Рішення

від 11.02.2025 по справі 910/13201/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2025Справа № 910/13201/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВМ ІНВЕСТ»

до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради

про визнання права власності.

представники сторін:

позивача - Нестеришин Т.С.

відповідача - Пилипчик І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВМ ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:339:0015, площею 0,0350 га, розташовану у місті Києві по вулиці Князів Острозьких, 19/1 .

Позовні вимоги обґрунтовані запереченням відповідачем факту виникнення у позивача права власності на землю внаслідок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташовано на цій земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем 04.11.2024 сформовано в системі «Електронний суд» відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність у позивача права власності на земельну ділянку.

Позивачем 11.11.2024 сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив, якою підтримано вимоги позову.

Позивачем 14.11.2024 сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про приєднання до матеріалів справи копії висновку експерта, яке судом задоволено.

Протокольною ухвалою від 21.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 11.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 12.08.2020 за наслідками проведеного електронного аукціону укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 654,7 квадратних метрів, розташовану по вулиці по вулиці Князів Острозьких (стара назва вулиці Московська) 19/1А у місті Києві . Договір купівлі-продажу посвідчено у день його укладення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С.

За умовою пункту 1.3 укладеного сторонами у справі договору позивач набуває право власності на будівлю після сплати у повному обсязі ціни продажу цієї будівлі з урахуванням можливої неустойки.

Пунктом 1.4 сторони договору купівлі-продажу визначили, що відчужувана будівля розташована у межах земельної ділянки площею 0,0350 га, яка має обліковий код 82:339:0007.

Питання землекористування та землевідведення за умовою пункту 1.5 договору купівлі-продажу будівлі вирішується новим власником самостійно в установленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, укладений сторонами у справі договір купівлі-продажу будівлі від 12.08.2020 не є належною правовою підставою виникнення у позивача (покупця за договором) права власності на земельну ділянку, оскільки ним не передбачено набуття у власність земельної ділянки та оплата її вартості територіальній громаді.

У той же час, позивач стверджує, що набув фактично безкоштовно право власності на земельну ділянку, на якій розташована придбана ним будівля, виходячи з принципу єдності долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі.

Правовою підставою набуття права власності позивач вважає правові норми статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України.

За правовим регулюванням статті 377 Цивільного кодексу України (редакція на час набуття права власності позивачем на будівлю) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договору.

Наведене правове регулювання цілком відповідає вимогам частини шостої статті 120 Земельного кодексу України (редакція на час укладення договору): істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на будівлю є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на будівлю.

Матеріалами справи, у перш за все доданими до позовної заяви доказами, поза розумним сумнівом доведено, що на час укладення договору купівлі-продажу будівлі земельна ділянка не мала кадастрового номера, тобто, була несформованою як об`єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України (редакції на час укладення договору).

Доводи позивача про сформованість земельної ділянки на час відчуження будівлі територіальною громадою судом відхилено, оскільки вони прямо суперечать правовому регулюванню статті 79-1 Земельного кодексу України (редакції на час укладення договору).

Крім того, відсутність у даному випадку кадастрового номера земельної ділянки на час відчуження будівлі унеможливлює застосування до даних правовідносин і правового регулювання статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України (визначені позивачем правові підстави виникнення права власності), оскільки ці правові норми суттєвою умовою визначають саме наявність кадастрового номера земельної ділянки.

Окремо суд має зазначити, що відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації прав на неї.

Матеріалами справи підтверджено формування земельної ділянки площею 0,0350 га по вулиці Князів Острозьких, 19/1 у місті Києві та присвоєння їй кадастрового номера 8000000000:82:339:0015 у січні 2022 року.

На цей час законодавцем змінено правове регулювання статті 337 Цивільного кодексу України та встановлено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Крім того, на час набуття земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:339:0015 правового статусу об`єкта цивільних прав, законодавцем також змінено і правове регулювання статті 120 Земельного кодексу України та внесено пряме виключення при застосуванні цієї норми для земель державної та комунальної власності.

Відповідно, правові механізми статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України у даному випадку не можуть бути правовою підставою виникнення у позивача права власності на земельну ділянку комунальної власності.

Відповідно до частини другої статті 78 Земельного кодексу України (редакція станом на час укладення договору купівлі-продажу будівлі) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (редакція як на час укладення сторонами у справі договору, так і на час отримання спірною ділянкою кадастрового номеру) встановлено, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Матеріали справи не містять жодного доказу прийняття Київською міською радою рішення про передачу у власність позивачу спірної земельної ділянки.

За твердженням листа (додаток 10 до позовної заяви) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради таке рішення не приймалось.

Враховуючи наведене, судом встановлено відсутність у позивача права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:339:0015, що унеможливлює надання йому примусового судового захисту.

Окремо суд має зазначити, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Установлення господарським судом такого факту може відбуватися лише під час розгляду іншого господарського спору, в якому будуть встановлюватися такі обставини.

Заявлена позивачем вимога про визнання його права власності на земельну ділянку за змістом є єдиною вимогою позову про встановлення факту, який має юридичне значення.

Відповідно, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає належним та ефективним способам захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Враховуючи встановлення судом відсутності у позивача права власності на земельну ділянку та неможливість надання примусового захисту в обраний позивачем спосіб суд відмовляє у задоволенні даного позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення:18.02.2025

Суддя Т.Ю.Кирилюк