Загальна вартість поставленого за цим договором товару визначається шляхом складання вартості товару, зазначеної у всіх накладних на товар, за якими постачальником був переданий товар покупцю протягом терміну дії даного договору. (п. 1.6. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата за даним договором здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати протягом 2 банківських днів з дати отримання рахунку від постачальника. Окремою письмовою угодою сторони мають право змінити порядок оплати товару. Попередня оплата товару, що здійснюється за даним договором, не є комерційним кредитом.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку усієї кількості заявленого до постачання товару (партії товару) протягом 4 календарних днів з моменту отримання постачальником від покупця оплати вартості відповідної партії товару на умовах, погоджених сторонами окремо. ( п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.3. договору відмітка покупця на накладній на товар підтверджує факт прийняття покупцем товару і перехід права власності на нього.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.12.2023 включно. При цьому закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, а також від відповідальності за невиконання цих цобов`язань.

У разі, якщо не пізніше, ніж за 20 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не направить на адресу іншої сторони повідомлення про необхідність припинення дії даного договору, термін дії договору вважається одноразово продовженим на один календарний рік. (п.п. 9.1., 9.2. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору в період з листопада 2022 по травень 2024 поставив товар відповідачу на загальну суму 6 385 853,07 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3930 від 11.11.2020 на суму 261 630,00 грн, № 3971 від 17.11.2022 на суму 261 630,00 грн., № 4028 від 23.11.2022 на суму 261 230,00 грн., № 4084 від 01.12.2022 на суму 31 200,00 грн., № 4093 від 02.12.2022 на суму 31 200,00 грн., № 4109 від 05.12.2022 на суму 31 200,00 грн., № 4111 від 06.12.2022 на суму 31 200,00 грн., № 4150 від 08.12.2022 на суму 280 800,00 грн., № 4208 від 15.12.2022 на суму 121 200,00 грн., № 4322 від 29.12.2022 на суму 150 450,00 грн., № 75 від 05.01.2023 на суму 210 630,00 грн., № 128 від 11.01.2023 на суму 366 000,05 грн., № 210 від 20.01.2023 на суму 151 000,20 грн., № 261 від 27.01.2023 на суму 208 320,00 грн., № 264 від 27.01.2023 на суму 3 000,00 грн., № 846 від 31.03.2023 на суму 2 800,01 грн., № 956 від 11.04.2023 на суму 5 800,01 грн., №1462 від 31.05.2023 на суму 159 000,00 грн, № 1506 від 07.06.2023 на суму 157 500,00 грн.,, № 1601 від 16.06.2023 на суму 156 100,10 грн., № 1826 від 19.07.2023 на суму 165 000,41 грн., № 2523 від 13.09.2023 на суму 170 520,00 грн., № 2603 від 22.09.2023 на суму 160 000,20 грн., № 2744 від 06.10.2023 на суму 151 500,00 грн., № 2816 від 12.10.2023 на суму 150 600,00 грн,, № 3140 від 03.11.2023 на суму 145 040,11 грн., № 3181 від 08.11.2023 на суму 142 000,20 грн., № 3350 від 23.11.2023 на суму 192 500,28, № 3420 від 30.11.2023 на суму 275 000,40 грн, № 3597 від 15.12.2023 на суму 268 000,20 грн, № 24 від 05.01.2024 на суму 188 300,28 грн., № 735 від 13.03.2024 на суму 175 000,14 грн, № 817 від 21.03.2024 на суму 125 000,10 грн., № 897 від 250 000,20 грн., № 1105 від 17.04.2024 на суму 138 000,00 грн., № 1162 від 24.04.2024 на суму 135 000,00 грн., № 1223 від 282 100,08 грн, № 1296 від 09.05.2024 на суму 132 500,00 грн., 1338 від 15.05.2024 на суму 132 500,00 грн.

Позивач вказує, що до 27 січня 2023 року оплата товару здійснювалася Відповідачем на умовах Договору, тобто в порядку попередньої оплати, але з 27.01.2023 року за усною домовленістю сторін умови оплати були змінені на відтермінування оплати строком в один календарний день.

Позивач зазначає, що оплата товару здійснювалася несвоєчасно та/або не в повному обсязі і станом на дату подання даної позовної заяви терміни оплати сплинули за всіма видатковими накладними, прострочена заборгованість Відповідача перед Позивачем (вартість неоплаченого товару) складає 740 100,89 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем неодноразово були направлені вимоги оплати товару і 10.06.2024 року на електронну адресу Позивача надійшов від відповідача Гарантійний лист № 10/06/2024/1 від 10.06.2024 р., в якому Відповідач зобов`язується сплатити борг в запропоновані ним строки, викладені в графіку оплат, де кінцевою датою оплати є 30.09.2024 р.

Після 10.06.2024 року Відповідачем частково була сплачена заборгованість, але остання оплата була здійснена 18.10.2024 року і станом на дату подання даної позовної заяви оплати Відповідачем припинені в повному обсязі.

З метою повторного врегулювання спору Позивачем була направлена Претензія № 125 від 21.10.2024 року - (вимога) про сплату боргу за Договором № 01112022 від 01.11.2022 р., але відповіді Позивач не отримав, заборгованість відповідач не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин щодо здійснення Позивачем поставки товару та порушення Відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати за нього визначеної договором суму, зважаючи на визнання відповідачем наявності заборгованості в розмірі 42 487,80 грн., суд вважає вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 617 Цивільного кодексу України дійсно передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Так, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Доказів повної оплати вартості поставленого товару за договором матеріали справи не містять.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо того, що за видатковими накладними № 1223 від 30.04.2024 на суму 135 000,00 грн., № 1296 від 09.05.2024 на суму 132 500,00 грн., №1338 від 15.05.2024 на суму 132 500,00 грн., він товар не отримував, представники відповідача їх не підписували і не ставили відбитку печатки, що викликає у нього сумніви щодо їх дійсності, а також щодо того, що до позовної заяви позивач надав їх копії, з яких неможливо пересвідчитись в оригінальності підписів і відбитку печатки, оскільки позивач надав оригінали видаткових накладних № 1223 від 30.04.2024 на суму 135 000,00 грн., № 1296 від 09.05.2024 на суму 132 500,00 грн., №1338 від 15.05.2024 на суму 132 500,00 грн. (т.2, а.с. 4-11), а відповідач, в свою чергу, клопотання про призначення судової експертизи для з`ясування дійсності підписів з боку відповідача на них суду не подавав, доказів звернення до правоохоронних органів із заявами щодо втрати печаток також не надав.

Враховуючи викладене, суд приймає доводи позивача, як більш вірогідні.

Разом із тим, при перевірці розрахунків позивача судом виявлено помилку, а саме позивач зазначає, що сума основного боргу становить 740 100,89 грн., однак, враховуючи вартість поставленого товару за видатковими накладними, а також докази часткової сплати відповідачем вартості цього товару, які містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 29-136) сума основного боргу становить 735 101,07 грн., що і підлягає задоволенню.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 4 999,82 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення з 29.01.2023 по 04.11.2024 в розмірі 23 674,28 грн.

Щодо визначення початку періодів нарахування позивач пояснив, що до 27 січня 2023 року оплата товару здійснювалася Відповідачем на умовах Договору, тобто в порядку попередньої оплати, але з 27.01.2023 року за усною домовленістю сторін умови оплати були змінені на відтермінування оплати строком в один календарний день.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 23 674,28 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 57 274,24 грн. нараховані за загальний період прострочення з 29.01.2023 по 04.11.2024.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилку, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 57 022,00 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 653,30 грн. слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 735 101,07 грн., 3 % річних в розмірі 23 674,28 грн, інфляційних втрат у розмірі 57 022,00 грн.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 4 999,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 252,24 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ТРЕЙД" про стягнення заборгованості за договором поставки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ТРЕЙД" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Республіканська, буд.9А, кімн.412В, код ЄДРПОУ 38593352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український національний продукт" (49000, м. Дніпро, вул. Магдалинівська, буд. 1А, код ЄДРПОУ 39993371) основний борг у розмірі 735 101,07 грн., 3% річних у розмірі 23 674,28 грн., інфляційні втрати в розмірі 57 022,00 грн., судовий збір у розмірі 9 789,58 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.02.2025.

Суддя Н.Г. Назаренко