Рішення

від 05.02.2025 по справі 916/2696/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2696/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10, код ЄДРПОУ окружної прокуратури відсутній, код ЄДРПОУ Одеської обласної прокуратури - 03528552)

до відповідача-1: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

відповідача-2: Приватного підприємства "Композит Д.А." (65038, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса (Євгена Чикаленка), буд. 43, код ЄДРПОУ 43228948)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки

за участю представників учасників справи:

прокурор: Олена Шафарчук

від відповідача-1: Олена Асташенкова

від відповідача-2: Євген Якових

Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів Одеської міської ради та Приватного підприємства "Композит Д.А." про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 та договору оренди землі № 3215 від 28.12.2020 в порушення ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, поза процедурою земельних торгів, відведено в орендне користування ПП "Композит Д.А." земельну ділянку комунальної власності площею 0,2923 га з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку, в той час, як ПП "Композит Д.А." мало право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів виключно для обслуговування та експлуатації існуючих складських приміщень та площею, на якій такі приміщення безпосередньо розташовані.

Ухвалою від 20.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.07.2024, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи, вирішено інші процесуальні питання.

17.07.2024 від відповідача-2 ПП "Композит Д.А." надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

У підготовчому засіданні 17.07.2024 ухвалено про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву до 11.09.2024.

30.07.2024 прокурором подано відповідь на відзив відповідача-2.

20.08.2024 відповідачем-1 Одеською міською радою подано відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

02.09.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

11.09.2024 до суду від відповідача-2 надійшли пояснення разом з додатковими доказами та клопотанням про поновлення строку на їх подання.

Ухвалою від 11.09.2024 задоволено клопотання Одеської міської ради про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, поновлено строк та прийнято відзив до розгляду; задоволено клопотання Приватного підприємства "Композит Д.А." про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, поновлено строк та прийнято відзив до розгляду; з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки, відкладено підготовче засідання на 09.10.2024.

08.10.2024 прокурором подано заперечення на клопотання відповідача-2 про долучення доказів та додаткові пояснення разом з клопотанням про поновлення строку на подання доданих до пояснення доказів.

09.10.2024 ПП "Композит Д.А." подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи висновку судової земельно-технічної експертизи разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.

В судовому засіданні 09.10.2024 оголошено перерву до 30.10.2024.

21.10.2024 від прокурора надійшло заперечення на клопотання відповідача-2 про долучення доказів.

30.10.2024 відповідачем-2 подано до суду додаткові пояснення.

Ухвалою від 30.10.2024 задоволено клопотання Приватного підприємства "Композит Д.А." про поновлення строку на подання пояснень від 11.09.2024 та доказів, поновлено строк на подання пояснень від 11.09.2024 і доказів, прийнято їх до розгляду; задоволено клопотання Приватного підприємства "Композит Д.А." про поновлення строку на подання доказів, поновлено Приватному підприємству "Композит Д.А." строк на подання доказів та прийнято докази, подані разом з клопотанням від 09.10.2024, до розгляду; задоволено клопотання Приватного підприємства "Композит Д.А." про поновлення строку на подання пояснень від 30.10.2024 і доказів, поновлено строк на подання пояснень від 30.10.2024 і доказів, та прийнято їх до розгляду; задоволено клопотання Київської окружної прокуратури м. Одеси про поновлення строку на подання пояснень від 30.10.2024 і доказів, поновлено Київській окружній прокуратурі м. Одеси строк на подання пояснень від 30.10.2024 і доказів, та прийнято їх до розгляду; закрито підготовче провадження у справі №916/2696/24 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.11.2024.

В судовому засіданні 20.11.2024 оголошено перерву до 11.12.2024.

В судовому засіданні 11.12.2024 оголошено перерву до 25.12.2024.

В судовому засіданні 25.12.2025, з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ухвалено про розгляд справи у розумні строки та оголошено перерву до 23.01.2025.

В судовому засіданні 23.01.2025 оголошено перерву до 05.02.2025.

04.02.2025 відповідачем-2 подано додаткові пояснення щодо наявності оригіналів документів.

В судове засідання 05.02.2025 з`явились прокурор та представники відповідачів.

Прокурор підтримала позовні вимоги, просить їх задовольнити.

Представники відповідачів позовні вимоги вважають необґрунтованими, просять відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні оглянуто оригінали Договору купівлі-продажу від 16.09.1993, укладеного між КСП "НИВА" і НВФ "Вторкомпозит", та Технічного паспорту на складське приміщення НВФ "Вторкомпозит", розташованого в м.Одеса, по вул.Вільямса, 43.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.02.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме, Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 року у справі "Менчинська проти росії").

Суд враховує, що абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В даному випадку прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Так, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу, суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Предметом даного спору є визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надання її в оренду ПП "Композит Д.А."; визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 28.12.2020 між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А.", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №3215 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43; припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261354151101) шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 39961071 від 28.12.2020); зобов`язання ПП "Композит Д.А." повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому ПП "Композит Д.А." одержало її в оренду.

Як зазначає прокурор, внаслідок незаконного надання у користування земельної ділянки було порушено вимоги земельного законодавства та майнові інтереси Одеської міської територіальної громади, а уповноважений державою орган - Одеська міська рада, сам є порушником цих інтересів, тому остання виступає відповідачем у справі.

Інший орган, у якого наявні повноваження на звернення до суду у даних правовідносинах з таким позовом, відсутній.

Отже, у цій справі прокурор звернувся з позовом, спрямованим на захист інтересів держави від стверджуваного прокурором порушення, в тому числі з боку Одеської міської ради.

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; а також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Поряд із цим, таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас, доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Отже, з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі протиправного надання у користування суб`єкту господарювання органом місцевого самоврядування земельної ділянки.

З огляду на стверджуване порушення Одеською міською радою інтересів держави прокурор правильно визначив її відповідачем у цій справі.

Щодо наявності / відсутності іншого компетентного органу, який міг звернутися до суду для захисту інтересів держави, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 ЦК України та 152 ЗК України.

Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Якщо виходити з обставин цієї справи, Держгеокадастр у спірних правовідносинах виконує функції державного контролю.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" має загальний характер. Повноваження Держгеокадастру як органу виконавчої влади визначаються відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Абзацом п`ятим статті 152 ЗК України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до абзаців першого - третього пункту "а", абзацу першого та другого пункту "б" частини першої статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Згідно з абзацом дев`ятим статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до пункту 1 Положення від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 51 Положення від 14.01.2015 №15, зокрема, встановлено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.

Водночас, статтею 152 ЗК України, статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 51 Положення від 14.01.2015 №15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор.

Таким чином, з огляду на заявлені прокурором вимоги у цій справі, в тому числі вимоги про визнання недійсним рішення Одеської міської ради, їх обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив Одеську міську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Обґрунтовуючи позовну заяву прокурор стверджує, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, Київською окружною прокуратурою міста Одеси виявлено порушення вимог законодавства та інтересів територіальної громади міста Одеси під час надання в оренду земельної ділянки у позаконкурентний спосіб.

Так, внаслідок розгляду клопотання Приватного підприємства "Композит Д.А." Одеською міською радою прийнято рішення №5436-VII від 30.10.2019, яким ПП "Композит Д.А." надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса (нині - вул. Євгена Чикаленка), 43, цільове призначення - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

У подальшому, рішенням Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166), 0,2923 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, та надано ПП "Композит Д.А." вказану земельну ділянку в оренду на 10 років із цільовим призначенням - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

На підставі цього рішення між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А." 28.12.2020 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2923 га, з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за№ 3215 (далі - договір оренди № 3215 від 28.12.2020).

Відомості про право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.12.2020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261354151101, рішення про державну реєстрацію речових прав № 55977851 від 28.12.2020).

Таким чином, на підставі рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 та договору оренди землі №3215 від 28.12.2020 ПП "Композит Д.А." набуто право оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Аналізом змісту орендних правовідносин, порядку передачі вищевказаної земельної ділянки в оренду, прокурором встановлено, що рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 є незаконним та підлягає скасуванню, договір оренди землі № 3215 від 28.12.2020 - визнанню недійсним, речове право оренди - припиненню, а земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 - поверненню територіальній громаді міста Одеси з огляду на наступне.

Так, ПП "Композит Д.А." 09.10.2019 звернулося з клопотанням до Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки площею 0,3500 га, в якому зазначило, що йому на праві власності належать складські приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43. У клопотанні ПП "Композит Д.А." просило надати в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 0,35 га за вищевказаною адресою для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. До клопотання про надання дозволу на відведення в оренду земельної ділянки ПП "Композит Д.А." було долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, у клопотанні ПП "Композит Д.А." відсутні будь-які вказівки на передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування існуючого та належного йому на праві власності складського приміщення, площею 460,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, яке набуто останнім перед поданням заяви до міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, за твердженням прокурора, майбутнім землекористувачем ПП "Композит Д.А." прямо визначено свій майновий інтерес в отриманні в оренду вищевказаної земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ПП "Композит Д.А." на праві приватної власності належать складські приміщення, загальною площею 460,4 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 на підставі: акту приймання-передачі нерухомого майна, б/н від 13.09.2019, видавник: Науково-виробнича фірма "Вторкомпозит" та ПП "Композит Д.А."; протоколу № 2 від 18.09.2019, видавник: ПП "Композит Д.А."; протоколу №1 від 12.09.2019, видавник: ПП "Композит Д.А.". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1920375751101.

У подальшому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.10.2019 зареєстровано зміни до розділу (рішення державного реєстратора за №49158274), а саме додано документи: довідку №1014 від 08.10.2019, видавник: ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т"; технічний паспорт б/н від 08.10.2019, видавник: ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т".

Згідно з технічним паспортом б/н від 08.10.2019, виданим ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т" на складські приміщення по вул. Академіка Вільямса, 43 в м. Одесі, складські приміщення є одноповерховими з підвалом, площа першого поверху - 331,2 кв.м, площа підвального поверху - 129,2 кв.м, загальна площа приміщення - 460,4 кв.м.

Зі змісту довідки №1014 від 08.10.2019, виданої ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т", слідує, що в результаті проведення робіт з поточної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, встановлено, що склад наявних на об`єкті споруд не відповідає переліку згідно з правовстановлюючою документацією. Так, на земельній ділянці наявна огорожа (зазначена в технічному паспорті, виконаному ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т" станом на 08.10.2019 під № 4), яка раніше не була інвентаризована.

Фактичний склад будівель та споруд зазначено в технічному паспорті, виконаному ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т" станом на 08.10.2019.

Прокурор зауважує, що з даних загальнодоступної програми "Google Earth Pro" в он-лайн режимі за допомогою функції перегляду супутникових знімків у різних часових діапазонах можна пересвідчитись у тому, що огорожа, розташована на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 , збудована у період часу з серпня 2019 по квітень 2020 року, відповідно до супутникових знімків. До вказаного періоду була відсутня огорожа на вказаній земельній ділянці та знаходились дерева.

З вказаного, на думку прокурора, вбачається, що ПП "Композит Д.А." самовільно збудовано огорожу, яка фактично є самочинним будівництвом на самовільно зайнятій земельній ділянці територіальної громади м. Одеси, яка станом на період встановлення огорожі не була відведена у користування (під будівництво) підприємству. Вказане будівництво огорожі, нібито, узаконено шляхом проведення технічної інвентаризації у 2019 році та зазначення ії у технічному паспорті, виконаному ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т" станом на 08.10.2019.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси, самостійне визначення розміру земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ПП "Композит Д.А." шляхом самочинного будівництва огорожі, на переконання прокурора, свідчить про намір ПП "Композит Д.А." отримати у користування земельну ділянку більшої площі, ніж необхідна для обслуговування належних ПП "Композит Д.А." на праві власності складських приміщень, поза процедурою земельних торгів.

Так, за наслідками розгляду клопотання ПП "Композит Д.А." про відведення земельної ділянки, Одеською міською радою прийнято рішення №5436-VII від 30.10.2019, яким надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, цільове призначення - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Прокурор зауважує, що це рішення також не містить будь-якої згадки про передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування належних ПП "Композит Д.А." на праві власності складських приміщень площею 460,4 кв.м по вул. Академіка Вільямса, 43 у м. Одесі, а прямо зазначає її цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Тобто, вбачається, що мета використання земельної ділянки інша, аніж експлуатація існуючої будівлі.

В подальшому, на замовлення ПП "Композит Д.А." у 2020 році ТОВ "Земельне кадастрове бюро" (договір №139/19 від 12.11.2019) розроблено "Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А", цільове призначення - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса. 43.

Вищевказаним проєктом визначено, що запроєктована до відведення земельна ділянка складає 0,2923 га, відводиться виключно для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а не для мети, пов`язаної з обслуговуванням існуючих складських приміщень.

Відповідно до пояснювальної записки до вищевказаного проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Композит Д.А.", на земельній ділянці розташовані складські приміщення, що належать ПП "Композит Д.А." на праві власності, згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна, б/н від 13.09.2019, видавник: Науково-виробнича фірма "Вторкомпозит" та ПП "Композит Д.А."; протоколом № 1 від 12.09.2019, видавник: ПП "Композит Д.А."

В пояснювальній записці до вищевказаного проеєкту землеустрою зазначається про намір відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А." виключно для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, площею 0,2923 га.

Площа першого поверху складських приміщень, що розташовані на вказаній земельній ділянці, складає 331,2 кв.м, площа забудови 429 кв.м, тобто площа відведеної земельної ділянки у 6 разів більше.

Земельну ділянку сформовано як окремий об`єкт прав 19.05.2020, про що до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 віднесено до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, визначено В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Таким чином, формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались на підставі заяви ПП "Композит Д.А." та за проєктом землеустрою, за яким спірну земельну ділянку відведено не для мети, що пов`язана з обслуговуванням існуючого об`єкту - складських приміщень, а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Прокурор наголошує, що в усіх документах, що супроводжують процес розроблення та погодження проєекту землеустрою, відображено цільове призначення земельної ділянки площею 0,2923 га, яка передається, - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

У подальшому рішенням Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166), площею 0,2923 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 , та надано ПП "Композит Д.А." вказану земельну ділянку в оренду на 10 років, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Отже, Одеська міська рада, затверджуючи проєкт землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки ПП "Композит Д.А.", прямо передбачала цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, не згадуючи про мету обслуговування існуючих складських приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 .

При цьому прокурор наполягає, що орган місцевого самоврядування, передаючи поза процедурою земельних торгів в оренду земельну ділянку у зв`язку з розташуванням на ній існуючих житлових будинків, міг та був зобов`язаний визначити у своїх рішеннях та у оспорюваному договорі оренди землі вид використання земельної ділянки саме для обслуговування існуючих житлових будинків.

Також прокурор зазначає, що площа земельної ділянки, яка надана ПП "Композит Д.А." в оренду, більш ніж у 6 разів перевищує площу (згідно експлікації земельних угідь) нерухомого майна, яке на ній розташоване.

З розшифровки земель по користувачах та угіддях, приведеної в експлікації земельних угідь проєкту землеустрою вбачається, що капітальна багатоповерхова забудова на земельній ділянці, яка відводиться, займає площу 0,0429 га, тимчасова - 0,0002 га, під проїздами - проходами та площадками - 0,2492 га.

Отже, питома вага загальної площі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, яка зайнята капітальною будівлею, згідно з проєктом землеустрою самого землекористувача, становить 0,0429 га, тобто 15% від загальної площі земельної ділянки, яка відводиться в оренду.

Аналізуючи місцерозташування складських приміщень на відведеній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 , прокурор робить висновок про те, що площа земельної ділянки, необхідної для обслуговування існуючих приміщень, є значно меншою, ніж була відведена в оренду ПП "Композит Д.А.", оскільки приміщення розміщені лише у правому куті земельної ділянки, компактно, в одному місці, з площею забудови - 0,0429 га. Інша частина земельної ділянки є вільною від забудови.

Зазначені обставини, на переконання прокурора, вказують на неспівмірність площі земельної ділянки, яка відводиться в оренду, порівняно з площею розташованих на ній складських приміщень, оскільки розмір земельної ділянки необгрунтовано, більш ніж у 6 разів перевищує площу забудованих (згідно експлікації земельних угідь) капітальною будівлею земель.

Прокурор зауважує, що ПП "Композит Д.А." мало право звернутися до міської ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності складських приміщень (будівлі) площею 460,4 кв.м, розташованих на земельній ділянці, у розмірі, необхідному для безпосереднього обслуговування цієї будівлі.

Також прокурор зазначає, що на момент набуття у власність ПП "Композит Д.А." складських приміщень загальною площею 460,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 , земельна ділянка під нерухомим майном відповідача не була сформована. Право користування на спірну земельну ділянку площею 0,2923 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна - Науково-виробничою фірмою "Вторкомпозит", а тому у подальшому не міг відбутися перехід такого права до ПП "Композит Д.А.".

Тобто, спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав до передачі у оренду ПП "Композит Д.А." не існувало, її формування відбувалося вперше, у зв`язку із чим не могло виникнути і правового зв`язку між нерухомим майном та саме спірною земельною ділянкою.

На думку прокурора, наміри Одеської міської ради та ПП "Композит Д.А." були спрямовані на передачу земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що є новим будівництвом, а наявність на земельній ділянці об`єкта нерухомості, який, згідно з проєктом земелеустрою, займає лише 0,0429 га або 15 % від загальної площі земельної ділянки, використано лише як формальний привід для уникнення проведення процедури земельних торгів.

З наведених фактичних обставин випливає, що усупереч вимог ст.ст. 124, 134 ЗК України, без застосування процедури земельних торгів Одеською міською радою рішенням №6636-УІІ від 16.09.2020 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надання її в оренду ПП "Композит Д.А." на підставі договору оренди землі №3215 від 28.12.2020 ПП "Композит Д.А." передано у користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (цільове призначення - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку).

Прокурор наполягає, що оспорюване рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 прийнято з грубими порушеннями вимог законодавства, а саме: ч.ч. 1, 2 ст. 120, ч.ч. 1, 2 ст. 124, п. 1 ч. 2 ст. 134 та ч. 1 ст. 135 ЗК України, ст. 377 ЦК України, а тому, відповідно до ст. 21, 393 Цивільного кодексу України, підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.

В свою чергу, у зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 між відповідачами укладено договір оренди землі № 3215 від 28.12.2020, зазначений договір підлягає визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного рішення, а також у зв`язку з його невідповідністю закону.

Також, у разі визнання оспорюваного правочину недійсним, необхідним є застосування наслідків його недійсності, а саме повернення земельної ділянки територіальній громаді міста Одеси та припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на вказану земельну ділянку.

Таким чином, на переконання прокурора, порушені права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Одеси підлягають захисту шляхом визнання незаконним рішення Одеської міської ради № 6636-VII від 16.09.2020 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надання її в оренду ПП "Композит Д.А.", визнання недійсним договору оренди № 3215 від 28.12.2020, укладеного між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А.", припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на вказану земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та повернення територіальній громаді міста Одеси земельної ділянки площею 0,2923 га по вул. Академіка Вільямса, 43 у м. Одесі (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166).

Не погоджуючись з позицією прокурора відповідач-1 Одеська міська рада у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначає, що спірне рішення від 16.09.2020 №6636-VII "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 , та надання її в оренду Приватному підприємству "Композит Д.А." було прийнято на підставі п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12, ч. 5 ст. 20, ст.ст. 123, 124, ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України, Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" та на підставі розгляду проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ "Земельне кадастрове бюро", проєкту договору оренди землі між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А.".

Зауважує, що ПП "Композит Д.А.", починаючи з 20.09.2019, є власником складських приміщень площею 460,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43. Вказані приміщення розташовані на земельній ділянці, яка оскаржуваним рішенням міськради передана останньому в оренду. В свою чергу, розташування на спірній земельній ділянці належного ПП "Композит Д.А." нерухомого майна зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, та, як наслідок, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки.

Також відповідач-1 зауважує, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Композит Д.А." повністю відповідає вимогам законодавства та містить всі передбачені законодавством погодження, що і не спростовується у позові.

В свою чергу, Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради та Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області за результатами розгляду відповідного проєкту землеустрою погодили його та встановили за можливе надання земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 в оренду ПП "Композит Д.А." терміном на 10 років, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (висновки Департаменту від 27.02.2020 № 01-11/966-36 та Головного управління від 23.04.2020 № 8449/82-20).

Таким чином, на переконання відповідача-1, з урахуванням всіх вищенаведених фактичних обставин та положень чинного законодавства України у Одеської міської ради були відсутні законні підстави для відмови ПП "Композит Д.А." у затверджені проєкту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду.

При цьому, позиція прокурора щодо необхідності продажу права оренди на спірну земельну ділянку на торгах, тобто, іншим особам, при наявності на ній об`єктів нерухомості, які перебувають у приватній власності ПП "Композит Д.А.", не може бути реалізована в дійсності та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Крім того, рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6636-VII "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, та надання її в оренду ПП "Композит Д.А." вже було реалізоване та вичерпало дію укладенням відповідного договору оренди.

З огляду на зазначене, оспорювання вказаного рішення міськради не призведе до захисту інтересів позивача, тому в задоволенні цієї вимоги прокуратури суд повинен відмовити.

Щодо доводів прокурора про перевищення площі земельної ділянки порівняно з площею об`єктів нерухомості, відповідач-1 вважає, що ключову роль у питанні надання земельної ділянки в користування відіграє саме проєкт землеустрою (технічна документація із землеустрою), за яким таку ділянку було відведено у користування, саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Площа земельної ділянки, яка підлягає передачі в оренду визначається саме під час розробки проєкту землеустрою та під час його погодження відповідними органами, у відповідності до матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проєктування.

Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться.

Одеська міська рада звертає увагу, що Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону № 104 від 26 квітня 2019 року, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.96 № 173, не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставлять площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходиться.

За наведеного, доводи прокурора про перевищення площі земельної ділянки порівняно з площею об`єктів нерухомості, які належать на праві власності ПП "Композит Д.А.", вважає незаконними та необґрунтованими.

Також зазначає, що оскаржуване рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6636-VII є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в користування (оренду); не регулює певний вид суспільних відносин; адресоване виключно ПП "Композит Д.А.". Таким чином, оскільки Київська окружна прокуратура м.Одеси не є учасником (суб`єктом) правовідносин стосовно прийняття Одеською міською радою вищевказаного рішення щодо відведення земельної ділянки та надання її в користування ПП "Композит Д.А.", то оскаржуване рішення відповідача не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення до суду із цим позовом.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 28.12.2020 №3215, укладеного між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А.", відповідач-1 зауважує, що прокурор у своєму позові зазначає про те, що "у зв`язку з тим, що на підставі незаконного рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6636-VII між відповідачами укладено договір оренди землі від 28.12.2020 №3215, зазначений договір підлягає визнанню недійсним як похідний правочин від оскаржуваного рішення, а також у зв`язку з його невідповідністю закону з підстав, які викладені у позові". Однак, відповідач-1 звертає увагу, що на момент укладення між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А." договору оренди землі від 28.12.2020 №3215, рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 №6636-VII "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0, 2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, та надання її в оренду Приватному підприємству "Композит Д.А." було чинним та не скасованим у судовому порядку.

Тобто, порушення норм земельного законодавства, що нібито були допущені під час прийняття вищевказаного рішення Одеської міської радою (як стверджує прокурор) про надання спірної земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А.", не були встановлені рішеннями суду, тому застосування до даних правовідносин ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є незаконним та неправомірним.

Враховуючи те, що Одеська міська рада виключно в межах наданих їй законодавством України повноважень та з урахуванням нормативно встановлених вимог щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 розпорядилась нею на підставі чинного та не скасованого у судовому порядку рішення, відповідна вимога прокурора є необґрунтованою, незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на земельну ділянку, Одеська міська рада зазначає, що означена вимога є похідною від основних вимог, зазначених у позові. З урахуванням того, що позовні вимоги прокурора про скасування рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 № 6636-VII та визнання недійсним договору оренди землі від 28.12.2020 №3215 є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, відповідач-1 вважає позовну вимогу щодо припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації - безпідставною.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0, 2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166) у стані не гіршому порівняно з тим, у якому ПП "Композит Д.А." одержало її в оренду, відповідач-1 зауважує, що спірна земельна ділянка не вибувала з володіння власника - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, незважаючи на наявність укладеного договору оренди землі.

Крім того зазначає, що в даному випадку Одеську міську раду, на користь якої прокурор просить зобов`язати ПП "Композит Д.А." повернути спірну земельну ділянку, визначено в якості відповідача. При цьому, зобов`язання одного відповідача виконати певні дії на користь іншого відповідача господарським процесуальним законодавством не передбачено, що, у сукупності з усім вищенаведеним, зумовлює безпідставність відповідної позовної вимоги.

Обґрунтовуючи свою позицію у спорі відповідач-2 Приватне підпиємство "Композит Д.А." зазначає наступне.

Як на підставу протиправності рішення Одеської міської ради №6636-VІІ від 16.09.2020 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2923 га, за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надання її в оренду ПП "Композит Д.А." прокурор посилається на те, що надання у користування підприємству спірної земельної ділянки відбулося з порушенням вимог ЗК України, а саме без дотримання процедури проведення земельних торгів (без аукціону). Також, прокурор вказує, що площа земельної ділянки, яку передано підприємству в оренду, майже в 6 разів перевищує забудованих капітальною будівлею земель.

Втім, на думку відповідача-2, відповідні аргументи прокурора є необґрунтованими та помилковими, з огляду на наступне.

Так, починаючи з 20.09.2019 ПП "Композит Д.А." є власником складських приміщень, загальною площею 460,4 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1920375751101).

Враховуючи, що земельна ділянка не була сформована попереднім власником Науково-виробничою фірмою "Вторкомпозит" (Мале підприємство), який був власником відповідних приміщень ще з 16.09.1993, одразу після набуття права власності на нерухоме майно, 09.10.2019 ПП "Композит Д.А." звернувся до Одеської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації з відводу земельної ділянки площею до 0,3500 га на умовах довгострокової оренди із цільовим призначенням В02.03 (Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, так як відповідно до Зонінгу Генерального плану м.Одеси дана земельна ділянка віднесена до Зони Ж-4 - багатоквартирна житлова забудова (зона багатоквартирної житлової забудови).

Рішенням Одеської міської ради від 30.10.2019 №5436-VІІ ПП "Композит Д.А." надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, та 19.05.2020 земельну ділянку сформовано як окремий об`єкт прав, про що до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166.

В подальшому, рішенням Одеської міської ради №6636-VІІ від 16.09.2020 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166), площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надано ПП "Композит Д.А." вказану земельну ділянку в оренду на 10 років.

28.12.2020 між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А." укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 , для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку строком на 10 років, з умовою про його поновлення на такий самий строк і на таких самих умовах, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., в реєстрі за № 3215, право оренди зареєстровано 28.12.2020 за № 39961071.

Тобто, процедурі передачі в оренду Одеською міською радою до ПП "Композит Д.А." за оспорюваним рішенням від №6636-VІІ від 16.09.2020 земельної ділянки передувало набуття ПП "Композит Д.А." у власність нерухомого майна: складських приміщень, загальною площею 460,4 кв.м. та формування земельної ділянки як окремого об`єкту прав, так як вона не була сформована попереднім власником.

Таким чином, зазначений вище комплекс дій ПП "Композит Д.А.", які були направлені на отримання в оренду земельної ділянки під існуючою забудовою (на момент придбання якої земельна ділянка була несформована попереднім власником) є послідовними, логічними та зрозумілими, відповідають вимогам законодавства, не порушують жодний його припис.

За наведеного відповідач-2 наполягає, що розташування на спірній земельній ділянці належного ПП "Композит Д.А." нерухомого майна (складських приміщень) зумовлює застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України, виключає застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при продажу права на оренду спірної земельної ділянки, що спростовує помилкові доводи прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси про протилежне.

Щодо не співмірності площі земельної ділянки, то ПП "Композит Д.А." зазначає, що прокурором належними доказами не доведено порушення Одеською міською радою принципу раціонального використання землі у зв`язку з наданням земельної ділянки надмірною площею та для цілей, які не відповідають її функціональному призначенню. Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

На переконання відповідача-2, прокурор мав довести очевидну неспівмірність між об`єктом нерухомого майна та розміром земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування такого об`єкта. В той же час, процес доведення в цьому випадку може здійснюватися з урахуванням, але не виключно: цільового та функціонального призначення об`єкту нерухомого майна; фактичного землекористування, яке склалось на момент придбання такого майна; Державних будівельних норм (за їх наявності) щодо мінімальних розмірів земельної ділянки (з огляду на вимоги санітарного, архітектурного, екологічного, протипожежного законодавства тощо); вимог раціонального землекористування; існуючої містобудівної документації; інших істотних факторів.

Однак, прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси всупереч вимогам законодавства та актуальній судовій практиці: не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі; не зазначено норми права, що не враховані Одеською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення; не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення обрахунку площі земельної ділянки необхідної для обслуговування нерухомого майна, що має визначатися виходячи з площі нерухомого майна, функціонального використання та інших умов відповідно до норм містобудування та санітарних норм і правил, яка на думку прокурора є завищеною і повинна обчислюватись в конкретно зазначеному випадку.

Щодо цільового призначення земельної ділянки, яка надається для обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, відповідач-2 зазначає наступне.

Так, у позовній заяві прокурор як на одну із підстав для задоволення позовних вимог зазначає про те, що у клопотанні ПП "Композит Д.А." про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки відсутні будь-які вказівки на передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування існуючого та належного йому на праві власності складського приміщення площею 460,4 кв.м.

Підприємство зазначає, що відповідні твердження щодо відсутності в клопотанні ПП "Композит Д.А." про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки будь-якої вказівки на передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування існуючого та належного йому на праві власності складського приміщення площею 460,4 кв.м., є правдивими.

В той же час звертає увагу, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають лише право, а не обов`язок зазначати вид використання земельної ділянки: або для обслуговування будівель та споруд або для будівництва, зокрема, шляхом зазначення відповідних обмежень при прийнятті відповідних рішень про надання земельної ділянки у власність або користування та/ або укладення відповідних договорів.

В свою чергу, ПП "Композит Д.А." при зверненні до Одеської міської ради із заявою про дозвіл на розробку технічної документації з відводу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди, укладення договору оренди, керувався не тільки положеннями ЗУ "Про оренду землі", а і презумпцією правомірності рішень органу місцевого самоврядування, який в силу принципу законності, закріпленому в ст. 4 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно мав дотриматись всіх необхідних вимог чинного законодавства при винесенні своїх рішень та подальшому укладенні договору оренди землі з ПП "Композит Д.А.".

Отже, на переконання відповідача-2, дії ПП "Композит Д.А." є цілком логічними та зрозумілими, відповідають вимогам законодавства, не порушують жодний його припис, а відтак надумані прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси аргументи для визнання рішення Одеської міської ради незаконним, а договору оренди землі недійсним, не можуть бути підставою для втручання у майнові права ПП "Композит Д.А." та позбавлення його права оренди.

Тому, навіть у випадку змін законодавства та судової практики у спірних правовідносинах, такі зміни не можуть спричиняти визнання недійсними документів, прийнятих, зокрема, й державними органами, раніше, до виникнення відповідних змін, так як закон не має зворотної сили. Такі зміни можуть застосовуватися виключно до відносин, які виникли після набрання змін законодавства, зміни судової практики у подібних правовідносинах.

Таким чином, навіть в разі якщо Одеською міською радою було допущено порушення закону, то виправлення таких порушень не може бути здійснено за рахунок ПП "Композит Д.А." у зв`язку з вже усталеною практикою ВС КГС та ЄСПЛ.

Таким чином, на думку відповідача-2, доводи прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси щодо невідповідності процедури передачі земельної ділянки в оренду вимогам земельного законодавства та те, що подальша передача в оренду земельної ділянки мала бути здійснена за наслідками земельних торгів - суперечать реальним обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам. Отже, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2923 га, за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Вільямса, 43 та надання її в оренду ПП "Композит Д.А.".

Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 28.12.2020, припинення речового права оренди, то, оскільки відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2923 га, за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Вільямса, 43 та надання її в оренду ПП "Композит Д.А.", на підставі якого оспорюваний договір оренди було укладено, вказаний правочин є таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним.

Оскільки вимога про припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (номер запису про інше право: 39961071 від 28.12.2020) є похідною вимогою, то остання не підлягає задоволенню з огляду на законність рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020.

За наведеного відповідач-2 позов прокурора вважає необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, ПП "Композит Д.А." на праві приватної власності належать складські приміщення, загальною площею 460,4 кв.м. за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, на підставі наступних документів: протоколу ПП "Композит Д.А." №1 від 12.09.2019; акту приймання-передачі нерухомого майна б/н від 13.09.2019, укладеного між Науково-виробничою фірмою "Вторкомпозит" та ПП "Композит Д.А."; протоколу ПП "Композит Д.А." №2 від 18.09.2019 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1920375751101).

09.10.2019 ПП "Композит Д.А." звернулося до Одеської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації з відводу земельної ділянки площею до 0,3500 га на умовах довгострокової оренди із цільовим призначенням В02.03 (Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням Одеської міської ради від 30.10.2019 №5436-VІІ ПП "Композит Д.А." надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, та у 2020 році на замовлення ПП "Композит Д.А." ТОВ "Земельне кадастрове бюро" (договір №139/19 від 12.11.2019) розроблено Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А.".

У висновку Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради по проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 27.02.2020 № 01-11/966-36 зазначено, що Департамент погоджує межі земельної ділянки та вважає за можливе надання земельної ділянки, площею 0, 2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, в оренду терміном на 10 років, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, земельна ділянка, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, розташована в житловій зоні Ж-4 (зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови).

Одним із переважних видів використання території зони Ж-4 є розташування багатоквартирних від 9-ти до 16-ти поверхових житлових будинків.

Крім того, висновком Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 23.04.2020 №8449/82-20 про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки також був погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А.", цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

В означеному висновку Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області встановило, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А.", цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

В подальшому, спірну земельну ділянку було сформовано як окремий об`єкт прав 19.05.2020, про що до Державного земельного кадастру внесено відповідні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166. Сформовану земельну ділянку віднесено до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки визначено В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням Одеської міської ради №6636-VІІ від 16.09.2020 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166), площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надано ПП "Композит Д.А." вказану земельну ділянку в оренду на 10 років.

28.12.2020 між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А." укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., в реєстрі за № 3215.

За умовами п.1.1 договору, орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV та рішення Одеської міської ради №6636-VІІ від 16.09.2020 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,2923 га, кадастровий номер 5110136900:40:026:0166, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 , для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно п.2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка, площею 0,2923 га, у тому числі по угіддях: багатоповерхова забудова - 0,2923 га.

Відповідно до п.2.2, на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: складські приміщення, що належать ПП "Композит Д.А.", право власності на які зареєстровано 20.09.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Комунальним підприємством "Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради", Одеська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1920375751101, номер запису про право власності: 33343478.

Договір укладено строком на 10 років, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п.3.1 договору).

Земельна ділянка передається в оренду ПП "Композит Д.А." для будівництва і обслуговування багатоквартирного і житлового будинку (п.5.1 договору).

Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - В.02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п.5.2 договору).

Відповідно до п.6.1, об`єкт оренди за цим договором вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

За умовами п.14.1, договір набирає чинності після підписання сторонами та його нотаріального посвідчення. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації цього права відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відомості про право оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.12.2020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2261354151101, рішення про державну реєстрацію речових прав №55977851 від 28.12.2020).

Обґрунтовуючи позов прокурор, в тому числі, посилається на лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 27.02.2024 №01-19/269, відповідно до якого земельні торги з продажу права оренди на спірну земельну ділянку не проводились.

Прокурор наполягає, що ПП "Композит Д.А." мало право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів виключно для обслуговування та експлуатації існуючих складських приміщень та площею, на якій такі приміщення безпосередньо розташовані.

На переконання прокурора, рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надання її в оренду ПП "Композит Д.А." та договір оренди землі № 3215 від 28.12.2020, укладений між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А.", який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., в реєстрі за № 3215, суперечать приписам чинного законодавства, в силу чого спірне рішення підлягає визнанню незаконними та скасуванню, договір визнанню недійсним, речове право оренди ПП "Композит Д.А." підлягає припиненню, а земельна ділянка поверненню територіальній громаді у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому відповідач-2 одержав її в оренду.

За приписами частини 2 статті ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до вимог статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Такі ж положення закріплені в статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з п.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Порядок надання земельних ділянок регулюється Земельним кодексом України.

Відповідно до п.1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України).

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Щодо тверджень прокурора про необхідність проведення земельних торгів з метою отримання земельної ділянки в оренду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, такими випадками є: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Частина 2 ст. 134 Земельного кодексу України не ставить підстави продажу права оренди земельної ділянки без застосування конкурентних засад в залежність від розміру об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на земельній ділянці, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та виду використання земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, наданій у користування відповідачу-2, розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності відповідачу-2, що виключає відчуження вказаної земельної ділянки виключно на конкурентних засадах.

За вимогами ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №383069538 від 16.06.2024, за Приватним підприємством "Композит Д.А." на праві власності зареєстровані складські приміщення загальною площею 460,4 кв.м., складові частини об`єкта нерухомого майна: склад, А, з прибудовами літ. а, а1, а2, а3, хвіртка, №1, ворота, №2, огорожа, №3, 4, покриття, І, розташовані в м.Одесі, по вул.Академіка Вільямса, буд.43. Дата реєстрації: 20.09.2019. Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, б/н від 13.09.2019, видавник: Науково-виробнича фірма "Вторкомпозит" та ПП "Композит Д.А."; протокол № 2 від 18.09.2019, видавник: ПП "Композит Д.А."; протокол № 1 від 12.09.2019, видавник: ПП "Композит Д.А.". Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1920375751101.

15.10.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано зміни до розділу (рішення державного реєстратора за № 49158274), а саме додано документи: довідку № 1014 від 08.10.2019, видавник: ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т"; технічний паспорт б/н від 08.10.2019, видавник: ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т".

Згідно з технічним паспортом б/н від 08.10.2019, виданим ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т" на складські приміщення по вул. Академіка Вільямса, 43 в м. Одесі, складські приміщення є одноповерховими з підвалом, площа першого поверху - 331,2 кв.м, площа підвального поверху - 129,2 кв.м, загальна площа приміщення - 460,4 кв.м.

Зі змісту довідки №1014 від 08.10.2019, виданої ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т", слідує, що в результаті проведення робіт з поточної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, встановлено, що склад наявних на об`єкті споруд не відповідає переліку згідно з правовстановлюючою документацією. Так, на земельній ділянці наявна огорожа (зазначена в технічному паспорті, виконаному ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т" станом на 08.10.2019, під №4), яка раніше не була інвентаризована.

Фактичний склад будівель та споруд зазначено в технічному паспорті, виконаному ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т", станом на 08.10.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Станом на час прийняття Одеською міською радою оскаржуваного рішеня від 16.09.2020 №6636-VII ПП "Композит Д.А." мало у власності складські приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, право власності на які було зареєстровано, незаконним не визнано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор, крім іншого, зазначає, що на момент набуття у власність ПП "Композит Д.А." складських приміщень площею 460,5 кв.м., розташованих за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Вільямса, 43, земельна ділянка під нерухомим майном відповідача не була сформована. Таким чином, право користування на спірну земельну ділянку площею 0,2923 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна - Науково-виробничою фірмою "Вторкомпозит", а тому у подальшому не міг відбутись перехід такого права до ПП "Композит Д.А.". Тобто, спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, до передачі в оренду ПП "Композит Д.А." не існувало, її формування відбувалося вперше, у зв`язку із чим не могло виникнути і правового зв`язку між нерухомим майном та саме спірною земельною ділянкою.

З наданих відповідачем-2 пояснень та додаткових доказів судом встановлено наступне.

Так, у березні 1952 сільськогосподарській артілі імені Карла Лібкнехта (с.Чорноморка, Одеського міського району Одеської області, Української Радянської Соціалістичної республіки) Виконавчим Комітетом Одеської міської Районної Ради депутатів трудящих видано Державний акт на вічне користування землею колгоспами №549419, згідно якого за сільськогосподарською артіллю імені Карла Лібкнехта закріплюються в безоплатне і безстрокове користування, тобто навічно, землі в кількості 1645,26 гектарів. У відповідному акті міститься детальний накреслений план і опис меж артілі.

Згідно Доповнень від 1956 до Державного акту на вічне користування землею колгоспами № 549419, землі сільськогосподарської артілі імені Карла Лібкнехта поширились на 6,37 гектарів.

В подальшому, сільськогосподарську артіль імені Карла Лібкнехта перейменовано в Колективне сільськогосподарське підприємство "НИВА".

16.09.1993 між Колективним сільськогосподарським підприємством "НИВА" та Науково-виробничою фірмою "Вторкомпозит" укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Колективне сільськогосподарське підприємство "НИВА" продає складське приміщення по вул. Вільямса, 43, загальною площею 460 кв.м. з прилеглою до нього облагородженою територією площею 2855,6 кв.м.

Так, в розділі 1 договору зазначено, що Науково-виробнича фірма "Вторкомпозит" набуває будівлю складського приміщення з прилеглою до нього облагородженою територією з правом приватної власності, що підтверджується відповідним договором.

За умовами п.4.3 договору, земля та майно, яке належить Колективному сільськогосподарському підприємству "НИВА", перезакріплюється згідно Рішення загальних зборів підприємства. Також зазначено, що у відповідності з Земельним кодексом України, стаття 30 "Перехід права на земельну ділянку при переході на будівлі та споруди", - при передачі підприємствами будівель та споруд іншим підприємствам разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якому знаходяться ці будівлі.

В пп. а, г, ж, и. п. 1 розділу 1У договору зазначено, що Колективне сільськогосподарське підприємство "НИВА" надає всі необхідні документи для оформлення купівлі-продажу, серед яких Державний Акт власності на землю, викопіювання будівель та земельної ділянки. Також, Колективне сільськогосподарське підприємство "НИВА" переносить в генеральний план кордони території, прилеглі до складського приміщення, які переходять в користування Науково-виробничої фірми "Вторкомпозит". Крім того, Науково-виробнича фірма "Второкмпозит" отримує безстрокове право власності на будівлі та прилеглу територію після підписання договору купівлі-продажу.

12.09.2019 Науково-виробнича фірма "Вторкомпозит" (Мале приватне підприємство) заснувало Приватне підприємство "Композит Д.А.", що підтверджується протоколом №1 установчих зборів учасників ПП "Композит Д.А." від 12.09.2019.

Як слідує з означеного протоколу, для забезпечення діяльності підприємства вирішено створити статутний капітал у розмірі 6025747,00 грн., який повністю складається з нежилих будівель (складське приміщення), загальною площею 460,4 кв. м., які розташовані за адресою: 65038, м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, та належать на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.1993 Науково-виробничій фірмі "Вторкомпозит".

13.09.2019 згідно акту приймання-передачі нерухомого майна, на підставі протоколу установчих зборів учасників ПП "Композит Д.А." № 1 від 12.09.2019, нежитлові будівлі (складське приміщення), загальною площею 460,4 кв. м., які розташовані за адресою: 65038, м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, були передані ПП "Композит Д.А." як внесок до статутного капіталу.

Відповідач-2 наполягає, що 16.09.1993 в результаті укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, з урахуванням положень ст. 30 Земельного кодексу України (у редакції від 22.06.1993), до Науково-виробничої фірми "Вторкомпозит" перейшло право власності на нерухоме майно загальною площею 460 кв.м. та право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі, а саме прилеглою до нього територією площею 2855,6 кв.м. А в подальшому, ПП "Композит Д.А." отримало від Науково-виробничої фірми "Вторкомпозит" (Мале приватне підприємство) у власність нежитлові приміщення та право користуватися земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, та прилеглою територією загальною площею 2855,6 кв.м.

З наведених обставин, на переконання відповідача-2, вбачається, що до ПП "Композит Д.А." у 2019 перейшло не лише право власності на нерухоме майно, а й право на користування земельною ділянкою загальною площею 2855,6 кв.м. При цьому, враховуючи, що земельна ділянка не була сформована попереднім власником Науково-виробничою фірмою "Вторкомпозит" (Мале підприємство) згідно чинного законодавства, 09.10.2019 ПП "Композит Д.А." звернувся до Одеської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації з відводу земельної ділянки площею до 0,3500 га на умовах довгострокової оренди.

Так, за змістом частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення органу місцевого самоврядування та укладення договору оренди), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення закріплено у статті 377 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені, сформулювала висновки про те, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

Як слідує з матеріалів справи, а саме реєстраційного свідоцтва на складські приміщення, що розташовані за адресою: с. Чорноморка, вул. Вільямса, 43, виданого Управлінням комунального господарства Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації від 22.12.1994, складські приміщення належать Науково-виробничій фірмі "Вторкомпозит" на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.1993, зареєстрованого за № 1 в реєстраційній книзі № 1.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу складського приміщення), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям, разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Разом з тим, суду не доведено, що НВФ "Вторкомпозит" вжило заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою у відповідності з приписами ст.23 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993).

Таким чином, на момент набуття у власність ПП "Композит Д.А." складських приміщень загальною площею 460,5 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, земельна ділянка під нерухомим майном відповідача не була сформована.

За наведеного суд погоджується з позицією прокурора відносно того, що оскільки право користування на спірну земельну ділянку площею 0,2923 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна - Науково-виробничою фірмою "Вторкомпозит", то в подальшому не міг відбутися перехід такого права до ПП "Композит Д.А.". Тобто, спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, до передачі у оренду ПП "Композит Д.А." не існувало, її формування відбувалося вперше, у зв`язку із чим не могло виникнути і правового зв`язку між нерухомим майном та саме спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.09.2023 року у справі №918/1132/22, про те, що відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об`єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об`єктами.

Отже, із набуттям права власності на об`єкт нерухомості (будівлю, споруду) особа набуває і права на землю, до яких, у тому числі, належить право користування земельною ділянкою.

Так, земельна ділянка за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, на якій розташовано належний Приватному підприємству "Композит Д.А." на праві власності об`єкт нерухомого майна, належить до земель комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно із частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина 3 статті 124 Земельного кодексу України).

Отже, зазначеними нормами законодавства передбачено, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано згадані об`єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

За наведених обставин, Приватне підприємство "Композит Д.А.", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, набуло право на отримання земельної ділянки, на якій цей об`єкт розташовано, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого об`єкта, зокрема в користування в порядку частини 2 статті 134, статті 123, статті 124 Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду, та зазначає наступне.

Так, за правовим висновком, викладеним у п. 76 постанови Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, виходячи із системного аналізу положень ч. 2 ст. 124 і абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам, для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України (правова позиція Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.09.2018 у справі №910/1356/13, чинним земельним законодавством передбачений порядок відчуження прав на земельні ділянки комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за виключенням випадків щодо земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно. Проте у цьому випадку за приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України власник нерухомості має право на отримання на позаконкурентних засадах тільки земельну ділянку, на якій безпосередньо розташоване таке майно (будівля, споруда).

При цьому Верховним Судом зазначено у п.77 постанови від 11.08.2021 у справі №922/443/20, що таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необгрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Аналогічні висновки містяться у постановах від 30.03.2021 у справі №922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19.

Верховний Суд у постанові від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г дійшов висновку, що норми ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу передбачають, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте, не передбачають такого виключення для земельних ділянок під будівництво об`єктів, що не входять в перелік, зазначений у ч. 2 ст. 134 ЗК України.

При цьому, постановою Верховного Суду зазначено, що спірне рішення органу місцевого самоврядування не містило чіткого зазначення, яка саме частина вищевказаної ділянки (площа, установлені межі, як це передбачено ч. 1 ст.79 Земельного кодексу) призначалася та була необхідна саме для розміщення та обслуговування житлового будинку, відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, ні посилання на землевпорядну документацію, якою визначена така земельна ділянка відповідно до ДБН та СНІП, та, з урахуванням викладеного, визнано законним висновок суду першої інстанції, що рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог норм ст. ст. 120, 124, 134, 135 ЗК України, без проведення земельних торгів, а тому є підстави для повного задоволення позову прокурора.

Отже, за змістом позовної заяви прокурор посилається на те, що формування спірної земельної ділянки відбулось не для мети, що пов`язана з розміщенням об`єктів нерухомого майна, а для будівництва нових об`єктів нерухомості; площа земельної ділянки, наданої в оренду, є неспівмірною порівняно з площею розташованого на ній складського приміщення, оскільки розмір земельної ділянки необґрунтовано значно перевищує площу існуючого складського приміщення.

Як слідує з Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А.", 09.10.2019 підприємство звернулось до Одеської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації з відведення спірної земельної ділянки в оренду, в якому зазначило, що ПП "Композит Д.А." належать на праві власності складські приміщення, розташовані на несформованій земельній ділянці приблизно площею до 0,35 га. У клопотанні підприємство просило надати в оренду земельну ділянку площею 0,35 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, адже відповідно до Зонінгу Генерального плану м.Одеси земельна ділянка віднесена до Зони Ж-4 - багатоквартирна житлова забудова (зона багатоквартирної житлової забудови). При цьому, у клопотанні відсутні посилання на передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування та експлуатації існуючого та належного підприємству на праві власності складського приміщення.

Суд погоджується з доводами прокурора відносного того, що ПП "Композит Д.А." було вправі претендувати на відведення в орендне користування поза процедурою земельних торгів лише земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації існуючого складського приміщення.

Проте, за наслідками розгляду клопотання підприємства Одеською міською радою були прийняті рішення від 30.10.2019 № 5436-VІІ, яким ПП "Композит Д.А." надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 ; а також спірне рішення №6636-VІІ від 16.09.2020, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166), площею 0,2923 га, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надано ПП "Композит Д.А." вказану земельну ділянку в оренду на 10 років з цільовим призначенням В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Разом з тим, рішення Одеської міської ради №6636-VІІ від 16.09.2020 не містить посилання про передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування та експлуатації належного "Композит Д.А." існуючого складського приміщення.

Водночас, щодо тверджень прокурора про розмір земельної ділянки, на отримання якої поза процедурою земельних торгів має право відповідач-2, слід вказати таке.

Відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

У відповідності до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Проєкт землеустрою - це сукупність економічних, проєктних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за відповідним проєктом. Склад проєкту землеустрою визначається ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проєкт землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і "геометричні розміри") земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. При поданні позову з підстав (надмірність площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі), які заявляє прокурор у даній справі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проєкті землеустрою чи той факт, що проєкт землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим. Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не може вважатися належним обґрунтуванням позову та не дає підстав для його задоволення.

Доведення обставин, пов`язаних з обґрунтованістю землевпорядної документації, в тому числі щодо розміру земельної ділянки, покладається на сторони в судовому процесі. При цьому, відповідно до загальних засад господарського судочинства, визначених статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проєкт землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки.

Сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову.

У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 30.03.2021 у справі №922/1323/20) дійшов висновку, що чинне земельне законодавство не визначає методики визначення площі, яка для орендаря землі є достатньою з метою обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі (ведення господарської діяльності).

У цій же постанові Верховного Суду зазначено, що ключову роль у питанні раціонального (чи не раціонального) використання земельної ділянки відіграє саме проєкт землеустрою, за яким таку ділянку було відведено у користування, позаяк саме у ньому враховуються усі особливості формування ділянки. Так, в силу специфіки місцевості, виду господарської діяльності, логістичних параметрів та багатьох інших чинників, площа (та, зокрема, і "геометричні розміри") земельної ділянки, що необхідна для експлуатації нерухомого майна, що на ній знаходиться, може перевищувати площу нерухомості.

На думку колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.02.2018 року у справі №910/4528/15-г, питання обґрунтування розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, потребує спеціальних знань та відповідно до частини 2 статті 18-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" повинно визначатися шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи із урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, тощо.

Проте, прокурором така експертиза заявлена не була.

Також, Верховний Суд у постановах від 19.01.2022 у справі №922/461/21 та від 03.03.2021 у справі № 910/12366/18 навів таку правову позицію: "При поданні позову з підстав (надмірність площі земельної ділянки порівняно з площею розташованої на ній нежитлової будівлі), які заявляє прокурор у даній справі, слід враховувати, що одним із можливих способів доказування, крім експертизи, є саме обставини наявності недоліків або неточностей у розробленому проєкті землеустрою чи той факт, що проєкт землеустрою не відповідає вимогам закону або є необґрунтованим".

Проте прокурор належними і допустимими доказами не довів невідповідність проєкту землеустрою вимогам земельного законодавства.

При цьому суд враховує, що у висновку Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради по проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 27.02.2020 № 01-11/966-36 зазначено, що Департамент погоджує межі земельної ділянки та вважає за можливе надання земельної ділянки, площею 0, 2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, в оренду терміном на 10 років, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 №1316-VII, земельна ділянка, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, розташована в житловій зоні Ж-4 (зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови).

Одним із переважних видів використання території зони Ж-4 є розташування багатоквартирних від 9-ти до 16-ти поверхових житлових будинків.

Крім того, висновком Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 23.04.2020 №8449/82-20 про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки також був погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А.", цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

В означеному висновку Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області встановило, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А.", цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор, в тому числі, зазначає, що ПП "Композит Д.А." самовільно збудовано огорожу, яка фактично є самочинним будівництвом на самовільно зайнятій земельній ділянці територіальної громади м. Одеси, яка станом на період встановлення огорожі не була відведена у користування (під будівництво) підприємству. Вказане будівництво огорожі, нібито, узаконено шляхом проведення технічної інвентаризації у 2019 році та зазначення ії у технічному паспорті, виконаному ТОВ "БУДЕКСПЕРТ-Т" станом на 08.10.2019.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки є територіальна громада м. Одеси, самостійне визначення розміру земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ПП "Композит Д.А." шляхом самочинного будівництва огорожі, на думку прокурора, свідчить про намір ПП "Композит Д.А." отримати у користування земельну ділянку більшої площі, ніж необхідна для обслуговування належних ПП "Композит Д.А." на праві власності складських приміщень, поза процедурою земельних торгів.

Прокурор зауважує, що з даних загальнодоступної програми "Google Earth Pro" в он-лайн режимі за допомогою функції перегляду супутникових знімків у різних часових діапазонах можна пересвідчитись у тому, що огорожа, розташована на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, збудована у період часу з серпня 2019 по квітень 2020 року. Відповідно до супутникових знімків, до вказаного періоду була відсутня огорожа на вказаній земельній ділянці та знаходились дерева.

Оглянувши подані прокурором до матеріалів справи супутникові знімки програми "Google Earth Pro" суд зазначає, що зі знімку станом на 14.08.2019 (т.2 а.с.91) неможливо достовірно встановити наявність або відсутність відповідної огорожі, оскільки кордони спірної земельної ділянки повністю зайняті деревами. В свою чергу, відсутність частини дерев на знімках станом на 20.04.2020 та 15.08.2021 не свідчить про те, що останні були вирубані саме з метою встановлення огорожі.

При цьому, згідно Експертного технічного висновку № 03/116 від 01.03.1994 про нормативно мінімально допустимі кордони прилеглого виробничого майданчика до зерносховища Науково-виробничої фірми "Вторкомпозит" по ул. Вільямса, 43, наданих на ім`я керівника фірми та органу технічної інвентаризації, мінімально необхідні розміри та площа виробничої площадки має складати 0,248 га. Крім того, встановлено вимогу обнести виробничу площадку по її кордонам парканом з металевої сітки або інших матеріалів, при цьому, необхідно обладнати виїздні та в`їздні ворота згідно генерального плану.

З означеного слідує, що на власника нерухомого майна (складських приміщень) за адресою: вул. Вільямса, 43, було покладено зобов`язання щодо наявності паркану навколо нерухомого майна ще в 1994.

Згідно Акту виносу в натуру ділянки від 15.07.1996 (копія якого міститься в матеріалах справи), складеного інженером Одеської філії "Укрпроектреконструкція" про винесення в натурі ділянки складського приміщення Науково-виробничої фірми "Вторкомпозит" з прилеглою територією за адресою вул. Ак.Вільямса, 43, згідно наданого технічного паспорту, виданого БТІ Овідіопольського району, Одеської області. Крім того зазначено, що винос в натурі здійснений з установленням металевих конструкцій на бетонному фундаменті та те, що до даного акту додано план ділянки перенесеної в натурі.

Отже, вищенаведені висновки прокурора є його власними припущеннями, не підтвердженими належними доказами. Разом з тим, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що доводи прокурора відносного того, що ПП "Композит Д.А." було вправі претендувати на відведення в орендне користування поза процедурою земельних торгів лише земельної ділянки виключно для обслуговування та експлуатації існуючого складського приміщення є обґрунтованими.

Разом з тим, прокурором документально не доведено, що відповідач-2 отримав у користування земельну ділянку більшої площі, ніж необхідна йому для обслуговування належних на праві власності складських приміщень.

Також, прокурором не доведено можливості формування вільної земельної ділянки, з урахуванням розташованого на ній об`єкту нерухомості зі складовими частинами - склад, А, з прибудовами літ.а, а1, а2, а3, хвіртка, №1, ворота, №2, огорожа, №3, 4, покриття, І, що належить на праві власності відповідачу-2, червоних ліній, наявних інженерних мереж, охоронних зон, містобудівної документації та Державних будівельних норм, для виділення окремої вільної земельної ділянки, в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, яка могла б бути цікава іншим юридичним та/або фізичним особам та мала би попит на ринку продажу.

Враховуючи встановлені судом обставини, передача земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 в користування відповідачу-2 була можлива без проведення земельних торгів, що спростовує твердження прокурора про порушення відповідачами вимог ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України та про незаконність рішення відповідача-1 від 16.09.2020 №6636-VII.

Крім того суд зауважує наступне.

Як зазначено в п.143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18: Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Слід зауважити, що на підставі оспорюваного рішення було вчинено наступні дії:

- затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул.Академіка Вільямса, 43;

- надано ПП "Композит Д.А." земельну ділянку площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул.Академіка Вільямса, 43 в оренду строком на 10 років, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Отже, оспорюване рішення Одеської міської ради у відповідній частині вичерпало свою дію, що свідчить про обрання неефективного способу захисту прав та відсутність правових підстав для задоволення означених вимог.

Стосовно вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,2923 га, з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, за адресою: м. Одеса, вул.Академіка Вільямса, 43, укладеного 28.12.2020 між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А.", що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за № 3215, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

На момент укладення спірного договору оренди земельна ділянка відносилась до земель комунальної форми власності, власником є Одеська міська рада, і відповідно право розпорядження якою згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" входить до повноважень Одеської міської ради.

Так, спірний договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А.", укладено уповноваженим суб`єктом, нотаріально посвідчено, із зазначенням всіх істотних умов, передбачених діючим законодавством для договору оренди землі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Підстав для визнання рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 за № 6636-VII незаконним та його скасування наразі немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що позов у частині вимоги про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог прокурора про припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на спірну земельну ділянку та зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку, які, в свою чергу, є похідними від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами, в задоволенні якої відмовлено.

Крім того, за своїм змістом задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку не відповідатиме "принципу пропорційності", оскільки докладатиме надмірний індивідуальний тягар на юридичну особу, яка добросовісно набула права власності на об`єкти нерухомого майна та право оренди спірної земельної ділянки.

Враховуючи, що відповідачем-2 право власності на нерухоме майно набуто правомірно, що не спростовано прокурором, позовні вимоги про зобов`язання повернути Одеській міській раді земельну ділянку під вказаними будівлями за своїми наслідками також становить втручання у право відповідача-2 на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на позовну заяву ПП "Композит Д.А." зауважив, що наразі прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Так відповідач-2 зазначає, що позовна давність за вимогами про скасування оскаржуваного рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 розпочала перебіг з дня ухвалення, тобто з 16.09.2020, а визнання недійсним договору від 28.12.2020 - з 28.12.2020. Проте, позов про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки прокурором подано 17.06.2024, тобто через пів року після закінчення строку давності.

З приводу означеного суд звертає увагу на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено п. 19, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Водночас, Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-IX (який набрав чинності 30 січня 2024 року) пункт 19 викладено в наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, на момент звернення прокурора до суду з даним позовом позовну давність не пропущено.

Відповідачем-2 було подано до матеріалів справи висновок експерта від 04.10.2024 №267/24, складений за результатами судової земельної експертизи, відповідно до якого земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:40:026:0166, за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Вільямса, 43, надана ПП "Композит Д.А." в оренду згідно договору оренди від 28.12.2020, розташована в межах земельної ділянки, отриманої в безоплатне і безстрокове користування, тобто навічно, сільськогосподарською артіллю імені Карла Лібкнехта, згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами №549419.

Суд не приймає до уваги означений висновок, оскільки висвітлене у ньому питання не входить до предмету доказування у даній справі.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №910/7662/17 зазначено, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (також і п. 57 постанови Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. У іншому випадку у позові слід відмовити.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Одеську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст.13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Одеську обласну прокуратуру.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 17 лютого 2025 р.