Рішення

від 12.02.2025 по справі 908/2644/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/79/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025Справа № 908/2644/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Паскарь К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД» (вул. Пшенична (Святошинський р-н), будинок 8, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код юридичної особи 36926475)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС КИЇВ» (вул. Амосова академіка, будинок 111, м. Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код юридичної особи 44731800)

про стягнення коштів у розмірі 137 309,81 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мельник Ольга Володимирівна (в режимі відеоконференції) - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №9879/10 від 15.04.2021, ордер серії АІ №1767838 від 11.12.2024;

від відповідача: не з`явився.

РУХ СПРАВИ.

30.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД» (скорочене найменування ТОВ «ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС КИЇВ» (скорочене найменування ТОВ «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС КИЇВ») про стягнення заборгованості у розмірі 87 778,54 грн, пені у розмірі 12 472,84 грн, трьох процентів річних у розмірі 2 774,91 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 409,33 грн, штрафу у розмірі 26 333,56 грн, також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 справу № 908/2644/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 03.10.2024 відкрито провадження у справі №908/2644/24; присвоєно справі номер провадження 3/79/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

09.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 137 309,81 грн, з яких: 87 778 (вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 54 копійок, пеню у розмірі 14 315 (чотирнадцять тисяч триста п`ятнадцять) гривень 93 копійок, 3% річних у розмірі 2 094 (дві тисячі дев`яносто чотири) гривні 01 копійок, інфляційні втрати у розмірі 6 154 (шість тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 13 копійок, штраф у розмірі 26 967 (двадцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят сім) гривень 20 копійок.

Ухвалою суду від 26.11.2024 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче судове засідання призначено на 26.12.2024 об 11:00 год. Запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст.165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

11.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшло клопотання, яке підтверджує виконання вимоги суду, щодо надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також клопотання про збільшення позовних вимог на офіційну адресу місцезнаходження відповідача листом із описом вкладення.

11.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просить поновити та продовжити строк для виконання ухвали суду від 26.11.2024 по справі № 908/2644/24, а також прийняти, розглянути і долучити до матеріалів справи клопотання про виконання ухвали суду від 26.11.2024.

16.12.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання від представника позивача ТОВ «ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД» адвоката Мельник Ольги Володимирівни, про участь у судовому засіданні у справі №908/2644/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 19.12.2024 задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД» адвоката Мельник Ольги Володимирівни, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 26.12.2024 відкладено підготовче засідання на 21.01.2025 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 21.01.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу № 908/2081/24 до судового розгляду по суті на 12.02.2025 о 10:30 год.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача (ТОВ «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС КИЇВ») є вул. Амосова академіка, будинок 111, м. Запоріжжя, 69063.

Ухвали суду від 03.10.2024 (а.с. 45-47), від 26.11.2024 (а.с.70-73), від 19.12.2024 (а.с.89-91), від 26.12.2024 (а.с92-94), від 21.01.2025(а.с.103-104) направлені відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача. Всі вищезазначені поштові відправлення на адресу відповідача повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

22.10.2024 ухвалу суду від 03.10.2024 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009 (а.с.48-49).

20.01.2025 ухвалу суду від 26.12.2024 розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009 (а.с.95-97).

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» №3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

У судовому засіданні 12.02.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не надіслав.

У судовому засіданні 12.02.2025 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 12.02.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

« 24» квітня 2023 року між ТОВ «Європроект Україна ЛТД» (надалі Постачальник/Позивач) та ТОВ «Інтеравто-Плюс Київ» (надалі Покупець/Відповідач) було укладено Договір поставки № 1088-ЕП.

На виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв Продукції на загальну суму 108 097(сто вісім тисяч дев`яносто сім) гривень 12 копійок.

« 20» травня 2024 року Відповідачем було здійснено повернення Позивачу частини продукції, згідно:

1. Зворотної накладної від покупця № 39 від 20.05.2024 на загальну суму 381,50 грн з ПДВ (копія зворотної накладної додана до позовної заяви), що зменшило заборгованість згідно Видаткової накладної № 6816 від 08.09.2023 на суму 12 171,21 грн з ПДВ на суму боргу 11 789,71 грн з ПДВ;

2. Зворотної накладної від покупця № 38 від 20.05.2024 на загальну суму 19 937,08 грн з ПДВ (копія зворотної накладної додана до позовної заяви), що зменшило заборгованість згідно Видаткової накладної № 7522 від 03.10.2023 з суми боргу 28 568,65 грн з ПДВ на суму боргу 8 631,57 грн з ПДВ.

Через порушення відповідачем умов договору поставки № 1088-ЕП від 24.04.2023 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 87 778,54 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі умов договору та положеньст. 625 Цивільного кодексу Українинараховані відповідачу пеню у розмірі 14 315 (чотирнадцять тисяч триста п`ятнадцять) гривень 93 копійок, 3% річних у розмірі 2 094 (дві тисячі дев`яносто чотири) гривні 01 копійок, інфляційні втрати у розмірі 6 154 (шість тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 13 копійок, штраф у розмірі 26 967 (двадцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят сім) гривень 20 копійок.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 1088-ЕП від 24.04.2023 у розмірі87 778,54 грн, пеню у розмірі 14 315,93 грн, 3% річних у розмірі 2 094,01грн, інфляційні втрати у розмірі 6 154,13 грн, штраф у розмірі 26 967,20 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносинисклались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи правомірно нараховані штрафні санкції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між ТОВ«Європроект Україна ЛТД» (Постачальник/Позивач) та ТОВ «Інтеравто-Плюс Київ» (Покупець/Відповідач) 24 квітня 2023 року укладено Договір поставки №1088-ЕП.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, на умовах даного Договору Постачальник зобов`язується протягом строку дії цього Договору постачати Покупцю передбачену цим Договором Продукцію (далі «Продукція»), а Покупець зобов`язується приймати і сплачувати таку Продукцію на умовах та в строки, передбачені цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що розгорнута номенклатура (асортимент) Продукції, яка може бути поставлена Покупцю за цим Договором, а також її ціновий еквівалент у євро визначається в прайс-листах Постачальника.

Відповідно до пункту 4.5. Договору, Продукція передається Покупцю за накладною, яка підписується Сторонами. Датою поставки Товару за Договором вважається дата підписання видаткової накладної.

Позивач передав, а Відповідач прийняв Продукції на загальну суму 108 097(сто вісім тисяч дев`яносто сім) гривень 12 копійок, що підтверджується підписаними видатковими накладними, а саме:

1. Видаткова накладна № 5335 від 21.07.2023 на суму 10 630,74 грн. з ПДВ;

2. Видаткова накладна № 5510 від 27.07.2023 на суму 1712,11 грн з ПДВ;

3. Видаткова накладна № 5551 від 31.07.2023 на суму 6098,23 грн з ПДВ;

4. Видаткова накладна № 5779 від 07.08.2023 на суму 1727,48 грн з ПДВ;

5. Видаткова накладна № 5947 від 10.08.2023 на суму 9247,49 грн з ПДВ;

6. Видаткова накладна № 6005 від 11.08.2023 на суму 1367,73 грн з ПДВ;

7. Видаткова накладна № 6025 від 14.08.2023 на суму 5180,86 грн з ПДВ;

8. Видаткова накладна № 6027 від 14.08.2023 на суму 1124,83 грн з ПДВ;

9. Видаткова накладна № 6286 від 22.08.2023 на суму 2706,96 грн з ПДВ;

10. Видаткова накладна № 6493 від 29.08.2023 на суму 4614,34 грн з ПДВ;

11. Видаткова накладна № 6816 від 08.09.2023 на суму 12 171,21 грн з ПДВ;

12. Видаткова накладна № 6882 від 12.09.2023 на суму 6423,89 грн з ПДВ;

13. Видаткова накладна № 7060 від 18.09.2023 на суму 1387,53 грн з ПДВ;

14. Видаткова накладна № 7061 від 18.09.2023 на суму 514,18 грн з ПДВ;

15. Видаткова накладна № 7080 від 18.09.2023 на суму 6755,38 грн з ПДВ;

16. Видаткова накладна № 7084 від 19.09.2023 на суму 1315,94 грн з ПДВ;

17. Видаткова накладна № 7198 від 21.09.2023 на суму 4290,99 грн з ПДВ;

18. Видаткова накладна № 7522 від 03.10.2023 на суму 28 568,65 грн з ПДВ;

19. Видаткова накладна № 7610 від 04.10.2023 на суму 2258,58 грн з ПДВ.

« 20» травня 2024 року Відповідачем було здійснено повернення Позивачу частини продукції, згідно:

1. Зворотної накладної від покупця № 39 від 20.05.2024 на загальну суму 381,50 грн з ПДВ, що зменшило заборгованість згідно Видаткової накладної № 6816 від 08.09.2023 на суму 12 171,21 грн з ПДВ на суму боргу 11 789,71 грн з ПДВ;

2. Зворотної накладної від покупця № 38 від 20.05.2024 на загальну суму 19 937,08 грн з ПДВ, що зменшило заборгованість згідно Видаткової накладної № 7522 від 03.10.2023 з суми боргу 28 568,65 грн з ПДВ на суму боргу 8631,57 грн з ПДВ.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем:

1. За Видатковою накладною № 6816 від 08.09.2023складає 11 789,71 грн з ПДВ.

2. За Видатковою накладною № 7522 від 03.10.2023 складає 8631,57 грн з ПДВ.

15.01.2024 між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 15.01.2024 за Договором, згідно якого заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором Договір поставки № 1088-ЕП від 24.04.2023 становила 122 919,29 грн з ПДВ.

Після підписання Акту звірки Відповідач частково оплатив поставлену продукцію, яка була врахована в Акті звірки, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Неоплаченою залишилися продукція поставлена по переліченим вище видатковим накладним. Загальна сума видаткових накладних 108 097,12 грн з урахуванням зворотних накладних на загальну суму 20 318,58 грн, сума заборгованості відповідача складає 87 778,54 грн.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, вартість Продукції за цим Договором становить суму вартості кожної окремої партії.

Пунктом 3.3. Договору унормовано, що, оплата вартості окремої партії Продукції здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки окремої партії Продукції. Враховуючи п.п. 3.3. Договору, Покупець починаючи з наступної дати від дати поставки Продукції, тобто протягом 30 (тридцяти) календарних днів, повинен був здійснити оплату вартості отриманої за видатковими накладними Продукції.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього Договору (надалі іменується «порушення Договору»), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

За прострочення в оплаті вартості кожної партії Товару Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф 30% від простроченої суми. (пункту 5.4. договору).

Оскільки, Відповідач не здійснив оплату товару в належні строки, Позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права і просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 87 778,54 грн, пеню у розмірі 14 315,93 грн, 3% річних у розмірі 2 094,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 154,13 грн, штраф у розмірі 26 967,20 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції на загальну суму 108 097,12 грн, що підтверджується підписанимипредставниками сторін видатковими накладними в кількості 19 шт. (а.с. 10 19).

Видаткові накладні підписана відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, умовами пункту 3.3 Договору сторони погодили, що оплата вартості окремої партії Продукції здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки окремої партії Продукції.

Продукція за першою видатковою накладною № 5335 на суму 10 630,74 грн з ПДВбула поставлена 21.07.2023, отже оплата повинна була бути здійснена до 20.08.2023.

Аналогічні умови щодо оплати поставленої продукції застосовуються судом і до поставленої продукції за іншими видатковими накладними. Продукція за останньою видатковою накладною № 7610 на суму 2258,58 грн з ПДВ була поставлена 04.10.2023, отже оплата за останньою видатковою накладною повинна була бути здійснена до 03.11.2023.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 87 778,54 грнпідтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлену продукцію у сумі 87 778,54 грнвідповідачем не надано.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу не надав.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 87 778,54 грнналежним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 87 778,54 грн.

Щодо стягнення пені та штрафу.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4. договору поставки № 1088-ЕП від 24.04.2023 встановлено, що за прострочення в оплаті вартості кожної партії Товару Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф 30% від простроченої суми.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

На підставі пункт 5.4. договору позивач нарахував пеню за період заборгованості по кожній видатковій накладній, що не перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на загальну суму 14 315,93 грн.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є правильним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 315,93 грн.

На підставі пункт 5.4. договору позивач нарахував штраф за період заборгованості з 21.08.2023 р. по 04.10.2024 р. У розмірі 26 967,20 грн.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, відповідно до якої можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18; від 27.09.2019 у справі N 923/760/16 від 02.04.2019 у справі N 917/194/18 та ін.

Перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого у розмірі 30 % від суми заборгованості на заборгованість у сумі 87 778,54 грн, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 26 967,20 грн є неправильним, оскільки 87 778,54*30% = 26 333,56 грн.

При розрахунку суми штрафу позивач враховував кількість днів прострочки оплати за кожною накладною, що не відповідає суті штрафу.

Відповідно до частини 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, відміну від пені при розрахунку штрафу не враховується кількість днів прострочки виконання зобов`язання.

Відповідно сума штрафу в розмірі 633,64 грн заявлена не обґрунтовано.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені в розмірі 14 315,93грн та штрафу в розмір26 333,56 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 2094,01грн та інфляційних втрат у розмірі 6154,13 грн., які розраховані за кожною видатковою накладною окремо, за загальний період з 21.08.2023 по 04.10.2024.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем, суд вважає його вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки №1088-ЕП від 24.04.2023 (а.с. 8-9), видатковими накладними (а.с. 10- 19), актом звірки (а.с. 20-21), зворотніми накладними (а.с. 23-24), претензією від 01.02.2024 (а.с. 22), розрахунком штрафних санкцій (а.с. 42- 43).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 87 778,54 грн, пені у розмірі 14 315,93 грн, трьох процентів річних у розмірі 2094,01 грн, інфляційних втрат у розмірі 6154,13 грн, штрафу у розмірі 26 333,56 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 633,64 грн слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приймаючи до уваги, що ціна позову становить 137 309,80 грн та позовна заява подана в електронній формі, до сплати за подання цієї позовної належить судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію №2057687769 від 26.09.2024 про сплату суми 3028,00 грн судового збору, тобто в розмірі більшому, ніж визначено законом.

Зайво сплачений судовий збір повертається виключно за клопотанням особи, яка його платили.

Станом на дату ухвалення рішення відповідне клопотання від позивача не надходило.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 99,53% від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 411,01 грн- витрат по сплаті судового збору (2422,40грн х 99,53%= 2 411,01грн).

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС КИЇВ» (вул. Амосова академіка, будинок 111, м. Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код юридичної особи 44731800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД» (вул. Пшенична (Святошинський р-н), будинок 8, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код юридичної особи 36926475) заборгованість у розмірі 87 778 (вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 54 копійок, пеню у розмірі 14 315 (чотирнадцять тисяч триста п`ятнадцять) гривень 93 копійок, 3% річних у розмірі 2094 (дві тисячі дев`яносто чотири) гривні 01 копійок, інфляційні втрати у розмірі 6154 (шість тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 13 копійок, штраф у розмірі 26 333 (двадцять шість тисяч триста тридцять три) гривні 56 копійок. Видати наказ.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 633,64 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС КИЇВ» (вул. Амосова академіка, будинок 111, м. Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код юридичної особи 44731800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПРОЕКТ УКРАЇНА ЛТД» (вул. Пшенична (Святошинський р-н), будинок 8, м. Київ, 03134; ідентифікаційний код юридичної особи 36926475) суму 2 411 (дві тисячі чотириста одинадцять) гривень 01 копійка витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.02.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич