Ухвала від 18.02.2025 по справі 644/1105/25

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/1105/25

Провадження № 1-кп/644/520/25

18.02.2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до ЄРДР за №12022221090000750 від 27.11.2022 року у відношенні ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 113 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 113 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_9 заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає та наявні ризики, визначені ст. 177 КПК України, а саме ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так,прокурор посилаєтьсяна те,що ОСОБА_6 обвинувачується увчиненні особливотяжкого злочину,за вчиненняяких передбаченесуворе покарання,не маєпостійного джереладоходу,на утриманнімалолітніх дітейне має,може переховуватисьвід суду,у разіскасування абозміні набільш м`якийзапобіжний західматиме можливістьвпливати насвідків вданому кримінальномупровадженні,які щене булидопитані судом, матиме можливість продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Таким чином, інші запобіжні заходи не можуть забезпечити процесуальні обов`язки обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_10 заперечувала проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки не підтверджені ризики, визначені ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 покладався на розсуд суду.

Представника потерпілого ОСОБА_8 підтримала клопотання прокурора.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши письмові матеріали справи, встановила наступне.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 підозрюваному ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 26.08.2024 включно, без визначення розміру застави.

Ухвалами слідчих судді Київського районного суду м. Харкова від 23.08.2024 р., 25.09.2024 р., 25.11.2024продовжено строк запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 21.02.2025 включно, але не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Зазначені прокурором ризики були встановлені ухвалами слідчих суддів та на даний час, суд вважає, не перестали існувати.

Так, суд враховує, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, не працевлаштований, не має офіційних доходів, спосіб вчинення злочину, тобто вчинення його умисно, під час воєнного стану, що підтверджує існування ризиків його переховування від суду за межами України та можливість продовжити свою злочинну діяльність.

Вирішуючи питання про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання позбавлення волі на строк п`ятнадцять роківабо довічне позбавлення волі, на території України по теперішній час триває воєнний стан, тому у разі призначення покарання останньому у вигляді реального позбавлення волі, може викликати загрозу втечі, а саме переховування від суду, тобто ризик передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, колегія суддів враховує, що на теперішній час не допитані свідки, таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 може впливати на свідків з метою зміни їх показів на свою користь.

За таких обставин, з метою забезпечення гарантування присутності обвинуваченого під час подальшого провадження, суд приходить до висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть запобігти зазначеним ризикам.

Вирішуючи питання щодо можливості продовження обвинуваченому строку запобіжного суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_6 .

Також, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності на даній стадії судового провадженні підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Керуючись ст. 176, главою 18 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 113 КК України продовжити до 18 квітня 2025 року.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Апеляційна скарга на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - подається протягом п`яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3