Рішення від 18.02.2025 по справі 910/15526/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/15526/24

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грав»

про стягнення 481 491,41 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грав» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Грав») про стягнення 481 491,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив п. 4.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, здійснював безоблікове водокористування, у зв`язку з чим позивачем здійснено розрахунок витрат води за період з 05.01.2020 по 04.02.2020 на суму 481 491,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Вказана ухвала суду була направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Торговий дім «Грав» рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0610216310295, проте поштове відправлення поверталось на адресу суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день отримання судом повідомлення про відсутність ТОВ «Торговий дім «Грав» за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду у даній справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не була позбавлена права та можливості ознайомитись із ухвалою про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких пояснень щодо суті спору до суду не подав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року №30, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 року за №231/767 (далі - Правила №30), ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники).

Згідно з п. 2.1.6 Правил №30 до функцій виробника входять, зокрема, технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води споживачами, облік кількості води, що споживається і скидається в каналізацію; укладання договорів із споживача на відпуск води і приймання стічних вод.

За твердженням ПрАТ «АК «Київводоканал» (позивач, виробник), на виконання Правил №30, ним, як виробником, 04.02.2020 було проведено обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту, що належить ТОВ «Торговий дім «Грав».

За результатами обстеження вказаного об`єкта позивачем було виявлено самовільне водокористування, про що складено Акт обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення від №226310 від 04.02.2020, від підписання якого відповідач відмовився, про що складено акт про відмову від підписання акту обстеження водопостачання та водовідведення №226310 від 04.02.2020.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27 червня 2008 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за №936/15627 (далі - Правила №190), Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 4.3 Правил №190 визначено, що забороняється будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Згідно із п. 3.2 Правил №190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункти 3.3, 3.4 Правил №190).

На підставі пунктів 3.3, 3.4 Правил №190, за період з 05.01.2020 по 04.02.2020 відповідачу було нараховано плату у розмірі 481 491,41 грн.

За твердженням позивача, відповідачу було направлено Попередження №9869/8/8/02-20 від 07.12.2020 разом із рахунком за безоблікове, самовільне користування послугами №62/1/20 від 01.12.2020, що не заперечується відповідачем.

06.02.2024 позивачем було направлено відповідачу вимогу №947/12/8/02-24 від 29.01.2024, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити грошові кошти в сумі 481 491,41 грн. у семиденний термін з моменту одержання цієї вимоги (докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи), яка залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача плату за безоблікове водокористування у розмірі 481 491,41 грн.

Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2020 проведено обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта господарювання - відповідача, що не заперечується останнім, за результатами якого виявлено порушення п. 4.3 Правил №190, про що складено Акт обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення №226310 від 04.02.2020, від підписання якого відповідач відмовився, про що складено акт про відмову від підписання акту обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення №226310 від 04.02.2020.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок (формулу розрахунку) площі перерізу труби та об`єму води, спожитої відповідачем при безобліковому водокористуванні, та встановлено, що за період з 05.01.2020 по 04.02.2020 позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу, виходячи із положень пунктів 3.3 та 3.4 Правил №190, плату за безоблікове водокористування в сумі 481 491,41 грн.

Також, позивачем було направлено відповідачу Попередження №9869/8/8/02-20 від 07.12.2020 разом із рахунком за безоблікове, самовільне користування послугами №62/1/20 від 01.12.2020, в якому позивач пропонував відповідачу у п`ятиденний термін з дня отримання цього попередження оплатити розрахований обсяг. Вказане попередження було залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу вимогу №947/12/8/02-24 від 29.01.2024, про що свідчать опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 06.02.2024, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити грошові кошти в сумі 481 491,41 грн. у семиденний термін з моменту одержання цієї вимоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приймаючи до уваги, що факт порушення відповідачем Правил №190 у вигляді безоблікового водокористування в період з 05.01.2020 по 04.02.2020 позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача плати за безоблікове водокористування в сумі 481 491,41 грн. є обґрунтованою.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Грав» (02121, м. Київ, вул. Братства Тарасівців (колишня назва Декабристів), буд. 12/37, кв. 483; ідентифікаційний код 36628105) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 481 491 (чотириста вісімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто одна) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 5 777 (п`ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 90 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий