Рішення

від 06.02.2025 по справі 27/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025 Справа № 27/55(914/1993/24)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Спільного українсько-німецького підприємства-фірми «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Жовква Львівська обл., Львівський район

до відповідача: Приватного підприємства «Рома», м.Рава-Руська, Львівська обл., Львівський район

про стягнення заборгованості за договором оренди майна на суму 1 343 601,12 грн

в межах провадження у справі № 27/55

за заявою: Спільного українсько-німецького підприємства-фірми „Тристалко у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області

про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства-фірми „Тристалко у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області

Представники сторін:

від позивача: Квіткін Ю.М.

від відповідача: Рабінович М.П.

розпорядник майна: Сибаль А.М.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за заявою Спільного українсько-німецького підприємства - фірма Тристалко у формі ТзОВ, про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма Тристалко у формі ТзОВ.

Ухвалою суду від 24.07.19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Технотерн-Буд, Приватного акціонерного товариства Козлівський цегельний завод, Приватного акціонерного товариства Алтек від 06.06.2019 про розірвання мирової угоди у справі № 27/55, укладеної 17.05.2013 р.; розірвано мирову угоду від 17.05.2013 року у справі № 27/55; поновлено провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства Тристалко у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17, код ЄДРПОУ № 14338335) на стадії процедури санації; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим санацією призначено Кочергана Богдана Васильовича керівника Спільного українсько - німецького підприємства Тристалко у формі ТзОВ.

Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про поновлення провадження у справі № 27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства Тристалко у формі ТзОВ у зв`язку із розірванням мирової угоди.

Ухвалою суду від 23.10.2019 затверджено план санації боржника Спільного українсько-німецького підприємства Тристалко у формі ТзОВ, клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про припинення податкової застави від 17.09.2019 за вх. № 2512/19 задоволено, припинено податкову заставу та звільнено активи з податкової застави. Клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про скасування арештів від 17.09.2019 за вх. № 2513/19 задоволено, скасовано арешти, накладені на все нерухоме майно боржника - Спільного українсько-німецького підприємства - фірма Тристалко у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Справа №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма Тристалко у формі Товариства з обмеженою відповідальністю перебуває на стадії санації.

12.08.2024 року через систему Електронний суд Спільне українсько-німецьке підприємство-фірма Тристалко у формі Товариства з обмеженою відповідальністю подало позовну заяву про стягнення заборгованості за договором оренди до відповідача Приватного підприємства Рома в сумі 1 343 601,12 грн.

Ухвалою суду від 15.08.2024 позовну заяву Спільного українсько-німецького підприємства Тристалко у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Приватного підприємства Рома про стягнення заборгованості за договором оренди майна в сумі 1 343 601,12 грн прийнято до розгляду в межах провадження справи №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства Тристалко у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Справу призначено до розгляду на 11.09.2024.

У судове засідання 11.09.2024 сторони не з`явилися. Представником ПП Рома в системі Електронний суд подано клопотання від 10.09.2024 за вх.№221391/24 про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник не матиме можливості взяти участь у цьому судовому розгляді через зайнятість в іншій справі.

16.08.2024 відповідач в системі Електронний суд подав відзив на позовну заяву з додатками, в якому просить відмовити у задоволенні позову та судові витрати покласти на відповідача.

Судове засідання від 13.11.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Чорній Л.З. у відпустці.

Ухвалою суду від 18.11.2024 розгляд справи призначено на 29.01.2025.

У судове засідання 29.01.2025 сторони та розпорядник майна з`явилися.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 29.01.2025, розгляд справи відкласти на 06.02.2025.

У судове засідання 06.02.2025 сторони з`явилися, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача та розпорядник майна підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити позов.

Представник відповідача висловив свої заперечення, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 06.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору оренди від 02.01.2018, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс та щомісяця сплачує орендодавцю оренду плату.

Позивач посилається на те, що на виконання умов договору ним передано, а відповідачем прийнято майно за актом приймання-передачі від 02.01.2018.

Згідно з п. 2.1 договору за користування орендованим майном орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 145 833,34 грн без ПДВ. Загальна суму цього договору становить 3 350 000,00 грн. Відповідно до п. 2.2 договору орендна плата проводиться орендарем щомісячно шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем оплати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі № 27/55 (914/208/21), яке набрало законної сили, встановлено як факт укладення договору оренди від 02.01.2018 і передачу майна в оренду за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018, тобто виникнення та існування договірних відносин між сторонами, наявність обов`язку відповідача сплачувати орендну плату. Рішенням Господарського суду від 07.02.2024 у справі № 27/55(914/536/23), яке набрало законної сили, встановлено існування грошових зобов`язань відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати за січень 2019 грудень 2019, розміри таких зобов`язань, строки їх виконання та наявність заборгованості.

Позивач зазначає, що відповідачем станом на 06.08.2024 не було погашено заборгованість з орендної плати, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у № 27/55(914/536/23). Станом на 06.08.2024 сума трьох процентів річних становить 265 017,14 грн. Станом на 31.07.2024 сума інфляційних втрат становить 1 078 583,98 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.

ПП «РОМА» не визнавало факту укладення та виконання Договору оренди від 02.01.2018, тому в останнього не могло виникати жодних зобов`язань щодо оплати орендної плати. Відповідач посилається на те, що факт наявності судового спору між ПП «РОМА» та Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у межах справи № 27/55(914/536/23), а також предмет її розгляду стягнення грошових коштів та аргументацію заперечень ПП «РОМА» проти задоволення цього позову лише підтверджує ту обставину, що грошове зобов`язання по сплаті орендної плати було спірним та не було точно визначеним, й лише після набрання законної сили рішенням у справі № 27/55(914/536/23) у ПП «РОМА» могли виникати зобов`язання по оплаті цих коштів, тобто лише за допомогою та у зв`язку із прийняттям такого судового рішення, після набрання ним законної сили конкретизувався зміст грошових зобов`язань ПП «РОМА».

На думку відповідача, момент, з якого позивач нараховує інфляційні втрати та 3 відсотки річних ним визначено не вірно, оскільки з огляду на норми ст.ст. 11 та 509 ЦК України у їх системному зв`язку такий строк слід відраховувати саме з моменту прийняття Західним апеляційним господарським судом постанови у справі № 27/55(914/536/23), якою рішення Господарського суду Львівської області у вказаній справі від 07.02.2024 залишено без змін, а саме, з 08.05.2024, оскільки саме з цього дня судове рішення конкретизувало зміст та обсяг грошових зобов`язань ПП «РОМА». Відповідач посилається на те, що хоча і не визнає позов у повному обсязі, проте для повного й об`єктивного судового розгляду вважає за доцільне навести свої контрозрахунки штрафних санкцій, які додаються до відзиву та згідно з якими розмір 3% річних складатиме 13 913,94 грн, а інфляційні втрати 49 231,00 грн.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій. Відповідач не мав юридичної можливості передати цілісний майновий комплекс, Жовківський цегельний завод, в оренду, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване вказане майно перебуває у нього в постійному користуванні ще з 1995 року та відповідач, з огляду на приписи земельного законодавства та форму користування, на якій йому було передано ділянку, як користувач цієї ділянки, не мав та не має права розпорядження нею. Як стверджує відповідач, Спільному українсько-німецькому підприємству «Тристалко» (у формі ТОВ) було достовірно відомо про те, що вказана земельна ділянка перебуває у нього в постійному користуванні й таке не вчинило жодних дій, щоб у законний спосіб передати земельну ділянку у користування (наприклад, дій щодо отримання згоди на її передачу в користування іншому підприємству (ПП «РОМА) у Жовківській міській раді, виділу чи поділу цієї ділянки з присвоєнням нового кадастрового номеру тощо), враховуючи обставини відсутності повноважень у ОСОБА_1 у момент підписання Договору неможливо стверджувати про те, що Договір оренди від 02.01.2018 був укладений, а тому й позов не може бути задововлений.

Також, відповідач зазначає, що Господарським судом Львівської області триває розгляд справи № 27/55(914/319/24) за позовом Жовківської міської ради до Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» про припинення права користування земельної ділянкою, у якій ПП «РОМА» залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Позивача й предметом розгляду якої й буде встановлення описаних вище обставин щодо законності розпорядження земельною ділянкою, що була передана позивачу в постійне користування.

03.02.2025 в системі «Електронний суд» позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких вказує, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі № 27/55 (914/536/23) набрало законної сили не 08.05.2024, як зазначає відповідач, а 19.06.2024 у зв`язку із ухваленням постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 27/55 (914/536/23), що однак жодним чином не впливає на обґрунтованість позовних вимог.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у договорі оренди від 02.01.2018 чітко визначено строки виконання зобов`язань із внесення орендних платежів. Самі по собі невизнання чи незгода боржника із наявністю у нього грошового зобов`язання, в тому числі розгляд справи в суді, є лише суб`єктивним ставленням боржника до юридичного факту існування грошового зобов`язання та жодним чином не впливає на визначення строку виконання зобов`язання, який встановлюється в договорі.

Щодо укладення договору оренди від 02.01.2018 позивач посилається на те, що земельна ділянка площею 3,9 га, на якій розміщено Жовківський цегельний завод, не належить на праві власності позивачу, а тому не є частиною належного позивачу цілісного майнового комплексу Жовківського цегельного заводу, а відтак не була предметом оренди згідно договору. В даному випадку до складу цілісного майнового комплексу - Жовківського цегельного заводу входять виробничий корпус цегельного заводу першої черги з відповідними автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання. В договорі оренди від 02.01.2018 відсутні умови щодо прав на земельну ділянку. Отже, відповідач на підставі прямої вказівки закону (ст. 796 ЦК України) в силу укладення договору оренди від 02.01.2018 набув права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, без необхідності будь-якої окремої вказівки на це в договорі. Крім того, на підставі ч. 3 ст. 796 ЦК України вважається, що власник земельної ділянки відповідна територіальна громада в особі Жовківської міської ради погодилась на набуття відповідачем права користування земельною ділянкою. Позивач вказує на те, що безпосередньо не надавав згідно з договором позивачу в оренду земельну ділянку, а відповідач набув права користуватися земельною ділянкою в силу закону за згодою територіальної громади в особі Жовківської міської ради, яка презюмується.

Обставини справи встановлені судом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами частин 1-3 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2018 між Спільним українсько-німецьким підприємством фірмою „Тристалко у формі ТзОВ та Приватним підприємством Рома, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.

Згідно з п. 2.1 договору за користування орендованим майном орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 145 833,34 грн без ПДВ. Загальна суму цього договору становить 3 350 000,00 грн. Відповідно до п. 2.2 договору орендна плата проводиться орендарем щомісячно шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем оплати.

Згідно з п. 3.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у п. 3.2 цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.2 договору майно повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем за актом приймання-передачі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання даного договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін на скріплюється печатками, і є складовою та невід`ємною частиною даного договору, визначений як додаток №1.

Підтвердженням наявності майна за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17 є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.03.2021 за №247309005. Копія вказаної інформаційної довідки долучена позивачем до позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018 передав відповідачу в оренду цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, що знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17. У п. 3 акта зазначено, що технічний стан майна у момент його передачі є задовільний та такий, що відповідає технічним та санітарним вимогам. Ніяких зауважень або вимог від орендаря до орендодавця немає. Акт приймання-передачі від 02.01.2018 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб. Копія акта долучена до позовної заяви.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідач вважає, що договір оренди від 02.01.2018 є неукладеним.

Вказане твердження відповідача не обґрунтованим з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі №27/55(914/208/21), яке набрало законної сили, встановлено як факт укладення договору оренди від 02.01.2018 і передачу майна в оренду за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018, тобто виникнення та існування договірних відносин між сторонами, наявність обов`язку відповідача сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що згідно з умовами п.2.2 договору:

орендна плата за січень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.02.2019;

орендна плата за лютий 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.03.2019;

орендна плата за березень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.04.2019;

орендна плата за квітень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.05.2019;

орендна плата за травень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.06.2019;

орендна плата за червень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.07.2019;

орендна плата за липень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.08.2019;

орендна плата за серпень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.09.2019;

орендна плата за вересень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.10.2019;

орендна плата за жовтень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.11.2019;

орендна плата за листопад 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.12.2019;

орендна плата за грудень 2019 в сумі 145 833,34 грн підлягала сплаті не пізніше 05.01.2020.

Рішенням Господарського суду від 07.02.2024 у справі № 27/55(914/536/23), яке набрало законної сили, встановлено як факт укладення договору оренди від 02.01.2018 і передачу майна в оренду за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018, тобто виникнення та існування договірних відносин між сторонами, наявність обов`язку відповідача сплачувати орендну плату. Також, цим рішенням встановлено існування грошових зобов`язань відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати за січень 2019 грудень 2019, розміри таких зобов`язань, строки їх виконання та наявність заборгованості. Відповідно до вказаного рішення стягнуто з Приватного підприємства Рома на користь Спільного українсько-німецького підприємства Тристалко у формі ТзОВ 1 750 000,08 грн заборгованості та 26 250,00 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 в задоволенні вимог апеляційної скарги ПП Рома відмовлено. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у справі №27/55 (914/536/23) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15.10.2024 касаційну скаргу Приватного підприємства «Рома» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 27/55 (914/536/23) залишено без змін.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем станом на 06.08.2024 не погашено заборгованість з орендної плати, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2024 у № 27/55(914/536/23). Позивач просить стягнути з відповідача 265 017,14 грн 3% річних за період з 06.02.2019 по 06.08.2024. Також, просить стягнути з відповідача 1 078 583,98 грн втрат від інфляції за період з лютого 2019 по липень 2024. Позивач здійснює вказані нарахування з моменту прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором оренди від 02.01.2018.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що розрахунок 3% річних та втрат від інфляції має бути проведений з моменту прийняття Західним апеляційним господарським судом постанови у справі № 27/55(914/536/23), якою рішення Господарського суду Львівської області у вказаній справі від 07.02.2024 залишено без змін, а саме, з 08.05.2024, оскільки саме з цього дня судове рішення конкретизувало зміст та обсяг грошових зобов`язань ПП «РОМА». Відповідач посилається на те, що хоча і не визнає позов у повному обсязі, проте для повного й об`єктивного судового розгляду вважає за доцільне навести свої контррозрахунки штрафних санкцій, які додаються до цього відзиву у додатках і згідно яких розмір 3% річних складатиме 13 913,94 грн, а інфляційні втрати 49 231,00 грн.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних тверджень відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ч.4 ст. 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору оренди від 02.01.2018 передбачено, що орендна плата проводиться орендарем щомісячно шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем оплати.

Таким чином, у договорі оренди від 02.01.2018 чітко визначено строки виконання зобов`язань із внесення орендних платежів. Судове рішення про стягнення основного боргу не створює, а засвідчує існування невиконаного у встановлений договором строк зобов`язання, яке на підставі рішення суду підлягатиме примусовому виконанню. Правовідносини між сторонами у даному випадку виникли на підставі договору оренди від 02.01.2018.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Судом перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, визнано його арифметично правильним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 265 017,14 грн 3 % річних та 1 078 583,98 грн втрат від інфляції є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до положень п. 9 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 16 123,22 грн.

У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку розрахунок суми судових витрат позивачем зазначено, що витратами, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи є судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 27 500,00 грн. Представником позивача в судовому засіданні до завершення судових дебатів зазначено, що ним будуть подані докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська обл., Львівський р-н, м. Рава-Руська, вул. Воїнів УПА, буд. 42 А; код ЄДРПОУ 22357406) на користь Спільного українсько-німецького підприємства фірма «Тристалко» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (80300, Львівська обл., Львівський р-н., м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17; код ЄДРПОУ 14338335) 265 017,14 грн 3 % річних, 1 078 583,98 грн втрат від інфляції та 16 123,22 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 18.02.2025 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чорній Л.З.

Суддя Чорній Л.З.