Рішення

від 28.01.2025 по справі 911/2729/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/2729/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд" (07853, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Немішаєве, вул.Залізнична, будинок 10, код ЄДРПОУ 32430630)

до Немішаївської селищної ради (07853, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Немішаєве, вул. Садова, будинок 3, код ЄДРПОУ 04359867)

про зобов`язання відшкодувати різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі у розмірі 632236,32 грн,

за участю представників:

позивача: Кузьмича Ярослава Федоровича;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд" до Немішаївської селищної ради про зобов`язання відшкодувати різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі у розмірі 632236,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 29.10.2024 надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, у зв`язку з чим Господарський суд ухвалою від 14.11.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 02.12.2024 на 15:00. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 29.11.2024 надійшли два ідентичні за змістом відзиви представника відповідача.

У засідання 02.12.2024 з`явилися представник позивача Кузьмич Ярослав Федорович та представник відповідача Лавриненко Тетяна Костянтинівна. Суд констатував наявність відзиву у матеріалах справи, натомість у позивача намір подавати заперечення був відсутній. Відтак, враховуючи строки підготовчого провадження, суд в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.01.2025 на 10:00.

21.01.2025 в судовому засіданні, суд, заслухавши вступне слово представників обох сторін вирішив витребувати у позивача оригінали документів, що підтверджують сплату пайових внесків в межах спірних правовідносин сторін та оголосити перерву у розгляді справи по суті на стадії дослідження доказів до 28.01.2025 до 10:00.

Через канцелярію до Господарського суду Київської області 21.01.2025, після завершення судового засідання, надійшло клопотання представника позивача про долучення документів на підтвердження сплати пайових внесків.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 27.01.2025 надійшла заява представника відповідача про проведення судового засідання без його участі.

У судовому засіданні 28.01.2025 брав участь представник позивача Кузьмич Ярослав Федорович. Представник відповідача не з`явився. Заслухавши заключний виступ представника позивача суд, прийняв рішення у справі.

Доводи позивача.

Звертаючись до господарського суду позивач просив зобов`язати відповідача відшкодувати різницю між здійсненими ним витратами та розміром пайової участі в сумі 632236,32 грн за договором про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019, що був укладений між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача послався на те, що ним були сплачені відповідачу пайові внески в сумі 610311,44 грн, а також виконані роботи та придбані товари на загальну суму 1081172,88 грн, чим позивач виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати пайового внеску за означеним договором, що мав становити 1059248,00 грн, замінивши грошове зобов`язання альтернативним побудувавши об`єкти інженерної інфраструктури, що були передані в комунальну власність селища Немішаєве.

При цьому, позивач зазначив, що вказані дії були вчинені ним відповідно до умов договору та з урахуванням приписів частини 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин сторін, однак відповідачем було відмовлено позивачу у відшкодуванні різниці між понесеними ним витратами і пайовою участю, що складає 632236,32 грн.

Заперечення відповідача

Відповідач зазначив, що відповідно до рішення 46-ї сесії восьмого скликання Немішаївської селищної ради «Про зарахування до пайової участі інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури, які побудовані ТОВ «Євробуд по вул. Ярослава Мудрого в смт Немішаєве, ЖК «Саме той» та прийняття їх у комунальну власність» від 30.05.2024 №40-46-VIII, виконані позивачем роботи та придбані ним товари на загальну суму 1081172,88 грн були зараховані до пайової участі та прийняті у комунальну власність Немішаївської територіальної громади безоплатно.

При цьому відповідач вказує на те, що на виконання означеного рішення, 01.06.2024 між сторонами була підписана додаткова угода до договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019, відповідно до умов якої, сторони погодили зменшити суму зобов`язань позивача на суму 448936,56 грн, а зобов`язання за договором про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019 року, сторони погодились вважати виконаними в повному обсязі.

Фактичні обставини справи.

24.10.2019 між Немішаївською селищною радою (далі рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд» (далі замовник) укладено договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту (далі договір).

Предметом даного договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве при здійсненні будівництва об`єкта містобудування на умовах, зазначених цим договором (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, назву та місце розташування об`єкта містобудування: житловий будинок з об`єктами інфраструктури по вулиці Чкалова, 58 в смт. Немішаєве, ЖК «Саме той» (перший пусковий комплекс).

Поряд із цим, пунктом 1.3 договору сторонами погоджене цільове призначення об`єкта містобудування: житловий будинок з об`єктами інфраструктури.

Відповідно до п. 2.1 договору, замовник будівництва перераховує кошти до селищного бюджету на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве відповідно до кошторисної вартості об`єкта будівництва, визначеної згідно висновку ТОВ «Перша будівельна експертиза» № 190520-1/В від 01.07.2019 року, - в розмірі 4% для житлових приміщень; - в розмірі 10% для нежитлових приміщень на рахунок Немішаївської селищної ради відповідно до розрахунку (додається) в термін до 25 грудня 2019 року. Сума пайової участі становить 1059248 грн (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч двісті сорок вісім грн).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що замовник будівництва зобов`язується перерахувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в повному обсязі в термін до 25 грудня 2019 року.

При цьому згідно з п. 3.5 договору, Немішаївська селищна рада зобов`язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об`єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання (п. 5.5 договору).

Суд враховує, що 26.01.2024 набрав чинності Закон України "Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України" частиною 5 Розділу III якого (Прикінцеві та перехідні положення), установлено, що, як виняток з положень частини четвертої статті 1 цього Закону, населені пункти, які до дня набрання чинності цим Законом були віднесені до категорії селищ міського типу, з дня набрання чинності цим Законом відносяться до категорії селищ.

Відповідно до рішення 46-ї сесії восьмого скликання Немішаївської селищної ради «Про зарахування до пайової участі інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури, які побудовані ТОВ «Євробуд по вул. Ярослава Мудрого в смт Немішаєве, ЖК «Саме той» та прийняття їх у комунальну власність» від 30.05.2024 №40-46-VIII вирішено зарахувати до пайової участі та прийняти безоплатно в комунальну власність Немішаївської селищної територіальної громади об`єкти інфраструктури, загальною вартістю 1081172,88 грн, побудовані позивачем по вул. Ярослава Мудрого на масиві ЖК «Саметой» в смт. Немішаєве.

01.06.2024 між сторонами була укладена додаткова угода до договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019 (далі додаткова угода).

За змістом п. 1 додаткової угоди, сторони погодили зарахувати до пайової участі об`єкти інфраструктури загальною вартістю 1081172,88 грн, побудовані ТОВ «Євробуд» по вул. Ярослава Мудрого на масиві ЖК «Саметой» в смт. Немішаєве.

Відповідно до п. 2. додаткової угоди, сторони обумовили зменшити суму зобов`язань ТОВ «Євробуд» по вищевказаному договору пайової участі на суму 448936,56 грн. (чотириста сорок вісім тисяч дев`ятсот тридцять шість грн 56 коп).

Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодились вважати договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019 року, виконаним в повному обсязі.

Разом із цим, як вбачається з платіжних доручень № 3357 від 12.05.2020 на суму 140000,00 грн, № 3358 від 13.05.2020 на суму 150311,44 грн, № 32 від 12.05.2020 на суму 120000,00 грн та № 23045 від 30.06.2020 на суму 200000,00 грн, які були подані позивачем та долучені до матеріалів справи, останній сплатив пайові внески на виконання умов договору на загальну суму 610311, 44 грн.

Ця обставина також була встановлена судом під час розгляду Господарським судом Київської області справи №911/1392/20 за позовом Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» про стягнення 1090593,04 грн заборгованості за договором про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019, за результатом розгляду якої судом було ухвалене рішення від 12.10.2023 яким у задоволенні позову судом відмовлено повністю, що набрало законної сили.

В силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вказаним рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/1392/20, було також встановлено, що позивач, на виконання Технічних умов № 92 від 22.05.2017, з наступними доповненнями від 30.07.2018, та Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки №96ЖБ від 16.11.2012, було виконано роботи з гідродинамічної чистки каналізаційної мережі № 2, 3, 4, придбання та заміни насосів в кількості 3 шт. для каналізаційних насосних станцій (КНС) № 2, 3, 4, будівництва напірної каналізації (протяжність 1592 м), благоустрою, озеленення та освітлення прилеглої території по вулиці Чкалова в селищі Немішаєве на загальну суму 1081172,88 грн, які є об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та виконані відповідачем поза межами забудови земельної ділянки, відведеної позивачу під забудову багатоквартирного житлового будинку з об`єктами інфраструктури по вулиці Чкалова селища Немішаєве Бородянського району Київської області.

При цьому, судом було також встановлено, що вартість виконаних позивачем робіт та придбаних товарів на загальну суму 1081172,88 грн перевищує вартість пайового внеску в сумі 448936,56 грн, заявлених Немішаївською селищною радою Бородянського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» до стягнення у справі №911/1392/20 (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог у цій справі) на підставі договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019. Відтак, суд під час розгляду справи №911/1392/20 констатував, що позивач виконав свій обов`язок за договором пайової участі від 24.10.2019, замінивши грошове зобов`язання альтернативним побудувавши об`єкти інженерної інфраструктури відповідно до проектної документації.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, що кореспондується за змістом з пунктом 5 частини 2 статті 20 ГК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Поряд із цим, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, у справі "Ейрі проти Ірландії" від 09.10.1979, Європейський Суд з прав людини зазначив, що особа сама має вирішити, який засіб судового захисту використати; отже, навіть якби виявилось, що пані Ейрі обрала засіб судового захисту, менш підходящий для неї, ніж інші у даних обставинах, то це не мало б значення.

Позивач має право на захист свого порушеного права у той спосіб, який сам обрав, якщо такий спосіб передбачений законом. Застосування того чи іншого способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу повинні бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, належним і ефективним. При цьому, позивач може скористатись будь-яким, передбаченим законом або договором способом захисту свого порушеного права.

Ефективність позовної вимоги оцінюється, виходячи з обставин конкретної справи, але вирішення питання щодо задоволення (відмови в задоволенні) позову не може залежати від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Як зазначалось вище, позивач просив суд зобов`язати відповідача відшкодувати різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі на в сумі 632236,32 грн за договором, що на думку суду, є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Так, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзацом першим частини п`ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Аналіз вищенаведеної редакції частини п`ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», свідчить, що вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019 частину 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено. Прикінцевими та перехідними положеннями встановлено, що пункти 10-13 розділу І цього Закону набирають чинності з 01.01.2020; договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, що діяла на момент їх виникнення, оскільки правовідносини у сфері містобудування, пов`язані із зобов`язанням відповідача взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве на підставі договору виникли з 24.10.2019, тобто до втрати чинності нормами частини 5 статті 30 та статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами. Передача таких інженерних мереж у комунальну власність та відповідне зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури не може бути поставлено в залежність від волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо набуття зазначених мереж до комунальної власності всупереч імперативно визначеній нормі законодавства.

Ця правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/9051/18, від 11.07.2018 у справі № 914/1996/17, від 13.11.2019 у справі № 911/2646/18 та від 17.09.2020 у справі № 916/1337/18.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поряд із цим, суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють саме органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/1392/20 також було встановлено, що відповідно до п. 3.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури селища Немішаєве, затвердженого рішенням Немішаївської селищної ради № 22-VI від 11.04.2013, пайова участь сплачується в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури селища Немішаєве зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність (п. 3.2 Порядку).

Таким чином, відповідач зобов`язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об`єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі.

При цьому, в силу імперативних положень частини п`ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 3.5 договору передбачено, що якщо проектною документацією (технічними умовами) передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Вказані вище положення також містить пункт 3.2 Порядку.

Так, доводи відповідача щодо безоплатності передачі у комунальну власність Немішаївської територіальної громади виконаних позивачем робіт та придбаних ним товарів на загальну суму 1081172,88 грн, з посиланням на рішення 46-ї сесії восьмого скликання Немішаївської селищної ради «Про зарахування до пайової участі інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури, які побудовані ТОВ «Євробуд по вул. Ярослава Мудрого в смт Немішаєве, ЖК «Саме той» та прийняття їх у комунальну власність» від 30.05.2024 No40-46-VIII є безпідставними, оскільки відповідно до приписів частини п`ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 3.5 договору, сума пайової участі відповідно до умов договору зменшується на суму кошторисної вартості виконаних позивачем робіт.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як зазначалось вище, позивач сплатив відповідачу пайові внески на виконання умов договору на загальну суму 610311,44 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3357 від 12.05.2020 на суму 140000,00 грн, № 3358 від 13.05.2020 на суму 150311,44 грн, № 32 від 12.05.2020 на суму 120000,00 грн та № 23045 від 30.06.2020 на суму 200000,00 грн.

Водночас, розмір пайової участі, який позивач зобов`язаний був сплатити відповідачу згідно з умовами договору становить 1059248,00 грн та при цьому, рішенням Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/1392/20 було встановлено, що позивач виконав роботи та придбав товари на загальну суму 1081172,88 грн, які були зараховані відповідачем до пайової участі та прийняті у комунальну власність Немішаївської територіальної громади, про що між сторонами 01.06.2024 була укладена додаткова угода до договору.

А отже, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу грошові кошти в сумі 632 236,32 грн, що являють собою різницю між сплаченими ним відповідачу пайовими внесками і вартістю виконаних робіт та придбаних товарів в загальній сумі 1691484,32 грн (1081172,88 + 610311,44) та сумою пайової участі, яку позивач зобов`язаний був сплатити відповідачу згідно з умовами договору в розмірі 1059248,00 грн.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 19 ГПК України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з частиною 2 статті 19 ГПК України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Позивач направив на адресу відповідача претензію №51 від 14.08.2024, якій просив відшкодувати різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі в розвитку інфраструктури селища Немішаєве в сумі 632 236,32 грн, у відповідь на яку відповідач відповів своїм листом №01-14-1545 від 13.09.2024, в якому визнав претензію позивача безпідставною, чим порушив права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду із цим позовом.

Відтак, за наведених обставин, враховуючи досліджені судом сукупнісь обставин та доказів, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу про поновлення прав позивача у спосіб обраний останнім, а саме шляхом зобов`язання відповідача відшкодувати різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі на користь позивача у сумі 632 236,32 грн за договором про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позивачем подано позовну заяву через систему "Електронний суд", таким чином, сума судового збору, що підлягала сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 становить 7586,83 грн.

У зв`язку з тим, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 9483,54 грн суд констатує, що позивачем здійснено переплату судового збору на суму 1896,71 грн та з цих підстав позивач має право подати клопотання про повернення з Державного бюджету надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1896,71 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи що розмір судового збору, який підлягав сплаті за розгляд даної позовної заяви становить 7586,83 грн, покладенню на відповідача підлягає саме ця сума витрат позивача зі сплати судового збору.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Немішаївську селищну раду Бучанського району Київської області (07853, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Немішаєве, вул. Садова, будинок 3, код ЄДРПОУ 04359867) відшкодувати різницю між здійсненими витратами та розміром пайової участі на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» у сумі 632236,32 грн за договором про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури селища Немішаєве у разі будівництва (реконструкції) об`єкту від 24.10.2019.

Стягнути з Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області (07853, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Немішаєве, вул. Садова, будинок 3, код ЄДРПОУ 04359867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд" (07853, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Немішаєве, вул.Залізнична, будинок 10, код ЄДРПОУ 32430630) 7586,83 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз