Рішення

від 18.02.2025 по справі 904/5276/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5276/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ", 61072, м.Харків, пр.Науки, буд.56, кімн.512, код ЄДРПОУ 42342849

до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", 49023, м.Дніпро, вул.Яхненківська, буд.2, код ЄДРПОУ 00187375

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" заборгованості за поставлений товар за договором № 28720/20 від 28.07.2020 у розмірі 401 375,22грн, 3 % річних у розмірі 18 838,24грн, інфляційних втрат у розмірі 36 765,78грн, пені у розмірі 63 885,64грн, судового збору у розмірі 7 812,98грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 справу № 904/5276/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою суду від 09.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати докази надсилання всіх копій доданих до позовної заяви документів відповідачу (опис вкладення та фіскальний чек в оригіналі) та розрахунок інфляційних втрат.

19.12.2024 до канцелярії суду поштою від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, якою додані докази надсилання всіх копій доданих до позовної заяви документів відповідачу (опис вкладення та фіскальний чек в оригіналі) та розрахунок інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

09.01.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому частково погоджується з позовними вимогами у розмірі 306 667,12грн. Водночас представник відповідача просить суд зменшити пеню у розмірі 35 351,05грн на 75 %, до 8 837,76грн. Представник відповідача заперечує проти задоволення витрат позивача на надання правничої допомоги у розмірі 50 000,00грн та просить суд відмовити в задоволенні таких позовних вимог.

15.01.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив та уточнення позовних вимог (доповнення підстав позову та зменшення розміру позовних вимог), в яких просить суд стягнути з відповідача за договором поставки № 28720/20 від 28.07.2020 заборгованість у розмірі 302 924,98грн та за договором № 10119 від 01 квітня 2019 року в розмірі 193 102,47грн. Представник позивача заперечує щодо зменшення пені до 75 %.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, що є достатнім для прийняття її до розгляду.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже у статті 248 ГПК України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" (далі позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (далі відповідач, покупець) був укладений договір № 10119.

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцеві, а покупець прийняти та оплатити Феросплави та метали (далі по тексту продукція).

У разі оплати покупцем продукції до її передання постачальником (попередня оплата) - істотні умови цього договору, а саме: найменування, асортимент, кількість, якість, ціна, код УКТ ЗЕД продукції кожної окремої партії продукції, що підлягає поставці за цим договором, узгоджуються сторонами шляхом виставлення постачальником та оплати покупцем рахунку на попередню оплату продукції (надалі - рахунок), що є невід`ємною частиною цього договору.

Істотні умови договору щодо поставки кожної окремої партії продукції вважаються неузгодженими, якщо покупець не оплатив продукцію, згідно отриманого рахунку постачальника на попередню оплату продукції, протягом строку .» баченого у рахунку (а якщо такий строк не зазначений у рахунку - протягом 7 (семи) днів з моменту отримання рахунку), що означає, що сторони за цим договором не дійшли згоди з істотних умов договору - найменування, асортименту, кількості, якості, ціни та коду УКТ ЗЕД продукції (пункт 1.2. договору).

У разі оплати продукції після її прийняття покупцем - істотні умови цього договору, а саме: найменування, асортимент, кількість, якість, ціна, код УКТ ЗЕД продукції кожної окремої партії продукції, що підлягає поставці за цим договором узгоджуються сторонами шляхом прийняття покупцем продукції, поставленої постачальником, та підписанням покупцем видаткової накладної на продукцію, наданої постачальником, що є невід`ємною частиною цього договору.

Істотні умови договору щодо поставки кожної окремої партії продукції вважаються неузгодженими, якщо покупець не підписав видаткову накладну, надану постачальником на поставлену продукцію, що означає, що сторони за цим договором не дійшли згоди з істотних умов договору - найменування, асортименту, кількістю, якості, ціни та коду УКТ ЗЕД продукції Пункт 1.3. договору).

Загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором, складається з кількості продукції, що поставляється за всіма видатковими накладними до цього договору (пункт 2.1. договору).

Приймання продукції здійснюється покупцем: за кількістю - на підставі товарно- транспортних документів та/або видаткової накладної, за якістю - на підставі сертифікату якості на продукцію або інших документів, що підтверджують якість продукції (пункт 3.5. договору).

Ціна продукції, що поставляється, встановлюється в національній валюті України та вказується у рахунках на оплату та видаткових накладних на продукцію (пункт 4.1. договору).

Підтвердженням узгодження ціни продукції є сплата покупцем рахунку, що виставлений постачальником, у випадку передбаченому пунктом 1.2. цього договору, або підписання видаткової накладної, наданої постачальником, у випадку передбаченому пунктом 1.3. цього договору (пункт 4.2. договору).

Ціна на продукцію, зазначена у рахунках на оплату або видаткових накладних на продукцію, є фіксованою. Постачальник не має права в односторонньому порядку змінити ціни на продукцію. Зміна ціни після оплати або прийняття продукції покупцем не допускається (пункт 4.3. договору).

Загальна сума договору визначається шляхом підсумовування всіх доданих до цього договору видаткових накладних (пункт 4.4. договору).

Розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку за кожну окрему партію продукції визначену у рахунку або видатковій накладній (пункт 5.1. договору).

Строки оплати партії продукції складають:

-у випадку, передбаченому пунктом 1.2. цього договору - у строк, зазначений у рахунку на оплату продукції, який не може бути меншим ніж 3 (три) дні, а якщо такий строк не зазначений у рахунку - протягом 7 (сім) днів з моменту отримання рахунку покупцем:

-у випадку, передбаченому пунктом 1.3. договору - протягом 30 календарних днів з дати поставки (пункт 5.3. договору).

Датою оплати партії продукції вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (пункт 5.4. договору).

У разі порушення постачальником встановлених цим договором строків поставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0.1% від вартості не поставленої, в строк продукції за кожен день прострочення (пункт 7.1. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2021 року. Датою підписання договору обома сторонами є дата зазначена у правому верхньому кутку першої сторінки цього договору (пункт 10.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

28.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" (далі позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (далі відповідач, покупець) був укладений договір № 28720/20 (а.с.19-23).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити продукцію.

Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість та ціна продукції, що є предметом поставки за договором визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2. договору).

Обсяги закупівлі товарів за цим договором та відповідно і сума (загальна вартість) договору можуть бути зменшені покупцем в односторонньому порядку залежно від зміни фінансового та/або виробничого плану (пункт 1.3. договору).

Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях (пункт 2.1. договору).

У разі зміни ціни на продукцію, сторони підписують додаткову угоду до цього договору не менш ніж за 5 днів, до виставлення постачальником рахунку-фактури. З моменту перерахування передоплати (авансу), ціна на продукцію зміні не підлягає (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій.

Ціни на продукцію за цим договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату продукції, інших документах до договору вказуються в національній валюті України (пункт 2.4. договору).

Розрахунки за продукцію здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, на підставі рахунку на оплату постачальника (пункт 3.1. договору).

Покупець здійснює оплату продукції протягом 10 календарних днів з дати отримання продукції та оригіналу рахунку на оплату продукції, якщо інше не вказується в специфікації (пункт 3.2. договору).

Продукція постачається партіями відповідно до письмових заявок покупця, за рахунок та транспортом постачальника, якщо інше не вказується в специфікації (пункт 4.1. договору).

Строк постачання продукції вказується в специфікації (пункт 4.3. договору).

Постачальник зобов`язаним надати покупцеві при постачанні продукції наступні документи: сертифікат якості або паспорт на продукцію, рахунок, видаткову накладну/акт приймання-передачі продукції/товарно-транспортну накладну (пункт 4.4. договору).

Право власності на продукцію за цим договором, переходить до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної/акту приймання-передачі продукції/ товарно-транспортної накладної (пункт 4.5. договору).

При виявленні дефектів продукції, покупець зобов`язаний, впродовж 5-ти календарних днів з моменту виявлення дефекту продукції, сповістити про це постачальника у письмовій формі шляхом відправки йому (рекомендованим листом з повідомленням) рекламації (дефектної відомості) (пункт 5.5. договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію; приймати поставлену продукцію згідно з умовами цього договору (підпункти 7.1.1., 7.1.2. пункту 7.1. договору).

Покупець має право достроково розірвати цей договір у разі не виконання зобов`язань постачальником, повідомивши його у строк не менший ніж 30 (тридцять) днів (підпункт 7.2.1. пункту 7.2. договору).

Постачальник зобов`язаний поставити продукцію у кількості та строки, встановлені цим договором; поставити продукцію, якість якої відповідає умовам, встановлених цим договором; видати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України (підпункти 7.3.1, 7.3.2., 7.3.3 пункту 7.3. договору).

Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену продукцію; у разі невиконання зобов`язань покупцем, постачальник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це покупця у строк не менший ніж 30 (тридцять) днів (підпункти 7.4.1., 7.4.2. пункту 7.4. договору).

В разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення (пункт 8.1. договору).

Відповідно до пункту 12.1. договору, він набирає чинності після його підписання і діє до 31.12.2020 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договорів №№ 10119 від 01.04.2019, 28720/20 від 28.07.2020, строку дії договорів, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявлених до стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірні договори визнавалися недійсними у судовому порядку.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" поставлено товар Акціонерному товариству "Дніпропетровський завод прокатних валків" на загальну суму 451 375,22грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

-№ 23/3 від 30.09.2022 на суму 165 084,28грн за договором № 10119 від 01.04.2019 (а.с.29);

-№ 5 від 05.12.2022 на суму 286 290,94грн за договором № 28720/20 від 28.07.2020 (а.с.34).

Відповідач 14.03.2024 частково сплатив заборгованість за товар у розмірі 50 000,00грн за договором № 28720/20 від 28.07.2020.

Листом від 13.08.2024 № 6 позивач вимагав від Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання даної вимоги сплатити заборгованість за договором № 28720/20 від 28.07.2020 у розмірі 401 375,22грн, 3 % річних у розмірі 18 838,24грн, інфляційні втрати у розмірі 36 765,78грн, пеню у розмірі 63 885,64грн (а.с.9-16).

13.09.2024 відповідач у відповідь на претензію позивача повідомив, що за договором № 28720/20 від 28.07.2020 заборгованість складає 236 290,94грн та просить розстрочити зазначену суму на 5 місяців у зв`язку з важким матеріальним положенням та зниженням обсягів замовлень у воєнний час.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень сторін стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Жодних заперечень з приводу надання послуг та оплати за платіжними інструкціями сторонами не надано.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором № 28720/20 від 28.07.2020 складає 236 290,94грн, за договором № 10119 від 01.04.2019 у розмірі 165 084,28грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Щодо стягнення за договором № 10119 від 01.04.2019 3 % річних у розмірі 8 594,24грн за період з 15.11.2022 по 09.08.2024, інфляційних втрат у розмірі 19 423,95грн за період з листопада 2022 по серпень 2024, за договором № 28720/20 від 28.07.2020 3 % річних у розмірі 10 747,55грн. за період з 03.02.2023 по 09.08.2024, інфляційних втрат у розмірі 20 535,44грн. за період з лютого 2023 по липень 2024 та пені у розмірі 35 351,05грн за період з 03.02.2023 по 03.08.2023.

Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Згідно пункту 8.1. договору № 28720/20 від 28.07.2020 в разі порушення покупцем строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. яка діяла в період нарахування пені, від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних, інфляційних втрат та пені зазначені періоди заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач просить зменшити пеню, зазначаючи про критичний стан фінансово-господарської діяльності та введення воєнного стану на території України.

Вирішуючи питання стягнення пені у розмірі 35 351,05грн. та зменшення її на 75 % до 8 837,76грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

Водночас, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Наведене узгоджується правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Визначаючи розмір неустойки, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Клопотання представника відповідача мотивоване тим, що відповідач має критичний фінансово-господарський стан за 9 місяців 2024. За результатами фінансово-господарської діяльності підприємство має збитки у розмірі 15 176,00грн, що є наслідком зменшення продажу власної продукції у зв`язку з введенням воєнного стану. Залишок боргу за договором № 28720/20 від 28.07.2020 станом на 09.01.2025 становить 236 290,94грн, а сума пені, інфляційних та 3 % річних становить 70 376,18грн, що є неспівмірним.

У даній справі, вирішуючи питання зменшення пені, суд враховує інтереси усіх сторін та виходить з того, що 14.03.2024 (в період дії воєнного стану) відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 50 000,00грн за договором № 28720/20 від 28.07.2020, наявність у відповідача збитків за 9 місяців 2024 року згідно звіту про фінансові результати, а також відсутність прибутку за вказаний період (а.с.74).

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 70 376,18грн) складає 29,78 % суми основного боргу.

З огляду на викладене, ураховуючи приписи статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 30 % від розміру, яка підлягає до стягнення.

Відтак розмір пені, що підлягає до стягнення становить 24 745,74грн (35 351,05грн 30 %).

Ураховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше ніж на 30 %, а подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 10119 від 01.04.2019 у розмірі 165 084,28грн, 3 % річних у розмірі 8 594,24грн, інфляційних втрат у розмірі 19 423,95грн, за договором № 28720/20 від 28.07.2020 у розмірі 236 290,94грн, 3 % річних у розмірі 10 747,55грн, інфляційних втрат у розмірі 20 535,44грн та пені у розмірі 24 745,74грн.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (520 864,88грн), позивач сплатив судовий збір у розмірі 7 813,00грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 3 від 13.09.2024. В подальшому позивач звернувся з заявою про зменшення розміру позовних вимог у розмірі 496 027,45грн, за подання якої судовий збір складає 7 440,41грн. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 372,59грн.

Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Суд не вирішує питання щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00грн, оскільки позивачем до позовної заяви не додано, а матеріали справи не містять на день ухвалення рішення доказів понесення таких витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 7 440,41грн.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру пені покладається на сторону без урахування зменшення цієї суми.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ" до Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", 49023, м.Дніпро, вул.Яхненківська, буд.2, код ЄДРПОУ 00187375 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "МАРКЕТМЕТ", 61072, м.Харків, пр.Науки, буд.56, кімн.512, код ЄДРПОУ 42342849 заборгованість за договором № 10119 від 01.04.2019 у розмірі 165 084,28грн (сто шістдесят п`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 28 копійок), 3 % річних у розмірі 8 594,24грн (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні 24 копійки), інфляційні втрати у розмірі 19 423,95грн (дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять три гривні 95 копійок), за договором № 28720/20 від 28.07.2020 у розмірі 236 290,94грн (двісті тридцять шість тисяч двісті дев`яносто гривень 94 копійки), 3 % річних у розмірі 10 747,55грн (десять тисяч сімсот сорок сім гривень 55 копійок), інфляційні втрати у розмірі 20 535,44грн (двадцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять гривень 44 копійки), пеню у розмірі 24 745,74грн (двадцять чотири тисячі сімсот сорок п`ять гривень 74 копійки) та судовий збір у розмірі 7 440,41грн (сім тисяч чотириста сорок гривень 41 копійка).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення підписано 18.02.2025

Суддя О.В. Перова