Рішення

від 14.02.2025 по справі 907/426/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 р. м. УжгородСправа № 907/426/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Шоляк О.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП, м. Ужгород

до фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород

про стягнення суми 189 000,00 грн.

За участі представників:

від позивача Горінецький О.Й., посвідчення №21/1407 від 17.04.2018 р.

від відповідача - Вовканич С.М., посвідчення №21/2670 від 30.07.2020 р.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 189 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 03.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03.05.2024 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП, м. Ужгород (надійшла 01.05.2024) про забезпечення позову задоволено.

13.05.2024 р. до суду подано відзив на позовну заяву.

27.05.2024 р. через систему Електронний суд до суду надійшла відповідь на відзив.

31.05.2024 р. та 04.06.2024 р. до суду подано заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

14.06.2024 р. відповідачем до суду подано додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 16.07.2024 р. задоволено заяву фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/4461/24 від 31.05.2024 р.) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.08.2024 року.

Ухвалою суду від 14.08.2024 р. відкладено підготовче засідання на 19.09.2024 р.

Ухвалою суду від 19.09.2024 р. відкладено підготовче засідання на 23.10.2024 р.

Ухвалою суду від 23.10.2024 р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.11.2024 р.

Ухвалою суду від 28.11.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 23 січня 2025 р.

14.01.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/233/25 від 14.01.2025 р.) про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 16.01.2025 р. клопотання представника фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/233/25 від 14.01.2025 р.) про скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні на 23 січня 2025 р.

23.01.2025 р. в засіданні суду за згодою сторін, в силу вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву до 10.02.2025 р.

28.01.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення.

07.02.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород надійшло клопотання (вх. №02.3.1-02/1191/25 від 07.02.2025 р.) про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

В засіданні суду представник фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород, заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/233/25 від 14.01.2025 р.) про скасування заходів забезпечення позову.

10.02.2025 р. в засіданні суду за згодою сторін, в силу вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву до 14.02.2025 р.

12.02.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача - фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород надійшло клопотання (вх. №02.3.1-02/1394/25 від 12.02.2025 р.) про заміну одного заходу забезпечення позову іншим. В клопотанні містилось прохання про залишення без розгляду клопотання фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/1191/25 від 07.02.2025 р.) про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

В засіданні суду постановлено та проголошено ухвалу суду якою залишено без розгляду клопотання фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/233/25 від 14.01.2025 р.) про скасування заходів забезпечення позову та клопотання фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/1191/25 від 07.02.2025 р.) про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Задоволено клопотання представника фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/1394/25 від 12.02.2025 р.) про заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Замінено захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.05.2024 р. у справі №907/426/24, що полягав у забороні Дутку Євгенію Володимировичу (код ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та/або уповноваженим ним юридичним та фізичним особам, а так само будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб (в т.ч., але не виключно, шляхом продажу, дарування, міни, ренти, відмови на користь громади/держави) 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належить Дутку Євгенію Володимировичу з одночасним його припиненням.

Накладено арешт на майно Відповідача - ОСОБА_1 (код ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - транспортний засіб RENAULT KANGOO ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску: 2013, дата реєстрації : 30.01.2024 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що з банківського рахунку ТОВ «ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП» у 2019р. було здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок ФОП Дутка Євгенія Володимировича з призначенням платежів - поворотна фінансова допомога на загальну суму 189 000, 00 грн.

Позивач зауважує, що в ході проведення внутрішньої перевірки було виявлено заборгованість Відповідача перед Позивачем, факти транзакції щодо перерахунку коштів з банківського рахунку ТОВ «ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП» на банківський рахунок ФОП Дутка Свгенія Володимировича з призначенням платежу поворотна фінансова допомога без жодного підписаного договору про надання фінансової допомоги.

З огляду на наведене, Позивач стверджує, що перераховані грошові кошти у сумі 189 000,00 грн. знаходяться у Відповідача без жодної правової підстави та підлягають стягненню на користь Позивача як безпідставно отримані.

Відповідач фізична особа підприємець Дутко Євгеній Володимирович, заперечує щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що наведені у позовній заяві фактичні обставини справи є надуманими, такими, що не відповідають дійсності.

Звертає увагу на те, що протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» №3 від 2711.2018 ОСОБА_1 обраний директором ТОВ «МОЕКОТАКСІ». Відповідно до Наказу №4-К від 27.11.2018 відповідач приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «МОЕКОТАКСІ» починаючи з 28.11.2018 року.

За доводами відповідача за період роботи на посаді директора ТЗОВ «МОЕКОТАКСІ» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникали правовідносини, сутністъ яких позивач суду не розкриває, а безпідставно стверджує, що грошові кошти в розмірі 189 000 грн. отримані без жодної правової підстави та підлягають поверненню як безпідставне набуте майно в натурі.

Крім того, на думку відповідача між кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи позивача, а саме ОСОБА_2 та відповідачем, ОСОБА_1 склалися неприязні відносини через намагання останнього звільнитися з посади керівника юридичної особи, де кінцевим бенефеціарним власником також є ОСОБА_2 . Подання цього позову більш ніж через чотири роки, а також аналогічних за своїм змістом позовів до ФОП Дутко Є.В., що перебувають наразі на розгляді в Господарському суді Закарпатської області( справи №907/406/24, позивач ФОП Качанова А.В., №907/405/24, позивач ФОП Грибанов В.П., №907/421/24, позивач ТЗОВ «МОЕКОТАКСІ») відповідач вважає банальною помстою.

Разом з тим, у разі встановлення судом за результатами розгляду цієї господарської справи, що право або охоронюваний законом інтерес Т30В «Фітнес Еліт Груп» дійсно порушені відповідач просить відмовити в позові у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

У поданій відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами відповідача та зауважує, що відповідач жодним доказом не спростував факту перерахунку коштів йому і жодним доказом не підтвердив повернення цих коштів, хоча Позивач і зверталась з такою вимогою.

Вказує, що відповідач, просячи суд застосувати строки позовної давності, помилково прийшов до висновку про сплив строків позовної давності.

Згідно поданих додаткових пояснень відповідач, вказує на те, що 06.03.2019 на рахунок ФОП Дутко Є.В. надійшли грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. від ТОВ «Фітнес Еліт Груп», призначення платежу: поворотна фінансова допомога, вказані кошти за вказівкою Ябрика В.В. разом з іншими коштами пераховані як оплату за товар згідно накладної від 06.03.2019 ТОВ «А.М.В: Карпати». 05.04.2019 на рахунок ФОП Дутко Є.В. надійшли грошові кошти в сумі 20500,00 грн. від ТОВ «Фітнес Еліт Груп», призначення платежу: поворотна фінансова допомога 10.04.2019 на рахунок ФОП Дутко Є.В. надійшли грошові кошти в сумі 55500,00 грн. від ТОВ «Фітнес Еліт Груп», призначення платежу: поворотна фінансова допомога 11.04.2019 на рахунок ФОП Дутко Є.В. надійшли грошові кошти в сумі 5050,00 грн. від ТОВ «Фітнес Еліт Груп», призначення платежу: поворотна фінансова допомога. 15.04.2019 на рахунок ФОП Дутко Є.В. надійшли грошові кошти в сумі 40300,00 грн. від ТОВ «Фітнес Еліт Груп», призначення платежу: поворотна фінансова допомога. 22.04.2019 на рахунок ФОП Дутко Є.В. надійшли грошові кошти в сумі 16300,00 грн. від ТОВ «Фітнес Еліт Груп», призначення платежу: поворотна фінансова допомога. Кошти які отримані від ТОВ «Фітнес Еліт Груп» (фактично як інвестиція засновника) за вказівкою Ябрика В.В. отримані готівкою Дутко Є.В. та використані на поточні потреби ТОВ «МОЕКОТАКСІ», такі як оплата праці водіїв, надання рекламних послуг, оплата щомісячних платежів по кредитних договорах, відповідно до яких придбані транспортні засоби що здійснювали перевезення пасажирів в ТОВ «МОЕКОТАКСІ» тощо, зняття коштів, платіжної відомості на видачу заробітної плати водіям за березень 2019 р., електронні листи в тому числі на адресу електронної пошти Ябрика В.В. та відповідача Романа Никулишина, особи яка надавала рекламні послуги ТОВ «МОЕКОТАКСІ» щодо оплати його пocлуг, внутрішнього звіту ТОВ «МОЕКОТАКСІ» щодо руху грошових коштів за квітень 2019 р., в тому числі щодо наявних авто в кредиті та розміри щомісячного погашення кредиту в додатку до пояснення). 18.06.2019 на рахунок ФОП Дутко Є.В. надійшли грошові кошти в сумі 28250,00 грн. від ТОВ «Фітнес Еліт Груп», призначення платежу: поворотна фінансова допомога. 21.06.2019 на рахунок ФОП Дутко Є.В. надійшли грошові кошти в сумі 11100,00 грн. від ТОВ «Фітнес Еліт Груп», призначення платежу: поворотна фінансова допомога. Грошові кошти, які надійшли від ТОВ «Фітнес Еліт Груп» в червні 2019 р. в якості поворотної фінансової допомоги за вказівкою Ябрика В.В. разом з іншими коштами перераховані ФОП Благовисній Л.М. відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000012 від 17.05.2019 за зарядні станції, які використовувалися для зарядки електромобілів ТОВ «МОЕКОТАКСІ», що надавали послуги таксі.

Одночасно Відповідач повідомляє суд, що ФОП Благовисна Л.М. неодноразово поставляла зарядні станції ТОВ «МОЕКОТАКСІ», ТОВ «А.М.В. - Карпати» - виробник мінеральної та газованої води торгової марки «КРАЙНА», місце знаходження юридичної особи: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Нижне Солотвино, будинок 55А, власником торгової марки «КРАЙНА» є ТОВ «Акація 2013» , місце знаходження юридичної особи: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Нижне Солотвино, будинок 55А, кінцевим бенефіціарним власником серед іншого є Ябрик В.В., відсоток частки статутного капіталу:50.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.02.2025 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

3 банківського рахунку ТОВ «ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП» (далі - Позивач) у 2019р. було здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок ФОП Дутка Евгенія Володимировича (далі - Відповідач ) з призначенням платежів - поворотна фінансова допомога на загальну суму 189 000,00 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч грн 00).

Підтвердженням даних банківських операцій є банківська виписки за період з 01.01.2019р. по 30.06.2019 р. з поточного рахунку ТОВ «ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП», який відкритий у АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

А саме: 21.06.2019 р. на суму 11 100,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога зг. Договору»;

18.06.2019 р. на суму 28 250,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога зг. Договору»;

22.04.2019 р. на суму 16 300,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога»;

15.04.2019 р. на суму 40 300,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога»;

11.04.2019 р. на суму 5 050,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога»;

10.04.2019 р. на суму 55 500,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога»;

05.04.2019 р. на суму 20 500,00 грн. з призначенням платежу «Повернення фіндопомоги»;

06.03.2019 р. на суму 12 000,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога».

Згідно бухгалтерської довідки станом на 10.04.2024р., заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 189 000, 00 (сто вісімдесят дев`ять тисяч грн 00), розрахунок заборгованості зроблено на підставі інформації з банківських виписок.

За доводами позивача в ході проведення внутрішньої перевірки було виявлено заборгованість Відповідача перед Позивачем, факти транзакції щодо перерахунку коштів з банківського рахунку ТОВ «ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП» на банківський рахунок ФОП Дутка Євгенія Володимировича з призначенням платежу поворотна фінансова допомога без жодного підписаного договору про надання фінансової допомоги.

15.04.2024р. Позивач направив Відповідачу на адресу згідно відомостей, що містяться в ЄДРПОУ лист з вимогою про повернення коштів на рахунок Позивача у розмірі 189 000, 00 грн.

Відповідач не вжив дій щодо повернення вказаних коштів.

Позивач стверджує, що перераховані грошові кошти у сумі 189 000,00 грн. знаходяться у Відповідача без жодної правової підстави та підлягають стягненню на користь Позивача як безпідставно отримані.

Наведені обставини слугували підставою звернення позивача з даним позовом до Господарського суду, предметом якого визначено стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 189 000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Предметом позову у даній справі, є матеріально правова вимога про стягнення з відповідача суми 189 000,00 грн., як безпідставно отриманих.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у цій справі підлягали встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Цивільно-правовий договір - є основною підставою виникнення зобов`язально-правових відносин (зобов`язань), що встановлює певні суб`єктивні права i суб`єктивні обов`язки для сторін, які його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдносин. Предметом договору завжди є певна дiя, але ця дiя може бути тiльки правомiрною.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту договори слід поділити на відплатні та безвідплатні. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов`язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, міна тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України). У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов`язання не передбачено, наприклад договір позики.

За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що його укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено такої форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом. Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що з банківського рахунку ТОВ «ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП» у 2019р. було здійснено перерахунок коштів на банківський рахунок ФОП Дутка Євгенія Володимировича з призначенням платежів - поворотна фінансова допомога на загальну суму 189 000,00 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч грн 00).

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі.

Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа. (Див. постанову КЦС ВС від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19)

Водночас за встановленими судом обставинами, відповідні договори про надання фінансової допомоги/фінансової позики між сторонами у письмовій формі не укладалися.

Позивач наявність існування правовідносини з надання фінансової допомоги заперечує, вказує на помилкове перерахування коштів та наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 189 000,00 грн.

Так, з виписки по рахунку позивача за період 01.01.2019 р. по 30.06.2019 р. вбачається здійснення восьми переказів грошових коштів на рахунок відповідача в загальному розмірі 189 000,00 грн. А саме: 21.06.2019 р. на суму 11 100,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога зг. Договору»;

18.06.2019 р. на суму 28 250,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога зг. Договору»;

22.04.2019 р. на суму 16 300,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога»;

15.04.2019 р. на суму 40 300,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога»;

11.04.2019 р. на суму 5 050,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога»;

10.04.2019 р. на суму 55 500,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога»;

05.04.2019 р. на суму 20 500,00 грн. з призначенням платежу «Повернення фіндопомоги»;

06.03.2019 р. на суму 12 000,00 грн. з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога».

Відповідач в поданому відзиві на позовну заяву, стверджує про існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин.

Разом з тим, відповідач в поданих письмових поясненнях вказує на фактичну відсутність між сторонами правовідносин щодо перерахування коштів в якості фінансової допомоги, оскільки кошти перераховані з метою їх передання для потреб позивача.

Вказані обставини свідчать про суперечливу поведінку відповідача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі «Дія-97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зроблено висновок, що "доктрина venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. А суд, у свою чергу, з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, нівелюється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Водночас відповідачем не обґрунтовано жодним чином наведені в запереченні доводи щодо передання коштів для потреб позивача.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 318 ЦК України, власник володіє, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд виходить з того, що самостійне визначення відповідачем напрямів використання своїх грошових коштів на поточному рахунку (безготівкові чи готівкові перекази), безперешкодна реальна можливість отримання таких коштів як у готівковій, так і безготіковій формі - власно і є реалізацію права на розпорядження коштами на свій власний розсуд.

Оскільки, відповідач не підтвердив наявність у нього права користування вищевказаними грошовими коштами, а також зважаючи на відсутність доказів, що свідчать про наявність договірних відносин між сторонами цього спору, з урахуванням «балансу вірогідностей» та суперечностей доводів відповідача про наявність таких правовідносин, відповідач зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти у сумі 189 000,00 грн, на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 лютого 2024 року у справі № 922/3289/21.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що позивач в якості повернення фінансової допомоги перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 189 000,00 грн, за відсутністю між сторонами зобов`язальних правовідносин (ненадання відповідачем позивачу поворотної фінансової допомоги на вказану суму грошових коштів) та, відповідно, відсутністю правової підстави перерахування таких грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. В свою чергу, відповідачем неспростовано безпідставність перерахування йому позивачем грошових коштів в розмірі 189 000,00 грн., як і не подано суду доказів наявності між сторонами господарських (зобов`язальних) правовідносин, в тому числі, але не виключно, доказів надання поворотної фінансової допомоги на зазначену суму грошових коштів чи наявності будь-якої іншої правової підстави набуття відповідачем права власності на спірну суму грошових коштів.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач без достатньої правової підстави отримав та зберіг в себе грошові кошти в розмірі 189 000,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення судом.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності щодо позовних вимог.

Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Згідно зі статтями 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020, що набрав чинності 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Згідно з пунктом 19 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи період перерахування грошових коштів відповідача, суд приходить до висновку, що строк позовної давності за вказаними вимогами не пропущено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП, м. Ужгород до фізичної особи підприємця Дутко Євгенія Володимировича, м. Ужгород про стягнення суми 189 000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Дутка Євгенія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТНЕС ЕЛІТ ГРУП" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 158 Б, код ЄДРПОУ 37231299) суму 189 000,00 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч гривень 00 коп.), а також суму 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 18.02.2025

Суддя О. Ф. Ремецькі