Рішення

від 17.02.2025 по справі 911/3093/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/3093/24

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул Маршала Малиновського, буд. 2, вежа А4-7, приміщення 10, код ЄДРПОУ 39200703)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" (08132, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38013278)

про стягнення боргу за договором поставки №СК/111-23 від 01.10.2023,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" про стягнення 528 106,78 грн боргу за договором поставки №СК/111-23 від 01.10.2023. У позовній заяві містилось клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою від 27.11.2024 суд задовольнив вищевказане клопотання позивача, що містилось у позовній заяві, відкрив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, встановив строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 1 статті 6 ГПК України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1 статті 232 ГПК України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.11.2024 надіслана відповідачу до його електронного кабінету та отримана ним того ж дня 27.11.2024.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 27.11.2024 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень (дата забезпечення надання загального доступу: 29.11.2024).

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Обставини спірних правовідносин

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки №СК/111-23 від 01.10.2023. Позивач стверджував, що на виконання умов договору постачальником поставлено та передано у власність покупця товар на суму 635661,91 грн. Водночас відповідачем здійснено оплату поставленого товару лише частково, на суму 107555,13 грн. Внаслідок цього за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 528106,78 грн.

Так, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору, за даним договором постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця господарські товари (далі по тексту «товар»), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Найменування, ціна, кількість, асортимент товару, що поставляється постачальником покупцеві за даним договором, обумовлюються у видаткових накладних, які замінюють собою специфікації.

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, зокрема, що право власності на товар (а у випадку поставки товару частинами, на кожну його частину, партію) переходить від постачальника до покупця в момент передачі постачальником товару (кожної його частини, партії) покупцеві. Передача товару постачальником і отримання товару покупцем оформляється шляхом проставлення уповноваженою особою покупця на примірнику видаткової накладної власноручного підпису й відбитка печатки (штампу) покупця.

Судом перевірено надані до суду копії видаткових накладних № 1СППФ000009282 від 01.02.2024, № 1СППФ000009283 від 01.02.2024, № 1СППФ000009658 від 03.02.2024, № 1СППФ000010324 від 06.02.2024, № 1СППФ010325 від 06.02.2024, № 1СППФ000028277 від 01.04.2024, № 1СППФ000032023 від 11.04.2024, № 1СППФ000032024 від 11.04.2024, № 1СППФ000032025 від 11.04.2024, № 1СППФ000032026 від 11.04.2024, № 1СППФ000039258 від 02.05.2024, № 1СППФ000040580 від 07.05.2024, № 1СППФ000040665 від 07.05.2024 та з`ясовано, що наведені накладні підписані сторонами, а загальна сума поставленого товару за ними становить 635661,91 грн.

Платіжних документів, які б підтверджували здійснення оплати за договором до справи ані позивачем, ані відповідачем не долучено. Разом із цим, у позовній заяві позивач, з посиланням на довідку Регіонального відділення АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" №36303-03-5087 від 08.11.2024, вказав на те, що відповідач здійснив часткову оплату боргу в період з 30.01.2024 по 30.04.2024 на загальну суму 107555,13 грн.

Відповідачем не спростовано факту оплати, а також не надано до суду доказів здійснення інших оплат, які не відображені у вказаній вище довідці, наданій позивачем.

Частиною 1 статті 75 ГПК України, зокрема, визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При цьому суд також наголошує на тому, що статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Висновки господарського суду

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 11 ЦК України закріплено цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно з пунктом 2.3. договору, покупець зобов`язаний оплатити постачальнику повну ціну кожної поставленої за даним договором окремої партії товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання товару покупцем. Під «окремою партією товару» за даним договором сторони розуміють весь обсяг (кількість) товару, переданого постачальником покупцеві по одній окремій видатковій накладній.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до його розірвання сторонами в порядку, передбаченому даним договором та/або чинним законодавством України. Якщо сторона не виконає належним чином будь-яке зобов`язання за даним договором, цей договір не припиняє дії до моменту належного виконання зобов`язаною стороною такого зобов`язання (п. 9.1. договору).

Тож з огляду на відсутність у справі інших доказів проведення відповідачем оплат, які не відображені у доказах наданих позивачем, суд бере до уваги наявні докази та повідомляє, що за статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд констатує, що станом на момент подання позивачем позовної заяви у цій справі, строк виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати товару, що був поставлений позивачем на виконання умов договору, настав, а отже відповідач порушив права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду із цим позовом.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину того, що відповідачем не повністю проведено оплату поставленого товару та зважаючи на різницю загальної вартості поставленого товару та здійснених платежів задовольняє вимогу про стягнення 528106,78 грн боргу, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" (08132, Києво-Cвятошинський р-н, Київська обл., м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38013278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Про" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 2, вежа А4-7, приміщення 10, код ЄДРПОУ 39200703) 528106,78 грн боргу за договором поставки №СК/111-23 від 01.10.2023 та 7921,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз