Рішення

від 17.02.2025 по справі 906/1298/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1298/24

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу

за позовом Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами апарату Верховної Ради України

до Фізичної особи-підприємця Криволапчук Віталія Миколайовича

про стягнення 101 497,56 грн

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

18.12.2024 Державне підприємство «Центр забезпечення» Управління справами апарату Верховної Ради України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Криволапчука Віталія Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення 101 497,56 грн, з яких 93 600,00 грн - основний борг, 1 992,85 грн - 3% річних, 5904,71 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував обов`язок з оплати за надані послуги зі зберігання майна за червень, липень, листопад, грудень 2023 року та січень-листопад 2024 року відповідно до договору зберігання майна №125/05-16 від 04.05.2016 р.

Правові підстави: ст. 946, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав та в обґрунтування своїх заперечень зазначив таке:

-Договір зберігання майна діяв до 31.12.2016, а доказів його продовження не надано.

-Майно не зберігається на території, зазначеній у договорі.

-Акти наданих послуг не надсилалися на адресу відповідача.

Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо відносин, що виникли на підставі договору зберігання майна.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

Ухвалою від 20.12.2024 Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14 год 30 хв "14" січня 2025 року.

14.01.2025 розгляд справи було відкладено на "28" січня 2025 р. за клопотанням представника відповідача - адвоката Гаращука С. В. у зв`язку з необхідністю підготовки відзиву.

20.01.2025 до Суду надійшли від представника позивача - адвоката Куракіна Ю. В. для огляду в судовому засіданні оригінали письмових доказів, а саме:

-договір зберігання майна від 04.05.2016 № 152/05-16, з додатком №1, 2;

-додаткову угоду від 01.12.2018, з додатком № 2;

-лист від 20.08.2021.

23.01.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду.

27.01.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, яка прийнято судом до розгляду.

Під час судового засідання 28.01.2025 у режимі відеоконференції виникли технічні проблеми, що унеможливило участь представників сторін у засіданні, у зв`язку з чим розгляду справи по суті Суд відклав на "29" січня 2025 р.

В судовому засіданні 29.01.2025 Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази та оглянув оригінали письмових доказів, які надіслав до суду представник позивача, оголошено перерву в судовому засіданні до "13" лютого 2025 р. Представники сторін заявили усне клопотання про проведення подальшого розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України подальший розгляд справи Суд вирішив проводити на підставі наявних у суду матеріалів.

06.02.2025 представник позивача подав до суду відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України додаткові пояснення щодо заборгованості відповідача за надані послуги зберігання зі складеним актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2023 по 31.01.2025р.

Враховуючи дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд вважає, що всі учасники процесу мали можливість належним чином представити свою правову позицію та докази.

В судовому засіданні 13.02.2025 завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник з приводу невиконання зобов`язань за договором зберігання майна, зокрема щодо оплати наданих послуг зберігання у визначені періоди. Позивач стверджує про наявність заборгованості, тоді як відповідач заперечує чинність договору після 31.12.2016, факт надання послуг та заявляє про застосування строку позовної давності.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови та чинність на час виникнення спірних правовідносин;

(2) Фактичне надання послуг зберігання майна, а також факт їх оплати чи наявність заборгованості у спірні періоди;

(3) Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних витрат;

(4) Наявність чи відсутність підстав для застосування позовної давності щодо заявлених вимог.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження своїх вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.

04 травня 2016 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Київське управління механізації та будівництва» (Зберігач) та ФОП Криволапчуком В.М. (Поклажодавець) укладено Договір зберігання майна №125/05-16 (далі - Договір), за яким Зберігач зобов?язується на умовах встановлених Договором, зберігати майно передане йому Поклажодавцем, перелік якого вказано в Акті прийому-передачі (додаток №1 до Договору), і повернути майно у цілості на першу вимогу Поклажодавця.

Зберігання майна Зберігач забезпечує в приміщенні площею - 130 кв.м., що знаходиться за за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181. Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору площа приміщення для зберігання зменшена до 104 кв.м.

Сторонами цього Договору погоджено такі умови:

Зберігач повертає майно за першою вимогою не пізніше 2-х робочих днів з дня одержання такої вимоги (пункт 2.1.7) або після закінчення дії Договору за умови відсутності заборгованості щодо наданих послуг зі сторони Поклажодавця (Пункт 2.1.8).

Поклажодавець письмово повідомляє про припинення дії Договору за 30 календарних днів (пункт 2.2.5).

Поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання на підставі актів виконаних робіт. Вартість послуг зберігання вираховується згідно розрахунку, який є додатком №2 до Договору (пункт 3.1). Згідно додатку №2 до Договору ціна за зберігання зберігання складає - 6240, 00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 1040 грн (з розрахунку 60, 00 грн за 1 м2).

Оплата за надані послуги зі зберігання здійснюється поклажодавцем до 5 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Зберігача. Оплата наданих послуг, проводиться незалежно від отримання виставлених рахунків від Зберігача та підписаних актів виконаних робіт. Відмова від підписання актів не звільняє Поклажодавця від оплати за надані послуги (пункт 3.2).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Якщо жодна сторона до закінчення Договору не заявить про намір його розірвати, Договір автоматично пролонговується на один календарний рік (пункт 7.1).

На підставі Наказу Міністерства оборони України від 15 лютого 2021 року №43 "Про створення державного підприємства "Автобаза" шляхом виділу зі складу ДП МОУ "Київське управління механізації і будівництва" за розподільчим балансом нерухоме майно, на якому здійснюється зберігання майна за Договором передано ДП "Автобаза", яке у 2022 році було перейменовано на ДП "Центр Забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України".

Відповідача було повідомлено про зміну сторони за Договором листом від 20.08.2021р. №1/1, який ним отриманий особисто.

Згідно з відомостями ЄДР Державне підприємство "Центр Забезпечення" Управління справами Апарату Верховної Ради України є правонаступником Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління механізації та будівництва».

Позивач надав Відповідачу послуги зберігання майна за червень, липень, листопад, грудень 2023 року, що підтверджується складеними актами наданих послуг №№289, 347, 574, 628, а також за січень-листопад 2024 року відповідно до актів наданих послуг №№26, 81, 135, 254, 336, 415, 504, 587, 644, 760, 816.

Надані суду акти не підписані з боку Відповідача.

З наданих платіжних документів вбачається, що Відповідач протягом 2023 року сплачував кошти на рахунок Позивача, зокрема:

-16.01.2023 року сплачено 12 480 грн за послуги зберігання майна (без визначення конкретного періоду, за який здійснюється оплата);

-10.03.2023 року сплачено 31 200 грн за послуги зберігання майна (без визначення конкретного періоду, за який здійснюється оплата);

-19.04.2023 року сплачено 6 240 грн за послуги зберігання майна згідно рахунку №169 від 01.04.2023 (без визначення конкретного періоду, за який здійснюється оплата);

-24.07.2023 року сплачено 12 480 грн за послуги зберігання майна згідно рахунку №325 від 01.07.2023 (без визначення конкретного періоду, за який здійснюється оплата);

-09.10.2023 року сплачено 18 720 грн за послуги зберігання майна за серпень-вересень-жовтень 2023 року відповідно до Договору.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень доказів не надав.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відтак, підписавши договір зберігання та погодивши умови останнього сторони керуючись свободою договору визначили зміст та обсяг прав кожного із них.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір від 04.05.16р. №125/05-16 за своїм змістом та правовою природою є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання ст. 936- 955 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу, зокрема

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 946 ЦК України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Отже, частиною третьою статті 946 ЦК України передбачено обов`язок поклажодавця внести плату збірегачу в тому разі, коли поклажодавець не забрав річ після закінчення строку договору зберігання.

Положеннями частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання.

Позивач довів наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач як зберігач зобов`язаний зберігати майно, передане йому відповідачем відповідно до акта прийому-передачі, до моменту пред`явлення відповідачем вимоги про його повернення, тоді як обов`язок відповідача як поклажодавця здійснювати оплату послуг зберігача за договором.

Суду не надано доказів, які б підтверджували волевиявлення однієї зі сторін щодо припинення договірних відносин. Відтак, договір вважається продовженим з 31.12.2016 року та залишається чинним на даний час.

Суд, дослідивши умови укладеного між сторонами договору, вважає доведеним фактичне надання послуг зберігання майна, оскільки відповідач не забрав майно після закінчення строку договору зберігання.

Згідно з п. 3.1 договору, вартість послуг зі зберігання визначається відповідно до розрахунку, що є додатком №2 до договору, і складає 6240,00 грн. Договір передбачає, що оплата за надані послуги здійснюється поклажодавцем до 5 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок зберігача.

Суд звертає увагу на п. 3.2 договору, відповідно до якого оплата за надані послуги не залежить від отримання актів виконаних робіт або рахунків від зберігача, а також не звільняє поклажодавця від обов`язку здійснити оплату за надані послуги навіть у разі відмови від підписання актів.

Враховуючи умови договору, суд висновує, що відповідач має обов`язок оплатити вартість послуг зі зберігання до 5 числа поточного місяця у розмірі 6240,00 грн без залежності від підписання актів виконаних робіт, виставленого рахунку.

Крім того відповідач протягом 2023 року оплачував послуги зі зберігання майна на розрахунковий рахунок зберігача, про що свідчать платіжні документи, надані позивачем. З огляду на складений акт звірки відповідні кошти зараховані на погашення боргу за попередні періоди, зокрема:

- оплата 16.01.2023 в сумі 12 480 грн за послуги зберігання майна за січень-лютий 2023;

- оплата 10.03.2023 в сумі 31 200 грн погашення боргу станом на 01.01.2023;

- оплата 19.04.2023 в сумі 6 240 грн за послуги зберігання майна в березні 2023;

- оплата 24.07.2023 в сумі 12 480 грн за послуги зберігання майна в квітні-травні 2023;

- оплата 09.10.2023 в сумі 18 720 грн за послуги зберігання майна за серпень-вересень-жовтень 2023.

Отже, Відповідач користувався послугами зі зберігання майна та не заявляв вимог щодо повернення майна протягом 2023-2024 року.

З огляду на відсутність доказів повернення майна у встановленому договором порядку, суд дійшов висновку, що у відповідача відповідно до ст. 946 ЦК України існує обов`язок оплатити послуги зі зберігання майна.

Відповідач не надав доказів оплати послуг зберігання майна за червень, липень, листопад, грудень 2023 року та січень-листопад 2024 року. Таким чином відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасної оплати. Відтак є доведеним факт наявності заборгованості (15 місяців х 6240 грн) на загальну суму 93 600 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 06.06.2023 до 09.12.2024 помісячно.

Відповідач не надав суду контррозрахунку.

Суд перевірив розрахунки позивача щодо інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 та встановив, що загальний розмір інфляційних втрат становить 7 829,99 грн. Водночас зазначена сума перевищує розраховану позивачем на 1 925,28 грн.

Розрахунок 3% річних у розмірі 1 992,85 грн здійснено відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства і є арифметично правильним.

Позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, оскільки зобов`язання за Договором є періодичними, а заявлені вимоги про оплату боргу, який виник за червень, липень, листопад, грудень 2023 року та січень-листопад 2024 року, тобто протягом останніх трьох років до моменту звернення до суду.

V. Висновки Суду

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на встановлені судом фактичні обставини, позовні вимоги про стягнення 93 600,00 грн - основного боргу за послуги зберігання майна, надані в червні, липні, листопаді, грудні 2023, січні-листопаді 2024 року; 1 992,85 грн - 3% річних за період з 06.06.2023-09.12.2024; 5904,71 грн - інфляційні втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

VІ. Судові витрати

Судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3028 грн покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог.

У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами апарату Верховної Ради України задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Криволапчук Віталія Миколайовича на користь Державного підприємства «Центр забезпечення» Управління справами апарату Верховної Ради України:

- 93 600,00 грн (дев`яносто три тисячі шістсот гривень 00 копійок) - основний борг;

- 1 992,85 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві гривні 85 коп.) - 3% річних;

- 5904,71 грн (п`ять тисяч дев`ятсот чотири гривні 71 коп.) - інфляційні втрати;

- 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.

Позивач: Державне підприємство «Центр забезпечення» Управління справами апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 44276271; вул. Бориспільська, 181, м. Київ, 02093)

Відповідач: Фізична особа-підприємець Криволапчук Віталій Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Прибитки, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11100)

Це рішення набирає законної сили через двадцять днів з моменту його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу, або після завершення апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 17.02.2025

Суддя С. НЕСТЕРЧУК