Рішення

від 05.02.2025 по справі 917/1564/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 Справа № 917/1564/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА (ПАРАФІЯ) УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ у с. Кибинцях Миргородського району Полтавської області (ЄДРПОУ 33933935), юридична адреса: вулиця Михайлівська, 131, село Кибинці, Миргородський район, Полтавська область; поштовий індекс 37654; адреса для листування: вулиця Великотирнівська, 31, квартира 120, місто Полтава, поштовий індекс 36034;

до Миргородської міської ради, вулиця Незалежності, 17, місто Миргород, Полтавська область, 37600

про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Прохур Н. І.;

від відповідача: не з`явились.

Обставини справи: РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА (ПАРАФІЯ) УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ у с. Кибинцях Миргородського району Полтавської області звернулася з позовом до Миргородської міської ради (вулиця Незалежності, 17, місто Миргород, Полтавська область, 37600) в якому просить:

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати пункт 8 (з підпунктами) рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 95 від 24.05.2023 Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви Московського патріархату) та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади;

- визнати за Архістратига Михаїла релігійною громадою Української Православної Церкви у с. Кибинцях Миргородського району Полтавської області (ЄДРПОУ 33933935) право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2593 га, кадастровий номер 5323282801:01:001:1139, місце розташування: с. Кибинці, вул. Михайлівська, 131, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код КВЦПЗ - 03.04).

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що відповідно до пункту «в» частини 2 статті 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; відповідно до пункту «в» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, однак релігійна організація «Управління Полтавської єпархії Української Православної Церкви» на момент прийняття рішення № 95 від 24.05.2023 Миргородською міською радою Полтавської області про припинення права постійного користування земельними ділянками не перебувала в процесі реорганізації (поділу, злиття, приєднання), ліквідації або припинення в судовому порядку, Статут зазначеної релігійної організації (у новій редакції) зареєстровано Державним комітетом України у справах національностей та релігій відповідно до наказу № 9 від 05.02.2008, державна реєстрація Статуту на дату прийняття оскаржуваного рішення ніким не оскаржена та не скасована, отже, на думку позивача, не було жодної законної підстави, передбаченої статтею 141 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування відповідними земельними ділянками.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 13361 від 08.10.2024) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не виконав вимог спеціального закону, який безпосередньо регулює статус та діяльність релігійних організацій та у встановлений законом термін не вніс передбачених законом змін до своєї офіційної назви і не подав відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, а тому його статут втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання). Оскільки позивач не є релігійною організацією України, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законом порядку, то відповідно до статі 92 Земельного кодексу України він не є особою, яка має правосуб`єктність на право постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/1564/24.

Ухвалою від 10.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09:00 05.02.2025.

05.02.2025 відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача (вх. № 1518).

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Управління є релігійною організацією, яку зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій. Статут Управління зареєстрований в новій редакції 05.02.2008.

Зі змісту пунктів 1, 5 Статуту Управління вбачається, що Управління є виконавчим органом Полтавської єпархії, яка у свою чергу є частиною Української православної церкви.

26.01.2019 за результатами релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об`єднань), які підпадають під дію норм частин 7, 8 статті 12 Закону України від 23.04.1991 № 987-ХІІ "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон № 987-ХІІ), відповідно до перехідних та прикінцевих положень Закону № 2662-VІІІ, у газеті "Урядовий кур`єр" № 17 опубліковано Зведену таблицю щодо переліку релігійних організацій, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону № 987-ХІІ та яким необхідно внести зміни до статуту.

У вказаному переліку у розділі «Релігійні управління» за номером 34 перебуває позивач - Управління (м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 1-Б).

Рішенням Кубинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 12.10.2016 «громаді храму Архистратига Михаїла релігійної громади (парафії) Української Православної Церкви у селі Кибинці Миргородського району» Полтавської області надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передач у постійне користування з земель запасу сільської ради, орієнтовною площею 0,30 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою: село Кибинці, вул. Михайлівська (Леніна), 131 Миргородського району Полтавської області».

Було розроблено проєкт землеустрою та 06.02.2020 виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником виготовлення Технічного паспорту була Архистратига Михаїла релігійна громада (парафія) УПЦ у селі Кибинцях.

Рішенням Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області № 10 від 29.01.2020 об`єкту нерухомого майна релігійної громади (парафії) ОСОБА_1 у с. Кибинцях Миргородського району присвоєно адресу: село Кибинці, вулиця Михайлівська, будинок № 131, Миргородський район, Полтавська область.

За позивачем - релігійною організацією «Архістратига Михаїла релігійна громада Української Православної Церкви у с. Кибинцях Миргородського району» Полтавської області (ЄДРПОУ 33933935) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20.09.2021 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5323282801:01:001:1139 площею 0,2593 га, яка розташована за адресою: вул. Михайлівська, 131, село Кибинці, Миргородський район, Полтавська область. Ця реєстрація в Державному реєстрі відбулася на підставі рішення Миргородської міської ради № 360 від 10.09.2021 (пункт 5 рішення).

Як стверджує позивач, релігійна організація «Архістратига Михаїла релігійна громада Української Православної Церкви у с. Кибинцях Миргородського району» Полтавської області (ЄДРПОУ 33933935) на законних підставах набула право користування земельною ділянкою площею 0,2593 га з кадастровим номером 5323282801:01:001:1139, яка розташована за адресою: вул. Михайлівська, 131, село Кибинці, Миргородський район, Полтавська область, що підтверджується:

Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи «Архістратига Михаїла релігійна громада Української Православної Церкви у с. Кибинцях Миргородського району» Полтавської області (ЄДРПОУ 33933935); номер запису в ЄДР 1 573 120 0000 000118 від 12.05.2004;

Рішенням шостої сесії Кибинської сільської ради сьомого скликання Миргородського району Полтавської області від 19.02.2016 «Про перейменування вулиць села Кибинці»;

Рішенням виконавчого комітету Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області № 10 від 29.01.2020 «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна релігійної громади (парафії) УПЦ Архістратига Михаїла у с. Кибинцях Миргородського району;

Проєктом землеустрою (на 69-ти арк.) щодо відведення земельної ділянки на постійне користування для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код згідно з КВЦПЗ - 03.04) «Архістратига Михаїла релігійної громади (парафії) Української Православної Церкви у с. Кибинці, вул. Михайлівська, 131 Миргородської міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер ділянки 5323282801:01:001:1139;

Рішенням дванадцятої сесії сьомого скликання Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 12.10.2016 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування громаді храму Архістратига Михаїла релігійної громади (парафії) Української Православної Церкви у селі Кибинці Миргородського району»;

Довідкою Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області № 94/02-27 від 05.02.2020 про те, що нежитлова споруда за адресою: вул. Михайлівська, 131, с. Кибинці Миргородського району Полтавської області є власністю релігійної громади УПЦ Архістратига Михаїла та використовується за цільовим призначенням;

Технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: вул. Михайлівська, 131, село Кибинці Миргородського району Полтавської обл.;

Рішенням десятої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 360 від 10.09.2021 «Про затвердження та погодження документації із землеустрою», яким (пункт 5, підпункт 5.1.) затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, місце розташування якої: с. Кибинці, вул. Михайлівська, 131 та земельну ділянку площею 0,2593 га з кадастровим номером 5323282801:01:001:1139 за зазначеною адресою передано у постійне користування юридичній особі «АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ (ПАРАФІЇ) УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У С. КИБИНЦІ МИРГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ» (код ЄДРПОУ 33933935, вул. Михайлівська, 131, с. Кибинці, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37654) земельну ділянку площею 0.2593 га, кадастровий номер 5323282801:01:001:1139, місце розташування: с. Кибинці, вул. Михайлівська, 131. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код КВЦПЗ - 03.04);

Довідкою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Миргородської міської ради № 514 від 16.08.2024, в якій міститься інформація про те, що при обстеженні земельної ділянки за адресою: вул. Михайлівська, 131, село Кибинці, Миргородський район Полтавської області на земельній ділянці з кадастровим номером 5323282801:01:001:1139 знаходяться будівля та споруда релігійного призначення.

Рішенням № 95 від 24.05.2023 тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області «Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви (Московського патріархату) та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади» було ухвалено:

8.Припинити АРХІСТРАТИГА МИХАІЛА РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ (ПАРАФІЇ) УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У С. КИБИНЦІ МИРГОРОДСЬКОГ РАЙОНУ (код ЄДРПОУ 33933935) право постійного користування земельною ділянко площею 0,2593 га (кадастровий номер 5323282801:01:001:1139), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою: вул. Михайлівська, 131, с. Кибинці, Миргородського району Полтавської області.

8.1. Рішення десятої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради № 360 від 10.09.2021 „Про затвердження та погодження документації із землеустрою вважати таким, що втратило чинність.

8.2. Зарахувати земельну ділянку площею 0,2593 га (кадастровий номер 5323282801:01:001:1139), вид цільового призначення - 03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою: вул. Михайлівська, 131, с. Кибинці, Миргородського району Полтавської області до земель запасу Миргородської міської ради.

Оспорюване рішення № 95 від 24.05.2023 Миргородською міською радою Полтавської області постановлене із посиланням на статті 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні; Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»; Закону України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України»; Земельного кодексу України; Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У преамбулі оспорюваного рішення зазначено, що воно прийняте на підставі звернення командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , отамана Районового товариства «Миргородський Полк Українського Козацтва» ОСОБА_3 , голови Миргородської районної ради Гирки Н. О., колективне звернення жителів Миргородської міської територіальної громади, протоколу № 5 від 19.05.2023 Громадської ради при виконавчому комітеті Миргородської міської ради враховуючи антиукраїнську та антидержавну позицію організацій (об`єднань) Української православної церкви Московського патріархату.

Позивач вважає, що рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 95 від 24.05.2023 є незаконним та таким, що не відповідає вимогам законодавства України, у зв`язку із чим у позасудовому порядку порушено право на мирне володіння майном позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з частинами 1, 3 статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній з 31.01.2019) найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ, а також випадку, передбаченого абзацом 2 цієї частини) та назву. Найменування релігійної організації може містити інформацію про її організаційно-правову форму виключно за бажанням такої юридичної особи.

За змістом пунктів 1, 31, 32 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній з 31.01.2019) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); вид релігійної організації; віросповідна приналежність релігійної організації.

Отже, така юридична особа як релігійна організація саме "повинна" мати своє найменування, а не "може" мати таке найменування, оскільки без найменування юридична особа взагалі не може існувати як суб`єкт права - учасник цивільних, господарських та інших відносин. Адже найменування юридичної особи ідентифікує її у вказаних правовідносинах та є засобом її індивідуалізації.

Однак організаційно-правова форма в найменуванні релігійної організації може зазначатися лише за її бажанням.

Відповідно до частин 7, 8 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" № 987-ХІІ (в редакції пункту Закону № 2662-VІІІ, чинній з 26.12.2018) релігійна організація (об`єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об`єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов`язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об`єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об`єднання) з можливим додаванням слів "в Україні" та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації. Входження релігійної організації (об`єднання) до релігійної організації (об`єднання), зазначеної в частині сьомій цієї статті, визначається у разі наявності однієї з таких ознак: 1) у статуті (положенні) релігійної організації, що діє в Україні, містяться вказівки на входження до структури релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України; 2) у статуті (положенні) закордонної релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, містяться вказівки на входження до її структури релігійної організації (об`єднання), що діє на території України, а також на право прийняття статутними органами управління зазначеної закордонної релігійної організації (об`єднання) рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов`язуючими для релігійної організації (об`єднання), що діє на території України; 3) статутом (положенням) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, передбачене обов`язкове входження керівників (повноважних представників) релігійної організації (об`єднання), що діє на території України, до статутних органів управління зазначеної закордонної релігійної організації (об`єднання) з правом вирішального голосу.

Водночас імперативною нормою пункту 4 Перехідних та прикінцевих положень Закону "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України" № 2662-VІІІ передбачено, що у разі якщо протягом чотирьох місяців (для релігійних громад - дев`яти місяців) з дня набрання чинності цим Законом та/або набрання чинності законом, яким іноземна держава визнається такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, релігійна організація (об`єднання) не внесла передбачених законом змін до своєї офіційної назви та не подала відповідні зміни до свого статуту (положення) на реєстрацію, її статут (положення) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об`єднання).

Отже, обов`язок релігійних організацій (об`єднань), які входять до офіційно опублікованого переліку релігійних організацій, внести зміни до свого статуту (положення) виникає відповідно до прямої вказівки частини 7 статті 12 Закону № 2662-VIII.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що встановлення відповідності статуту (положення) релігійної організації ознакам за частинами 7, 8 статті 12 Закону № 987-ХІІ зумовлює обов`язок такої організації внести до нього відповідні зміни. Наслідком невиконання такого обов`язку протягом чотирьох місяців є втрата ним чинності в частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (аналогічний висновок викладено в пункті 29 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 640/4748/19).

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 та абзацу 1 частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Приписи Закону № 2662-VІІІ та статті 12 Закону № 987-XII зі змінами, унесеними Законом № 2662-VIII, були перевірені Конституційним Судом України на предмет їх відповідності Конституції України.

За наслідками конституційного контролю рішенням Конституційного Суду України від 27.12.2022 № 4-р/2022 (справа щодо повної назви релігійних організацій) Закон № 2662-VІІІ та стаття 12 Закону № 987-XII зі змінами, унесеними Законом № 2662-VIII, визнані такими, що відповідають Конституції України (пункт 1 резолютивної частини).

Так, Конституційний Суд України, розв`язуючи питання відповідності Конституції України зазначених приписів законів України, серед іншого виснував, що з аналізу норм статті 90 ЦК України, частини 3 статті 8, частин 1, 5 статті 12, статей 13, 14 Закону № 987-XII, статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV випливає, що Закон № 2662-VIII не запроваджує інакшого ставлення до певної релігійної організації (об`єднання), а уточнює загальні вимоги держави до здійснення реєстраційно - облікової діяльності релігійних організацій (об`єднань) у випадку підлеглості такої релігійної організації (об`єднання) керівним центрам (управлінням), що знаходяться в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину її території (абзаци 2 - 8 підпункту 4.5 пункту 4 мотивувальної частини).

Тож орган конституційного контролю дійшов висновку, що приписи розділу I Закону № 2662-VIII у частині уточнення назви релігійних організацій (об`єднань) не порушують конституційного права на свободу світогляду і віросповідання (релігії), права на свободу об`єднання в громадські організації, а отже, права на підлеглість релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості (абзац 9 підпункту 4.5 пункту 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України, аналізуючи пояснювальну записку до проєкту Закону України про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України (реєстр. № 5309), ухваленого в подальшому як Закон № 2662-VIII, з`ясував, що його розроблено з метою забезпечення державної безпеки та суверенітету України, а також із метою забезпечення суспільства повною та достовірною інформацією. Тобто законодавець, унормовуючи порядок реєстраційно - облікової діяльності релігійних організацій (об`єднань), які підлеглі релігійним центрам (управлінням), які знаходяться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, керуючись приписами частини 2 статті 35, частини 1 статті 36, частини 1 статті 37 Конституції України, мав право застосувати обмеження у вигляді обов`язку таких релігійних організацій (об`єднань) уточнити свою назву в цій частині та відобразити повну назву у своїх установчих документах (абзаци 2, 4 підпункту 4.6 пункту 4 мотивувальної частини).

Відтак, Конституційний Суд України констатував правомірними, а отже, допустимими обмеження свободи світогляду і віросповідання (релігії) у поєднанні зі свободою об`єднання в громадські організації (у частині обов`язку уточнення назви релігійних організацій (об`єднань)); орган конституційного контролю окремо зауважив, що його висновок про домірність застосованих заходів обумовлений також тим фактом, що ухвалення цього Рішення відбувається в умовах введеного в Україні воєнного стану, під час боротьби Українського народу проти агресії російської федерації.

У цьому конституційному провадженні Конституційний Суд України дослідив твердження суб`єкта права на конституційне подання щодо невідповідності частині 3 статті 35, частині 1 статті 36 Конституції України у частині наділення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, повноваженнями проводити релігієзнавчу експертизу зареєстрованих статутів релігійних організацій (об`єднань).

В цьому аспекті Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України не містить приписів, які прямо або опосередковано забороняли б державі здійснювати релігієзнавчі експертизи статутів (положень) релігійних організацій (об`єднань). Із приписів частин 2, 3 статті 35, частини 1 статті 36, частини 1 статті 37 Конституції України випливає, що державі належить перевіряти створювання політичних партій, громадських організацій та об`єднань на відповідність вимогам, що їх визначено Конституцією України. Одним із правомірних засобів такої перевірки є експертиза статутів політичних партій, громадських організацій та об`єднань, здійснювана відповідно до закону уповноваженими суб`єктами (абзац 2 підпункту 4.7 пункту 4 мотивувальної частини). Орган конституційної юрисдикції у зв`язку з цим вказав: "установлений пунктом 2 розділу II "Перехідні та прикінцеві положення" Закону № 2662-VIII порядок здійснення релігієзнавчої експертизи має на меті запобігти будь-яким зловживанням правом на свободу світогляду і віросповідання (релігії), забезпечити достовірне подання релігійними організаціями (об`єднаннями) відомостей про свою повну назву відповідно до вимог розділу I Закону № 2662-VIII. Таку мету Закону № 2662-VIII Конституційний Суд України вважає легітимною" (абзац 5 підпункту 4.7 пункту 4 мотивувальної частини).

Також у конституційному поданні його автори стверджували, що "держава не може позбавляти чинності статут (положення) релігійної організації (об`єднання), яка не внесла угодні державі зміни, як це передбачено оспорюваним Законом № 2662-VIII" (перше речення абзацу 1 підпункту 4.8 пункту 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України визнав таке твердження юридично безпідставним і наголосив, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань (перше речення частини 4 статті 35 Конституції України), зазначене стосується й релігійних організацій (об`єднань), які за змістом частини 10 статті 5 Закону № 987-XII зобов`язані додержуватися вимог чинного законодавства, тому такий підхід законодавця до врегулювання питання юридичної відповідальності релігійної організації (об`єднання) за відмову виконати свій обов`язок та уточнити у своїй повній офіційній назві свою належність до іноземної організації як її структурної частини, на думку Конституційного Суду України, є виправданим (речення друге абзацу першого, абзаци 2- 4 підпункту 4.8 пункту 4 мотивувальної частини).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України констатував, що припис пункту 4 розділу II "Перехідні та прикінцеві положення" Закону № 2662-VIII не суперечить Конституції України.

Крім того, суб`єкт права на конституційне подання, посилаючись на припис частини 1 статті 8 Конституції України та, зокрема, на Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010, пов`язав питання дотримання/недотримання процедури ухвалення Закону № 2662-VIII із принципом юридичної визначеності який, на його думку, "вимагає, щоб норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними", а також, що "порушення законодавчої процедури стосується зокрема положення про передбачуваність ситуації, оскільки прийняття закону мало б не відбутись або закон мав би бути в іншій редакції якби законодавча процедура була дотримана" (див. перше речення абзацу 1 підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини). Утім, орган конституційного контролю, дослідивши порушене авторами конституційного подання питання, вказав, що приписи Закону № 2662-VIII є чіткими й однозначними, вони є передбаченими за своїми наслідками, їх сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, а саме так, що в релігійних організацій (об`єднань) немає перешкод, щоб відповідно до них упорядкувати свою поведінку. Отже, підстав для визнання Закону № 2662-VIII таким, що суперечить статті 8 Конституції України, немає (абзац 2 підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, питання конституційності приписів Закону № 2662-VІІІ та статті 12 Закону № 987-XII зі змінами, унесеними Законом № 2662-VIII, було всебічно досліджене Конституційним Судом України, який не встановив невідповідності вказаних норм законодавства Основному Закону України.

Частиною 5 статті 12 Закону № 987-ХІІ (в редакції, чинній з 26.12.2018) унормовано, що статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Наведене положення кореспондується як із нормою пункту 8 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", за змістом якої підставою для відмови в державній реєстрації є невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону, так із вимогами частини 1 статті 15 Закону № 987-ХІІ, відповідно до яких у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Відповідно до частини 7 статті 17 Закону № 987-ХІІ користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 1 та пунктом "в" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори. Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20), від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37)).

Кожен суб`єкт цивільного права повинен виконувати свої обов`язки, якщо вони випливають з закону або звичаю (стаття 7 Цивільного кодексу України). Для цього воля такого суб`єкта має формуватися таким чином, щоб його дії були правомірними. Якщо ж суб`єкт цивільного права не виконує свій обов`язок добровільно, хоча має юридичну та фактичну можливість його виконати, то це свідчить про дефект його волі. Зокрема, якщо суб`єкт цивільного права зобов`язаний виконати вимоги закону, який визнано конституційним, але протиправно не робить цього, то це свідчить про дефект волі такого суб`єкта. Спонукання такого суб`єкта до внесення відповідних змін до статуту не може полягати в його зобов`язанні або його представника чи органу (посадової особи) судом прийняти рішення про подання відповідних змін до свого статуту (положення) на державну реєстрацію тощо, бо обов`язок вчинити такі дії вже виник із закону. Якщо такий обов`язок не виконується, то додаткове покладення цього ж самого обов`язку судом, з одного боку, є неможливим, а з іншого - є неефективним, бо дефект волі стане на заваді виконанню такого обов`язку навіть у разі ухвалення відповідного судового рішення.

Отже, виходячи із системного аналізу змісту положень пункту 6 статті 3 та частин 1, 3 статті 90 Цивільного кодексу України, пункту "в" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України, статей 12- 14, 17 Закону № 987-ХІІ, пункту 4 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 2662-VІІІ та статей 9, 16, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", суд дійшов висновку, що в разі очевидної недобросовісної поведінки Управління, яка полягає в порушенні відповідною релігійною організацією обов`язку, покладеного на неї Законом № 2662-VІІІ (щодо внесення відповідних змін до статуту в установлений цим Законом строк), який визнано конституційним, право постійного землекористування такої організації може бути припинено органом місцевого самоврядування в зв`язку зі втратою постійним землекористувачем статусу релігійної організації, який (статус) на підставі пункту "в" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України надається виключно тим суб`єктам, чий статут (положення) зареєстровано у встановленому законом порядку, оскільки зумовлена невиконанням імперативних вимог Закону № 2662-VІІІ втрата чинності статутом релігійної організації в частині, в якій визначається повна офіційна назва такої організації, призводить до припинення господарської та інших видів діяльності релігійної організації.

Адже в разі порушення вимог спеціального закону, який безпосередньо регулює статус і діяльність релігійних організацій, відповідна релігійна організація в розумінні пункту "в" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України не може вважатися такою, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законом порядку, тобто припиняє свою діяльність як учасник цивільних, господарських та інших відносин (без найменування юридична особа взагалі не може існувати як суб`єкт права), а тому втрачає як статус релігійної організації, так і статус набувача права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Отже, позивач внаслідок свідомого ігнорування вимог законодавства, втратив свій статус релігійної організації, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому відповідно до статті 92 Земельного України Управління не є суб`єктом права постійного користування земельними ділянками комунальної форми власності, оскільки позивач не надавав суду будь-яких документів щодо зміни та подання на реєстрацію змін до свого статуту, зокрема, передбачених статтею 12 Закону № 987-ХІІ, що, свідчить про законність та обґрунтованість оспорюваного рішення, прийнятого Міськрадою на виконання положень Закону № 2662-VІІІ та Рішення Конституційного Суду України від 27.12.2022 № 4-р/2022 у справі № 1-13/2019(374/19) (справа щодо повної назви релігійних організацій).

З огляду на те, що позивач у встановлений строк не вніс передбачених Законом № 2662-VIII змін до своєї офіційної назви і не подав відповідні зміни до свого статуту (положення) на державну реєстрацію, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що статут Управління втратив чинність у частині, яка визначає повну офіційну назву релігійної організації, а тому в розумінні пункту "в" частини 2 статті 92 Земельного України позивач не є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а відтак наразі не може вважатися набувачем права постійного користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування пункту 8 (з підпунктами) рішення тридцять другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 95 від 24.05.2023 Про заборону діяльності релігійних організацій Української православної церкви Московського патріархату та припинення їх права користування земельними ділянками Миргородської міської територіальної громади.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.02.2025.

Суддя Дмитро СІРОШ