Ухвала

від 12.02.2025 по справі 211/201/21

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/201/21

Провадження № 2/211/85/25

У Х В А Л А

12 лютого 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н. О.

при секретарі Зоріній Н.О.

за участю представника позивача - Байда В.В.

представника відповідача - Скриги В.М., Комар Е.Л.

розглядаючи в судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований ( донарахований) об`єм природного газу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований ( донарахований) об`єм природного газу.

Відповідачем та її представниками заявлено клопотання про захист порушених прав відповідачки конституційних прав і свобод людини і громадянина, а саме право на невтручання в особисте та сімейне життя; відповідач просила постановити ухвалу та направити «Оператору газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ» (Код ЄДРПОУ:03341397) зобов`язавши знищити всю інформацію, яка порушує конституційні права і свободи людини і громадянина; постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 яке містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст.182 КК України та надіслати прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк; Вилучити з матеріалів справи всю конфіденційну інформацію яка безпосередньо стосується ОСОБА_4 та її родини під час судового засідання.

В обгрунтування клопотання зазначено, що юридичною особою з назвою «Довгинцевський районний суд» (Код ЄДРПОУ:26371372) 50086, м. Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича, 3, Кривий Ріг, Дніпропетровська область розглядається позовна заява фізичної особи, нібито «представника» АТ «Криворіжгаз» Мартинової Н.Ю. з вимогою стягнути на користь «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ» (Код ЄДРПОУ:03341397) заборгованість за не облікований (донарахований) об`єм та обсяг природного газу в сумі 25510,03 грн., вартість витрат, пов`язаних з демонтажем,транспортуванням, монтажем та проведенням експертизи лічильника газу (ЗВТ) в сумі 2481,16 грн., інфляційні втрати 800,15 грн., 3% річних 212,27 гри з подальшим перерахуванням на рахунок № НОМЕР_1 у АБ «КЛІРІНГОВИЙ ДІМ» (Код ЄДРПОУ 21665382).

В своїй позовній заяві, ОСОБА_2 , діючи на користь третьої особи - «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ», стверджує, що нібито третьою особою - «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ», проведено донарахування по заборгованості за не облікований спожитий природний газ. Доказів здійснення господарської діяльності з постачання товарної продукції - природного газу до позовної заяви не додано. Третя особа - юридична особа «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ». (Код ЄДРПОУ:03341397) з позовними вимогами не зверталася, самостійних вимог .щодо предмета спору не заявляла, своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову фізичної особи ОСОБА_2 не наводила, про що свідчить повна відсутність в матеріалах справи документів цієї юридичної особи. При ознайомленні з матеріалами справи встановлена відсутність доказів існування між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 або юридичною особою «Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ» (Код ЄДРПОУ:03341397), або фахівцем з продажів відділу з продажів ОСОБА_3 цивільно-правових відносин. Відсутній договір в якому відповідач погоджується добровільно на збирання, зберігання, обробку, використання та поширення конфіденційної інформацію про себе, своє особисте та сімейне життя, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з відповідачем та членами сім`ї.

Проте Позивач вільно, та на власний розсуд використовує конфіденційну інформацію про особисте та сімейне життя, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з ОСОБА_4 , а саме Ім`я, по батькові, прізвище, адресу проживання та інше персональні данні. В позовній заяві (далі правочин) зазначені персональні данні згоду на збирання, зберігання, обробку, використання та поширення ОСОБА_4 не надавала. Позивачу про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів на такі дії. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України). Відповідно до ч.І ст.78 ЦПК України суд не має права брати до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Збирання, зберігання, обробка, використання та поширення конфіденційної інформацію про наше особисте та сімейне життя, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з нами та членами нашої сім`ї, без нашої згоди та без укладання договору з нами, порушують наше невід`ємне право на недоторканість приватного життя, що неприпустимо. Дії ОСОБА_2 підпадають під дію статті 182 Кримінального Кодексу України, а персональні данні, які являються конфіденційної інформацію вилученню з матеріалів справи та негайному знищенню в присутності володільця даних. Системний аналіз положень частин першої, другої статті 24, частини першої статті 32 Конституції України дає підстави Конституційному Суду України в Рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 (справа № 1-9/2012) вважати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак. Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя узгоджується із міжнародно-правовими актами.

У ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Відповідно до положень частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

В судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 полягали на задоволенні клопотання.

В судовому засіданні представник позивача Байда В.В. заперечував проти задоволення клопотання.

Суд, вислухавши сторони, прийшов до наступного висновку.

Відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних врегульованіЗаконом України «Про захист персональних даних».

Статтею 32 Конституції Українипередбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст. 8 Європейської Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як зазначено вст. 270 ЦК Українивідповідно доКонституції Українифізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

В силу частин першої та другоїстатті 11 Закону України "Про інформацію"інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

За правилами частин першої та другоїстатті 14 Закону України "Про захист персональних даних"поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з баз персональних даних за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно достатті 20 Закону України "Про інформацію"за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 Закону України "Про інформацію"визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції Україниу рішенні від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 вказав, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другоїстатті 32 Конституції Україниу системному зв`язку з частиною другоюстатті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Аналогічне твердження міститься у листі Міністерства юстиції України від 15.11.2013 року N 13232-0-26-13/61, у якому зазначено, що Рекомендацією CM/Лес (2010) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо захисту осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних в контексті їх профілювання визначено, що під персональними даними розуміється виключно інформація, за допомогою якої особа ідентифікується або може бути ідентифікована. Особа не може вважатись такою, що може бути ідентифікована, якщо її ідентифікація вимагає невиправдано великої кількості часу і зусиль. Повідомленням Європейської Комісії Європейського Парламенту, Раді, Економічно-соціальному комітету та Комітету регіонів "Комплексний підхід до захисту персональних даних в Європейському союзі" від 04.11.2010 року ЄОМ (2010) 609 встановлено, що визначення поняття "персональні дані" має на меті охопити всю інформацію, пов`язану з ідентифікацією або можливістю ідентифікувати особу прямо чи непрямо.

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних`визначено, що персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

Згідностатті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI, первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

У подальшому обробка персональних даних здійснюється протягом усього життя людини будь-якими підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування або фізичними особами - підприємцями, які можуть здійснювати ці дії відповідно до законодавства і які нерозривно пов`язані з обробкою відомостей про таку особу.

Персональні дані з`являються у кожної людини вже з моменту народження фізичної особи, зокрема такі як ім`я, прізвище та по-батькові, біометричні дані, належність до певної статі, дата народження тощо. Практично в цей же час розпочинається процес обробки цих персональних даних конкретної фізичної особи, у тому числі і в базах персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297-VI, обробка персональних даних визначається як будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов`язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу.

Процес обробки персональних даних будь-якої людини нерозривно пов`язаний з настанням тих чи інших фактів та обставин в результаті її життєдіяльності. Як вже було зазначено, цей процес розпочинається до моменту народження та не припиняється протягом всього життя фізичної особи, як повноцінного члена сучасного суспільства.

При цьому, у багатьох випадках обробка персональних даних відбувається (відбувалася або буде відбуватися) без необхідності отримання згоди суб`єкта на обробку його персональних даних, як виключне право, а у багатьох випадках - як виключний обов`язок держави.

Отже, повне припинення обробки персональних даних будь-якої особи в межах держави фактично є неможливим, оскільки не відповідає нормам, встановленим законодавством України.

Безумовно статтею 8 Закону № 2297-VI кожній особі надано право пред`являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законами. Необхідною умовою для того, щоб скористатися цим правом, громадянин повинен пред`явити саме вмотивовану вимогу.

Також кожному громадянину надається право вимагати зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем або розпорядником бази персональних даних - але винятково у разі, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Такої вмотивованої вимоги відповідачем не зазначено, як і вказівки щодо того, в чому саме полягає незаконність чи недостовірність оброблення їх персональних даних - прізвища, імені та по-батькові, дати народження, адреси тощо .

Вимогами п.2 ч. 3 ст.175 Цивільного Процесуального кодексу України визначено обов`язкові умови , які повинна містити позовна заява , а саме:повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

А тому, для дотримання вимог закону - оформлення позову, згода на суб`єкта персональних даних не вимагається, з чого слідує, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою до відповідачки діяв у випадку передбаченому законом, у порядку встановленому Цивільним Процесуальним кодексом України.

Відповідачкою у своїх доводах взагалі не обґрунтовано, яким чином зазначення персональної інформації в позовній заяві при розгляді судового провадження, впливає на її чи її сім`ї законні права та інтереси.

До суду не надано доказів, які б підтверджували незаконні дії позивача щодо збирання, зберігання, оброблення та поширення третім особам персональних даних відповідачки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-325ІСВІ8) зазначено, що «при вирішенні питання про постановления окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановления окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Правовими підставами постановления окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановления такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Наведені норми вказують на те, що в суду є право, коли він встановив порушення закону постановити окрему ухвалу, інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих; випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 202; року у справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).

Суд приходить до висновку, що заявлене клопотання не свідчить про наявність підстав, за яких суд в порядку статті 262 ЦПК України має постановити окрему ухвалу, тому, в задоволенні клопотання відповідачки слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 262 ЦПК України, суд,-

постановив:

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 , представників відповідача Скриги В.М. та Комар У.Л. про постановлення окремої ухвали щодо представників позивача, по справі за позовом Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований ( донарахований) об`єм природного газу- відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 17.02.2025 року.

Суддя: Н. О. Сарат