Рішення

від 18.02.2025 по справі 922/4483/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4483/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН 2019", м. Полтава до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків про стягнення 261892,91 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛАН 2019", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 03ПМ/05-22 від 03.05.2022 року в сумі 261892,91 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням зобов`язань відповідачем щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 20.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

06.01.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав заявлену до стягнення заборгованість у розмірі 261892,91 грн. Водночас відповідач вказує, що не відмовляється та не ухиляється від виконання зобов`язання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд розглянути питання про надання відстрочки виконання рішення та взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов`язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач вказує, що військовою агресією Російської Федерації проти України та, як наслідок, введенням воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі. Значні збитки відповідача та його скрутне фінансове становище підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи однозначно вказують на наявність значних збитків підприємства з причин: зростання дебіторської заборгованості замовників у особі держави та місцевого самоврядування - Служби вдновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області та Державного підприємства «Дороги Харківщини»; пошкодження основних засобів на окупованих та деокупованих територіях що підтверджує рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/1042/24 від 30.05.2024 р. про стягнення збитків у розмірі 17011127,00 з Російської федерації та згідно проведеної інвентаризації втрачених основних засобів та виробничих запасів, а також рухомого та нерухомого майна ДП "Харківський облавтодор" було встановлено, що розмір збитків, завданих Російською Федерацією ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", складає орієнтовно в сумі 125197,438 млн. грн; зменшення обсягів робіт у зв`язку з бойовими діями у Харківській області; як наслідок по вище зазначеним обставинам - виникнення боргів перед кредиторами та арешт рахунків.

Також зауважує, що під час дії в Україні воєнного стану, відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Харківської області в особливий період, тому як основною метою діяльності відповідача є надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Харківській області, що підтверджує розпорядження Харківської обласної воєнної адміністрації № 315В від 3.07.2023р. Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу, % виконавчого збору та витрати на примусове виконання та утрудненню відповідачу виплачувати заробітну плату, неможливості виконувати узяті на себе обов`язки з надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Харківській області, що у подальшому може привести до потреби у залученні додаткових значних грошових сум для відновлення наслідків від не своєчасного надання таких послуг. В кінцевому результаті таке викликає соціальну напруженість серед осіб, що перебувають у Харківської області, та які користуються дорогами державного та місцевого значення. Погіршить обороноздатність регіону, тому як збільшиться час доставки та маневреність для забезпечення збройних сил України.

Згідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛАН 2019" (позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (відповідач, покупець) було укладено договір (купівлі - продажу) поставки товарів № 03ПМ/05-22. (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: Відсів гранітний фр. 0-5, Щебінь гранітний фр.5-10, Щебінь гранітний фр. 10-20 (наділі іменується товар), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у Специфікації.

Згідно пункту 1.2. договору найменування товару: Відсів гранітний фр. 0-5, Щебінь гранітний фр.5-10, Щебінь гранітний фр.10-20 . Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору становить: Відсів гранітний фр. 0-5 - 2 200 т., Щебінь гранітний фр.5-10 - 2000 т., Щебінь гранітний фр.10-20 - 800 т. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов`язаний замовляти товар на усю суму, визначену сторонами як ціна договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору, сторони визначили, що ціна договору становить 1987188,00 грн, у тому числі ПДВ - 331198,00 грн, що станом на дату укладання договору дорівнює загальній вартості товару.

Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії договору (пункт 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору, сторони визначили, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього усіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору.

Рахунок приймається до оплати при отримання товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (специфікація / паспорт якості, тощо), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий розподіл покупця, який безпосередньо отримав партію товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати) (пункт 4.2. договору).

Згідно з пунктом 4.3. договору сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 90 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, визначених в пунктах 4.1., 4.2. цього договору. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом із описом вкладення покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, якщо постачальник здійснює поставку товару на умовах ЕХW (самовивіз зі складу постачальника). Покупець надає постачальнику письмову заяву. У заявці покупця вказується: найменування товару, кількість товару, найменування структурного підрозділу, до складу якого постачається товар, адреса місця постачання, перелік матеріально відповідальних осіб, що уповноважені покупцем одержувати товар, строк поставки товару.

Відповідно до пункту 5.3. договору, після передачі товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в пункті 4.2. Договору.

Згідно пункту 5.4 договору, датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами.

Здавання - приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і постачальника (пункт 5.6. договору).

У відповідності до пункту 6.1. договору покупець зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з видатковими накладними актом приймання-передачі товару.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 23.08.2022 року (пункт 10.1. договору, п. 1 додаткової угоди до договору № 1 від 25.05.2022 року).

Також, між сторонами було підписано додаток до договору, а саме специфікацію на загальну суму 1987188,00 грн.

На виконання укладеного між сторонами договору, позивач у справі здійснював відповідачу поставку товару. Загальна сума поставлених товарів становить 261892,91 грн.

Факт передавання у власність відповідача на виконання умов договору товару підтверджується видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № 210 від 10.05.2022 на суму 11043,12 грн, видаткова накладна № 215 від 25.05.2022 на суму 23442,12 грн, видаткова накладна № 217 від 26.05.2022 року на суму 47057,92 грн, видаткова накладна № 220 від 27.05.2022 на суму 52175,63 грн, видаткова накладна № 245 від 08.06.2024 на суму 59581,16 грн, видаткова накладна № 269 від 14.06.2022 на суму 17047,87 грн, видаткова накладна № 271 від 17.06.2022 року на суму 51545,09 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень щодо кількості та якості.

Також, позивачем на виконання зазначених умов укладеного договору було надано документи, що підтверджують належну якість товару сертифікат відповідності, протоколи дослідження, паспорт якості.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.2 укладеного договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято: рахунок №228 від 10.05.2022 року на суму 11043,12 грн в т.ч. ПДВ 1 840,52 грн, вахунок № 234 від 25.05.2022 року на суму 23442,12 грн в т.ч. ПДВ 3907,02 грн, рахунок № 236 від 26.05.2022 року суму 47057,92 грн в т.ч. ПДВ 7842,99 грн, рахунок № 238 від 27.05.2022 року на суму 52175,63 грн в т.ч. ПДВ 8695,94 грн, рахунок № 263 від 08.06.2022 року на суму 59581,16 грн в т.ч. ПДВ 9930,19 грн, рахунок №287 від 14.06.2022 року на суму 17047,87 грн в т.ч. ПДВ 2841,31 грн, рахунок № 289 від 17.06.2022 року суму 51545,09 грн в т.ч. ПДВ 8590,85 грн.

У передбачені чинним законодавством строки позивач зареєстрував податкові накладні в єдиному електронному реєстрі, а саме: № 33 від 10.05.2022, № 35 від 25.05.2022, № 37 від 26.05.2022, № 44 від 27.05.2022 р. та зведена податкова накладна за весь червень 2022 р. № 11 від 30.06.2022, додатково позивачем додано акт звірки до вказаної зведеної податкової накладної.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, та не здійснив оплати поставленого та отриманого товару за договором, у зв`язку із чим, у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 261892,91 грн.

20.06.2024 року відповідачем було надіслано позивачу Гарантійний лист, відповідно до якого Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" визнає заборгованість за поставлений товар від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН 2019" згідно договорів: № 01ПМ/09-22, № 02ПМ/05-22, № ОЗПМ/05-22 на загальну суму - 679264,80 грн та гарантує щомісячно з липня 2024 року виплачувати ТОВ "МІЛАН 2019" суму в розмірі 100000,00 гривень до повного погашення заборгованості.

З метою вирішення спору, та отримання коштів за передані позивачем у власність відповідача товари, ТОВ МІЛАН 2019 направило 09.09.2024 року на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення пакет документів, в тому числі і рахунки, та вимогу про сплату існуючої заборгованості за договором № ОЗПМ/05-22 від 03.05.2022 року.

Вказаний лист відповідач отримав 11.09.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №3602100007593, яке додається до позову. Однак, у порушення договору оплату за передані у власність відповідача товари - не провів, заборгованість не погасив, відповіді не надав.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

У суду відсутні підстави для висновку, що дії представника Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" з визнання позову суперечать інтересам особи відповідача, а відтак у суду відсутні підстави для не прийняття визнання позову відповідачем.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності законних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 261892,91 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі тривалістю 1 календарний рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст.331 ГПК України підставою, зокрема, для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З урахуванням майнового стану та балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності підприємства боржника, а також той факт, що у разі блокування рахунків боржника, останнім не можливо буде здійснити забезпечення життєво важливих потреб держави, суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню підприємства боржника та реальній можливості виконання рішення суду.

Оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 922/4483/24 згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України на 2 місяці, оскільки в даному випадку відстрочення виконання рішення суду не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. Відстрочення матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача. В іншій частині клопотання слід відмовити.

За наведених обставин, суд задовольняє частково клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у справі № 922/4483/24, а саме на 2 місяці.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК Україниналежними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

За приписами ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 1964,19 грн (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні майнового позову) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" ухвалою суду після набрання даного рішення законної сили.

Судовий збір, відповідно до ст.ст.129, 130 ГПК України, покладається на відповідача в сумі 1964,19 грн (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 130, 232, 233, 236 - 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, місто Харків, вулиця Ахсарова, будинок, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН 2019" (36008, місто Полтава, Шосе Харківське, будинок 4/15, кабінет 44, код ЄДРПОУ 42897039) заборгованість за Договором № 03ПМ/05-22 від 03.05.2022 року в сумі 261892,91 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1964,19 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛАН 2019" (36008, місто Полтава, Шосе Харківське, будинок 4/15, кабінет 44, код ЄДРПОУ 42897039) з Державного бюджету України 1964,19 грн судового збору, сплаченого згідно квитанції № 9363-3373-4604-5452 від 12.12.2024, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Клопотання Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відстрочення виконання рішення задовольнити частково.

Надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Харківської області від 13.02.2025 у справі № 922/4483/24 на 2 місяці.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "18" лютого 2025 р.

СуддяЛ.В. Шарко