Рішення

від 18.02.2025 по справі 910/16196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/16196/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/16196/24

за позовом Державного підприємства «Національний інститут розвитку інфраструктури»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будініціатива»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

30 грудня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Національний інститут розвитку інфраструктури» (позивач) надійшла позовна заява № 19.1-09151-1301 від 26.12.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будініціатива» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 889-21 від 20.10.2021 року у розмірі 86 778,00 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот сімдесят вісім гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 889-21 від 20.10.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/16196/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будініціатива» за адресою: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17, від 19.12.2024 року у справі № 910/9262/23 тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 року у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 року у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 року у справі № 916/1178/20, тощо).

В пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 року об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 року у справі № 906/638/22.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке повернуто органами зв`язку з позначкою, зокрема, "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року в Єдиному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2021 року між Державним підприємством «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» (перейменовано в Державне підприємство «Національний інститут розвитку інфраструктури») (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будініціатива» (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг № 889-21 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовникові, а замовник - прийняти та оплатити послуги: Код ДК 021:2015 - 71330000-0 «Інженерні послуги різні», Код ДК 016:2010 - 71.20 «Послуги щодо технічного випробування й аналізування»: Провести випробування шлакової суміші та перевірити можливість її використання в дорожньому будівництві.

Відповідно до п. 2.4. договору замовник гарантує оплату виконавцю наданих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Згідно з п. 4.1. договору після надання послуг виконавець передає замовнику акт наданих послуг та акт приймання-передачі науково-технічної документації, з додатком комплекту наукової, технічної та іншої документації (продукції).

Замовник зобов`язаний негайно підписати та повернути акт приймання-передачі, акт наданих послуг замовник повинен підписати та повернути виконавцю в строк до 5 (п`яти) календарних днів від дня його отримання, або повернути не підписаним разом з мотивованою письмовою відмовою від прийняття наданих послуг (п. 4.2. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін і діє до 24.12.2021 року, а в частині оплати наданих послуг - до повного виконання (п. 13.1. договору).

На виконання умов договору № 889-21 від 20.10.2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 86 778,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 2063 від 28.12.2021 року. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень. Крім того, факт надання послуг за договором підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом приймання-передачі науково-технічної документації від 28.12.2021 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 19.1-9-532 від 16.09.2022 року, № 19.2-9-411 від 27.04.2023 року, № 19.2-09151-1183 від 31.10.2024 року про сплату заборгованості за договором № 889-21 від 20.10.2021 року у розмірі 86 778,00 грн. Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 86 778,00 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

В силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з вимогами статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору № 889-21 від 20.10.2021 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 86 778,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 2063 від 28.12.2021 року.

Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Додатково факт надання послуг за договором підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом приймання-передачі науково-технічної документації від 28.12.2021 року.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 2.4. договору визначено, що замовник гарантує оплату виконавцю наданих послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг.

З огляду на положення пункту 2.4. договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав 07.01.2022 року.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 86 778,00 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 86 778,00 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг настав.

Оскільки сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором у розмірі 86 778,00 грн. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про необґрунтованість чи фактичну відсутність наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, обов`язок по оплаті наданих послуг настав, заборгованість відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будініціатива» (ідентифікаційний код 34692362, адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6) на користь Державного підприємства «Національний інститут розвитку інфраструктури» (ідентифікаційний код 03450778, адреса: 03113, м. Київ, пр-т Берестейський, 57) грошові кошти: основного боргу - 86 778,00 грн. (вісімдесят шість тисяч сімсот сімдесят вісім гривень) та судовий збір - 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.02.2025 року.

Суддя О.В. Котков